У "законі про ОРДЛО" не мінятимуть нічого, крім дати. Чому?
Де-факто "той самий" закон наразі "влаштовує" Україну. Але чи не буде це використано ворогом для зриву обміну полоненими та припинення вогню?
Наступного дня після саміту в Парижі, голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія та його перший заступник Олександр Корнієнко зареєстрували у Верховній Раді законопроєкт №2569 “Про внесення зміни до статті 1 Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей”. Йдеться зокрема про суто технічні моменти: цифри “2019” замінити цифрами “2020”. Як повідомила депутатка від "Слуги народу" Ірина Верещук, голосування відбудеться 12 грудня. “Думаю, що такий законопроєкт знайде більше 226 голосів”, – наголосила вона, додавши, що після Нового року розпочнеться робота з написання нового документу.
У зв’язку із цим маємо запитання: чому, попри нещодавні розмови щодо прийняття нового закону або внесення туди суттєвих правок, по факту – вирішили залишили все без змін, з усіма комами та запобіжниками? Реально – змінено лише термін дії документа, тобто його подовжено ще на один рік. З чим це пов'язано?
Без особливого оптимізму, але й без критичних заперечень – саме так відреагував на продовження дії закону про ОРДЛО у чинній редакції Рух Опору Капітуляції: Цитуємо: “За нинішніх обставин рішення, яке завтра має ухвалити ВРУ, - погане, але вимушене”.
А якщо докладніше.
Правник, директор міжнародної спілки “Інститут національної політики” Юрій Шуліпа стверджує, що продовження дії ЗУ «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» в попередній редакції і на той самий термін в один рік, є підтвердженням відсутності домовленості на нормандському саміті між президентами України і Росії про виведення з ОРДЛО російських окупаційних військ та передачі під контроль Україні ділянки україно-російського кордону. “Який сенс приймати новий закон, або вносити зміни в діючий, якщо відсутні передумови для його виконання? Тому депутати просто вирішили продовжити діючий закон, що загалом обґрунтовано”, - каже політолог.
Подібну думку висловив кандидат економічних наук, політичний експерт Олександр Хмелевський. “Чинний закон Про особливий статус Донбасу діє до 31 грудня 2019 року. Влада не пропонувала новий законопроект, оскільки чекала зустрічі в Нормандському форматі, щоб внести зміни, які б відповідали досягнутим домовленостям. Новий закон ще не готовий і до кінця року його не встигнуть розробити та прийняти, - каже експерт. - Вирішили продовжити чинний закон (необхідна кількість голосів знайдеться — закон вже діє, а тому він не викличе суттєвого спротиву в суспільстві чи в сесійній залі). Потім, можливо, розроблятимуть новий закон, в який, гадаю, намагатимуться “упихнути” ті домовленості, які були досягнуті 9 грудня в Парижі. Зокрема, це стосується “формули Штанмаєра”.
Натомість політолог Віктор Таран закликав звернути увагу на те, як на фоні обговорення ухвалення нової редакції закону про ОРДЛО, ведуть себе Росія та підконтрольні їй «ЛДНРи». “Наприклад, сьогодні один з «лідерів» - Денис Пушилін заявив, що у разі ухвалення законопроекту в такій редакції — це посилить конфронтацію. Мовляв, Україна має ухвалити не один, а низку законів та внести зміни до Конституції, щодо розширення повноважень Донецької та Луганської областей. У противному випадку, вони погрожують зірвати обмін полоненими до Нового року та не припиняти вести вогонь по українським військовим, - наголошує політолог. - Ми розуміємо, що де-факто вони просто ретранслюють меседж Путіна, який зацікавлений у подальшій конфронтації та зриві паризьких домовленостей, звинувативши при цьому Зеленського. Тому українській владі потрібно вже думати над тим, як публічно комунікувати на міжнародному рівні, апелюючи до Макрона та Меркель. І, як на мене, важливо, щоб Зеленський нарешті чітко публічно визнав, що у разі зриву домовленостей уся вина лежатиме на Росії та на Путіну персонально. Якщо цього оперативно не зробити, то російська пропагандистська машина почне просувати тезу, що провина лежить на Україні”.
Провідний науковий співробітник інституту історії України НАН України Андрій Мартинов каже, що ще до 9 грудня було зрозуміло, що, незалежно від результату переговорів, парламент не має часу на прийняття нового закону, навіть якщо працюватиме у своєму “турборежимі”. “Відмова від продовження терміну дії цього закону могла означати й фактичний вихід України із правового режиму дотримання Мінських угод. Фракції "Європейська солідарність", "Голос", а також "Батьківщина" можуть й не підтримати продовження дії старої редакції закону. Але голосів фракцій "Слуга народу" і "ОПЗЖ" вистачить на пролонгацію. Натомість, історія з підготовкою нового тексту закону може виявитись цікавою. Інтригою є концепція цього документу. Власне таких концепцій принаймні дві: перша - це логіка українського законодавства щодо децентралізації і прав місцевого самоврядування унітарної держави, або друга - логіка виконання положень Мінських угод, тобто політично-адміністративна, фінансово-економічна, соціокультурна "автономія" "окремих районів Донецької і Луганської областей" з відповідними змінами до Конституції України. Визначитись з цією логікою навряд чи буде можливо до квітня 2020 року - нового саміту у "нормандському форматі", - вважає експерт.
Але доти, стверджує пан Мартинов, можливим є й сценарій максимального загострення українсько-російських відносин на фоні очікуваної з 1 січня 2020 року "газової війни", вірогідних потреб Кремля на фоні загострення внутрішніх соціально-політичних проблем, акцентувати увагу на "українському питанні" за допомогою переведення його знов у гарячу фазу. “Тобто обставини можуть скластись таким чином, що й нова редакція згаданого закону буде не на часі”, - резюмував експерт.
Мирослав Ліскович. Київ