Соціологія пахне «хімією»? Значить вибори уже скоро!
Політологи і соціологи завжди придумують щось новеньке до кожної виборчої кампанії. Схоже, та, що наближається, винятком не стане…
Минулого тижня трійка соціологічних служб у складі “СОЦИСу”, центру “Соціальний моніторинг” та Українського інституту соціологічних досліджень імені Яременка представили свіже дослідження. Звичайний передвиборчий замір: президентські та партійні рейтинги, кілька питань про геополітичний вибір України (підтримка курсу до НАТО та ЄС), і питання про рівень життя, економічного стану і так далі.
На перший погляд, нічого дивного, все тією чи іншою мірою в руслі звичних уже тенденцій: у списку партій лідерство тримає “Батьківщина” (18,8%), друге місце “Опозиційний блок” (11,6%), третє-четверте ділять “Громадянська позиція” (10,4%) та “Радикальна партія Ляшка” (10,4%). За ними йдуть Аграрна партія України (7,9%), “Самопоміч” (6,8%) та “Блок Петра Порошенка (6,7%). Замикають список “прохідних” партій “За життя” (5,9%) та “Свобода” (5,1%). Єдине, що тут дивує – результат Аграрної партії, яка за місяць змогла “стрибнути” аж на 7,5%, адже наприкінці травня той-таки “СОЦИС” давав їй лише 0,4% підтримки.
Соціологи вщент розкритикували це дослідження. І критика стосувалась не цифр. Зокрема, опитування чомусь не проводилось… в обласних центрах. На це звернула увагу директор фонду “Демократичні ініціативи” Ірина Бекешкіна, назвавши це маніпуляцією: “Хіба не абсурд ігнорувати електоральний вибір виборців Києва, Харкова, Одеси, Львова, зрештою, усіх обласних центрів України? Ні, зовсім не абсурд, а цілком цілеспрямована технологія. У великих містах не голосують за Аграрну партію? Значить, прибрати з вибірки «небажану» категорію респондентів – у даному випадку, обласні центри. Навіщо це робиться? Свого часу один політтехнолог пояснив: соціологічні рейтинги не так впливають на електорат, як на спонсорів. Партія прохідна – значить, слід в неї вкладати гроші (і своїх людей)”.
Важливе в дужках і курсивом — чистої води маніпуляція
В прес-релізі на сайтах центру “Соціальний моніторинг” та Українського інституту соціологічних досліджень ім. Яременка, йдеться про загальнонаціональне дослідження. Ось як написано в оригіналі: “опитування охопило всю територію країни (за винятком тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей, АР Крим). Всього опитано 5030 респондентів у 350 різних населених пунктах (за винятком обласних центрів)”.
Формально, опитування є загальнонаціональним, але слова “за винятком обласних центрів”, написані в дужках і курсивом. Це нагадує один з найбільш поширених маніпулятивних методів - “пастку приміток”. Найбільше його полюбляли в фінансовій сфері, зокрема, в кредитних відносинах. Це коли в договорі між банком та позичальником, положення, які суттєво впливають на зміст домовленостей, написані значно меншим кеглем, курсивом, в кінці основного тексту.
Дуже часто люди, особливо не обізнані в цій сфері, на ці “примітки” не звертають уваги. А мова там може йти про, наприклад, відсоткову ставку, яку за певних умов може бути змінено, і вона не буде такою, як написано в основному тексті. Раніше в Україні практика “пастки приміток” була вельми поширена і Національному банку доводилось з цим боротись прийняттям різних постанов і приписів. Це, зрештою, мало позитивні наслідки – “пасток приміток” в договорах стало значно меншою.
А тепер маніпулятивні методи, схоже, запозичили й соціологи. В обласних центрах, якщо повернутися до нашого випадку, сконцентровано понад 10 мільйонів осіб із загальних 36 мільйонів, що мають право голосу в Україні. Тобто, соціологи, проводячи “загальнонаціональне” дослідження, не врахували майже третину виборців. Як це?
Соціолог Андрій Єременко пояснив Укрінформу, що якби у звіті було сказано, що опитували виключно сільське населення і населення невеликих міст – то маніпуляцією це назвати було б не можна: що дослідили – те і презентували. А “якби вони сказали, що зробили загальнонаціональне дослідження, де Аграрна партія має 10%, без уточнення щодо відсутності у вибірці мешканців великих міст – тоді це була б фальсифікація”, – пояснює соціолог.
Кого підтримує українське село — поки що невідомо
Звісно, велике соціологічне дослідження, тисяч на 5 респондентів, що охоплює сільську місцевість та невеликі міста, є в Україні рідкістю. Таке “п’ятитисячне” дослідження обійшлося б не дешево. Укрінформ вже пояснював, що собівартість опитування однієї людини — близько 3 доларів, отже замовники витратили б на таке опитування мінімум 15 тисяч доларів плюс, власне, вартість аналізу.
Хто був замовником цього дивного дослідження, ми навряд чи дізнаємось, адже це внутрішня інформація соціологічних компаній. Проте з якою метою було проведено це дослідження — очевидно. Ірина Бекешкіна, наприклад, вважає, що метою замовника було довести спонсорам, що та ж таки Аграрна партія – “прохідна”, а тому в неї варто вкладати.
“Можуть бути і цікавіші версії. Наприклад, комусь з потенційних кандидатів в президенти потрібно було цілеспрямовано дослідити електоральну ситуацію саме “на селі”, – вважає Андрій Єременко.
Як «посадити» конкурента цифрою
На думку політтехнолога Дмитра Бачевського, загалом, це є досить дієвим інструментом в передвиборчій боротьбі. “Публікація недостовірних або маніпулятивних даних соціологічних досліджень, зазвичай, вирішує одразу кілька завдань. По-перше, це дає змогу привернути увагу виборців до певного бренду або кандидата. По-друге, так як люди завжди прагнуть бути серед переможців і зазвичай голосують за партії або кандидатів, які мають реальні шанси на перемогу, схожі маніпуляції могли б продемонструвати, що певна партія чи кандидат мають реальні шанси на перемогу, а відтак голос потенційного виборця не пропаде даремно. По-третє, можливо, в такий шлях замовники готують громадськість до перемоги чи поразки певного кандидата чи партії, тобто програмують електорат на певний розвиток ситуації” - пояснює Дмитро Бачевський в коментарі Укрінформу.
“Є й інші пояснення. Наприклад, таким чином може партія проводить мобілізацію власного електорату, чи демобілізацію електорату конкурента”, – вважає Дмитро Бачевський. І на користь другої частини цього твердження є досить серйозний аргумент. На відміну від попередніх досліджень, де Блок Петра Порошенка займав місця від другого до четвертого, це дослідження показало, що тепер президентське об’єднання випереджають одразу сім партій.
Також Дмитро Бачевський погоджується з твердженням, що подібні маніпуляції орієнтовані на потенційних спонсорів. “Можливо, це зроблено для привернення їх уваги до політичного проекту, або ж демонстрація серйозних намірів. Соцопитування з “правильними” результатами гарантують включення партії або кандидата в анкети майбутніх досліджень, а це означає, що цього кандидата розглядають в якості претендента на перемогу”, – пояснює політтехнолог.
Відвертим маніпуляціям виборець уже не вірить? Придумаємо щось новеньке!
Одне з питань, яке усіх нас зараз цікавить – до яких ще маніпуляцій варто готуватись напередодні виборів. Дмитро Бачевський виділяє два основних тренди майбутніх замовлень “По-перше, оскільки головним претендентом на перемогу на президентських виборах залишається Петро Порошенко, то в подібних "дослідженнях" громадської думки конкуренти "виділяють" йому 3-5 місце, яке не дозволяє пройти у другий тур. Мета — перемістити фокус уваги виборців чинного президента на інших, "більш реальних" кандидатів і так позбутися найбільш небезпечного конкурента. По-друге, майбутні президентські та парламентські вибори у нас традиційно розглядаються як один процес, а рейтинг кандидата у президенти розцінюється як рейтинг його партії на виборах до парламенту. Тому непрохідні кандидати у президенти завищують свої особисті рейтинги, щоб продемонструвати потенційним спонсорам свої великі можливості і на парламентських виборах”, – пояснює політтехнолог.
Натомість Андрій Єременко вважає, що “публікація неадекватних даних – це уже не надто ефективно. Наприклад, багато хто дає таку (умовно) послідовність рейтингів: Тимошенко – Гриценко – Порошенко – Бойко. Якщо хтось опублікує результати, де на першому місці буде Бойко чи Віталій Скоцик (лідер Аграрної партії) - цьому хтось повірить? Навряд чи! Максимум, на що можуть піти соціологи – комусь накинути 1-1,5%. Раніше у КМІСу “Батьківщина” мала на 0,5-1% більше, ніж в “СОЦИСу”, і навпаки, БПП мав на 1,5% більше, ніж у КМІСу. Хто з них маніпулює – не знаю. Щоб змусити повірити у певний результат, треба щоб його опублікували принаймні 5-6 соціологічних компаній. А заплатити 5-6 фірмам – дорого, адже своєю репутацією задешево не торгують”, – пояснює соціолог.
Є інший варіант маніпуляцій. “Певний кандидат має “фейковий” звіт соціологічного дослідження, який “випадково” потрапляє до його конкурента, мовляв, це їхня закрита соціологія. І це дестабілізує конкурента. В 2015 році таке практикувалось на чернігівських довиборах в парламент. Кілька соціологічних фірм віддавали перемогу або Геннадію Корбану, або Сергію Березенку, а на друге чи третє місце завжди потрапляв один і той самий кандидат — Ігор Андрійченко з “Демальянсу”. Той це побачив, вирішив, що він “Цар і Бог”, почав “з ноги відкривати двері”. Але потім з’ясувалось, що соціологи віддавали йому друге-третє місце суто через те, що він був найбільш “безпечним”, тобто не складав реальної конкуренції ані Березенку, ані Корбану. Такі методи можуть працювати”, – пояснює Андрій Єременко.
Зрештою, політтехнологи від кампанії до кампанії продукують все нові й нові методи дезорієнтації виборця. Тож, на жаль, говорити про те, що ці технології вже не діють — не випадає. Схоже, наступного року виборцям теж будуть заважати визначитись зі своїм фаворитом суто за його програмою, без допомоги усіляких пересмикувань. Люди, будьте пильними!
Микола Романюк, Київ