Чи потрібен нам закон про імпічмент президента?

У ВР такий законопроект зареєстрували. Авторства депутата Дерев`янка. Цього вимагають протестувальники. Шансів на проходження – нуль.

І чи потрібен він? Я гадаю – потрібен.

Але не в першу чергу, бо ось що цікаво: у нас є розлогий Закон про вибори президента України, можна ще й ухвалити закон про імпічмент... Але закону про те, чим має займатися президент України, про його повноваження і відповідальність – немає.

Є цілий розділ у Конституції. Але не забуваймо, у 1996 році її ухвалювали під президентсько-парламентську республіку, коли президент фактично очолював виконавчу владу.

У 2004 році, коли були внесені поправки до Конституціїї, які перетворили Україну на парламентсько-президентську республіку (ми вже забули, що проект цих змін було ініційовано Медведчуком і Морозом), то переможці Помаранчевого майдану добилися, аби у Ющенка лишилася частина повноважень Кучми.

Виник дивний конгломерат, часто-густо "нєудобоварімий".

І сьогодні, коли ми щось вимагаємо від Порошенка, чи в чомусь його звинувачуємо чи за щось його хвалимо, ми навіть не знаємо: а що, власне кажучи, від того Порошенка залежить...

Закон "Про Президента України" – ось що треба ухвалити насамперед, аби стабілізувати ситуацію в суспільстві. А в нього вже, як складову, додати і всю ту сагу з закону про президентські вибори, і бажані опозиції юридичні тонкощі організації імпічменту.

Мені скажуть: у Конституції про президента все написано.

Відповім: там написано так, що не зрозуміло, хто й за що відповідає. У далекі 1990-і головне було зовнішні атрибути, присяга, недоторканість, високі слова присяги : "Дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу... підносити авторитет України у світі", які можна трактувати як завгодно.

Я не правник-конституціоналіст, але деякі "дитячі" питання в мене 5 розділ Конституції викликає.

1. Наприклад, навіщо потрібно чекати аж 30 днів, щоб привести до присяги нового президента, якщо він не є головою виконавчої влади, і йому не треба проводити консультації з силами коаліції, підбирати міністрів – тощо?

Навіщо? Щоб підготуватися до інавгурації? А навіщо нам оте бучне дійство? Навіщо оті штандарти? Оті булави над головою? Ну клявся Янукович на Біблії – йому це завадило грабувати народ і вбивати людей на майдані?

Гадаю, два дні на те, щоб відіспатися після виборів цілком вистачить.

2. Дивна фраза в пункті першому Ст. 106 – "забезпечує державну незалежність". До самої незалежності запитань немає, є запитаняя до слова "забезпечує". Тобто одноосібно? Із зброєю в руках? Потрібна деталізація, а для цього й закон.

3. Пункт 5 "призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України". А якщо не призначає? Якщо в нас місяцями й роками нема послів у окремі держави, то чи є якась можливість призначити цих послів урядом чи ні? Відповідальності ж бо у президента за невиконання цього пункту жодної.

4. Пункт 6 про призначення референдумів. Президент призначає його своїм указом (у відповідному законі на це дається 5 днів). А як бути, якщо він цього не робить? Якщо народ зібрав підписи, ЦВК зареєструвла, а президент опирається? А таке вже було в нашій історії! Чи якщо він змінює запитання референдуму, чи якісь викреслює? Він за це відповідає чи ні? І хто тоді бере на себе його функції?

5. З припиненням повноважень ВР і оголошенням нових виборів – там взагалі непонятка. Президент може розпустити Раду, а може й ні, лишивши законодавчу владу в стані колапсу. Уже стільки конфліктів було через цю невизначеність!

6. Вносить "за пропозицією коалації кандидатуру на посаду Прем`єр-міністра...". А якщо не вносить? Якщо вважає кандидатуру неприйнятною і відхиляє? Чи має він повноваження це робити? І як тоді коаліції діяти далі? Про це в Конституції – нічого нема.

7. Знову ж таки – подає свої кандидатури на посади міністра оборони і міністра закордонних справ. А якщо не подає? Як Додон, наприклад. Що робити уряду в такому разі? І чи може Президент усунути міністра оборони без згоди парламенту? А парламент без згоди президента? І що буде, якщо парламент не погодиться із жодною з президентських кандидатур?

8. Із генпрокурором – ще гірше. Ми пам`ятаємо як було з Піскуном, коли спецназ Цушка штурмував Генпрокуратуру, а Ющенко закликав до Києва внутрішні війська...

9. Майже сакральна проблема з контрасигнацєю при призначенні губернаторів. Якщо це гілка виконавчої влади, то чи може президент їх призначати? Чи не правильніше призначати уряду за поданням президента? І як бути, якщо президент та уряд не домовляться?

Але ж про контрасигнацію йдеться і тоді, коли президент видає укази по рішеннях РНБОУ, під якими має ставити підпис прем`єр і відповідальний за виконання міністр. РНБОУ – орган координаційний і хоч приймає рішення колегіально, але склад його формує особисто президент. Міністр, який належить до іншої політичної сили, візьме й не підпише указ. Що тоді?Діє той указ чи ні?

10. З указами взагалі цікаво. Чи може їх, скажімо, відмінити Верховна Рада? А Генпрокуратура?

11. На даний момент із Конституції виключено право Президента впливати на кадровий склад Верховного Суду, а на кадровий склад КС він впливає, призначаючи туди свою квоту. Як добирається ця квота, чи має це відбуватися гласно за конкурсом через раду доброчесності? Про це нічого не сказано.

12. Є чимало інших темних плям: наприклад славнозвісна ДУСя, яка фактично під дахом президентської вертикалі веде комерційну діяльність?

Або ж Адміністрація Президента, яка не має жодних законних підстав на існування і веде неправову діяльність.

Управління держохорони, яке чомусь підпорядковане Президенту, а не прем`єр-міністру. За яким законом розпоряджаються майном і фінансами оті "консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби", які йому дозволено створювати Конституцією?

І хто може і має перевіряти їх фінансову діяльність? Не пам`ятаю, щоб це колись відбувалося за діючих президентів...

Там багато іще різного. І от коли все це буде унормовано, тоді й за імпічмент можна братися. За закон тобто...

Євген Якунов