Загроза “миру”

Одним з головних принципів російської пропаганди є те, що вона постійно повторюється. 

Це причина її порівняної ефективності для різних цільових аудиторій. Але допитливий розум і гарна пам’ять можуть захистити будь-якого громадянина України. І для цього не треба бути журналістом або великим експертом.

Флешбеки — це корисно і пізнавально

Майже на наступний день після побиття “Беркутом” студентів на Майдані, та однієї з наймасовіших в історії України протестних акцій, що слідувала за ним, влада Януковича та сили, які підтримували відмову від Асоціації з ЄС, оговталися та пішли у контрнаступ проти Революції Гідності, яка тільки ставала на ноги.

Ввечері 8 грудня 2013 року я написав блог про інформаційну спецоперацію, що була розгорнута проти народу України. Одразу після створення і бурхливого зростання Фейсбук-спільнот “ЄвроМайдан” та “ЄвроМайдан SOS” у соціальних мережах з’явилися і почали дуже швидко наповнюватися спільноти під назвою “Мы за Мир” (ще й досі доступні на Facebook).

Головним наративом цієї спільноти було зобразити мітингуючих як тих, хто не хоче працювати, а хоче насильства, заворушень і безладу в країні.

У розкрутку цих спільнот було вкинуто масштабні інвестиції, які навіть позначилися на вітчизняному діджитал-ринку, що одразу стало зрозуміло експертам з контекстної та банерної реклами.

На додачу, були створені спеціальні відео, розміщені на очевидно ботоподібних YouTube-каналах, призначені для демонстрації масовості руху проти Революції Гідності.

Створені були вони настільки бездарно і нашвидкоруч, що “креакли” заливали їх на відео-платформи по декілька разів, виправляючи помилки. Однак, в мене залишився саме вихідний варіант, дивитися на який без сліз неможливо. 

По-перше, зверніть будь-ласка увагу на ноги людей в кадрі, що стоять в першому ряду. Багато з них (ніг) існують без тулубів, але все одно закликають до “миру”. Після того, як я звернув на це увагу в соцмережах, відео швиденько перемалювали.

По-друге, подивіться уважно на рух губ акторів, які промовляють слова “Ми за мир крапка ком! Приєднуйтесь до нас” (мається на увазі сайт-лендінг спільноти — myzamir.com, який на даний момент не працює, але доступний у архівній версії).

Достатньо очевидно, що насправді актори говорять “Мы за мир точка ком! Присоединяйтесь к нам”. Тобто, відео спочатку відзняли там, де люди не можуть навіть повторити одну фразу українською, а потім переозвучили.

По-третє, у зйомці відео брало участь не більше 8–10 осіб, яких потім просто “розмножили” у фотошопі настільки “криво”, що ви можете неозброєним оком побачити декілька десятків близнюків та трієнь в одному кадрі. Ця технологія потім масово повторювалася в Криму.

9 грудня 2013 року це відео запостили у Фейсбук-спільноті з одноіменною назвою.

Погортавши цю сторінку, ви зможете пересвідчитися, що це єдиний пост, який зненацька набрав більше 5 лайків та трьох коментарів.

Цікаво й те, що бот-акаунти зроблені виключно для цієї акції, ще й досі висять у мережі з постами за грудень 2013 року (відтоді інвестори й припинили фінансувати цей брак).

Нескромно зазначу, що ці блоги перестали писати після того, як ваш покірний слуга викрив цю оборудку і оприлюднив докази бот-атаки.

Сіквел — завжди дешевше, ніж новий сценарій

Ціною життів наших співвітчизників ми перемогли тоді ці маніпуляції. І в пам’ять про них маємо зробити це ще раз. На щастя для нас, маніпуляції та інструменти їх здійснення не змінюються впродовж років, що свідчить про обмеженість мислення і впертість агресора.

Наратив про “мир”, що нав’язується українському суспільству, має на меті лише одне — переконати українців, що вони самі винні у загибелі своїх побратимів і співвітчизників, а також в тому, що вони повинні повернутися до Кремля навколішках та благати про милість — себто, йти на значні поступки і компроміси.

Наступний великий вибух цього наративу стався тоді, коли великий друг і колега колишнього прем’єра та топ-розвідника Росії Євгенія Примакова (нині покійний, а його сину заборонено в’їзд до України) — Генрі Кісінджер — отримав можливість запропонувати Дональду Трампу свій варіант вирішення “Української проблеми” (звісно, в інтересах своїх російських партнерів).

Для цього Кісінджер запропонував Трампу визнати Крим частиною Росії та продовжити перемовини по Донбасу. Ця ідея народилася ще у серпні 2014 року, коли дві групи експертів (з Росії та США) зустрілися на фінському острові Бойсто, щоб вирішити долю України (дослідження про це).

Наша пісня гарна й нова

Наступний постріл в бік України набоями з “мирною начинкою” пролунав після статті Віктора Пінчука на сторінках The Wall Street Journal.

У цій статті нам також настирливо пропонувалося змиритися зі своєю долею та “піти на компроміси” з гвалтівником української незалежності та міжнародного права — Путіним.

Однак компроміс — це ж процес, який йде з двох сторін. Тому я не зміг втриматися, щоб не запропонувати автору гучного op-ed у WSJ своє бачення шляху до компромісів.

Наш бренд — “мир”

Сьогодні ми стаємо спостерігачами чергової серії цього серіалу про “мир для України”, який пропонують ті, хто робив усе для розв’язання війни з нею. На щастя, вони пропонують його так само недолуго, як і в попередніх серіях.

Така сама бот-атака:

Такі самі меседжі:

Ті самі вимоги: “погоджуйтеся на наші умови припинення агресії — а то буде гірше”.

Міністр оборони Росії Сергій Шойгу щойно оголосив про підготовку найбільших за 37 років військових навчань, в яких візьме участь більше 300 тисяч військових. Що це, як не демонстрація м’язів та залякування перед виборами?

Однак найбільша і найбезкомпромісніша війна відбувається за ваші мізки і майбутнє! Не віддавайте їх без бою…

Дмитро Золотухін, заступник міністра інформаційної політики України

Оригінал статті опубліковано на блог-платформі Медіум