Уряд, який ми отримали після "електоральної революції"

Успіх кадрових призначень був гарантований двома чинниками

Це була найбільш динамічна за всі роки Незалежності парламентська ніч, коли одним махом були вирішені всі кадрові питання. Напередодні голосування ходило багато чуток, що нова Рада замахнеться не лише на формування парламентського керівництва та уряду, ЗМІ писали про те, що вноситимуться сотні змін до Конституції аж до змін адміністративних меж областей. Обійшлося меншою кількістю законів. Але успіх саме кадрових призначень був гарантований.  І не лише тим, що партія влади добре розуміла, кому вона зобов'язана чисельністю фракції, але й публічною обіцянкою розпуску, якщо депутати не будуть голосувати. 

У чомусь новий кабінет буде продовжувачем вектору попередників, у чомусь він принципово новий. Ми не перелічуватимем всі скасовані міністерства, лише зазначимо, кому із нових призначенців переданий їхній функціонал.

Уряд очолив виходець Офісу ефективного регулювання, фінансованого Євросоюзом, Олексій Гончарук, який перед тим два місяці був заступником керівника Офісу Президента, а до того - позаштатним радником Першого віцепрем'єр-міністра України – Міністра економічного розвитку і торгівлі України Степана Кубіва. Це наймолодший прем’єр-міністр України, який не мав свого бізнесу, хоча як юрист мав досвід праці в реальному секторі. Медіа багато писали про те, що останній рік він перебуває в команді Володимира Зеленського, сповідує ліберальні погляди, подобається Заходу. Якою буде його політика, побачимо під час презентації програми. Про рівень довіри йому з боку Президента свідчить те, що ще два міністри нового уряду мають походження з цієї аналітичної структури і ще три депутати зі списку Слуги.

Бачення «каркасу» вищої виконавчої влади у офісі Президента формувалося та змінювалося за останні два місяці. Наприклад, окремі наші джерела казали, що інститут віцепрем’єрів взагалі планується скасувати. Але дві посади віце- все-ж таки лишили.

В уряді віцепрем'єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України став Дмитро Кулеба.

Міністерство закордонних справ очолив Вадим Пристайко. Ці призначення мали би бути сигналом і західним партнерам, і західноорієнтованій частині суспільства, що зовнішній курс буде збережено. Вони обидва кадрові дипломати, обидва працювали з попереднім міністром Павлом Клімкіним. Дмитро Кулеба обіймав посаду посла з особливих доручень з питань стратегічних комунікацій. Результатом створення таких стратегічних комунікацій МЗС України стала книга «Війна за реальність: як перемагати у світі фейків, правд і спільнот». Це фактично посібник, як боротися із російськими фейками та перемагати. Віцепрем'єрство Дмитра Кулеби означає, що влада ясно розуміє небезпеки та виклики інформаційної війни та здатна реагувати на них у зовнішньополітичному діалозі. Вадим Пристайко мав чи не найбільше оплесків за свій виступ при призначенні міністром. Його виступ наче був живою ілюстрацією, що таке інституційна пам'ять відомства. Він цитував першого голову МЗС Удовенка з його трьома П (професійність, патріотизм, порядність), додаючи четверте «П» - прагматизм. Не критикуючи "папєрєдніков", делікатно заявив, що прийшов новий етап зовнішньої політики. Він засвідчив вірність курсу ЄС та НАТО, але при цьому зазаначив, що як очільник відомства вдумливо та креативно шукатиме шляхи, як відновити коло друзів України. На запитання фракції «За життя», що виборець відторгнув цей курс голосуванням проти Порошенка, м'яко відповів, що виборець голосував не проти зовнішнього курсу, а проти підвищення тарифів та бідності. Враховуючи, як агресивно зреагували на його призначення російські експерти по Україні, то за зовнішній вектор можна бути спокійними.

Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України очолила Оксана Коляда (Гаврилюк). Цікавий момент. Влада не відмовилася оптимізувати Кабмін, поєднуючи міністерство ветеранів із міністерством окупованих територій, але пішла назустріч ветеранській спільноті і призначила її кандидата Оксану Коляду (Гаврилюк). Оксана – полковник запасу, учасниця війни, автор успішних проектів для ветеранів, улюблениця і журналістів, і ветеранської спільноти. Це призначення мало заспокоїти ветеранів та військових, що всі вектори, завдання та функціонал створеного за американським зразком міністерства ветеранів буде збережено. Тобто загроза «розмити» міністерство відпала для тих, хто добре знає Оксану, яка працювала заступницею Ірини Фріз. Ну а що стосується міністерства окупованих територій, то харизми та системності нового міністра вистачить ще на один напрямок.

Оксана Маркарова зберегла своє місце на посаді міністра фінансів. Протеже Наталії Яресько (у неї вона була однією з очільниць апарату), займається фінансами, бюджетом та співпрацею із МВФ вже четвертий рік - в 2016-му як заступник міністра фінансів, а після звільнення Олександра Данилюка у статусі виконувачки обов’язків. Присутність Маркарової - запорука, що новий бюджет буде збалансовано і співпраця із МВФ буде йти спокійно.

Ще один міністр, який зберіг свою посаду, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Учасники неурядових антикорупційних організацій, грантоотримувачі, всі ті, хто називається загальним словом громадськість, і в соцмережах, і в кулуарах, і навіть на мітингу під Офісом президента висловлювали своє незадоволення цим призначенням. Хоча насправді не виникало сумнівів, що міністр, який так підтримував тоді ще кандидата в президенти Володимира Зеленського, збереже свою посаду. Власне, приклад Арсена Борисовича - демонстрація вічної істини, що у великій політиці нема лінійних рішень, чорно-білих фігур та стовідсотково виконаних обіцянок. Експерти дуже по-різному оцінюють професійних доробок Арсена Авакова, як міністра внутрішніх справ. Але вчорашня перетворена на стьоб та мем ситуація з «путчем» (народний депутат від «Слуги народу» Ліза Богуцька піймалася камерам, коли писала СМС-ку, що мовляв, призначення Авакова необхідне, бо Порошенко має влаштувати під Новий рік путч) смішна лише наполовину. Не виключено, що, усвідомлюючи змобілізованість та певну вдячність армії Петру Порошенку, нова адміністрація вирішила зберегти на посаді перевіреного передвиборчою кампанією силовика.

Призначення Ганни Новосад на посаду міністра освіти можна вважати найбільш безболісним. Якраз реформа освіти ні в кого не викликає ані сумнівів, ані роздратування. Попередниця Анни Лілія Гриневич зробила теплий прощальний статус на Фейсбуці, що Ганна була частиною її команди, що «вона – це здоровий глузд і надзвичайно професійний підхід до питань. Попереду багато викликів, зокрема, викликів лідерських, але я вірю, що вона зробить усе можливе, щоб впоратись із ними».

Сама ж Ганна заявила, що «нова Українська Школа - продовжить бути пріоритетом і цього Уряду, що вона налаштована на тісну співпрацю з усіма агентами змін, які останні 2 роки робили зміни в школі можливими. Крім того, спільно з Комітетом з питань освіти, науки та інновацій напрацюємо та представимо план змін у підходах до управління та фінансування у вищій освіті та науці».

Міністром розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства призначено Тимофія Милованова. Безумовно, Тимофій Милованов – фігура знана в науковому світі, доктор, який зробив PhD з економіки в Університеті Вісконсин-Медісон, викладач Піттсбургу, співзасновник VoxUkraine, почесний президент Київської школи економіки. Але чи зможе чистий науковець керувати, регулювати, формулювати політику для реального сектора? Тимофій Милованов буде очолювати аграрний напрямок (а це 18% ВВП та 40% валютної виручки). Міністерство з питань аграрної політики ліквідоване, і наразі незрозуміло, яким є бачення розвитку цієї сфери у нового міністра.

Міністром розвитку громад і територій України призначена Олена Бабак, чи не єдина учасниця Самопомочі, яка знайшла місце у новій Раді та знадобилася правлячій команді. Колишній заступник голови комітету ВРУ з питань будівництва, містобудування і ЖКГ, член міжвідомчої робочої групи з підготовки монетизації житлових субсидій, член Нацради з питань створення та забезпечення функціонування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, судячи з назви міністерства, покликана завершити реформу децентралізації.

Міністром Кабінету Міністрів України став Дмитро Дубілет. Дмитро Дубілет, безумовно, фігура яскрава. Затребуваний на Заході стартапер погодився на посаду із наразі невизначеним функціоналом. Бо чим займатиметься міністр кабінету міністрів, який не має свого міністерства, наразі невідомо. Найбільш помітною фігурою тут був за старих часів Анатолій Толстоухов, який прославився, втім, лише своїми мистецькими виставками.

Ще одним віцепрем'єром і міністром цифрової трансформації призначено Михайло Федорова. Засновник цифрового агентства займався таргетованою рекламою спочатку Кварталу, а потім кампанією Володимира Зеленського. Міністерство цифрової трансформації буде займатися адаптацією та переведенням України (послуг, транспорту, економіки) в смартфон. Сподіваємося, що міністерство також перейматиметься рівнем кібербезпеки. Бо переведення держави у смартфон повинно мати свої рівні захисту, а це також вимагає підготовки та знання кібергігієни навіть персоналом найнижчої ланки. Втім, як нам відомо, в Офісі президента та РНБО проводилися дві зустрічі, куди запрошували фахівців із кібербезпеки.

Міністром культури, молоді та спорту України призначено Володимира Бородянського, який 14 років працював в медіахолдингу Віктор Пінчука. Суспільство готували до такого злиття напрямків. Втім, назву двох міністерств зберегли. Володимир Бородянський (у двох помітних конфліктах по лінії влада-журналісти ставав на бік журналістів) раніше повідомив, що узагальнивши дані соціологічних досліджень разом із представниками культури, індустрії планує розробити коротко-, середньо- та довгострокову гуманітарну стратегію. Розвиток масового спорту, економічна незалежність ЗМІ, формування сенсів – напрями, озвучені очільником гуманітарного міністерства. Чи буде залишатися культура в сфері пріоритетів нової влади? Чи будуть підтримуватися проекти, які не приносять прибутків? Чи замінять ліквідоване міністерство державні агентства, які відають культурою? Подивимося. Почекаємо на готову стратегію.

Міністерство охорони здоров’я очолила Зоряна Скалецька. Її призначення також супроводжував смс-скандал, коли її у пійманій переписці назвав своєю людиною на посаду засновник клініки Борис Михайло Радуцький. Зоряна Скалецька відома як експерт з медичного права. Чи планує вона завершувати медичну реформу, і якщо ні, в якому напрямку поведе галузь - питання залишається відкритим.

Новим обличчям міністерства юстиції став Денис Малюська. Денис Малюська так само, як прем’єр-міністр Олексій Гончаренко, вихідець з офісу ефективного регулювання (BRDO).

Ще один співробітник офісу Олексій Оржель очолив енергетичний напрямок – його умовно можна вважати квотою самого прем’єр-міністра. У його відання, кажуть, перейшло зліквідоване міністерство екології та Держгеокадастр. Журналістам він відомий за публікаціями про ринок електроенергії та необхідність демонополізації. Йому бракує досвіду праці в галузі, втім після Ігоря Насалика (живого анекдота сфери) це не здається таким небезпечним.

Новий міністр інфраструктури Владислав Криклій. Він у минулому - начальник Головного сервісного центру МВС України. Там зажив слави реформатора сервісних центрів МВС. За рейтингом журналу «Новое время» в 2017 та 2018 роках реформа сервісних центрів МВС визнавалась серед найбільших перемог в Україні. 

"Цифровий" віцепрем’єр Михайло Федоров, який представив нового міністра, відзначив, що Міністерство інфраструктури має стати одним з головних у реалізації проекту «Держава в смартфоні». Міністр інфраструктури Владислав Криклій подякував попереднику Володимиру Омеляну та заявив про продовження реформ у сфері інфраструктури: «Я вдячний, що закладено підґрунтя для багатьох вірних рішень у сфери інфраструктури, які дозволять швидше рухатись… Дуже важливо, щоб процес реформування був постійним..

Міністр соціальної політики України Юлія Соколовська раніше обіймала посаду директорки Департаменту видатків бюджету соціальної сфери Міністерства фінансів України, а також очолювала департамент з питань стратегічного планування та координації державної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України. Там вона керувала напрямом зі стратегії, прозорості та розвитку eHealth проекту USAID / Deloitte «Підтримка реформи охорони здоров'я». Викладала на тренінгу для депутатів від «Слуги народу».

Міністерство оборони очолив Андрій Загороднюк. Соціальним ліфтом міністра оборони стала допомога армії після початку російської агресії. У вересні 2015 року Загороднюк очолив Проектний офіс реформ Міністерства оборони України при міністрі Степані Полтораку. У Міноборони Загороднюк пропрацював два роки - до кінця 2017 року. Однак державним службовцем при цьому не був.

ЗМІ пишуть, що він займався впровадженням електронних закупівель за системою ProZorro. З липня 2019 він є радником Президента України (поза штатом) Володимира Зеленського і членом Наглядової Ради Укроборонпрому.

У своєму виступі він чесно зізнався, що до 2014-го року не мав жодного відношення до армії, якщо не брати до уваги військову кафедру в Київському університеті, тож має «абсолютно свіжий погляд». Новий міністр переконував, що займаючись реформуванням протягом трьох років, зміг визначити пріоритети. Це - повернути державну політику обличчям до простого військовослужбовця. Завершити комплектацію армії, вирішити питання дисципліни та питання соціального забезпечення і того, як військовослужбовці бачать себе і своє майбутнє в Збройних Силах. Новий міністр сказав, що величезне завдання – це дійсно перетворювати нашу армію на армію стандартів НАТО та створити систему, за якої б перестали красти.

Постскриптум

Учора під час формування уряду очільник фракції «Голос» Сергій Рахманін сказав, що в уряді є люди, до яких відчуваєш абсолютну довіру, яких хочеться підтримати і словом, і ділом, і плечем, і законопроектом, а є люди, щодо яких інформації набагато менше, ніж питань до них. І натомість є люди, про яких інформації до біса, а тому питань ще більше. Продовжуючи цю думку: чи зможуть експерти в новому уряді, деякі з яких мають дипломи Оксфорду (показник, бо там дипломи не купиш), мають фінансову освіту (але не мають при цьому базової), стати двигунами української економіки? Чи зможуть звершувати ліберальну політику, яка б не стала шоком для збіднілого суспільства? Чи принесуть швидкі перемоги і чи такі бувають? Відповісти важко, але якщо поталанить - станемо заможнішими, ні – пройдемо свою еволюцію дорослішання.

Лана Самохвалова

Фото Укрінформ та з відкритих джерел