Що відомо про тих, хто повернувся з ув'язнення в Росії
У суботу, 7 вересня, між Україною та Росією відбувся обмін ув'язненими.
До України повернулися 11 незаконно засуджених у Росії співгромадян та 24 моряків, яких Росія захопила в районі Керченської протоки у листопаді 2018 року.
Роман Сущенко, журналіст Національного державного інформаційного агентства Укрінформ, З 2010 року працює кореспондентом Укрінформу у Франції. Незаконно заарештований в Росії 30 вересня 2016 року. 4 червня 2018 р. Московський міський суд засудив Романа Сущенка до 12 років колонії суворого режиму. У слідчому ізоляторі та колонії багато малював, виробивши власну техніку та стиль, його роботи експонувались на виставках у Парижі та Нью-Йорку. За вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм нагороджений орденом «За мужність» III ст.
Олег Сенцов, режисер і сценарист. У нього був невеликий бізнес - володів комп'ютерним клубом в Сімферополі. У 2011 році на виручені гроші зняв перший фільм «Гамер», в липні 2013-го приступив до зйомок нового фільму. Активіст сімферопольського Автомайдану. 10 травня 2014 року Сенцова затримала російська ФСБ, звинувативши в тероризмі. 25 серпня 2015 року суд засудив його до 20 років колонії суворого режиму. З жовтня 2017-го перебував у колонії в Лабитнангі. В ув’язненні Сенцов писав роман, оповідання, п'єсу «Номери» і сценарії. Лауреат Премії Сахарова за свободу думки Європарламенту. Нагороджений орденом «За мужність» III ст. за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України та орденом «За мужність» I ст. — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у відстоюванні конституційних прав та свобод людини, цілісності Української держави.
Олександр Кольченко, студент-заочник географічного факультету Таврійського національного університету, активіст лівих рухів, у 2014 році брав участь у проукраїнських мітингах у Криму. Його затримали російські спецслужби в травні 2014 року за обвинуваченням в організації терактів на півострові. У серпні 2015 року військовий суд в Ростові-на-Дону засудив Кольченка до 10 років колонії. Він відбував термін у колонії № 6 Копейська Челябінської області. Нагороджений орденом «За мужність» I ст. — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у відстоюванні конституційних прав та свобод людини, цілісності Української держави.
Володимир Балух, інженер з водозбереження, фермер, український громадський активіст, у 2006 та 2010 роках балотувався до Верховної Ради АРК від Конгресу українських націоналістів. Після окупації Криму російськими військами залишився громадянином України, відмовившись отримувати російський паспорт, та тримав над своєю садибою синьо-жовтий прапор, за що в 2015 році отримав 10 діб арешту. Наприкінці листопада 2016 року Балух розмістив табличку «Вулиця Героїв Небесної сотні, 18» на стіні власного будинку і вже за тиждень йому підкинули на горище набої, за які у серпні 2017 року і посадили на 3 роки 7 місяців.
Едем Бекіров, 58-річний кримськотатарський активіст селища Новоолексіївка Херсонської області. Брав участь в акціях, автопробігах, мітингах Меджлісу кримськотатарського народу і кримськотатарських громадських об'єднань, закликав до опору анексії і дотримання прав кримських татар. Підтримував політв'язнів в Криму, їх сім'ї. Дружина - Гульнара Бекирова - член Меджлісу кримськотатарського народу і заступник голови адміністрації Генічеського району. Едем Бекіров носить протез на правій нозі (нижче коліна), з січня 2018 року має 4 шунта на серце, а в грудні того ж - перед наступною плановою операцією - вирішив з'їздити до матері в Крим. Його затримали при в'їзді на півострів з боку Чонгара і намагалися звинуватити в провезенні тротилу і патронів. За його стану здоров'я восьмимісячне перебування в СІЗО саме по собі було повільною стратою.
Микола Карпюк, український громадський та політичний діяч, заступник голови партії УНА-УНСО Юрія Шухевича. У 1992—1993 роках брав участь у Придністровському конфлікті на боці ПМР та у війні в Абхазії на боці Грузії. Брав участь у парламентських виборах 1998 та 2002 років за списками Української національної асамблеї. У 2000—2001 роках брав участь в акції «Україна без Кучми», через що був арештований та засуджений до 4,5 років ув'язнення. 17 березня був затриманий при перетині російсько-українському кордоні у Чернігівській області.
Станіслав Клих, журналіст, історик, Викладав історію у навчальному закладі м. Києва. Писав статті з історії, протягом певного часу організовував книжкові ярмарки. заарештований у м. Орел у серпні 2014 року, куди приїхав у сімейних справах – не виключено, як і Павло Гриб, у приготовлену пастку. Клиха тримали у в'язниці в місті Верхньоуральськ Челябінської області та психіатричній лікарні у Магнітогорську.
Клиха та Карпюка суд Чечні засудив 26 травня 2016 року до 20 та до 22,5 років ув'язнення, відповідно. Їх звинуватили у вбивстві російських військових у Грозному в 1994-1995 роках, попри те, що Клих і Карпюк взагалі не були в Чечні. Під час перебування у СІЗО міста Єссентуки до обох застосовувалися жорстокі тортури та залякування.
Павло Гриб, студент Києво-Могилянської академії. Зник 24 серпня 2017 року в Гомельській області Білорусі, куди поїхав на зустріч з дівчиною. Пізніше зізналася, що дійсно запросила хлопця в пастку, і її змусили це зробити співробітники ФСБ Росії. Викраденого українця у Росії засудили до 6 років ув'язнення за обвинуваченням у "сприянні терористичній діяльності".
Олексій Сизонович, найстарший з усіх. 63-річний пенсіонер, активіст ВО «Батьківщина», затриманий у серпні 2016 року при перетині російсько-українського кордону в Ізвариному, визнаний винним у «підготовці терористичного акту», «незаконному поводженні з вибуховими речовинами» та «незаконному перетині державного кордону», засуджений до 12 років ув'язнення.
Євген Панов, один із лідерів організації «Самооборона Енергодара». Затриманий в Криму в серпні 2016 року. За версією російського слідства, він зі спільниками в районі Армянська мав зустріти підкріплення з материкової України нібито для подальших диверсій. За твердженням родичів, ніколи не збирався їхати до Криму, тож, Євгена вивезли туди, викравши. Так званим «Верховним судом» Криму 13 липня 2018 року засуджений до восьми років колонії суворого режиму.
Артур Панов, студент, поет, блогер, активіст політичних та правозахисних рухів, брав активну участь у подіях Революції гідності. Під час антитерористичній операції на сході України, луганчанин Панов повідомляв українських військовослужбовців про місця дислокації російських бойовиків та про пересування військової техніки окупантів. Активно співпрацював з українськими журналістами, надаючи їм інформацію про події війни. На початку грудня 2015 р. за поки що невiдомих обставин був викрадений і опинився у в'язницi на території Росiйської Федерацiї. Його звинуватили у пiдготовцi до терористичного акту та шпигуванні.
* * *
Також звільнено 24 моряків, які були захоплені Росією в районі Керченської протоки у листопаді 2018 року і мали бути безумовно звільнені за рішенням Міжнародного морського трибуналу ООН.
Малий броньований артилерійський катер "Бердянськ"
Роман Мокряк, командир МБАК «Бердянськ». Військову службу розпочинав у Севастополі на підводному човні «Запоріжжя». Після анексії Криму залишився вірним військовій присязі та продовжив служити на ракетному човні «Прилуки». У 2016 році прийняв командування новозбудованим малим броньованим артилерійським катером «Бердянськ». Роман Мокряк відмовився відповідати на запитання ФСБ та давати будь-які свідчення. Один з правозахисників, що вів справу українських полонених, зазначив, що командир «Бердянська» у відповідь на усі закиди послав «федералів» за «відомою адресою». За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Юрій Без’язичний, моторист-електрик, студент третього курсу Одеського національного морського університету. «Попросив йому допомогти з наданням академічної відпустки, у зв'язку з вимушеним перебуванням в російській в'язниці», - написав тоді про Без'язичного адвокат Микола Полозов. «Чудово тримається, не давав свідчень, вважає себе військовополоненим», - додав адвокат полонених моряків Сергій Лєгостов. Юрій нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Андрій Артеменко, старший комендор, один з трьох поранених під час нападу, студент заочного відділення факультету «кораблеводіння» Інституту військово-морських сил України Одеської морської академії – на час перебування у полоні попросив керівництво вишу про академічну відпустку. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Андрій Ейдер, комендор-сигнальник, один з трьох поранених під час нападу. Наймолодший із моряків: ще немає 20, народився в грудні 1999 року. У 2018 році закінчив Одеський професійний ліцей морського транспорту. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Богдан Головаш, випускник Кременчуцького військового ліцею 2011 року та Інституту військово-морських сил. Богдан Головаш був серед курсантів Академії ВМС ім. Нахімова у Севастополі, які залишили Крим після окупації його військовими РФ. Він переїхав до Одеси для продовження навчання. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Денис Гриценко, командир 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування. Голос Дениса Гриценко чути на всіх відео обстрілу і захоплення наших кораблів. Це саме він, як досвідчений офіцер, який бачив захоплення Криму, одним з перших зрозумів: росіяни не просто готові пограти в "морський бій", а вони точно перейдуть межу закону і підуть в атаку. Коли Гриценка у Лефортово відвідала комісар Ради Європи з прав людини Дуня Міятович, вони спілкувалися англійською, виключивши з розмови російську омбудсвумен Москалькову. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Василь Сорока, капітан (на час інциденту – старший лейтенант) СБУ, перебував на борту МБАК «Бердянськ», поранений під час нападу: осколки влучили в обличчя. За словами начальника апарату голови Служби безпеки Ігоря Гуськова, неодноразово виконував бойові завдання в районі проведення Антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил. «Василь, незважаючи на поранення, тримається молодцем. Ввічливий і уважний. Без злоби і докорів. Справжній військовий», – написав тоді адвокат Сергій Бадамшин. За особисті заслуги у зміцненні національної безпеки, мужність, високий професіоналізм та зразкове виконання службового обов'язку, Василь Сорока нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня
Малий броньований артилерійський катер "Нікополь"
Богдан Небилиця, командир МБАК «Нікополь», один з тих курсантів Академії Військово-морських сил імені Нахімова в Севастополі, які в березні 2014 року уславилися виконанням гімну України. «Він мріяв про море, хотів бути військовим», - розповів батько Богдана Павло. Закінчував своє навчання Небилиця вже в Одесі. Першим місцем служби Богдана став ракетний катер «Прилуки». За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Вячеслав Зінченко, комендор-сигнальник. Старший матрос катера «Нікополь» дав інтерв’ю виданню Донбас.Реалії напередодні Дня ВМС України 2018 р., коли на МБАК мали вперше підняти прапор військово-морського флоту, він розповів, як впродовж кількох місяців проходив державні випробування на рідному «Нікополі» і чого очікує від майбутнього: «Служба на морі дуже цікава. Особливо на довгих виходах. Виконання якихось бойових завдань, ті ж навчання. Все це дійсно дуже цікаво, особливо з іноземцями». Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Сергій Попов, заступник командира дивізіону з електромеханічної частини – начальник електромеханічної служби 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування. Родом з Донецька. До анексії Криму Росією служив на півострові. Після переїхав служити в Одесу. «Весела і позитивна людина, жартує багато. Кілька разів нагадував слідчому, що він старший слідчого за званням», - розповів про зустріч з Сергієм адвокат Гаджи Алієв. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Сергій Цибізов, комендор-сигнальник. Родом з Шепетівки. Його батько Андрій розповів, що син давно хотів стати моряком: «Захотів романтики. Я хотів, щоб він в інші війська йшов». Під час ув’язнення скаржився на біль у серці. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Владислав Костишин, колишній курсант Академії Військово-морських сил імені Нахімова в Севастополі, після анексії Криму продовжив навчання в Інституті військово-морських сил в Одесі. На бронекатері проходив стажування. Фанат боксера Василя Ломаченка, аматорськи займається боксом. У Лефортово навіть просив свого адвоката повідомляти йому про хід боксерських поєдинків. У суді Владислав Костишин зажадав перекладача з російської на українську. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Андрій Оприско, моторист-електрик МБАК «Вишгород», найстарший з моряків – 1971 р.н. (у самого син дорослий), з Львівської області. За словами його матері, він завжди хотів служити на флоті. «Де б він не працював, в голові у нього було море». Нагороджений медаллю «За військову службу Україні»
Андрій Драч, капітан (на час інциденту – старший лейтенант) СБУ, перебував на борту МБАК «Нікополь». Як пояснили в СБУ, контррозвідники на кораблях - нормальна практика всіх держав, про якісь таємні операції, всупереч заявам російських властей, тут не йдеться. Андрій - один з курсантів Академії Військово-морських сил імені Нахімова в Севастополі, які в березні 2014 року виконали гімн України, коли російські військові спускали український прапор з флагштока навчального закладу. За особисті заслуги у зміцненні національної безпеки, мужність, високий професіоналізм та зразкове виконання службового обов'язку,нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Рейдовий буксир «Яни Капу»
Олег Мельничук, старшина 1 статті, командир рейдового буксира «Яни Капу» - протягом 2015-2017 років навчався у Мореходному коледжі технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія». До того відомого за відеозаписами таранного удару, якого зазнав його буксир біля Керченської протоки, 23-річний капітан маневрував уже кілька годин, ухиляючись від ударів російських кораблів. Під час судового процесу, що відбувся 28 листопада, попросив надати йому перекладача, заявивши, що не розуміє російської і буде відповідати на запитання виключно українською. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Михайло Власюк, моторист-електрик. Він також служив у Криму, коли почалася окупація. "Після Криму, коли він повернувся і в нього в очах були сльози, коли їхній капітан сказав скласти зброю, він сказав: "Як так?". А той: "Власюк, не разлагай дисциплину…», - розповіли його рідні. За спогадом батька, тоді офіцери перейшли на службу до ворога, а матроси – жоден. Знаючи характер Михайла, рідні точно розуміли, що в полоні він буде стійко триматися скільки знадобиться. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Сергій Чуліба, командир відділення мотористів НКА «Нова Каховка», 31-го дивізіону суден забезпечення. Під час окупації Криму окупанти розпочали блокаду українського флоту на озері Донузлаві, де на одному з кораблів – на катері "Херсон" – служив і Сергій. На відміну від своїх командирів, ще тоді не піддався на вербовку та обіцянки «золотих гір» Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Віктор Беспальченко, комендор; До початку анексії Криму Росією служив старшим матросом катера «Херсон». У березні 2014 року виявився серед українських моряків, заблокованих російськими військовими на озері Донузлав. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Володимир Лісовий, командир 31-го дивізіону суден забезпечення. В Одесі на нього чекали з полону дружина і маленький син. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Євгеній Семидоцький, марсовий. Уродженець міста Сватове Луганської області, за 10 кілометрів від нинішньої лінії фронту, там і нині мешкає його родина. Слідчі ФСБ, розраховуючи на його луганське походження, неодноразово приходили до Євгена на окрему бесіду – вмовляли повернутися легким шляхом додому, та він замість того навчав свого співкамерника в Лефортово української мови. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Володимир Терещенко, комендор. 1994 р.н., з Дніпра. Адвокат, яка працювала з ним у СІЗО в Москві схарактеризувала Володимира як по-військовому мужнього, мовчазного, позитивного. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Андрій Шевченко, головний старшина дивізіону. Народився в с. Широке Білгород-Дністровського району, Одещина в багатодітній родині. У 2011 році закінчив Білгород-Дністровський рибопромислових технікум, і в тому ж році підписав контракт з Військово-морськими силами ЗСУ. «На документи моряка потрібні були значні фінанси, а їх у родині не було, але мрія була сильнішою», - пояснює рішення сестра Тетяна. «Андрій з тих людей, які спочатку все обміркують і проаналізують, завжди високим почуттям відповідальності. Маленькій доньці на час захоплення тільки виповнився рік. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Володимир Варимез, старший радіотелеграфіст НК «Сміла» 31-го дивізіону суден забезпечення. На флоті служить з 2012 року. За розповідями родичів, про море мріяв з дитинства. Випускник Ізмаїльського вищого професійного училища (відомого ще як «Дев'ятка»). Службу матросом почав в Криму, після анексії півострова Росією продовжив служити вже в Одесі. «Тримається Володимир добре, не проявляє ні страху, ні відчаю, - повідомляв його адвокат. - Незважаючи на все, примудряється зберігати позитивний настрій, багато сміється, жартує», - додав адвокат. Володимир нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Юрій Будзило, командир радіотехнічного взводу управління 21-ї окремої р/т роти морського командування один з найстарших серед моряків і, можливо, найдосвідченіший, бо сам народився в родині моряка. 47-річний мічман чотири роки тому відмовився йти на службу до окупантів і переїхав з Криму до Одеси. Він давно має право вийти на пенсію, але заявив продовжить службу до кінця війни; міг також не йти у той небезпечний рейс – але не хотів залишити без догляду корабель, про який дбав, як про дім. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку, вірність Українському народові і військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
* * *
Українських моряків разом з їхніми рідними привезли до військового госпіталю у Києві, а інших звільнених у суботу українців – до лікарні "Феофанія" на обстеження.
Начальник медичної частини військового госпіталю Олександр Циц у коментарі журналістам повідомив, що серед моряків, які повернулися з РФ, немає осіб у важкому стані.
Близько 17 години з лікарні «Феофанія» поїхали Олег Сенцов, Володимир Балух та Микола Карпюк. Водночас адвокат Карпюка Олексій Барановський повідомив, що звільнений політв’язень Станіслав Клих перебуває в реанімації.
Підготував Олександр Волинський