Сергій Томіленко, в.о. голови Національної спілки журналістів України
Олігархи, які створюють ЗМІ для політичних впливів, не потребуть якісної журналістики
- Яка, по-вашому, найгостріша проблема журналістики, якщо не говорити про «джинсу»?
- Вона не одна. Ми дуже толерантні до брехні – і українці взагалі, і медіа зокрема. Сьогодні ми зробили зауваження комусь, а завтра вже забули про проблему. Таке враження, що у кожного є право на професію, але таким, яким він його бачить. Відтак, нам далеко до дотримання професійних стандартів.
- На складні питання нема простих відповідей. Скептики кажуть, що частина видань, якщо вони «роздержавляться», то помруть.
- Дві третини видань помруть, припускають.
- Я вважаю, що цифри – це «гадання». Проблема реформування комунальних медіа в тому, що вона запізніла. От десь у межах 10-15 років тому це був золотий час для роздержавлення, коли економічна ситуація була нормальна, була аудиторія, і треба було йти повністю у вільне плавання. Зараз місцеві видання стають заручниками місцевих голів райрад, райадміністрацій. Але роздержавлення – певний порятунок на свободу. Давайте аналогію наведу: є пташка в клітці, яку позбавили будь-яких засобів, не годують, не допомагають – чи не чесніше оцю клітку відкрити?
- Не навчена літати, та пташка вмре від морозу.
- Окремі наші редактори готувалися, вони тренувалися, вивчали. Але на сьогодні я вважаю, що ця клітка відкривається, і далі вже буде іспит для колективу: чи він зумів, чи редакція зуміла, чи вона отримає підтримку громади.
- А якщо видання купить якийсь місцевий олігарх?
- Ні, закон має запобіжники. Він передбачає пільговий режим, роздержавлення в інтересах саме трудового колективу. Працівниками утворюється приватне підприємство, навіть у маленьких газетах, де п'ять працівників, але всі вони утворюють нове підприємство і набувають власності, право на свою торговельну марку, на меблі, на пільгову оренду приміщення редакції на 15 років.
- Компроміс між НСЖУ і «Укрпоштою» – перемога для всієї газетно-журнальної галузі. Керівництво «Укрпошти» спочатку хотіло різко підняти тарифи, виходячи з економічних факторів, не розуміючи специфіку, що за журналістами – аудиторії в сотні тисяч людей. Бачення менеджменту «Укрпошти» було таке, що газети – це такий самий товар, як і мило, як і порошок, – глибоко помилкове. Газети – це питання доступу до інформації у регіонах, у всіх містах та містечках, це питання інформаційної безпеки. Ми отримали понад 100 звернень від місцевих редакцій, від національних редакцій, які чітко надали свої зауваження щодо якості поштових послуг, щодо проблем, щодо розвитку, щодо комунікацій, щодо аудиторії. Ми випустили спеціальну газету, куди помістили всі емоції та всі розрахунки. Для чиновників оці всі аргументи заклали в спецвипуск журналу «Журналіст України». І це було якраз доречно, бо фактично воно одразу потрапило на стіл в уряді, і під егідою віце-прем'єра відбулися двогодинні дебати за участю міністра інфраструктури, керівництва «Укрпошти», і з іншого боку була спілка журналістів і керівники національних газет. У результаті, тисячі видань, весь каталог видань, повністю на сьогодні отримали перепочинок, ми зберегли певний елемент доступності до друкованих газет і журналів для всіх українців.
- Ви вірите в майбутнє паперових носіїв, так?
- Це дискусійне питання про майбутнє паперових газет, але ми все робимо, щоб це майбутнє не звужувалося, і щоб не було додаткових стресових факторів. Але, це питання еволюційне. Бо загалом для журналістики, газет найбільш справедливий суддя – це читач і аудиторія. І аудиторія хоче отримувати інформацію в той спосіб, в який вона хоче.
- Традиційний?
- Так. Вона хоче отримувати не Інтернет, а хоче газету. Навіть той, у кого є проникнення Інтернету, смартфон та інше, він хоче її отримувати. Коли у нього остаточно втратиться інтерес тримати в руках примірник видання – тоді не буде газет. Але, звісно, ця еволюція смаків, уподобань, можливостей – велике випробування, саме для газет. Тим більше – економічна криза, здорожчання газетного виробництва, але якщо чесно – все одно ринок або споживач будуть визначати долю паперових носіїв.