Нормандський саміт: нічия ціною у перемогу
Макрон серед досягнень назвав «початок відновлення довіри», але хто може довіряти Путіну?
Цього понеділка у французькій столиці відбувся другий так званий саміт у «нормандському форматі». Лідери Франції Еммануель Макрон, України – Володимир Зеленський, Німеччини – Ангела Меркель, Росії – Володимир Путін вирішували, як урегулювати ситуацію, припинити війну, досягти миру на окупованих у результаті російської агресії окремих районах Донецької і Луганської областей (ОРДЛО).
Саміт став непростим, суперечливим, як у частині його передумов, коли Україна пішла на чутливі поступки та виконала деякі московські «хотєлки», а також – щодо стривоженості серед патріотичних кіл українського суспільства в очікуванні зради та капітуляції нового керівництва України перед Москвою на тлі можливої здачі інтересів Києва головними європейськими столицями.
ПЕРТУРБАЦІЇ ТОПЛЕС
Якщо хтось вважає, що сьогодні в Європі та світі втомилися від України, то саме ця подія, принаймні частково, спростовує таку думку. На саміт було акредитовано більше 300 журналістів. Як видається, організатори не були готові до такого масштабного пулу. Через це постійно виникали пертурбації, неузгодженості та непорозуміння у процесі отримання карток акредитації, а також щодо інших питань. У результаті кілька десятків представників ЗМІ потрапили до Єлисейського палацу із запізненням.
«Ну, що ж ви хочете? Це ж французи», – іронічно зауважив один із дипломатів.
Також, напевно, потрапити до резиденції президента Французької Республіки захотіли й дві представниці протестного руху «Фемен». Попри ексцентричність дій, вони мали цілком адекватну мету. За кілька годин до початку саміту в присутності сотень журналістів активістки топлес перелізли через огорожу навпроти головних воріт палацу та почали вигукувати «Stop Putin’s war!». Спритний поліціянт надійно заблокував одну з активісток, накривши її своїм тілом. Можливо, дівчинка й втекла б від охорони, якби прикро не впала з тієї самої огорожі. Іншу правоохоронці наздогнали за кілька десятків метрів. Обох евакуювали із VIP-зони.
МАКРОН І МЕРКЕЛЬ: АМБІЦІЇ Й ПЕНСІЯ
На саміт до Єлисейського палацу лідери – й особливо це парадоксально для Путіна – прибули вчасно. Першою була канцлер Меркель, яку обслуговував «Мерседес» високого класу, її супроводжував посол Німеччини у Франції. Німецьку лідерку доставили безпосередньо до ганку палацу, вона обійшлася без вітання почесною вартою. Вже на сходах Меркель тепло зустрів Макрон.
Ці політики, як лідери Європи, мають особливі стосунки, багато спілкуються, спільно вирішують європейські проблеми. Але Макрон – молодий і амбітний – поступово забирає у майбутньої політичної пенсіонерки Меркель важелі впливу в міжнародній політиці, через що у них іноді виникають суперечності.
До речі, про пенсії. «Нормандський саміт» пройшов у дні мобілізації масових протестних акцій по всій Франції, особливо у Парижі. Столиця вже кілька днів заблокована, транспорт не працює – громадяни виступають проти пенсійної реформи Макрона та його уряду.
«РЕНО» МАКРОНА І ЛІМУЗИН ПУТІНА
Церемонія зустрічі президента України Володимира Зеленського відрізнялася. Вона проходила за повною процедурою віддання військових почестей. Зеленський прибув на сірому «Рено». Вийшов із лівих дверцят, які відкрив офіцер почесної варти, та кілька десятків метрів пройшов уздовж строю. Макрон вітав молодого, але рівного за віком (обом по 41 року) політика дружньо, навіть дещо емоційніше, аніж передбачає протокол.
Хтось із російських журналістів звернув увагу, мовляв, а що це за «Рено» такий простий, що доставив українського президента? Це авто самого Макрона – саме те, на якому він прибув на інавгурацію у 2017-у.
Путіна доставили традиційно, на тому самому унікальному російському лімузині. Офіцер почесної варти намагався відкрити двері ліворуч, але охоронець президента РФ випустив «царя» із лімузина з правого борту. Через це Путін, не за протоколом, обійшов авто та втомлено, вимушено пройшов уздовж почесної варти.
ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАЦІЇ З ЖУРНАЛІСТАМИ
Далі лідери розпочали двосторонні переговори, зустріч у форматі чотирьох, яка завершилася робочою вечерею.
А для журналістів розпочалися тривалі години очікувань та пошуку інформації з кулуарів та зачинених дверей зустрічей.
Із цієї проблеми доцільно лиш суб’єктивно констатувати, що навіть на такому локальному рівні однієї події – українська сторона, і журналісти також, програли інформаційну війну росіянам. Представники російських ЗМІ дізнавалися про перебіг саміту, початок і завершення зустрічей, оперативно отримували від представників своєї делегації коментарі та оприлюднювали це. Українські журналісти не отримували нічого, або отримували зі значним запізненням, або лише після наполегливих вимог до ОПУ, дізнаючись про свого президента (включно з підтвердженням його двосторонньої зустрічі з Путіним) переважно із позиції агресора. Дякуємо французьким колегам, які створили у соціальній мережі спеціальну групу та закидали туди всю оперативну інформацію про поточну ситуацію.
ВІДКРИТА РАНА НА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТИНЕНТІ
І хоча саміт планувалося завершити до 19.00, ніхто у це не вірив. Так і сталося. Лідери вийшли на підсумкову пресконференцію лише близько опівночі.
Про головні результати саміту розповів на правах господаря президент Макрон. За його словами, можна зробити висновок, що емоційна сторона досягнень переговорів полягає у відновленні довіри між учасниками «Норманді» та надання поштовху для подальших дій.
Серед інших важливих сигналів французького президента доцільно відзначити, що «формула Штайнмаєра» остаточно не погоджена і точно не визначена, сторони мають щодо неї різні тлумачення; конфлікт на Донбасі – не заморожений, а гарячий, адже щодня гинуть люди.
«Ми намагаємося досягти справедливого і стійкого миру в цьому конфлікті, який не є замороженим. І це – відкрита рана на Європейському континенті», – сказав президент Франції.
ДОВІРА І ПУТІН: ЧИ МОЖЛИВО ТАКЕ?
До слова, про «відновлення довіри». Тут, звичайно, мається на увазі Путін. Тобто відновлено – що? Довіра господаря Кремля до Зеленського, до України, або навпаки? За будь-яких конфігурацій – це неможливо. Більшість адекватних політиків у світі вже давно усвідомили – довіряти Путіну не можна.
Російський президент у своїх заявах та відповідях на запитання діяв у звичному режимі: брехав, маніпулював, втручався у внутрішні справи України. Особливо цинічним був його коментар щодо позбавлення права на чотири роки російських спортивних федерацій і атлетів виступати на міжнародних змаганнях високого рівня, включно з олімпіадами.
За багатьма оцінками, які заслуговують на увагу, рівень президента Зеленського, як молодого публічного політика, за останні місяці зріс. І його участь у надскладному паризькому саміті це підтвердила.
«Можу сказати, що пан Зеленський виявив політичну відданість і рішучість як президент України. І це допомогло відновити довіру на взаємних засадах», – ось так позитивно для українського лідера висловився Макрон.
На пресконференції Зеленський тримався впевнено, хоча іноді його дискурс дещо небезпечно відволікався у напрямі саме тих «червоних ліній». Зокрема, президент знову чутливо вжив слово «сепаратисти». Це є на межі з розумінням, що в Україні – не російська агресія, а громадянська війна. Можливо, дехто в його оточенні так і вважає.
СКЛАДНИЙ ТЕТ-А-ТЕТ ЗЕЛЕНСЬКОГО З ПУТІНИМ
Особливі занепокоєння викликала зустріч Зеленського з Путіним тет-а-тет. Вона відбулася у кулуарах саміту. Про неї український президент розповів журналістам уже уночі, після виснажливого дня, біля готелю.
«Чи можна з ним домовлятися? Складно домовлятися. Дуже. Але сьогодні були моменти, коли ми у чомусь домовлялися, у деяких питаннях», – сказав Зеленський на тлі заблокованого страйком нічного Парижа.
Відтак, за першим тет-а-тет «Зеленський-Путін» можна констатувати нічию на паризько-нормандському політичному полі. А таку нічию, за умови, що Путін розраховував на легку і швидку капітуляцію Зеленського, можна зарахувати як перемогу України на саміті.
ТРИ ПУНКТИ НЕ ПРО ГОЛОВНЕ
Формально лідери на саміті затвердили «загальні узгоджені висновки». Документ складається з трьох пунктів: невідкладні заходи зі стабілізації ситуації в зоні конфлікту; заходи з імплементації політичних положень Мінських угод; та подальші кроки.
Третій пункт передбачає можливість скликання наступного саміту за чотири місяці, де лідери обговорять, зокрема, й передумови проведення місцевих виборів в ОРДЛО.
Без домовленостей залишилося головне: коли російські війська і зброя, всі ті, кого «там немає», заберуться геть з території України, а Київ відновить контроль на кордоні з Росією. Висока ймовірність, що і за чотири місяці, якщо збереться третій «нормандський саміт», – нічого такого не станеться. Але сподіватимемось на краще.
Андрій Лавренюк, Париж