Війна Кремля: півтисячі блогерів готуються до нападу

Антиукраїнський проект контори Затуліна “Україна – не ЄС” вже діє. Як складова підкорення нас “східним братом”

На території України – у Києві, Харкові, Одесі, на Луганщині й Донеччині – має бути створена мережа блогерів (до 500 осіб), які будуть дискредитувати євроінтеграційний вектор розвитку України та нав’язувати проросійський курс.

Саме це передбачає розроблений у Москві “проект з організації інформаційно-політичної підтримки відторгнення України від ЄС “Україна — не ЄС”, який є серед масиву інформації, опублікованого днями українськими хакерами.

Нагадаємо, 22 лютого українські хактивісти з "Кіберхунти" та “Українського кіберальянсу” (Ukrainian Cyber Alliance, UCA) опублікували матеріали листування керівника зареєстрованої у Словаччині ГО “Східноєвропейська культурна ініціатива" Олександра Усовського. Як виявилося, громадянин Білорусі Усовський, який раніше на сайті "Українського вибору” просував в Україні т.зв. “руський мір”, в останні роки займався організацією в інтересах Росії антиукраїнських акцій у Польщі та інших країнах Східної Європи. Після активного пошуку джерел фінансування, з середини 2014-го року організація Усовського почала співпрацювати з Інститутом країн СНД, яким керує голова комітету Держдуми РФ зі справ СНД, євразійської інтеграції та зв’язків із співвітчизниками Костянтин Затулін (партія "Єдина Росія").

В опублікованому масиві матеріалів, отриманих з особистого комп’ютера кремлівського агента, містився, зокрема, і “проект з організації інформаційно-політичної підтримки відторгнення України від ЄС “Україна — не ЄС”, співавтором якого став Іван Скориков – помічника Затуліна. 

Укрінформ вирішив більш детальніше ознайомитися з ним.

ГРУНТ ДЛЯ ФОРСОВАНОЇ ПРОПАГАНДИ

В анотації проекту наводиться низка маніпулятивних та хибних тверджень, які ще раз засвідчують: фахових спеціалістів у Кремлі по Україні, які бачать реальне, а не бажане — досі не вистачає. Мовляв, курс України на ЄС та відмова від російського ринку збуту “призвели економічну та соціальну сфери країни до краху”, українці втомилися від “корумпованої та нечесної влади”, а європейці — “від неефективної та безперспективної України”. З огляду на це “найближчим часом Євросоюз відмовиться від України, як ділового партнера та дружнього сусіда” та розпочне вести “предметний і публічний діалог з Москвою про відновлення відносин”, елементом якого може стати і відмова від санкцій проти РФ.

При цьому, “відмова європейських країн від прийняття України в ЄС” має сприяти позитивному для Москви вирішенню “кримського питання”. Серед інших “експертних тверджень” є і те, що меседж “Україна — не ЄС” нібито відповідає базовим запитам Європи, “якій зараз більш актуальне прагнення до розподілу України на дві частини: одна частина – проросійська, а інша — проєвропейська (як одна з базових країн ЄС на кшталт Литви, Польщі, Угорщини чи Румунії)”.

Так званими “експертами” припускається, що на тлі загострення внутрішньополітичної та економічної ситуації в Україні, а також активізації противників Президента Порошенка, які звинувачують його “у зриві євроінтеграції”, цілком можливим може стати “проросійський поворот в українській політиці”. Як стверджують кремлівські україністи, нібито в останній час у різних політичних колах та на побутовому рівні в Україні “активізувалися дискусії щодо можливості розвороту геополітичного курсу країни та відродження відносин із Росією”.

З огляду на вищенаведені факти, автори проекту пропонують створити “грунт для форсованої пропаганди” вже найближчим часом у столиці України, “де зосереджені основні медіаресурси, студентські та інші молодіжні організації, інтелектуальні кола та активний середній клас”. Також актуальність проекту визначено і для Харкова та інших північно-східних регіонів України, “де є певний неорганізований актив зі стійкою проросійською політичною орієнтацією”. 

ПІВТИСЯЧІ “ПАТРІОТИЧНИХ” БЛОГЕРІВ

Метою проекту визначено створення в Україні “спільноти патріотично налаштованих блогерів, які працюють у віртуальному середовищі, для оперативного вирішення інформаційно-пропагандистських завдань з відстоювання проросійського курсу України”. При цьому, відповідно до документу, акцент має бути зроблений на формуванні розуміння того, що “ідентичність України нерозривно пов’язана з образом Росії як євразійської держави”.

Серед завдань проекту визначено наступні: 

– організація в інтернет-просторі мережі лояльних до проросійських політичних сил блогерів;

– формування контенту для ЗМІ та соціальних мереж;

– сприяння популяризації патріотичного виховання молоді через місцеві проросійські організації;

– захист інформаційного середовища від впливу проамериканських і проєвропейських сил;

– навчання блогерів і “розкручування” їхніх блогів;

– “вербування” журналістів, редакторів, політичних активістів;

– ведення масованої пропаганди в Інтернеті;

– формування експертного співтовариства в Росії, Україні та на непідконтрольних офіційному Києву територіях Донецької/Луганської областей для вироблення спільного дискурсу і залучення всіх наявних інформаційних, наукових і освітніх ресурсів у справі форсованої пропаганди.

Реалізація проекту має відбуватися за наступним алгоритмом:

1. Проведення віртуального або реального форуму, в якому візьмуть участь блогери-волонтери, адміністратори великих пабліків і спільнот з соціальних інтернет-мереж, журналісти, активісти молодіжних організацій.

2. Розподіл їх на бригади згідно з уподобаннями у веденні сторінок/блогів на тих чи інших соціальних інтернет-майданчиках. Призначення відповідальних координаторів.

3. Багатоступеневе навчання блогерів, яке включає в себе наступні теми: основи журналістики, основи політології, PR, історія України-Росії, основи SMM і роботи в блогосфері.

4. Досягнення максимальної кількості навчених блогерів до 200-500 осіб.

5. Виконання поставлених кураторами проекту завдань.

ШІСТЬ КЛЮЧОВИХ ТЕЗ

Також визначено шість ключових тез ідеології проекту “Україна – не ЄС” (із тлумаченням кожної з них для тих, хто ще не увірував): 

1. “Насправді у Європі нас не чекають”.

2. “Для України шлях в ЄС призводить до зубожіння населення”.

3. “Українці на ментальному рівні не відповідають європейській системі цінностей”.

4. “Україна – пострадянська країна, з типово азіатським менталітетом, який є прямою протилежністю європейському”.

5. “Свобода в Україні, на відміну від Європи, сприймається кожним громадянином як необов’язкова”.

6. “Для Європи Україна зараз – це невдалий політичний проект, від якого треба триматися подалі”.

Щодо географії проекту, то передбачається, що він зможе отримати активний розвиток в південно-східних областях України, однак головними об’єктами інформаційного впливу розглядаються Київ, Харків, Одеса, контрольовані українською владою території Донецької та Луганської областей.

Цільовою групою проекту є молоді люди віком від 14 до 30 років, які, за статистикою, проводять в Інтернеті в середньому близько 6,1 години на добу і переглядають близько 1 243 інтернет-сторінок на тиждень. Також проект націлений на активних користувачів Інтернету у віці від 30 до 45 років, які цікавляться політикою та громадською діяльністю.

ТРІЙЦЯ “ЕКСПЕРТІВ” ПО УКРАЇНІ

Авторами та командою проекту зазначено трьох осіб: окрім помічника Затуліна Івана Скорикова, це також – Георгій Рожко та Дмитро Степанов. У документі наведено й основну інформацію щодо “авторського колективу”. 

Так, Скориков Іван Іванович, 1987 р.н., позиціонує себе як “професійний журналіст, експерт-політолог, керівник прес-служби Інституту країн СНД, головний редактор інформаційно-аналітичного порталу “Материк.ru”, магістр соціально-економічних наук, аспірант кафедри новітньої історії МПДУ, дослідник українського інтегрального націоналізму, російської геополітичної думки і світ-системного аналізу”. 

Серед досягнень він наводить і свою участь в очорненні українського визвольного руху: з 2007 року Скориков є організатором і керівником спільноти у “Вконтакте” “Protiv OUN_UPA” (понад 30 000 учасників). З 2008 по 2009 роки брав участь у реалізації “антипомаранчевих” грантів комітету в справах молоді Державної думи РФ на території України, хвалиться Скориков.

Відзначився він і під час окупації Криму, де у березні 2014 року був “спостерігачем” на псевдореферендумі, пізніше допомагав Затуліну з піаром на виборах у Севастополі, а з вересня 2015 року – став координатором одного з путінських грантів “Новітня народна історія Криму”.

Встигає помічник Затуліна попрацювати і з відбілювання та просування російської агресії на Сході України: він є організатором московських мітингів на підтримку т.зв. “ЛНР” і “”ДНР”, він співзасновник громадського руху “Битва за Донбас”, а з травня 2015 року – “постійний експерт” створеного у Санкт-Петербурзі пропагандистського ресурсу “Новинне агентство “Харків”.

Двоє інших авторів і членів команди проекту — блогери-пропагандисти калібром поменше. 

Рожко Георгій Євгенович, 1989 р.н. - з 2011 року пропрацював два роки блогером у пропутінській ВГО “Молода Гвардія Єдиної Росії”, після чого став просто “незалежним громадським діячем, блогером”. З початком російської агресії відзнявся в ряді пропагандистських телепередач на “РенТВ” та “НТВ” в якості “експерта по ситуації в Україні”. 

Третій член - Степанов Дмитро Юрійович, 1986 р.н. - представляє себе як “історик і журналіст, заступник директора Центру україністики і білорусистики історичного факультету МДУ ім. М.В.Ломоносова, дослідник питань формування етнічних дискурсів та націоналізму української еліти в новий час, 2010-2011 - співробітник Інституту Слов’янознавства РАН”. Він є активістом того ж руху “Битва за Донбас”, а в серпні 2015 року перебував на тимчасово окупованих територіях Донбасу, “неодноразово виступав експертом для радіо “Супутник” (медіа-група пропагандистського “РИА Новости”).

БОЙКО, РАБИНОВИЧ І УПЦ МП

Ідеологічними союзниками проекту визначено партію “Опоблок” на чолі з Юрієм Бойком, партію “За життя” на чолі з Вадимом Рабиновичем, Компартію України на чолі з Петром Симоненком, УПЦ МП та православних активістів, місцевих блогерів та активістів проросійської орієнтації, “владу і громадські організації ДНР/ЛНР”, європейських політиків і громадських діячів з числа “євроскептиків”.

Судячи зі змісту, документ розроблено у 2016 році в Москві. У кошторисі витрат (статті, на які планується витратити грошове фінансування), зокрема, вказується період з грудня 2016 року (включно) по квітень 2017 року (не включно).

Одним із очікуваних результатів (після завершення проекту) має стати “закріплення в суспільній свідомості українських громадян образу ворога в особі євроінтеграторів, негативних наслідків європейського вектору розвитку країни, дискредитація проєвропейського курсу правлячої коаліції на чолі з Президентом України”.

*   *   *

Наприкінці лютого російська пропаганда розродилася серією заголовків “новин” по типу “Україна – не Європа”, “Україна – не колонія ЄС”, “У Києві оскверняють прапори ЄС”. Підставою став відео-ролик, на якому троє молодиків у масках вночі зривають прапори ЄС у різних місцях столиці та топчуть їх. 

Очевидно, що проект контори Затуліна “Україна – не ЄС” вже діє. Більше того, він є лише маленьким гвинтиком у величезному та складному механізмі з підкорення “східним братом” України. При цьому, силові шестерні рухають інформаційні, і навпаки. 

Василь Короткий, Київ