Депутат & детектор брехні – такого шоу ще ми не бачили
У монобільшості в парламенті серйозні проблеми, і чим далі – тим очевидніші для всіх, а для соціологів – й поготів. Ці виклики виходять далеко за межі Ради.
З Верховної Ради надходять, що називається, дуже гарячі новини. Найрезонансніше, мабуть: 23 жовтня Спеціальна антикорупційна прокуратура розпочала кримінальне провадження: розслідується можливе одержання хабара одинадцятьма народними депутатами від фракції "Слуга народу", членами парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, які не проголосували за один із важливих антикорупційних законопроектів владної команди. Ситуація настільки обурила президента, що той дав вказівку провести негайну перевірку депутатів своєї фракції на поліграфі. Володимир Зеленський пообіцяв – аж і з самого Токіо, де був присутній при інтронізації нового імператора, – що у разі підтвердження їхньої "нещирості", депутати позбудуться мандатів. «Поліграфісти» почали свою процедуру увечері того ж дня і зацікавлені особи чекали на швидку розв’язку. Втім, 23 жовтня на детекторі брехні віддувався лише один з головних фігурантів скандалу – Олександр Дубінський. Для решти, зокрема, для Давида Арахамії – глави фракції «СН» і головного опонента Дубінського – були «ще не готові запитання». Принагідно з’ясувалося, що процедура проводиться не за правилами: суд її не призначав, а відтак – жодного процесуального значення вона не матиме… То навіщо її було проводити в такому темпі? Відповідь, на жаль, тут може бути лише одна: щоб «народу показати», для піару тобто. Втім, як сприйме це народ – велике ще питання. Адже народові «потрібен результат».
Чудеса перших днів, коли нова Рада упевнено набирала рейтингові бали, приймаючи закони, які її попередниці «маринували» роками й десятиліттями, як ту ж «депутатську недоторканість» – якось дуже швидко залишились позаду. І тут-то і виявилося, що новий депутатський корпус, може, й новий на 80%, але цілком спроможний на сумні «подвиги» попередніх скликань українського парламенту. Ніщо не ділить і не розсварює політиків так ефективно, як гроші та інтереси. І ця аксіома одразу поставила під питання життєздатність найбільшого парламентського досягнення нової влади: монобільшості. Абсолютна влада, як і попереджали експерти, потягнула за собою й абсолютну відповідальність і це одразу позначилось на фракції «Слуга народу», яка тільки на паперах і в фантазіях виглядала монолітом. З найбільшою фракцією в історії українського парламенту, що наразі складається з 254 народних депутатів, відбуваються прогнозовані процеси – очевидне виокремлення певних груп. Ні, про розкол ще не йдеться, але лінії можливих розламів уже намалювалися, їх видно неозброєним оком.
Шеф-редакторка "Лівого берега" Соня Кошкіна підтверджує, що на сьогодні фракція «Слуги народу» – вже далеко не моноліт. За її словами, "конституційних" трьох сотень голосів немає, і в цьому скликанні вже не буде. "Навіть простої більшості в 226 «за» своїми силами їм не зібрати. Хіба за допомогою Коломойського, який контролює – за різними оцінками – від 30 до 40 депутатів", – вважає журналістка.
Скандал мандатом поганяє
Судячи з настроїв і обговорень в кулуарах Верховної Ради, окремі депутати правлячої партії починають грати в "свою гру", бойкотуючи ініціативи президента, який, по суті, привів їх до Ради. В результаті в інформаційне поле вихлюпнулися гучні публічні чвари, що аж ніяк не додають парламенту ні поваги, ні довіри серед виборців.
Налагоджена з перших днів система роботи Ради в режимі «шаленого конвеєра», почала системно "збоїти". За інформацією ЕП, чимало депутатів незадоволені тим, як вирішуються ключові питання у Верховній Раді. Про це свідчить як мінімум кілька останніх подій: вибухонебезпечна історія врегулювання діяльності ФОП, "акцизні новели", через які тютюнові компанії тікають з країни. скандал із проштовхуванням сумнівного земельного законопроекту…
Ну а «перемога» оціночних "майданчиків" Антона Яценка, через який 11 нардепів звинувачують у хабарництві – то взагалі класика української влади. Скандал вибухнув 18 жовтня, коли нардепи на засіданні Комітету з податкової політики проголосували "проти" винесення на розгляд Ради доопрацьованого законопроєкту, що ліквідує "схему" з посередниками на ринку оцінки нерухомості. (Нагадаємо, всі продавці і покупці нерухомості зобов'язані звіряти ціни з електронною базою Фонду державного майна, при цьому процес внесення звіту оцінки до єдиної центральної бази даних здійснюється через конкретних приватних посередників. – Авт.). Скандальне голосування комітету вивело «на поверхню» те, чого уже не можна було приховати, – конфлікт у президентській фракції "Слуга народу». Відтоді обидві групи воюють одна з одною, публічно обливаючи опонентів брудом. З усього видно, що увечері 23-го у владній фракції були задіяні спроби, принаймні, вивести скандал з публічної сфери. Але тут потрібне погодження надто великих інтересів і тому те, що увечері Арахамія перед телекамерами злегка «приобіймав» Дубінського, – ні про що не каже.
Президент вимагає повної перевірки фактів. "Якщо цією перевіркою буде встановлена хоча б найменша вірогідність того, що хтось із депутатів брав гроші за голосування на комітеті, цими депутатами мають зайнятися антикорупційні органи. <...> Ми йшли на вибори під лозунгом «Зробимо це разом!» Я вірив і продовжую вірити в кожне слово з цього лозунгу. Разом – то разом. Разом робити, разом відповідати. Не намагаючись бути святішими за інших", – написав у своєму зверненні Володимир Зеленський.
Так якби-то справа була лише в в грошах Яценка і сварах "підкилимних" груп впливу. До всього цього – додалися принципи. Днями Євген Шевченко, народний депутат від "Слуги народу", знайшов для себе можливим взяти участь у пропагандистській передачі на російському "Першому каналі". У режимі відеозв'язку депутат розповів, що це погані українські націоналісти, виявляється, організували акції 14 жовтня, на День захисника Вітчизни. Як повідомив пан Шевченко на своїй сторінці у Facebook, рішення брати участь в телешоу "далося йому нелегко", а метою було – "донести громадянам Російської Федерації пряму позицію українського народу і влади України щодо створення та виконання всіх умов для забезпечення миру на окупованих територіях". Згодом, після шквалу обурення та негативних відгуків українських користувачів соцмереж, та й від колег по фракції, Євген Шевченко свій пост видалив. Та скрін-шоти його інформаційної "спецоперації", що традиційно зіграла на руку Кремля, залишились. З’явилося і логічне запитання: а як, власне, люди з таким мисленням, розумінням українських проблем і рівнем аргументації – взагалі потрапили до Верховної Ради? І скільки їх там ще є, без урахування ОПЗЖ, фракції Медведчука-Рабиновича?
Яким буде життя після політичного «медового місяця»?
Відходять в минуле ті кілька місяців, коли українці вражали соціологів рівнем своєї впевненості в тому, що ситуація в парламенті, та й в країні в цілому, розвивається в правильному напрямку. "Завершення «медового місяця» суспільства з новою владою (…) я зафіксував ще півтора місяці тому, і соціологи це підтвердили", – каже політолог, директор Інституту соціально-політичного проектування "Діалог" Андрій Миселюк.
За його словами, зараз лише 45% українців вважають, що події в Україні розвиваються в правильному напрямі. При тому, що у вересні 2019-го так вважали 57%. Падіння за місяць склало 12%, тобто за один місяць кожен п'ятий прихильник курсу нової влади розчарувався в її діях. Перейшовши в табір тих, хто впевнений: ситуація в країні розвиваються неправильно (зараз 29%, а у вересні – 17%).
Політолог вважає, що в зусиллях офісу Зеленського з порятунку рейтингу нової влади є безумовний позитив для країни, бо в умовах війни та системної підривної діяльності Росії одномоментний вибух рейтингу чинної влади, привів б до непередбачуваних і небезпечних наслідків. Краще, щоб повітря з цієї «кулі» виводилося поступово, – каже пан Миселюк, – і продовжує: «Щоб зрозуміти, як довго і якими темпами відбуватиметься це «всихання», потрібно в найближчій перспективі отримати відповідь на найважливіше питання: наскільки Зеленський і люди, що прийшли з ним до влади, здатні збагнути природу того, що відбувається і наскільки адекватними і ефективними антикризовими менеджерами вони виявляться".
Власне, тепер і починається для нової влади основна робота – і з економікою, і з дипломатією, і з суспільством, а ще – у власному середовищі.
Марина Нечипоренко, Київ