Анатолій Морозов, головний конструктор електронної системи Рада
Рада-4, система нового покоління, готова, просто дайте команду на впровадження
Підготовка до відкриття парламенту нового скликання раптом перервав скандал. Зранку 27 серпня голова Верховної ради Андрій Парубій повідомив про блокування СБУ та Держбюро розслідувань центру управління системи "Рада-3" у парламенті, що, за його словами, не дозволило провести заплановане випробування роботи системи "Рада-3" із застосуванням так званої сенсорної кнопки. Кнопки, яка мала забезпечити персональне голосування кожного депутата та завершити епоху кнопкодавства. Пізніше стало відомо, що начебто слідчих СБУ і ДБР через незаконні, як він вважає, спроби запровадити голосування із застосуванням сенсорної кнопки у системі “Рада-3” викликав перший заступник керівника апарату ВР Володимир Слишинський.
Ми вирішили обговорити готовність Ради до оновлення з директором Інституту проблем математичних машин і систем НАН України Анатолієм Морозовим.
- Ви і команда інституту є автором та розробником усіх систем «Рада», яких є три.
- Так. Усі ми автори всіх систем. Нагадаємо читачам: перша Рада була запроваджена в 1990 році, друга - в 1993, Рада-3 була здана в 2002 році, і на якій також є сенсорна кнопка, просто її не запускали. Вона 2008 року пройшла оновлення, вона сертифікована, бо у Верховній Раді неможливо поставити несертифіковане обладнання. Незапровадження (ну давайте будемо відверті) кнопки пояснюється тим, що завжди керівництво українського парламенту хотіло мати можливість «кнопкодавства». Рада – 3 (він садовить мене за стіл перед макетом Ради-3 із працюючим сенсором, точним працюючим макетом Київради), що стоїть у Київраді. Три роки працює сенсорна кнопка, жодного збою чи подвійного голосування. А раніше теж один депутат встигав оббігати по вісім пультів «кнопкодавити». І все, що зробила для цього Київрада, це внесла зміну в Регламент, дописавши один рядок – проводити всі голосування із сенсорною кнопкою. Так само успішно все працює в міській раді м. Кривий Ріг. Ідея полягає у тому, що ви тиснете одночасно дві кнопки «Сенсор» та одну із вибраних кнопок голосування («За», «Проти», «Утримався»), і ви не можете відпустити руки до кінця голосування. Персональність та результативність забезпечується не за рахунок відбитку пальця, а за рахунок того, що обидві ваші руки задіяні при голосуванні і ви не можете відірвати руки протягом часу голосування ані з кнопки голосування («за», «проти», «утримався»), ані з сенсору.
Анатолій Морозов пропонує мені провести голосування на макеті системи Рада - 3 із сенсорною кнопкою, яка стоїть у Київраді. Я беру картку одного із симпатичних депутатів Київради і від особи спікера оголошую назву гіпотетичного законопроєкту: «Голосуємо в цілому за закон 01001 за запровадження жіночих квот в парламенті». Коли на табло висвітилася схема стовбців розсадки, я почала однією рукою тиснути на кнопку «за», а іншою на сенсорну кнопку. Але після завершення на табло мого голосу не було.
- Це тому, що ви зарано забрали руку, а маєте тримати до кінця голосування. Сенсорна кнопка має прив’язати депутата лише до одного пульта під час голосування, - пояснює Анатолій Морозов, - Він повинен бути перед пультом, обидві його руки зайняті до кінця голосування, він не має жодної секунди у прямому сенсі цього слова прогулятися до сусіднього пульта та проголосувати за колегу. Він просто не встигне за сусідній пульт, у будь якому разі результативним буде лише одне голосування.
Я голосую ще раз, цього разу успішно.
- А чому ви не прив’язали результат до відбитку пальця?
- Коли ми починали розробку, то ми думали про відбиток пальця. Але це маячня. По-перше. Всі депутати повинні здати відбиток свого пальця. Вони повинні прийняти про це відповідне парламентське рішення, бо це не прийнято законом. Що таке відбиток пальця? За 5 хвилин вам зроблять повний банк всіх відбитків. І давайте поміркуємо з вами. Ось бачите цей апарат (він показує предмет для розпізнавання відбитку пальця). Цей апарат ми поставили в Київраді для попередньої реєстрації. Він стоїть в холі будівлі столичної міськради. Він може реєструватися і картою, і відбитком пальця. Якщо ви поставите його в зал для голосувань, можуть виникнути проблеми. Відбиток пальця дає ймовірність розпізнавання 0,9 – 0,92. Ви проходили розпізнавання відбитку пальця на кордоні?
- Так.
Ставите галочку в вікні запуску голосування: буде голосування з фіксацією (тобто з застосуванням сенсора) – як у Київраді.
Залишаєте голосування без фіксації (галочка в вікні запуску голосування - знята), голосуєте, як сьогодні голосують в парламенті. Для того, щоб перейти на сенсорну кнопку, треба кілька секунд. І ввести це в Регламент, звичайно. Більше того, два тижні тому команда Верховної Ради “прогнала” весь зал та перевірила роботу сенсорної кнопки. Всі 450 кнопок працювали прекрасно, це кажуть наші безпосередні розробники.
- Але ж система Рада вже застаріла. Апарат Андрія Парубія стверджує, що вона вичерпала свій термін експлуатації.
- Давайте поговоримо про термін експлуатації. Дійсно, Рада-3 працює вже сімнадцять років, її розрахунковий термін роботи десять років, дійсно, елементна база вже може почати «розсипатися». Коли вона почне розсипатися, сьогодні, через тиждень або через три роки ніхто не знає. Вона дійсно вичерпала свій ресурс і пора переходити на нову систему.
- А скільки часу вам було б потрібно виготовити 450 пультів з системою Рада, з активованою кнопкою, монтажем?
- У нас великий досвід заміни системи Рада. Ми можемо це робити, коли Рада на літніх канікулах. Якщо працювати і вдень і вночі, то ми встигнемо за два місяці. Це ж виготовлення, встановлення, прокладка кабелів. Крім того, ми – держструктура і нам потрібно закуповувати комплектуючі через тендер, це втрачається чотири місяці. Недержавна структура це робить за п’ять хвилин.
- Ви відчували саботаж політикуму, коли працювали над встановленням системи Рада?
- Так (сміється), і саботаж, і інтриги. Коли сьогодні політики кажуть, що система Рада неефективна, то мені цікаво, хто їм вклав це у вуха? Система Рада-3 – одна з кращих систем, а Рада-4 не має аналогів у світі. Це новий клас систем, це ж можливість мати Інтернет за робочим місцем, не потрібно друкувати стоси паперів, розносити документи. На екран планшета (Wi-Fi) виводиться все: регламент, Конституція, тексти законопроектів, зауваження, поправки. А якщо ви хочете погуглити, то можете це зробити також за допомогою планшета, який розміщений у спеціальній кишені за пультом депутата. Причому ми зробили так, що депутат цей планшет не міг забрати додому (наш досвід такий, що він має бути тут). Є ще момент. Вони повинні бути наднадійними, уявіть, якщо у п’яти нардепів не спрацює пульт під час стратегічного голосування, в цій системі багато секретів, пов’язаних із надійністю. Наприклад, кожен елемент системи опитується «у якому він стані» сім-десять разів в секунду. І якщо щось не так, то це бачить оператор, і миттєво відбувається заміна. Причому інститут за цю роботу не взяв жодної копійки.
- Ви робили це з любові до мистецтва?
- Ми розуміли, що Рада -3 стане минулим, її потрібно буде міняти. Ми робили це з поваги до держави, а не з любові до мистецтва. Ця система була готова в 2016 році. Ми писали листи, сотні листів, щоб запровадити нову систему. Верховна Рада вперто ігнорувала. Ми не виключаємо, що після того, як нас в той чи інший спосіб усунули від обслуговування електронної системи Ради, то там були якісь несанкціоновані оновлення. За них ми не несемо відповідальності.
- Скільки часу вам потрібно, щоб запустити Раду-4?
- Після 2015 року, коли нас, розробників, відсунули від системи Ради, то ми не мали можливості спостерігати за тим, як її обслуговують. Тож для початку ми мали б перевірити, як вона працює. Але орієнтовно, за оптимістичного сценарію, якщо нам дозволять у порядку винятку швидко закупити комплектуючі, то нам буде достатньо півроку. Зимові канікули короткі, два тижні, а за літо ми б змонтували.
Лана Самохвалова, Київ
Фото Юлії Овсяннікової