Звільнення Цемаха: ціна порятунку українських полонених чи стратегічна помилка?
Київський апеляційний суд відпустив ключового свідка у справі про збиття МН17 Володимира Цемаха — колишнього “зенітника ДНР” — під особисте зобов’язання
“Звільнити Цемаха Володимира Борисовича з-під варти в залі суду негайно, - оголосив суддя. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Олег Пересада, прокурор у цій справі, коментуючи рішення суду, не виключає, що Цемах або втече, буде переховуватися від слідства, або... “Ми розуміємо, що наш північний сусід (Росія) досить жорстко поводиться з небезпечними для себе особами, а Цемах — важливий елемент встановлення істини у цьому провадженні”, - заявив прокурор.
Власне, маємо дуже показовий момент: одразу після рішення суду президент РФ Володимир Путін заявив, що переговори стосовно обміну затриманими з Україною близькі до фіналізації. “З приводу обміну: я думаю, що він буде таким досить великим, масштабним. Я думаю, що найближчим часом це стане відомо”, - сказав Путін.
Цілком можливо, що конкретною перепоною на шляху обміну була справа Цемаха, особливо з огляду на публічно виявлену зацікавленість до фігури бойовика нідерландськими слідчими.
“Це рішення України, рішення українського суду, тому я не можу його коментувати. Це не означає, що розслідування справи MH17 буде зупинене, воно триватиме. Ми хотіли з ним поговорити, а тепер це буде складно. Хотілося б, що він залишався в Україні, щоб ми могли з ним поговорити”, - прокоментувала звільнення Цемаха з-під варти речниця міжнародної Спільної слідчої групи (займається розслідуванням справи MH17) Брехтьє ван де Мосдейк.
Що ж, Володимир Зеленський нині опинився в мегаскладній ситуації, адже з одного боку з’явився реальний шанс визволити наших бранців з кремлівських катівень, а з іншого, в разі, якщо він піде на такий крок, і таки віддасть Цемаха Росії — доведеться поступитися національними інтересами (Див. нижче). Утім, щоб не вирішив президент — шквал критики йому 100% забезпечений у будь-якому разі. Це неабияк зачепило українське суспільство, яке в “доречності” того чи іншого рішення розділилося на два фронти: одні кажуть, що це “нехтування міжнародним правосуддям” і “продаж країни”, інші ж стверджують, що “Цемах – це ціна порятунку українських полонених, яку треба заплатити”.
Тож ми попросили експертів проаналізувати всі можливі ризики.
Ігар Тишкевич, експерт програми “Міжнародна і внутрішня політика” Українського інституту майбутнього:
“Україна сідає на розтяжку і входить в потенційний конфлікт з державами, чиї представники делеговані в групу з розслідування справи MH-17”
— Цемах - можливий учасник процесу обміну. Якщо це так, то для України це означає, що ми сідаємо на розтяжку і входимо в потенційний конфлікт з державами, чиї представники делеговані в групу з розслідування справи MH-17. І, якщо належним чином не оформили його свідчення у справі малазійського боїнгу, з урахуванням, природно, питань, які хотіли поставити прокурори Нідерландів, ми маємо конфлікт і з цією державою.
Після цього, після 2-3 місяців, якраз до нової доповіді по справі "Боїнга" - РФ може підготувати і реалізувати (мені здається, що навіть не може, а зробить) інформаційну атаку під загальною тезою "сьогодні Україна блокує розслідування трагедії". Наступний етап - чергове "надання своїх доказів". І, якщо до того моменту у нас не буде нового "витягнутого з ОРДЛО свідка", наша аргументація буде слабкою. Третій етап для РФ - постановка питання по санкційних пакетах, які були введені "після Боїнга". Адже якщо у Кремля вийде зробити свою версію про "блокування Україною розслідування", нехай не основною, але "однією з" - санкції будуть виглядати трохи дивно з точки зору обґрунтування їх введення. На цьому ж етапі посилиться тиск на нас у Нормандському форматі з точки зору "примусу до компромісу". Якщо до того моменту (це 4-6 місяців) Україна не матиме власного плану по завершенню війни, з розписаними варіантами, з необхідними ресурсами і логікою політики в цьому регіоні на найближчі, хоча б 5-7 років. У внутрішній політиці України, якщо таке станеться, це означатиме появу ще однієї точки напруженості як між різними політичними силами, так і всередині правлячої партії. Крім того, це буде потужний удар по відносинах силовиків з президентом і його командою.
І, нарешті, видати Цемаха - це порушити, серед іншого, статтю 25 Конституції України, а саме: "Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі". Чи не видати — і зірвати обмін. Але обмін може бути зірваний іще одним способом - театром у виконанні того ж Цемаха і Вишинського. Обидва є громадянами України і в останній момент можуть сказати "ми не хочемо їхати". В такому форматі висилка власних громадян, та ще й силова - це шоу, яке виставить країну та владу в досить непривабливому світлі. Для самого Цемаха це означає смерть. Так склалося, що за останні 2-3 роки практично всі ключові потенційні свідки, які проживали в РФ, відійшли в інший світ. Когось збила машина, хтось потонув, у декого не витримало серце. Цемах пороздає інтерв'ю кілька місяців, потім поїде жити в російську глибинку. І там, о, несподіванка, з ним може трапитися нещастя.
Таким чином, за рахунок гри з однією-єдиною людиною, Російська Федерація може досягти відразу кілька дуже важливих для себе цілей. Перша — входження України у відкритий політичний конфлікт з Нідерландами і ще рядом Європейських держав. Друга — створення умов для обговорення питання доцільності і виправданості дії санкцій, накладених після краху Боїнга. Третя — створити вісь напруженості між українськими силовиками і українським президентом, що може бути пізніше використано для комбінацій по розгойдуванні ситуації всередині країни. Четверта — створення передумов для виникнення політичної кризи. Або, якщо бути точним, набір фактажу для кризи, який з великою ймовірністю виникне в 2020-2021 році в разі війни влади з олігархічними групами.
У зв'язку з усім цим я дуже сподіваюся, що, по-перше, Цемаха не включатимуть до групи обміну, по-друге, якщо все ж включили, то він, як мінімум, дав свідчення, які були оформлені належним чином, а так само Україна вирішила питання з його громадянством (наприклад, сам Цемах написав заяву про відмову в зв'язку з наявним громадянством РФ), і по-третє, Україна встигне за найближчі 4-6 місяців доопрацювати свій план по Донбасу.
Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму:
“Володимир Зеленський став заручником іміджу, який сам собі створив”
— “Президент миру» на противагу «Порошенко-президент війни». Причому, потрапивши у полон цього концепту, новий президент, імовірно, психологічно вибудував собі межі, за які не хоче виходити. Насправді, ми не знаємо наскільки Цемах мав відношення до збитого малазійського Боїнгу. І зараз саме на цьому робитимуть кампанію президентські спікери, - на тому що він якийсь «пішак». Але – під нього було створене таке інформаційне супроводження, що навіть голландські слідчі зацікавились цим свідком. І позиція Росії, яка затягнула саме через нього процес обміну полоненими, говорить про те, що він таки важливий.
Отже, Україна отримує своїх бранців. Президент Зеленський – закріплення в іміджевій позиції «президент миру».
Кремль, у свою чергу, отримує: 1) бранців (найімовірніше у співвідношенні 1:1); 2) виконання рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, який вимагав відпустити полонених військових моряків; 3) гальмування офіційного судового визнання Росії винною у трагедії з Боїнгом над Сніжним у 2014 році; 4) визнання української влади ненадійним партнером Заходу (Нідерланди просили не віддавати свідка); 5) потенційне зниження санкційного тиску, бо почали домовлятись.
Українській владі бракує стратегічного мислення. І це проблема не лише цієї, нової влади, це — проблема всіх 28 років Незалежності.
Ілія Куса, експерт з міжнародної політики та глобальної безпеки Українського Інституту Майбутнього:
“Звільнення Цемаха з-під варти та намір включити його в процес обміну ув'язненими — це стратегічна помилка”
— Безумовно, повернути українських політв'язнів необхідно. Це зрозуміло і правильно. Але, вибачте, робити це на будь-яких умовах - це стратегічна помилка, яка зробить нам боляче одразу на декількох напрямках. Перше. Ми увійдемо в клінч з Нідерландами, для яких Цемах - єдиний і важливий свідок у справі про розслідування MH17, збитим над Донбасом в липні 2014 року. Хто знає, скільки таких живих свідків залишилося, а Цемах - джерело інформації, щоб справа не розвалилася. А так може статися, з огляду на останні зміни в позиції Малайзії, яка бере участь в розслідуванні. Друге. Ми увійдемо в конфлікт з ЄС, які просили нас не видавати Цемаха. Буде виглядати так, що ми самі підриваємо розслідування справи, за яке, в тому числі, введені санкції проти РФ. Це може негативно вплинути на розклади сил у протистоянні з Росією. Третє. У нас буде проблема з точки зору власної Конституції, яка забороняє видавати своїх громадян іншим країнам. Як мінімум, це стане проблемою, як максимум - неприємним порушенням закону і прецедентом для майбутніх ситуацій з обміном. Четверте. Якщо Цемаха видати, то інші ув'язнені вже не будуть йти на співпрацю, а спокійно почекають обміну. Мотивація у них розглядати інші варіанти пропаде. Перший масштабний обмін може закласти модель для інших. П’яте. Ми понесемо іміджеві та репутаційні втрати в Європі, ЗМІ яких писатимуть про те, що Україна, незважаючи на прохання, видала Росії свідка у справі масової загибелі європейських громадян. Така медіа-кампанія, та ще й підігнана російськими, погано відіб'ється на співпрацю із Заходом та сприйнятті України в ЄС, де, нагадаю, політична ситуація складається не на нашу користь.
Поговорив Мирослав Ліскович. Київ