Чому Петро Порошенко наприкінці президентства такий активний

Укрінформ шукає мотиви, які стоять останніми резонансними «військово-політичними» призначеннями та нововведеннями Петра Порошенка

Ціла «пачка» перестановок та нововведень за ініціативи президента Порошенка буквально в переддень його відставки та приходу до влади президента Зеленського, не може не викликати запитань. Адже абсолютно логічним було б очікувати, що кадрові перестановки та нововведення в оборонних структурах буде проводити вже новий президент. Звісно, для кожного з кроків Петра Порошенка були озвучені офіційні причини, але дійсна мотивація все ж і викликає ряд вищезгаданих запитань.

Кого призначив, кого звільнив і що створив “ударними темпами” Петро Порошенко

Останні декілька днів відзначилася особливо високою активністю чинного президента України Петра Порошенка на ниві кадрових змін серед військового командування. Зокрема, відбулася зміна командувача Операцією Об’єднаних Сил Сергія Наєва на Олександра Сирського, про “підводні камені” якої нещодавно писав Укрінформ. Вже наступного дня президент відправив у відставку командувача Національної Гвардії України Юрія Аллерова, призначивши виконуючим обов’язків очільника Нацгвардії його заступника Миколу Балана. Крім того, Петро Порошенко підписав розпорядження про формування міжвідомчої структури при РНБО, у сфері відповідальності якої лежатиме сприяння розвитку обороноздатності України, і призначив очільником цієї структури заступника секретаря РНБО полковника Максима Кривоноса.

Українське суспільство, якому в стислі терміни “вивалились на голову” військово-політичні ініціативи президента, що ось-ось звільнить крісло для нового очільника держави, не могло не задатись питаннями про мотиви такої активності Петра Порошенка. У пошуках відповіді на ці питання “Укрінформ” звернувся до відомим українцям експертів.

Дмитро Тимчук, народний депутат, військовий експерт та координатор групи “Інформаційний Спротив”, зазначає: “Зміна командувача ООС – це одне, а відставка командуючого Національної гвардії – зовсім інше. В першому випадку йдеться про планову ротацію. Нове військово-політичне керівництво (майбутній президент Зеленський. – Ред.) має повне право змінити командування ООС, але запланована ротація має відбутися в незалежності від результату виборів. Що стосується відставки командувача Нацгвардії, причини я назвати не можу. Але призначення виконуючим обов’язків його заступника – це звична практика, і це не означає, що президент під кінець каденції призначив на високу посаду силовика іншу людину”. Тут варто пояснити, що після приходу до влади Володимир Зеленський не мав би змоги швидко змінити командуючого ООС, адже цьому мали б передувати призначення і міністра оборони, і секретаря РНБО, очільника Генштабу та стабілізація ситуації на вищих щаблях командування. Тож Сергію Наєву довелося б залишатися на лінії фронту на цілі місяці понад термін своєї ротації, що аж ніяк не відповідає інтересам якості та ефективності командування ООС.

Юрій Бутусов, військовий журналіст та головний редактор видання “Цензор.нет”, вбачає дещо іншу мотивацію кадрових перестановок Петра Порошенка: “ Я не вважаю призначення Олександра Сирського командувачем ООС політичним кроком. Це планова ротація, питань до його кандидатури немає. А от відставка генерала Аллерова виглядає частиною виборчої кампанії Петра Порошенка, підготовки уже до парламентських виборів. Там була довга історія конфлікту з керівництвом МВС, Аллеров вже довгий час фактично підпорядковувався тільки президенту Порошенку. В МВС були питання по обґрунтованості державних закупівель, які проводило керівництво Нацгвардії, озвучувались численні претензії, і врешті Аллеров залишався на посаді виключно за рахунок підтримки президента. І зараз, щоб випередити можливі негативні події, Алєров вирішив проявити ініціативу і піти самостійно”.

Нова структура в РНБО: для кого і для чого сформована

Паралельно з відставкою командувача Національної гвардії, Президент України також ввів у дію рішення РНБО про створення міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави, очолить яку полковник Максим Кривоніс, заступник секретаря РНБО. Враховуючи історію приходу Кривоноса в РНБО після зняття своєї кандидатури на виборах на користь Петра Порошенка, розширення і без того численних повноважень Максима Кривоноса виглядає політичним кроком чинного президента. Варто нагадати, що Кривоніс не просто знявся на користь Петра Порошенка, а й де-факто “кинув” команду Зеленського, яка заявляла, що домовилась з полковником про співпрацю і навіть обіцяла йому пост очільника Генерального штабу.

Юрій Бутусов зазначає: “Кривоноса призначили в РНБО на місце Гладковського (головного фігуранта корупційного скандалу навколо діяльності Укроборонпрому. – Ред.), і це було політичне рішення, продиктоване логікою виборчої кампанії. Але ніякої самостійної структури створено не було (останнім рішенням Президента. – Ред.), тільки міжвідомча координаційна комісія в рамках РНБО.

Дмитро Тимчук, натомість, не бачить якихось політичних підтекстів за постановою президента про створення міжвідомчої групи при РНБО: “Продовжується процес, який триває останні п’ять років, тобто створення органів, які мають займатися посиленням обороноздатності держави. І тут я не бачу причин для негативного резонансу. Адже завдання новоствореного органу повністю відповідають функціям РНБО, і роботі, яку вона виконувала останнім часом. А вже новий Головнокомандувач має повне право переформатувати роботу РНБО, це його сфера відповідальності як президента. Тобто, якщо йому не сподобається новий орган, немає жодних проблем у його ліквідації”.

Де ховаються справжні мотиви військово-командних перестановок Петра Порошенка

Дійсно, головним аргументом проти пошуку якихось прихованих політичних мотивів у нещодавніх ініціативах чинного президента в сфері вищого військового командування, на перший погляд, є те, що які б плани на нові призначення не мав Петро Порошенко, новий президент Володимир Зеленський може їх дуже легко перекреслити простими звільненнями і скасуваннями постанов. Але Юрій Бутусов відзначає, що все не так просто: ”Петро Олексійович в принципі діє правильно з політичного погляду. Він намагається обставити нового президента якомога більшою кількістю лояльних до себе людей на різних посадах. Бо знімати їх і ліквідовувати структури – це великий обсяг роботи, який теж потребує обгрунтування. Тож певний час Володимир Зеленський буд працювати з людьми, призначеними Петром Порошенком. І такі призначення він робить саме з метою зберігати певний вплив, контроль та отримувати інформацію”.

Таким чином, у діях Петра Порошенка, за винятком зміни командуючого ООС, що наразі виглядає найбільш вмотивованою реальними військовими потребами, дійсно можна відшукати сліди певних політичних мотивів. Втім, не обов’язково вбачати в таких мотивах виключно бажання “ставити палиці в колеса” новій владі. Адже забезпечити м’яку та стабільну передачу влади та командування на найвищому щаблі в умовах війни – найперший пріоритет для держави.

Вячеслав Масний, Київ