Ердоган в Україні: спершу економіка, а не політика
Україні, щоби розраховувати на більшу політичну підтримку Анкари, для початку, потрібно відновлювати обсяги товарообігу З Туреччиною
Сьогодні до Києва приїжджає президент Туреччини. Це – візит-відповідь. Президента України приймали в Анкарі у березні минулого року.
Реджеп Таїп Ердоган та Петро Порошенко головуватимуть на шостому засіданні СРВР – Стратегічної ради високого рівня – між Україною та Туреччиною.
Турецький президент хоче вирішити в Україні важливі економічні питання. Економіка безумовно переважає у нинішніх українсько-турецьких відносинах будь-які політичні питання, у тому, на жаль, числі про Крим і кримських татар.
Ердоган не приїхав би до України тільки поговорити, отже, в рамках візиту мають бути підписані ті чи ті українсько-турецькі угоди. Минулого року, коли Петро Порошенко був в Анкарі, обидва президенти доручили урядам готувати такі угоди. Ось, приміром, у вересні український уряд схвалив проект міжурядової угоди про взаємне сприяння та захист інвестицій. Дуже ймовірно, що сьогодні-завтра її підпишуть обидві сторони. Відомо, що Туреччина та Україна працюють над угодою про зону вільної торгівлі. Можливо, ми дізнаємося за підсумками візиту Ердогана щось конкретне про те, як триває ця робота.
Загалом, нинішня ситуація в українсько-турецьких економічних стосунках виглядає водночас і провальною, і перспективною. 2013 року товарообіг становив близько 3,5 мільярди доларів США, нинішнього – близько 1,5 мільярда, і продовжує падати (цифри – зі слів виконавчого директора Центру близькосхідних досліджень (Київ) Ігоря Семиволоса). Тобто, тільки для відновлення колишнього обсягу взаємної торгівлі – величезний простір.
А щодо політики, то тут перспективи, прямо скажемо, в тумані. Україні, зрозуміло, дуже потрібна підтримка Туреччини у протистоянні з Росією, яку ми, нарешті, офіційно назвали агресором і окупантом. Однак за три з лишнім роки після початку агресії Україна отримала від Туреччини лише формальну підтримку. Так, Туреччина не визнає Крим російським, вважає його українським, але будь-які санкції проти Росії не підтримує і свої не запроваджує, а зовсім навпаки: намагається розширювати турецько-російську торгівлю і взагалі нормалізувати двосторонні відносини після інциденту зі збитим у листопаді 2015 року російським військовим літаком Су-24. Туреччина крізь пальці дивиться на те, що судна під турецьким прапором – часті гості у кримських портах. Туреччина також домовляється з Росією про умови будівництва «Турецького потоку», і якщо домовиться – втрати України вираховуватимуться у десятках мільярдів доларів.
Одним словом, сьогодні Росія для Туреччини – незрівнянно важливіший стратегічний партнер, ніж Україна. І змінити цю реальність Україні наразі не під силу. Утім, це не означає, що з Туреччиною не варто мати справи. Все на світі змінюється, вічного нема нічого. Тому, для початку, Україні треба потужно нарощувати економічні зв’язки з Туреччиною. А коли взаємний товарообіг сягне десятків мільярдів доларів (як нині у Туреччини з Росією), тоді й геополітика зміниться на нашу користь. Потенціал України цілком достатній для такого обсягу економічних стосунків з Туреччиною, і питання лише в тому, щоб його реалізувати.
Юрій Сандул, Київ