Зимова сесія ПАРЄ: що було, що буде, на чому серце заспокоїться

Росіяни готують конкретний крок до повернення в Раду Європи.

Чотири рази на рік Страсбург перетворюється на мекку політичного життя Європи – національні делегації 47 країн-членів, дипломати, високопоставлені гості, експерти, журналісти приїздять до Ельзасу, аби говорити про нагальні проблеми Європи, демонструючи спільне прагнення до мирного співіснування та розвитку. Досить гармонійний і ефективний формат. Таким він, майже постійно, був до 2014-го року, - допоки Росія не анексувала Крим та не почала війну на Донбасі.

Тоді, у відповідь на дії Москви ПАРЄ на квітневій сесії в 2014 році позбавила російську делегацію права голосу і виключила її представників з усіх керівних органів Асамблеї терміном до січня 2015 року. Відтоді РФ фактично бойкотує засідання Асамблеї й вимагає поновлення її прав у повному обсязі, використовуючи найрізноманітніші методи – від закулісних ігор до відкритого шантажу.

Не обходиться у цьому протистоянні й без жертв. Однією з найбільш значних став колишній голова ПАРЄ Педро Аграмунт, повноваження якого були припинені достроково, де-факто за зв’язки з Росією, зокрема відвідання Сирії, зустріч з Башаром Асадом у складі делегації російських високопосадовців, де-юре за станом здоров’я. До закінчення дії його повноважень – до зимової сесії 2018 року – обов’язки голови ПАРЄ виконувала кіпріотка Стелла Кіріакідес, яка як і Аграмунт, належить до групи Європейської народної партії. Вже в понеділок у ПАРЄ відбудеться голосування і буде названо ім’я нового голови.

ВИБИРАТИ ГОЛОВУ ПАРЄ БУДУТЬ З ОДНІЄЇ КАНДИДАТУРИ

І ним зі 99,99% певністю стане Мікеле Ніколетті, голова Групи соціалістів у ПАРЄ, до яких, згідно ротаційної традиції переходять повноваження висувати кандидатуру голови Асамблеї. Таємне голосування за кандидатуру Ніколетті на посаду президента ПАРЄ соціалісти провели ще в кінці червня минулого року. Ніколетті - член Парламентської асамблеї з 2013 року, з 2014 року очолює італійську делегацію, з 2016 року - голова Групи соціалістів. Ще не так давно його кандидатура не могла викликати особливого занепокоєння: Ніколетті щоразу підтримував проукраїнські резолюції, поправки до них, голосував за підтвердження санкцій проти РФ, хоч і не приховував своєї позиції щодо підтримки діалогу з Росією. Час минав і дещо кардинально змінилося у ставленні головного соціаліста ПАРЄ до РФ (чи то назовні з’явилося дійсне ставлення), але на минулій сесії ПАРЄ Ніколетті представив проект резолюції, яка фактично мала на меті зняття політичних санкцій з Російської Федерації та заборону Асамблеї продовжувати їх дію без згоди країн-членів. Резолюцію було прийнято, а майже всі поправки, запропоновані українською делегацією, відхилено. Як стверджують джерела, Ніколетті лобіює російське питання у ПАРЄ у тісній співпраці з генсеком Ради Європи Турбйорном Ягландом, який не втомлюється просувати ідею повернення росіян, обґрунтовуючи це то неможливістю звернення росіян до Європейського суду з прав людини, то дефіцитом бюджету, зокрема після того, як Росія у 2017 році заплатила лише третину свого обов’язкового внеску до бюджету РЄ. Наскільки Ніколетті прихильний до Росії, стане відомо вже найближчими днями-тижнями, але навряд чи він буде демонструвати своє ставлення настільки відкрито, наскільки це робив Аграмунт, бо після відставки останнього у ПАРЄ з’явився запобіжний «механізм» боротьби проти занадто тісної дружби з Москвою.

РОСІЯНИ ВІРЯТЬ У СВОЄ «AD HOC» В ПАРЄ

Окрім виборів президента ПАРЄ, цьогорічна зимова сесія визначить нового Комісара РЄ з прав людини. У цьому випадку, на відміну від виборів президента, деяка інтрига присутня – на посаду претендують три кандидати. Серед них словенський правозахисник, радник з правових питань Стамбульського плану дій Горан Клеменчич, доповідач ПАРЄ по виконанню рішень Європейського суду з прав людини, француз П’єр-Ів Ле Борн та колишній представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ, представниця Боснії та Герцоговини Дуня Міятович. В кулуарах РЄ кажуть про значну перевагу Ле Борна над іншими кандидатами. Наскільки це відповідає дійсності, стане відомо вже на наступному тижні. А в четвер ПАРЄ заслухає річний звіт діючого Комісара РЄ з прав людини Ніла Муйжнієкса, який офіційно обійматиме посаду ще до 1 квітня.

А от найбільшу інтригу зимової сесії тримає інша подія – засідання ad hoc (з латині – для цього, спеціально) комітету з питання ролі та місії Асамблеї, створеного в кінці минулого року та фактично покликаного визначити конкретний механізм для повернення російської делегації. У закритому засіданні комітету в середу, 24 січня, візьмуть участь «запрошені гості»: віце-спікер нижньої палати Петро Толстой і глава міжнародного комітету Ради Федерації Костянтин Косачов. Окрім того, Толстой і Косачов зустрінуться з Генсеком Ради Європи Турбйорном Ягландом. Російські ЗМІ вже прогнозують, що засідання ad hoc комітету може стати «історичним» та «визначним». Очевидно, очікування російської сторони щодо рішення комітету досить вагомі. В кулуарах не виключають, що вже існує версія підготовленого рішення, якого чекає російська делегація для запуску процесу свого беззастережного повернення, але є нюанс. Він полягає в тому, що у засіданні ad hoc комітету бере участь та голосує за його рішення значна кількість людей (більше 50), серед яких голови делегацій країн-членів, голови комітетів, політичних груп, і далеко не всі з них готові до зміни правил процедури, яку просувають російські лобісти та усіма можливими шляхами добивається Москва. Зокрема йдеться про неможливість застосування санкцій у майбутньому та право подання складу делегації до ПАРЄ кожної сесії, а не лише в січні, як це є зараз (тобто гарантування наступної спроби повернення у квітні чи червні). Отже, розклад сил комітету ще має всі шанси перетворити підхід «ad hoc» на «ab hoc et ab hac» (з латині – про те й се, розмови без конкретного змісту та мети).

УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ: КОНФЛІКТ НАЗВАЛИ ВІЙНОЮ

Порядок денний січневої сесії ПАРЄ включає кілька подій, що напряму стосуються України. 23 січня ПАРЄ заслухає та обговорить звіт представника Групи Європейської народної партії Егідіуса Варейкіса «Гуманітарні наслідки війни в України». Слід зауважити одну деталь - раніше в ПАРЄ надавалася лексична та змістовна перевага визначенню ситуації на сході України як «конфлікту». В назві ж документу ледь не вперше війну назвуть «війною». У проекті резолюції, яка буде прийнята депутатами після обговорення та, можливо, внесення змін, вказано, що міжнародна спільнота має продовжувати здійснювати тиск на РФ допоки не буде припинено війну та не буде звільнено всі українців-політичних бранців, ув’язнених нині на території РФ та в Криму. Проект резолюції також містить ряд рекомендацій для українського керівництва для більш ефективного та всебічного вирішення питання вимушено переміщених осіб в результаті анексії Росією Криму та війни на сході країни.

Під час зимової сесії депутати ПАРЄ також матимуть змогу на власні очі побачити наслідки війни на Донбасі, дізнатися життєві історії українців, росіян, кримських татар, пов’язані з анексією Криму та війною на Донбасі. 23 січня у центральному холі Палацу Європи відбудеться відкриття фотовиставки про життя внутрішньопереміщених осіб в Україні. Виставка вже інстальована та буде доступна до перегляду з першого дня відкриття сесії ПАРЄ.

Також 25 січня у ПАРЄ дебатуватимуть на тему проблем захисту дітей у військових конфліктах. З цього питання виступатиме представниця азербайджанської делегації в ПАРЄ Савінж Фаталієва.

Окремим приводом «проїхатися» по Україні, може стати обговорення теми використання регіональних мов та мов національних меншин, заплановане на вівторок. На минулій сесії у жовтні ПАРЄ активно дебатувала і ухвалила рекомендації, що стосувалися Закону України "Про освіту", після чого свої рекомендації винесла Венеціанська комісія. Тоді найбільш активним критиком та противником прийняття українського закону про освіту виступила Угорщина. Цього разу доповідь представить колишній держсекретар з питань народної освіти Угорщини, депутат ПАРЄ від Групи Європейської народної партії Рожа Хофманн. Дуже не виключено, що про нас знову згадають. У самому ж проекті доповіді наголошується на тому, що регіональні мови та мови нацменшин не мають сприйматися як іноземні у країнах чи окремих територіях, де вони розповсюджені, а також містить заклик про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, яка сприяє захисту і розвитку історичних регіональних мов і мов національних меншин у Європі. Ця Хартія наразі ратифікована 25 з 47 країнами-членами РЄ, у т.ч. Україною у 2003 році.

Загалом щодо настроїв, що панують у Раді Європи та ПАРЄ напередодні зимової сесії, то серед них, як і раніше вирізняються два протилежно полярні «табори». Перший – прихильники повернення російської делегації, які готові зробити вигляд, що нічого не відбулося, і згодні, щоб росіяни незабаром тріумфально зайняли свої місця в сесійній залі; другі – противники повернення російської делегації на таких беззастережних умовах, серед яких на разі найбільш активними є Україна, країни Балтії, Британія, Швеція, Польща. Але окрім цих двох, що не може не викликати занепокоєння, все більшого впливу набуває ідея «єдиної європейської позиції», тобто формування спільного бачення країн, яке полягає у підтриманні діалогу з Росією, перезавантаженні відносин та припиненні гострого протистояння. Цей підхід не лише нівелює ранішні досягнення з відстоювання основних європейських цінностей та принципів, а й дає Росії сигнал вседозволеності, дієвості шантажу та можливої подальшої експансії. Допоки ці голоси не такі гучні, хоч і набирають сили, є віра, що Європа не стане ризикувати віковими здобутками заради сумнівної дружби з Москвою, принаймні візьме до уваги український досвід у цьому питанні.

Ольга Будник, фото автора