За спецконфіскацію боролися десять осіб. Решта - проти
Сюжет, як у кіно правда? Такий неймовірний збіг. Щось у цьому є. І я думаю, ось що: «колишні» мають такі великі кошти, що продовжують смикати Україною після Майдану, як їм заманеться. І тут уперше ми зламали ситуацію – відбулося не по-їхньому. Тому це ми святкували навіть не «спецконфіскацію», а кінець Януковича. Як тоді, 20 років тому, та пляшка коньяку ознаменувала його початок, то тепер ми випили за його кінець. Історія покаже. Але «спецконфіскація» – точно історична подія. Ніколи в бюджет не поверталося вкрадене в такому мега-розмірі.
…Ми сидимо з Тетяною в одному ресторанчику на кручах. П'ємо каву. Востаннє ми бачилися взимку, тема спецконфіскації їй боліла, але надій на прийняття парламентом закону не було. Півтора мільярда «Сім'ї», які перебували на рахунках Ощадбанку, ставали темою величезних публічних дебатів. Дебатів, у яких лобістів повернення грошей у бюджет було одиниці, а противників – десятки. Запеклі бої між прихильниками «юридично бездоганного» (і в нашій ситуації – практично неможливого) повернення грошей у бюджет та тими, хто просто шукав формулу віддати Україні «диктаторські гроші», велися і в соцмережах, і на ефірах. До захисників права «сім'ї» на їхні півтора мільярда долучалися опозиційні фракції (типу БЮТ), громадські активісти, активісти-депутати. Суспільство лякали, що «спецконфіскація» – це коли прийдуть до простої людини і за комунальні борги відберуть квартиру. Про суму бюджетів на інформаційну кампанію за блокування коштів Януковича можна було лише здогадуватися.
- Розкажи, як з'явилася ідея «спецконфіскації»?
- Хотілося б згадати про витоки і віддати належне Олені Тищенко. Коли вона пішла в Департамент МВС займатися поверненням активів, то почала згрібати інформацію: де що арештовано. Так до неї потрапила довідка про арештовані мільярди у справі Арбузова на рахунках «Ощадбанку». В принципі, це не була таємниця, про це похвалився на засіданні уряду Арсеній Яценюк, ще весною 2014 року. Проте це було чомусь призабуто.
Тищенко звернула увагу нашого комітету з нацбезпеки, зокрема його керівника Сергія Пашинського, мовляв, ви шукаєте гроші для оборонних заводів? Ось вони! Ми втішилися: точно, частково в облігаціях, частково у валюті, в сумі, що набагато перевищувала навіть поточні потреби оборони.
Цікаво, що тоді у Тищенко в кабінеті був проведений негласний обшук, і цю довідку вкрали.
Коли Олена поскаржилася мені, я буквально увірвалася до Шокіна в кабінет. Почала зопалу з претензій, і зупинилася, побачивши його реакцію – він щиро не розумів, про що йдеться. І сказав мені: «Я зараз викличу Каська, і ми все з'ясуємо». Тоді я побачила Каська – героя-младореформатора – вперше. Я була шокована. На телебаченні завжди такий «вилизаний» Касько – бісився, хамив, кричав, що ніяких грошей в Латвії немає.
З такої його поведінки зразу стало зрозуміло, що міжнародно-правове звернення на Латвію блокував він сам, а на Шокіна було так зручно все звалювати.
Тоді ж мені стало однозначно зрозуміло, чому в нас півтора року після Майдану не поверталися активи, і хто сидів на тих, золотих, яйцях. Треба було з цим щось робити. Поетапно.
План номер один був безальтернативний – конфіскація арештованого в «Ощадбанку». Тому, що це левова частина всього арештованого після Майдану. І вона не десь за кордоном, а під носом в «Ощадбанку».
Плюс, коли ми поцікавилися, в якій справі арештовані кошти – злякалися: «арешт» тримався на соплях.
Кошти були арештовані в справі Арбузова про розтрату 220 млн грн на створення телебачення НБУ. Тобто, 1,5 мільярда доларів були арештовані у справі, де фігурували збитки, у сто разів менші. З тим же самим успіхом вони могли бути арештовані в будь-якій справі «колишніх», бо вся велика корупція в Україні мала єдиний центр – Сім'ю.
Однак, якщо говорити про юридичні моменти, всі спеціалісти були одностайні – якщо справу Арбузова передати в суд і навіть отримати вирок, нема підстав конфіскувати ці кошти. Ми їх втратимо. Треба було терміново щось придумати.
Був один робочій варіант – закрити цю справу та конфіскувати кошти, як такі, чий власник не встановлений...
- А хто насправді власник цих коштів? Ти згадуєш то Арбузова, то Януковича...
Ми схопили тільки шматочок, тільки за хвостик. Загалом у общаку «колишні» назбирали 40 млрд доларів
- А конфіскували ми їх взагалі у громадянина Кашкіна в справі Курченка. Справді, чиї це кошти? Правильне питання.
І, мабуть, найправильніше буде відповісти на нього – це «общак» організованої злочинної групи під керівництвом Януковича, там доля всіх, але найбільше – Януковича. Тому, без деталей – це гроші Януковича. А тепер трохи розкажу про формування цього «общака».
Ми схопили тільки шматочок, тільки за хвостик. Загалом у цьому общаку «колишні» назбирали 40 млрд доларів.
Чому я називаю цю цифру?
Зовнішній державний борг України за часів Президента Януковича виріс удвічі – додав 40 млрд доларів. Ось ці гроші вони і вкрали. Сім'я тягнула не з внутрішньої економіки, бо була активною опозиція, і Януковичу потрібна була стабільність, тому розкрадали вони те, що запозичували. Благо, допомога йшла валом.
Робота в НБУ чи уряді – це було прикриття, основна робота Арбузова полягала в легалізації корупційних капіталів
Це зараз Україні важко отримати нещасний мільярдний кредит, хоча ми тримаємо на собі агресію РФ, а в часи Януковича Захід «допомагав» щедрою рукою. Чому? Можливо тому, що команда Януковича дуже гарно розігрувала перед Заходом роль хорошого і поганого поліцейського в геополітичних розкладах. Був у них там Льовочкін – на роль фаната Євросоюзу, Клюєв, що тягнув у бік Росії. І крутили вони Заходом, як хотіли – кредити йшли мільярдні, поки не загралися. Черговий шантаж Заходу і Росії на темі Асоціації з Євросоюзом вивів людей на Майдан...
Однак повернуся в 2012 рік. Тоді «януковичі» вже накрали стільки, що гостро стала проблема легалізації коштів. На цій темі й зійшла на політичному Олімпі зірка Сергія Арбузова. Робота в НБУ чи уряді – це було прикриття, основна робота Арбузова полягала в легалізації корупційних капіталів.
Основна тема була купівля облігацій. Українські державні облігації продавалися на зовнішніх біржах дуже активно, і купували їх ті самі «януковичі».
Україна досі платить Януковичу, коли підходить час погашення тих чи інших пакетів облігацій
Я якось цікавилася, який у нас зовнішній борг за єврооблігаціями, і була вражена – 19 мільярдів євро. І, велика частина цього боргу, я просто переконана, – перед Януковичем і К. Тобто держава досі платить Януковичу, коли підходить час погашення тих чи інших пакетів облігацій, і будемо так платити і легалізовувати вкрадені «януковичами» кошти ще довго. А та мафія за ці кошти буде нас знищувати і готувати реванш. І нікуди від цього не дітися: завдяки Арбузову ці кошти стали частинкою світової фінансової системи. І саме тому, ми просто зобов'язані були повернути в державний бюджет хоча б ті кошти-облігації, що були арештовані в «Ощадбанку».
А далі вже пішло-поїхало, проти – шалені гроші колишніх, потужні маніпуляції.
Наприклад, сучасний втікач Оніщенко-Кадиров через тиждень (!) після появи першого законопроекту про спецконфіскацію за 29 млн доларів купив офшорку QUICKPACE LIMITED. На її рахунках у державному "Ощадбанку" у справі Арбузова було арештовано 123,5 млн $ та 20 млн $ купонного доходу. Відповідні документи знайшли детективи НАБУ під час обшуку у Онищенка-Кадирова.
Після цього категорично проти «спецконфіскації» став Блок Юлії Тимошенко і ще багато депутатів на зарплаті в Онищенка в інших фракціях.
Швидко зайняли непробивну оборону депутати, якими можуть маніпулювати Курченко, Фірташ та Портнов.
Контроль «колишніх» над українським парламентом, ЗМІ та громадськими організаціями перевершив наші найгірші сподівання. Тільки тоді ми зрозуміли, як ними все схоплено. Вони почали атакувати. Море бруду та брехні проти Сергія Пашинського. Олену Тищенко взагалі знесли з посади. Вона в результаті попрацювала всього лише трохи більше місяця. По-суті, її звільнив Андрій Портнов, за допомогою... громадськості та західних посольств.
Ідея законопроекту «спецконфіскації» була свята та чиста – повернути вкрадене Януковичем у держбюджет. Чому тоді така протидія? Як так можна легко в інформпросторі з білого робити чорне? Виявилося, можна. Були би гроші. А у «незаконних» власників арештованих облігацій вони були...
- Пашинському пропонували переписати на нього 10%, потім 20% облігацій. Треба було просто відійти від теми, нічого не робити. Мовляв, ми самі розблокуємо кошти, а ти отримаєш долю – 150 млн доларів. Мало? Тоді – 300 млн доларів. Потім зрозуміли, що той не «ведеться», і почали просто мочити на всіх фронтах.
Прем'єру Яценюку Онищенко пропонував «приструніть» «Народний фронт» в темі спецконфіскації. За це він обіцяв зняти тарифне містечко, що тролило Яценюка під Кабміном, а після розблокування грошей зі своєї долі заплатити всі несплачені в бюджет податки – 3 млрд грн. Чи треба казати, що уряд тоді мав, м`яко кажучи, проблеми з наявністю коштів на казначейських рахунках.
Навіть дійшло до того, що незаконні власники пропонували – 80%. Я не жартую.
А тепер уявіть, про який «хабар» для тих, хто боровся за спецконфіскацію, йшла мова – більше мільярда доларів. Ми вистояли, і нам є чим пишатися.
Але скільки енергії нам вартувало підтримувати вогник політичної волі в цій справі. Я знаю, Пашинський в особистих розмовах на верхах натхненно апелював до прикладу Кучми. Мовляв, Кучма в історії навіки з тавром – «вбивство Гонгадзе». А ми, нинішня влада, народжена Майданом, що втримала агресію Росії, ввійдемо в історію з тавром – «вкрадені гроші Януковича»? Ні, цього не буде!
В результаті 1 мільярд 200 млн доларів зараз потрапили в бюджет чистими грошима, ще 300 мільйонів доларів поки що в облігаціях, їхнє погашення – 2018 року.
- Як ви вийшли на формулу: конфіскація не через закон, а через кримінальну справу?
- Це чудово, що ми змогли повернути гроші, арештовані в Україні, в бюджет. Проте шкода, що ми не прийняли закон про «спецконфіскацію». Бо з ним було би легше дотягнутися до грошей, арештованих за кордоном.
Далі, в усьому світі головний інструмент боротьби з корупцією – це боротьба з відмиванням коштів. І тут в пригоді стає аналогічний закон, що працює в 40 країнах. Головна родзинка закону: судять не особу, а кошти – легального чи нелегального вони походження. Не довів власник своє законне право на приватну власність цих коштів, значить все – конфіскація в бюджет, на потреби всіх громадян держави. Італія лише аналогічним законом змогла підкосити мафію. В Італії навіть є така приказка, що краще бідний мафіозі на волі, ніж багатий у в'язниці.
Бо багатий мафіозі навіть у в'язниці зможе захиститися і мобілізувати на свою підтримку серйозні сили. Яскравий приклад – Фірташ, у якого проблеми з законом, за яким полює ФБР, але який продовжує крутити корупційні схеми в Україні. Або, як «колишні», перебуваючи в бігах, довго захищали свої кошти від «спецконфіскації» в Україні. До речі, головний захист був побудований командою Курченка.
Зверніть увагу, як протидіяли «спецконфіскації» єдиною командою – організації, депутати, ЗМІ, що фінансуються за рахунок грантівських коштів. Чому, якщо в демократичних країнах, звідки вони отримують фінансування, працює аналогічне законодавство? Не логічно. Правда?
Логіка з'являється, коли придивишся: а цю спільноту, виявляється, контролюють юристи Курченка.
А Курченко чи то «Куріца», як його «ніжно» кликали його старші товариші Сергій Арбузов та Юрій Бойко, в свою чергу був на ролях виконавця в усіх їхніх схемах виводу грошей за кордон, а потім в «Ощадбанк».