Гроші МВФ – гроші виведені Коломойським = нереальна формула

Американські журналісти стверджують, що у МВФ з'явилися нові, майже нездійсненні вимоги до України. Чи це так є насправді?

На днях "власні джерела" одного з найбільших і найвпливовіших американських щоденних видань The Wall Street Journal повідомили, начебто МВФ (далі – цитата) "затримує наступний транш для України, оскільки хоче переконатися, що офіційний Київ буде наполегливо намагатися повернути близько $15 млрд, які, як зазначається, були виведені з понад 100 українських банків, включно з Приватбанком". В українському перекладі ключовий "меседж" авторів статті одразу ж набув масштабів зради: "МВФ відклав...", "МВФ припинив..." і так далі. На що українські урядовці заявили: "Інформація не відповідає дійсності!", а в представництві МВФ в Україні статтю навіть не стали коментувати. То що це було – цілеспрямоване вкидання чи попередження?

Коломойський як камінь спотикання

За даними видання, в МВФ начебто сказали президенту України Володимиру Зеленському, що він повинен "агресивніше домагатися повернення виведених грошей, щоб виконати свою обіцянку очистити фінансову систему, підірвану шахрайством, відмиванням грошей та крадіжками".

"Серед викликів, з якими зіткнувся Київ у отриманні підтримки МВФ, – пишуть автори статті, – Ігор Коломойський, магнат і прихильник Зеленського, який перебуває під слідством у США. Коломойський і ще один бізнесмен володіли по 45% акцій найбільшої в Україні фінансової установи, ПриватБанку, до його націоналізації».

І далі стаття розповідає своїм читачам, хто такий Коломойський. Що це один із найбагатших людей України, який активно підтримував Зеленського під час його президентської кампанії. Що Коломойський повернувся в Україну з вимушеної еміграції після того, як Зеленський виграв боротьбу за президентську посаду, і що з того часу олігарх публічно зустрічається з президентом. "За словами людей, знайомих з переговорами Фонду з Україною, МВФ пильно стежить за їх відносинами», – пише видання.

Автори також з подробицями переповіли історію націоналізації Приватбанку та згадали про "непрості випробування, що випали на долю колишньої очільниці українського центрального банку" Валерії Гонтарєвої. У статті є навіть посилання на коментарі нинішніх представників НБУ, які "заявили виданню, що вони сповнені рішучості пом’якшити занепокоєння МВФ і повернути виведені кошти".

«МВФ, однак, скептично ставиться до історії обіцянок. За останні два десятиліття Київ не виконав жодної з ряду умов при наданні пакетів допомоги МВФ, і, відповідно до звітів представників МВФ, в основі цього лежить системна корупція», – резюмує видання.

No comments і все інше

Навіть побіжне прочитання резонансної публікації викликає подив, звідки такий переполох в українській пресі? Нічого нового і екстраординарного видання не повідомило. Не кажучи вже про те, що в статті з гучним заголовком про "Українська корупція зупиняє допомогу МВФ" не міститься жодного твердження (лише припущення!) про наявність нових вимог чи будь-якої офіційно підтвердженої інформації, окрім уже відомих заяв.

У представництві МВФ в Україні на запит Укрінформу стосовно правдивості озвучених тез відповіли коротко: "Ми не маємо коментарів стосовно згаданої статті".

Як повідомлялося раніше, після переговорів з українською делегацією у Вашингтоні у жовтні цього року директор Європейського департаменту МВФ Пол Томсен повідомив, що місія Міжнародного валютного фонду повернеться в Україну для переговорів про нову програму кредитування протягом найближчих тижнів. При цьому він уточнив, що мова йде про нову трирічну програму, обсяг якої ще обговорюється. Прем'єр-міністр Олексій Гончарук заявляв, що Україна розраховує досягти угоди про умови нової програми кредитування і відкрити нову програму співпраці з МВФ у грудні 2019 року.

Причому у Нацбанку підтвердили інформацію ЗМІ про те, що основною причиною відсутності домовленості з МВФ у вересні стала інформація про можливість мирової угоди між державою і колишніми власниками "Приватбанку", а також можлива зміна керівництва НБУ.

Тому на запитання про "свіжі" вимоги МВФ, згадані у статті WSJ, Олексій Гончарук сказав: "Є багато людей, які хочуть щоб Україна залишалася слабкою. Я кожен день зустрічаю в ЗМІ якісь маніпулятивні статті та історії про те, що ніби-то хтось прийняв рішення про відмову від програми і т.д. Це не відповідає дійсності! У нас з колегами з МВФ йде абсолютно нормальний робочий процес. Є ціла низка задач, які ми маємо виконати, і звичайно МВФ хоче бути впевненим в тому, що Україна, як держава, зробить все від неї залежне, щоби стягнути кошти, які були втрачені і виплачені платниками податків для вирішення ситуації з проблемними банками. Ця робота ведеться в достатній мірі. Чутки про те, що програма заморожена, МВФ відмовився – це маніпуляції, якім не слід вірити. Переговори і робота триває".

Оксана Маркарова, міністр фінансів України, зі свого боку підтвердила, що "процес рухається дуже конструктивно і навіть швидше, ніж це було минулого року, враховуючи, що ми обговорюємо не черговий транш, а довгострокову комплексну програму на три роки".

Лякають чи шантажують? Версії одна одної "краща"

У Національному банку України дійсно вважають одним з найбільших ризиків для економічного зростання України у наступні роки відсутність співпраці з Міжнародним валютним фондом, а також судові процеси навколо націоналізації ПриватБанку. «Основними ризиками члени комітету з монетарної політики назвали відтермінування укладання нової програми співпраці з МВФ та посилення загроз для макрофінансової стабільності, насамперед внаслідок рішень українських судів. Реалізація цих ризиків, а також інших негативних подій може викликати погіршення курсових та інфляційних очікувань і, як наслідок, стати на заваді зниженню інфляції до цільових показників», – повідомила прес-служба Нацбанку за підсумками нещодавнього засідання монетарного комітету.

Тож у цій не досить стабільній ситуації будь-які інсайди від анонімних "джерел" стосовно начебто категоричних вимог МВФ та можливе ненадання допомоги Україні через неповернення мільярдних боргів Коломойського і К очікувано викликають тривогу. І як би ж то тільки у населення, хоча по великому рахунку звичайним людям це "до спини", а от потенційним серйозним інвесторам – зовсім ні. Може у такий нехитрий спосіб "доброзичливці" намагаються вкотре їх сполохати? Все може бути. Особливо враховуючи життєпис одного з авторів – Алана Каллісона (Alan Cullison), який наприкінці 90-х та на початку "нульових" працював репортером, був очільником московського бюро новин The Wall Street Journal Europe, і досі активно пише для російських видань. Звісно, робота в Росії для іноземного журналіста – це не злочин, але скільки разів ми вже мали змогу переконатися, що навіть у найбільш авторитетних ЗМІ та їхніх журналістів від довготривалого перебування в Росії дивним чином змінюється кут висвітлення і точка зору на події.

А може стаття в найстарішому і найавторитетнішому виданні США The Wall Street Journal нас про щось попереджає? Наприклад про те, що президент США Дональд Трамп, намагаючись уникнути імпічменту, все ще намагається чинити тиск на українську владу, щоб вона визнала провину за втручання у американські вибори. Тільки тепер засобом шантажу є не американська військова допомога Україні, а макроекономічна допомога МВФ, де США, як відомо, грає головну "скрипку" (володіє близько 20% голосів і має право вето на рішення, прийняті більшістю. – Авт.). Між іншим, це припущення найбільш популярне серед американських читачів статті. Мовляв, президент Трамп ніколи не цікавився реальними реформами в Україні і не докладав зусиль для їх підтримки, а, скоріше, він зацікавився тим, щоб Україна "зробила йому послугу" – публічно заявила, що розслідує компромат на його конкурента Джо Байдена та взяла на себе відповідальність за злам серверів Демократичної партії.

Отже, в умовах інформаційної війни ми б не відкидали жодної з версій появи подібних "резонансних" матеріалів у поважних іноземних ЗМІ. Надто вже великі ставки в геополітиці зроблено останнім часом на "українську" карту.

Марина Нечипоренко, Київ