Сильна націоналістична партія – вкрай необхідна. Але при чому тут ОУН?

Уся історія ОУН у ХХ сторіччі, це, у тому числі, війна ОУН з партіями, і партій з ОУН

З інтерв’ю Юрія Михальчишина ЗІКу дізнався, що обговорюється політичний проект із створення нової партії «ОУН», яка мала б об’єднати усі націоналістичні сили в Україні.

Що ж, мені приємно, що бренд ОУН виявся актуальним. Однак, треба відкоментувати окремі пасажі, які стосується не тільки бренду, а суті ОУН.

У 1929 році ОУН утворилися як противага партіям. Уся історія ОУН у ХХ сторіччі, це, у тому числі, війна ОУН з партіями, і партій з ОУН. Для Євгена Коновальця і його соратників новітній український націоналізм сприймався виключно як надпартійна ідеологія, яка визнає усі, а не тільки парламентські (партійні), форми і методи боротьби за УССД.

ОУН створювалася, щоб культивувати націоналізм, а не засідати у парламенті. ОУН піднімала на боротьбу націю, а не виборювала для себе місця в уряді. Хтось може собі уявити бойовиків Біласа і Данилишина у парламенті чи у кабінеті міністрів? Зі зброєю в руках – так, у тюрмі – так, на шибениці – так, але тільки не в парламенті або уряді.

Прочитав, що лідера майбутньої партії «ОУН» слід обрати шляхом праймеріз. Якщо б сталося чудо, і воскресли Коновалець, Мельник, Бандера, то вони одразу б про це пожаліли, дізнавшись, що у ХХІ сторіччі вождя ОУН обирають на праймеріз. Ну, принаймні, просили б Бога, щоб уберіг їх від споглядання такої ганьби.

Сказане мною не означає, що в сучасній Україні не повинно бути сильної націоналістичної партії. Навпаки, така партія вкрай необхідна. Але при чому тут ОУН?

І не треба нас лякати «розколом ОУН у 1940 році». Об’єднання ВО «Свобода», Правого сектору, КУН, ОУН і С14 – свідчення того, що українські націоналісти здатні зробити належні висновки з минулого, зокрема історії ОУН.

У цьому наша сила.

Богдан Червак
FB