Наталія Пушкарьова, Уповноважений президента України з питань волонтерської діяльності

Волонтерський рух в Україні вкотре набирає обертів: українці проходять випробування карантином і потребують допомоги. Найгірше, що доводиться не просто пересиджувати, а готуватися до спалаху COVID-19, схоже, неминучого. Багатьом українцям не вижити без участі співгромадян. Уповноважений президента України з питань волонтерської діяльності Наталія Пушкарьова, що почала працювати на цій новоствореній позиції лише в грудні, розповіла нам, чого не вистачає волонтерам України для повноцінного функціонування і як розвиватиметься волонтерство в майбутньому.

КОЖНІЙ ОБЛАСТІ ПОТРІБНІ СВОЇ «БІГУНИ»

- Наталіє, як пандемія згуртувала українських волонтерів?

- Інституція, яка би об’єднала у потужну спільноту всіх волонтерів – це те, що ми поки не встигли реалізувати. Волонтери, раптом що, поспішають на чергову «пожежу» (інколи в прямому сенсі, як нещодавно в Одесі), але, впевнена, ми дійдемо до того, що буде утворений Національний альянс волонтерів: прозора і добре координована рада. Ніхто не збирається очолити волонтерство чи волонтерів – йдеться про їх згуртування для швидкого обміну інформацією, досвідом та ресурсами, для допомоги тим, хто її потребує та для створення на рівні держави прийнятних умов діяльності волонтерів. Американці та європейці почуваються більш захищеними вже тому, що у них є добре розвинений волонтерський рух, здатний ефективно надати допомогу. У нас громадськість знову фокусується на вирішенні питань, з якими не можуть впоратися центральні органи виконавчої влади. Що ж, бюджет України дуже малий у порівнянні з іншими європейськими країнами.     

Мені подобається приклад Одеси, де волонтери зібралися в Швидку волонтерську допомогу «Корпорація Монстрів». Благодійний фонд об’єднав навколо себе бізнес і пересічних небайдужих містян, зокрема, спортсменів. Спільно з обласною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки, Товариством Червоного Хреста допомагає мешканцям регіону. Хотілося би бачити такі у кожній області країни – Україні потрібна громадська активність. В той же час головна допомога державі сьогодні в протистоянні розповсюдженню вірусу – самоізоляція, виконання правил карантину. Впевнена, нам пощастить, лише треба згуртуватися. Йдете в магазин – не лише для себе скупіться, а запропонуйте допомогу літнім, самотнім сусідам – і це вже чималий внесок.

- Здається, наразі всі відомі нам волонтерські «антикоронавірусні» ініціативи присвячені саме закупівлям, доставці товарів. Але хіба це межа? Ось у Європі влаштовують флешмоби на підтримку медиків, онлайн-концерти.

- Україна ще майже не відчула, що таке карантин. Поки люди гуляють у парках вільно, це не карантин, а порушення правил, встановлених державою для недопущення спалахів епідемії. Тільки суворим дотриманням їх можемо допомогти нашим лікарям, а не танцями. Інфекційні відділення – не в блискучому стані, лікарні довго фінансувалися за залишковим принципом. Тому краще утримуйтеся від контактів з іншими, зберігайте дистанцію та ретельно мийте руки.

Мені дуже приємно, що волонтери активно взялися за діло і багато людей йдуть в онлайн-режим надання допомоги. Створюються чати, електронні карти… В 2014 році потрібна була матеріальна і фізична участь, а зараз саме дистанційна. Прошу розуміння з боку волонтерів – працюйте і надалі дистанційно, не збирайтеся групами більш ніж 5 людей, бережіть себе і рідних.

Способів допомогти може бути багато. В Одесі близько 70 спортсменів-бігунів погодилися розносити покупки за адресами під час тренувань. У Львові складають перелік осіб, які потребують допомоги, телефонують їм і записують прохання. Багато волонтерів привозять в Україну гуманітарну допомогу, але виникла проблема з надання товарам відповідного статусу, а отже і з розмитненням. Просимо Мінсоцполітики спростити процедуру надання дозволів, прибрати перепони для доставки гуманітарних вантажів. Вже для цього є й постанова Кабміну, і указ президента.

- До слова, про гумдопомогу. Майже щодня чуємо, що різні компанії, приватні особи виділяють істотні суми на закупівлю масок, тестів тощо. Але де їх побачити? Як реалізується ця допомога?

- Інформація про те, що необхідне для протистояння пандемії, збирається в МОЗ, штабі при Кабміні. Багато благодійних фондів володіють нею, але покривають в першу чергу потреби дитячих лікарень, бо то їхній профіль. Хороший приклад чіткої прозорої співпраці – Нові Санжари. Через штаби Червоного Хреста координувалися всі дії, люди мали в чатах інформацію про потреби і надавали конкретну допомогу, знали визначені місця, куди звертатися. Моя думка – і надалі координувати процес мав би Червоний Хрест. Товариство входить до техногенної комісії, у нього є досвід співпраці з волонтерами у буремному 2014 році, постійної взаємодії з ДСНС. Це гарний майданчик для об’єднання зусиль, поза політикою.

- А які обсяги допомоги від благодійних фондів?

- Лише за останній тиждень до Києва завезли 300 ліжок, вони знаходяться на складах. Однак не врахували, що нещодавно змінилася форма звітності й багато фондів не можуть розмитнити товари – неправильно оформили заявку. Але ж люди не порушили закон, а завезли гуманітарну допомогу, тому бюрократичній машині слід виправити помилки і дати можливість благодійникам приносити користь країні та людям.

- А які важелі впливу маєте ви як Уповноважений президента України з питань волонтерської діяльності?

- Волонтери – це люди небайдужі, кожен з нас у чомусь волонтер. Я як Уповноважений президента з питань волонтерської діяльності маю дорадчо-консультативні функції, тобто, можу як надавати, так і отримувати інформацію, підказувати органам влади, де є прогалини і що потрібно змінити. Можу подавати власні ініціативи.

Лише вчора нарешті побачила плоди своїх трудів, що почалися ще 3 лютого, наприклад. Фахівці СЕС Міноборони спільно з українським виробником з нуля створили новий захисний одяг, окуляри для медиків (волонтери вже передали військовому госпіталю). Щоб досягти порозуміння і розробити нову технологію, ми тричі збиралися на наради. Велика робота за плечима.

БУДУТЬ ПІЛЬГИ ВОЛОНТЕРАМ І КООРДИНАЦІЙНИЙ ЦЕНТР

- Мабуть, пандемія внесла у вашу діяльність значні зміни, збила всі плани.

- Так і є. Планувала, що в лютому організуємо всеукраїнський форум і вже матимемо Національний альянс волонтерів як дорадчий орган (раду) при президенті, що міг би координувати великі групи окремих волонтерів та цілі організації: займатися, зокрема (але не лише), проблемами екології, реформуванням освітньої галузі, організацією допомоги спільно з міжнародними інституціями людям з обмеженими можливостями, до яких в Україні великий брак уваги, людям похилого віку, дітям без батьківської опіки – вони для мене головний двигун. Натомість з початку лютого посилено допомагаю із заходами протидії коронавірусу. Спілкуюся з вірусологами, епідеміологами, інфекціоністами.

- Ви спілкуєтеся напряму з волонтерськими організаціями? Що вони реалізують, планують? Скільки їх взагалі?

- Волонтерство віднедавна стало дуже популярним в усіх центральних органах виконавчої влади. Порахувати кількість неможливо, реєстру волонтерів немає, є лише реєстр громадських організацій, а це дещо інше. Опрацьовуємо зараз зміни до закону про волонтерську діяльність, вже знаємо, яку модель співпраці запропонувати. Ось у США градація чітка – є волонтери, а є меценати, донори, філантропи, благодійники і це – різні категорії. У нас поняття поки змішані. Треба взяти найкраще з досвіду інших країн, що можна імплементувати у нас, і грамотно покласти це на нашу законодавчу базу.

- Здається, волонтерство в Україні переживає підйом, який мали у 2014-му.

- Коли в лютому я звернулася до активних і відомих волонтерів з пропозицію працювати над проблемою коронавірусу, бо це торкнеться скоро всіх, мені відповіли, що наразі вони займаються фронтовими справами. Мабуть, ще не було розуміння ситуації. Але волонтерство – це рух, який має йти поруч із поточною проблематикою, допомагати органам влади і людям. Не попереду, не позаду, а пліч-о-пліч.

Не можу сказати, що й за останній тиждень з’явилося повне розуміння, бачу багато недоліків – наприклад, забагато популізму. Ще не всі усвідомили, на порозі чого ми стоїмо, а от коли хворих сотнями рахуватимуть… На мою думку, повторюю, варто координуватися через штаби Червоного Хреста, бо їхні волонтери добре треновані і мають міжнародний досвід. Хаотична допомога відчутного результату не дасть і не запобіжить масовому інфікуванню, надавати її треба цілеспрямовано. Звісно, деяких глобальних проблем дуже швидко не вирішити. Але волонтери можуть взяти на себе інформування, організацію вебінарів тощо. І все це дистанційно: вважаю, що вже цього тижня ми не зможемо зустрічатися вільно, протиепідемічні заходи стануть більш суворими.

- Очевидно, побачимо й розширення волонтерських ініціатив?

- Так, і головне – вивести учасників на спільні інтернет-майданчики. У нас буде велика потреба нагадувати людям про необхідність сидіти по домівках, доставляти їм продукти, залучати медиків-інтернів. Спливе багато побутових проблем. Головні випробування ще попереду. Потребуватиме особливої допомоги медперсонал. На жаль, лише зараз компанії-виробники захисних костюмів і масок налагоджують процес їх випуску. Бізнес не зрозумів, що спочатку треба забезпечити свої лікарні, а потім заробляти. Впевнена, що волонтери будуть тими, хто дасть «чарівного копняка» бізнесу, щоб перестав заробляти на біді, коли всі держави дбають передовсім про своїх громадян.

Грошей зараз можна зібрати, але питання – на що. Заклади зможуть самі придбати обладнання і захисні засоби, такі статті витрат передбачені в бюджетах. А ось зробити ремонти – ні, на реконструкцію коштів немає. А це дуже необхідно – хоча б плитку покласти в інфекційних відділеннях, щоб можна було дезінфікувати приміщення як слід. Вони у нас в жахливому стані, а буде потрібно багато боксів, куди можна ліжка і апарати ШВЛ ставити…

- Рано чи пізно епідемія відступить. Яким тоді буде розвиток волонтерського руху в Україні? Це своєрідне явище колись прийме визначені форми, отримає преференції?

- Так, це все ми запланували. Моя посада – просто інструмент, який сприятиме утворенню Нацальянсу волонтерів. Рано чи пізно запрацює дорадчо-консультативний орган (Рада волонтерів при президентові), який налагодить спілкування в одній площині. Зараз все в стадії розробки і найближчим часом запрацює в пробному варіанті. А потім я займатимуся захистом інтересів людей, які безкоштовно працюють на благо інших.

- Що це може бути? Якісь пільги?

- За зразок беремо найрозвиненішу американську модель. У Штатах волонтерство – дуже впливовий рух, деякими організаціями опікуються держсекретар, президент. І розробка відповідного законодавства піде за американським зразком. Це може бути надання пільг у оплаті комунальних послуг волонтерам похилого віку, що продовжуватимуть викладати на добровільних засадах, вчити чомусь інших. Або соціальні пільги – доступ до безкоштовної освіти, наприклад. Можливо, волонтерам компенсуватимуть певні їхні витрати на реалізацію проєктів. Але необхідно мати центр, що акумулюватиме донорські кошти, програми і розвиватиме їх. Досі волонтерський рух розвивався піками, а має бути стабільним. В нормальному, неавральному режимі багато чого можна робити безкоштовно на постійній основі: патронатна допомога, опіка над літніми тощо.

Тетяна Негода. Київ

Фото: Геннадій Мінченко