Мустафа Джемілєв, Уповноважений Президента України з питань кримськотатарського народу

Крім спроби анексувати Крим, російська влада чинить інші беззаконня, в тому числі намагаючись насильно змінити демографію півострова, що прирівнюється Женевською конвенцією до військових злочинів. Паралельно Кремль продовжує посилено мілітаризувати український Крим, створюючи з нього величезну військову базу. Щоб зупинити Путіна, залучити його до переговорів, потрібні більш жорсткі санкції. Про це та інше розповів в ексклюзивному інтерв'ю Укрінформу лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, який перебуває зараз з візитом у США.

"ЯДЕРНИЙ" КРИМ

- Коли ми з вами записували попереднє інтерв'ю у Вашингтоні, у вересні 2016 року, ви сказали, що Крим перетворюється на велику військову базу із засобами ядерного арсеналу. Наскільки ситуація змінилася з того часу?

- Щодо ядерного арсеналу. Ні наша розвідка, ні розвідка НАТО чітко не підтверджують його наявності в Криму. Вони кажуть, що таке можливо, але доказів поки немає. Однак, у нас є інформація з місця, а також від джерела з Москви про те, що у них там вже є ядерні боєголовки.

Посудіть самі, з перших днів після окупації Криму вони в терміновому порядку почали реставрувати ядерну базу, яка була покинута після підписання Будапештського меморандуму. Спершу туди могли заїжджати вантажники, які возили матеріали, в тому числі, кримські татари. Але на якомусь етапі всіх цих робочих усунули і залучили людей, привезених з Росії. Зараз там встановлено потрійне кільце посиленої охорони з відеоспостереженням. Люди ходять там з лічильниками Гейгера (детекторами радіоактивного випромінювання – ред.) і перевіряють радіоактивний фон. Це, так би мовити, непрямі підтвердження, що там є ядерна зброя.

Крім того, джерело з Москви підтвердило, що там вже є шість ядерних боєголовок. Об'єкт розташований недалеко від Феодосії в гаю Кизилташ, де раніше було ядерне сховище.

- А щодо мілітаризації Криму загалом?

- Загалом мілітаризація досягла жахливих розмірів. Дітей у дитячих садках переодягають у військову форму з георгіївськими стрічками, вони грають у військові ігри – шукають розвідників, щось розміновують. Навіть, як мені сказали, торти у них роблять у вигляді танків – доходить і до такого ідіотизму.

Взагалі, в Росії Крим розглядають виключно як військову базу або, як вони висловлюються, "непотоплюваний авіаносець". Ніякої економіки там практично вже немає, росіяни будують стратегічні об'єкти, у першу чергу, величезну трасу "Таврида" через увесь Крим. Попутно знищуються зелені насадження, культурні пам'ятки, наноситься також шкода екології.

А з приводу чисельності військовослужбовців, є різна інформація. Називаються цифри від 60-ти до 80-ти тисяч. Але навіть якщо йдеться про 60 тис. військових, то для такого маленького півострова площею 27 тис. кв. кілометрів це величезна кількість.

ЩЕ ОДИН ВІЙСЬКОВИЙ ЗЛОЧИН

- Нещодавно з'явилися відомості про те, що в Крим масово завозяться російські переселенці з метою витіснити місцеве населення, яке залишилося на півострові після 2014 року. Наскільки ця ситуація критична зараз, і чи є у вас які-небудь дані?

- Примусова зміна демографічного складу на окупованій території, відповідно до Женевської конвенції 1949 року, відноситься до розряду військових злочинів. Тому дані, скільки вони завезли, ретельно приховуються. У пресі було повідомлення про те, що на території Криму знаходиться 250 тис. російськомовних людей, привезених з Луганської та Донецької областей. Крім того, ще у 2014 році повідомляли про 15 тис. офісних працівників, яких вони привезли. Але, за різними оцінками, на територію Криму завезено близько півмільйона росіян. Разом з тим,  наші співвітчизники, які приїжджали з Криму, кажуть про те, що насправді їх більше. Передбачається, що йдеться про 850 тис. і до мільйона переселенців.

Але тут є й інші цифри. У Криму, зважаючи на соціальний та емоційний стан справ, спостерігається висока смертність. За офіційними даними, рівень смертності на окупованому півострові перевищує рівень народжуваності на 33%. І вперше в історії рівень смертності жінок перевищив цей показник у чоловіків.

У Росії стверджують, що чисельність населення окупованого Криму збільшилася на 10%. Беручи це до уваги, а також високу смертність, ті цифри, які я називав, приблизно відповідають дійсності. Вони (російська влада – ред.) завозять до Криму (людей з інших регіонів – ред.) у великій кількості. Але це приховується як військова таємниця, тому що вони чудово розуміють, що це злочин.

Росія зараз повторює приблизно ту саму стратегію, яка застосовувалася у часи першої окупації, при Катерині ІІ. Тоді не було можливості депортувати людей, не було залізниці, вагонів. Вони просто створювали нестерпні умови для життя людей, змушуючи їх мігрувати, і в результаті кримські татари за короткий час стали національною меншиною. А вже у 1944 році була тотальна депортація та геноцид.

- Як саме створюються нестерпні умови зараз?

- Не так давно ми перехопили один секретний лист ФСБ на ім'я так званого глави Республіки Крим Аксьонова. Там йдеться про трирічний план ФСБ щодо кримських татар, щоб їх схилити до співпраці з окупаційною владою. Там так прямо і сказано: "С целью оказания психоэмоционального воздействия на крымских татар, на Меджлис крымскотатарского народа, которые ведут украинскую пропаганду и не признают аннексию рекомендуется..." І зазначаються плани: масові обшуки під виглядом пошуку злочинців, фільтрації, арешти, і найбільш мерзенне – активізація діяльності радикально налаштованих кримських татар патріотичних російських організацій. Тобто, по суті, нацьковування російських фашистів на кримських татар, розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Ми 13 березня цього року, коли збирали дипломатів, акредитованих у Києві, щоб проінформувати їх про ситуацію – ми це робимо щороку, ознайомили їх з цим документом. Я не знаю жодної цивілізованої країни, де на території, яка розглядається як своя, розпалювалася б міжнаціональна і міжконфесійна ворожнеча. А в Росії це робиться на державному рівні.

КРИМСЬКИЙ МІСТ

- Нещодавно росіяни з помпою відкрили міст через Керченську протоку за участю Путіна. Якою була реакція кримськотатарської громади? Цікавить також ваша особиста думка, наскільки цей міст може бути довговічним, враховуючи озвучені раніше оцінки з приводу несприятливих умов для такої споруди.

- Там умови дійсно дуже несприятливі, але вони (росіяни – ред.) кажуть, що забивали палі моста на кількасот метрів і нібито вперлися в більш твердий грунт. Хоча вже перед запуском мосту ми бачили, що там є якісь перекоси. Але вони, мабуть, все це косметично підлатали і з помпою відкрили.

Крім того, за оцінками експертів, цей міст ніколи себе не окупить. Так що навряд чи коли-небудь цей проект буде економічно вигідним.

Щодо реакції кримських татар, то в основному вони кажуть – добре, що побудували, сюди привезли цих росіян, тепер же треба буде якось вивозити. Без мосту буде важко. Таке от відношення.

Але якщо серйозно, цей міст абсолютно незаконний, він побудований без узгодження з Українською державою, на нашій же – у значній частині - території. Я про це говорив, коли вони ще починали своє будівництво, що Україна має повне право знищити його. Тим більше, що зараз цей міст значно ускладнює проходження суден в Азовське море, завдає шкоди екології.

СЕНЦОВ ПРОТИ КРЕМЛЯ

- Олег Сенцов нещодавно почав голодування, щоб добитися звільнення всіх українських політв'язнів. Такий же прецедент був у 1986 році, коли з подібними вимогами голодував дисидент Анатолій Марченко, але, на жаль, не вижив. Ви теж проходили через голодування. Наскільки це небезпечно, важко, і як такі вчинки можуть вплинути на рішення Кремля про звільнення?

- Ви знаєте, голодування Анатолія Марченка у 1986 році зіграло певну роль в моєму житті. Коли я сидів у Магадані, перед звільненням проти мене порушили нову кримінальну справу за злісну непокору законам і вимогам табірної адміністрації. Була така мерзенна андроповська стаття, за якою могли довічно тримати у таборах. Якраз в цей час Анатолій Марченко оголосив голодування з вимогою звільнити всіх політв'язнів.

По моїй справі в Магадані відбувся закритий суд. За всіма параметрами мене визнали винним, але звинувачення були якимись абсурдними. Раніше звинувачували мало не у спробах повалення радянського ладу, а тут – не там курив, не строєм ходив, навіть не знаєш, як захищатися. Визнали винним за 36 пунктами, але раптом суддя оголошує: "Засудити до трьох років позбавлення волі, але, беручи до уваги гуманність радянського суду, враховуючи, що на утриманні підсудного неповнолітня дитина, засудити до трьох років позбавлення волі умовно з п'ятирічним випробувальним терміном. Звільнити з зали суду".

Я подумав, звідки така гуманність? Це сьома моя судимість, і як ніби раніше у мене не було неповнолітніх дітей. Коли дружина кинулася мені на шию, вона сказала: "А ти знаєш, якою ціною звільняєшся? Три дні тому помер Анатолій Марченко, який вимагав звільнення всіх політв'язнів". Тобто, ціною свого життя він рятував інших людей.

Але у моєму звільненні зіграли роль й інші фактори. Я знаю, що коли Горбачов зателефонував Андрію Сахарову і сказав, що рішенням політбюро він може повертатися у свою квартиру, Сахаров тоді відповів, що не буде повертатися і зажадав звільнити хоча б його близьких друзів. Він передав список, по-моєму, з 23 людей, я в ньому був четвертим або п'ятим. Цей же список потім у Рейк'явіку передав Горбачову і президент США Рональд Рейган як умову нормалізації відносин між США і СРСР. Але, безперечно, голодування Анатолія Марченка відіграло величезну роль.

Зараз Олег Сенцов пішов приблизно тим же шляхом. Але відмінність нинішньої ситуації від горбачовського періода разюча. Тоді для Горбачова був дуже важливий імідж: йде перебудова, демократизація, а тут люди вмирають. І для нього була дуже важливою світова громадська думка. А Путіну зараз втрачати нічого.

У жовтні минулого року нам вдалося вирвати у нього двох наших політв'язнів – Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова. Їхні ЗМІ писали, що це "великий акт гуманности" Росії, але насправді ніякої гуманності не було. Він (Путін – ред.) виторгував двох професійних вбивць ГРУ, які практикувалися на ліквідації чеченських дисидентів.

Щодо Олега Сенцова, Путін може піти на такий обмін. Але взагалі-то такого роду обміни носять якийсь аморальний характер, тому що для звільнення людей, які жодних злочинів не вчиняли, ми видаємо професійних вбивць з руками по лікоть у крові. Ахтем (Чийгоз – ред.) мені сказав: "Якби я знав, що мене будуть міняти на цього покидька, я б краще сидів там". Після того, як вийшов Ахтем Чийгоз, перше, з чим він звернувся під час зустрічі з Ердоганом, – зробіть все можливе для порятунку Олега Сенцова, тому що він – один з найбільш мужніх і принципових людей.

Тому навіть не знаю, що й казати. Сказати, Олеже, кидай голодування – зрозуміло, що він не послухає. Але потрібні якісь дієві кроки, які спонукали б (Кремль – ред.) піти на це. У зв'язку з цим я звернувся з закликом до всіх активізувати діяльність щодо звільнення Олега Сенцова.

ЯК ЗМУСИТИ ПУТІНА ДО ПЕРЕГОВОРІВ

- По-вашому, як можна примусити Росію повернути всіх українських політв'язнів додому?

- Таких способів немає. У них працює стратегія залякування. Взагалі, якщо говорити про те, як все це відбувається, то на окупованій території в Криму захистити права людини практично неможливо. Але безперечно те, що якби не було численних заяв і резолюцій міжнародних організацій, кількість політв'язнів була б на порядок вищою. Все ж таки, це дає якийсь стримуючий фактор для Росії. Але повністю захистити людей там неможливо, для цього потрібна деокупація.

Я зустрічався тут (у США - ред.) з членами адміністрації та Конгресу, і усім їм казав: для того, щоб змусити Путіна сісти за стіл і вести розмови про деокупацію, потрібні потужні санкції, які будуть для нього як удари в печінку. Тільки так.

- Ви обговорювали санкції проти Росії? Про що ще йшлося під час зустрічей у Вашингтоні?

- Так, але в основному їх цікавила ситуація з правами людини, її розвиток, а також стан справ на окупованій території і наше бачення. Я говорив про те, щоб Сполучені Штати ініціювали якусь платформу для переговорів щодо деокупації. Моя пропозиція – зробити це за участю підписантів Будапештського меморандуму (України, США, Росії та Великої Британії – ред.), тих ядерних країн, які гарантували безпеку та збереження кордонів України в обмін на відмову від ядерної зброї. Вони взяли це до уваги і сказали, що будуть обговорювати.

Ярослав Довгопол, Вашингтон.