«Антикарантинний» бунт черкаського мера – що це було?

Джерела Укрінформу кажуть і про політичні свари, і про особисті інтереси мера. Але головне, що це небезпечно для держави, а тому – неприпустимо

Поліція розпочала кримінальне провадження за фактом ухваленого у Черкасах рішення про «передчасне» послаблення карантинних обмежень. Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко, який через це на кілька днів став інформаційною “зіркою”, викликали на допит. Той прийшов у поліцію, але жодних слідчих дій із ним в результаті не провели. А тим часом, мережі бурхливо обговорюють демарш мера Черкас і його наслідки.

Нагадаємо, виконавчий комітет Черкаської міської ради своїм рішенням від 30 квітня дозволив роботу перукарень, салонів краси, об’єктів спортивної інфраструктури, літніх майданчиків закладів ресторанного господарювання, магазинів з продажу непродовольчих товарів, електротоварів, меблів, книжкової продукції, ринків та ярмарків з продажу сільськогосподарської продукції та квітів, а також міських парків та скверів і розташованих на їхній території атракціонів. Це майже на два тижні раніше, ніж передбачав Кабмін. Мер Черкас Анатолій Бондаренко заявив, що вважає рішення виконкому про дочасне послаблення карантину в місті "відновленням соціальної справедливості", тому що закон не може застосовуватися вибірково. А от спостерігачі та знавці місцевої політики трактують ситуацію дещо інакше.

Від жорсткого карантину – до ініціативи його дострокового пом’якшення: чому усе так різко змінилося?

Мер Черкас Анатолій Бондаренко став відомим на всю країну після того, як всупереч рішенню Кабміну завчасно пом'якшив карантин у місті – «за» відповідну його ініціативу проголосував виконком міськради.

У країні, у людей які не лише втомилася від сидіння вдома, а з жахом спостерігають, як тануть скромні заощадження і руйнується бізнес, який годував сім’ї, таке рішення виглядало на перший погляд “революційним” та “соціально справедливим”. Не дивно, що його підтримали кілька мерів, ряд організацій та значна частина пересічних громадян. 4 травня Черкаське обласне об’єднання організацій роботодавців заявило про підтримку рішення про пом'якшення карантину. Мери Львова та Івано-Франківська, Андрій Садовий та Руслан Марцінків відповідно, уже встигли висловити підтримку своєму колезі. Садовий закликав припинити будь-які переслідування мера Черкас: «Уряд має делегувати містам більше самостійності у прийнятті рішень стосовно карантинних обмежень». Своєю чергою Марцінків заявив, що, відкриваючи справи на мерів, у країні хочуть «знищити місцеве самоврядування», і наголосив: «карантин один для всіх, а не для обраних». Інші, зокрема міські голови таких великих міст як Харків, Дніпро, Одеса, Київ (Геннадій Кернес, Борис Філатов, Геннадій Труханов та Віталій Кличко) – жодним чином не висловилися з цього приводу. Принаймні, поки що.

Публічна перепалка черкаського мера з центральною владою розділила суспільство, політиків та експертів на два табори. Утім, безвідносно до оцінок є речі очевидні: подібний бунт окремо взятих місцевих органів влади під час епідемії – досить небезпечна річ. Центральна влада теж нерідко помиляється (критикувати є за що), але якою б вона не була – її рішення на місцях треба виконувати. До проблем епідемії нам ще тільки суспільного хаосу не вистачало…

Адже й сам Анатолій Бондаренко, як виявилося, був дещо… не послідовний. Ще півтора місяці тому він активно закликав до рішучих карантинних обмежень, записував відеоролики, закликав поліцію не церемонитися з порушниками і посилався на китайський досвід. «Звертаюся до правоохоронних органів. Я попросив би вас жорсткіше діяти в даній ситуації. Час настав. Тому що та демократія, яка відбувається зараз, вона ні до чого гарного не приведе. Ви бачите події, які відбулися в Китаї. Тільки жорсткими мірами карантину вони фактично побороли епідемію», – наголошував тоді Бондаренко.

Та згодом він розвернувся, як кажуть, на 180 градусів. Журналіст Олексій Братущак вважає мера Черкас Анатолія Бондаренка «політичним флюгером», який змінює свою позицію щодо карантину залежно від політичних обставин.

Отже, чим можна пояснити такі от демарші мера Черкас?

Політичні ігри на випередження

В коментарі Укрінформу депутат Черкаської міської ради від партії «Європейська Солідарність» Олександр Радуцький переконує: Анатолій Бондаренко використовує рішення виконкому міської ради про пом'якшення карантину для підйому власного рейтингу до місцевих виборів. «Два тижні тому відбулося засідання виконкому, на якому міський голова також був присутній. За основу виконком узяв постанову Кабміну і мав проголосувати за те, що карантин продовжується. На той час мер це підтримував. А потім почалася театральщина. На виконкомі був підготовлений проект іншого рішення, де з голосу вносилися поправки про скасування карантинних заходів. За попередньою домовленістю рішення підтримали представники від партій «Свобода» і ВО «Черкащани» (місцева партія). Підписував його заступник міського голови Волошин, – розповідає пан Радуцький. – Питаєте, навіщо все це? А заради піару. Певно, політтехнологи підказали, що рейтинг, мовляв, провисає і єдиний шанс врятувати ситуацію – «щось таке утнути». Чому в Бондаренка провис рейтинг? Ну, це результат його «успішної» господарської діяльності за останні три роки, включно з цьогорічним «прибиранням снігу» за 13 мільйонів гривень, коли снігу на Черкащині по суті не було, прийняттям з порушенням регламенту бюджету за один день, і так далі. Нещодавні соцопитування показали, що мером Черкас Бондаренку вже точно не бути. Тож рішення про пом’якшення карантину – ніщо інше, як самопіар», – переконує пан Радуцький. 

Депутат Черкаської міськради також наголошує, що влада міста не забезпечила всім необхідним обладнанням та препаратами медичні заклади. За його словами, минув місяць після сесії міської ради, на якій було виділено 100 млн гривень на протидію коронавірусу. Але досі в Черкасах немає жодної прямої угоди на придбання ШВЛ чи іншого медобладнання для боротьби з коронавірусом. «Все, що зробив за цей час Бондаренко, це виділив 10 млн гривень із резервного фонду на дезінфікуючі засоби для обприскування доріг, під’їздів тощо», – констатував Олександр Радуцький у коментарі Укрінформу. Він також наголосив, що дії міського голови Черкас є неприпустимими: «Сепаратизм і підрив державних основ – інакше ці заклики, та словеса про «Черкаси не здаються», назвати не можу».

Схожу думку висловив і громадський діяч (на парламентських виборах 2019-го балотувався від партії «Голос» по округу №194), керівник IT-компанії «eKreative» Віктор Євпак. Втім, він звертає увагу на давнє політичне протистояння Олександра Радуцького та Анатолія Бондаренка. «Черкаси неодноразово перебували в заручниках їхніх сварок. І це не перший мер, з яким чубиться пан Радуцький. Попередника Бондаренка Сергія Одарича він також постійно критикував. Тож з усією повагою, але в пана Радуцького така опозиційна робота, часто не безпідставна», – розповів Укрінформу Віктор Євпак.

І зі свого боку, він теж не погоджується з рішенням виконкому, критикує Анатолія Бондаренка. Утім з дещо інших причин. «Міський голова не є медичним експертом, вірусологом чи імунологом. Він – політик, який ні з ким не проконсультувався, не обговорював це питання з лікарями. Жодних аргументів, цифр на користь послаблення карантину Бондаренко не навів. Я це знаю, тому що працюю у некомерційному Фонді при міськраді, який називається «Черкаси проти COVID-19» (об'єднання місцевого бізнесу, що закуповує ЗІЗи та медобладнання), я постійно спілкуюся з лікарями. Дійсно, по всій Україні люди втомилися від карантину і черкащани не є виключенням. Але виходити з карантину треба розумно і безпечно, прорахувавши можливі наслідки», – наголошує Віктор Євпак.

Він теж підтвердив Укрінформу версію про падіння політичних рейтингів черкаського мера. «Останні півроку для Бондаренка пройшли під знаком «мінус» – рейтинг впав, у спину дихають конкуренти… Тож він почав загравати з частиною підприємців, аби додати собі пару відсотків, хоча ніколи не був особливим захисником місцевого бізнесу. Утім я не очікував, наскільки тема карантинного «спротиву» стане «хайповою». Що ж, може, Бондаренко і підняв себе на загально-українському рівні, але на рівні міста Черкаси – ні. Тут жителі свою думку про нього не змінили. Ще півтора місяці тому Бондаренко підтримував жорсткі карантинні заходи, а коли побачив вигоду, коли зрозумів оголений нерв суспільства – одразу ж змінив риторику», – зазначив Віктор Євпак.

Черкаський «синдром» непокори: небезпечні ігри в небезпечний період

На думку політолога Володимира Фесенка, черкаський конфлікт пов’язаний і зі втомою від карантину, і з невдоволенням малого та середнього бізнесу, і з наближення місцевих виборів. «Так, схильність до містечкової анархії, отаманщина – це дійсно дуже небезпечно. І це, на жаль – одна із негативних рис нашої політичної культури, яка постійно руйнувала українську державність», – каже Фесенко. І будь-яка спроба використання риторики сепаратистів – несе великі загрози: як тоді, у 2014-му, коли лунали гасла «Донбас не поставити на коліна», так і зараз, у 2020-му, коли лунає: «Черкаси – козацький край спротиву». Але ж це спротив єдиним правилам запровадженим державою, це руйнація держави зсередини!», – наголошує експерт.

І, зрозуміло, чому скандал так активно «підживлюється» в соцмережах. За словами Володимира Фесенка, за цим стоять проросійські сили. «РФ на цьому грає, вона використовує цей скандал для послаблення української влади, для послаблення України як держави. Саме в цьому я бачу найбільшу небезпеку ситуації, – стверджує Фесенко. – Друга небезпека – це дискредитація процесу децентралізації. Чим більше матимемо таких скандалів, тим більше з’явиться прихильників «сильної руки», борців з децентралізацією, бо з нею можуть бути пов’язані небезпеки відцентрових тенденцій. Все добре в міру. Треба думати про те, коли і як виходити з карантину, треба захищати права окремих соціальних груп, які постраждали, але робити це так, щоб одночасно з цим не руйнувати державу».

Щодо «заразності» демаршу мера Черкас. Як вважає політолог, такі ризики є: «Мер Черкас свідомо на цьому грає. Йому сподобалося перебувати в центрі уваги. Сумнозвісна слава Герострата, яка звалилася на Бондаренка, вона надихає його, викликає запаморочення і – неадекватне сприйняття поточного стану речей. Водночас для нього це інструмент самозахисту. Адже якщо він здобуде прихильників, то, гуртом і батька легше бити, і захищатися – теж».

Але й центральна влада мусить розуміти: якщо не реагувати не стримувати подібні тенденції, то можна втратити контроль. З одного боку, каже Фесенко, центр діятиме гнучкіше, не підіграватиме хайпу навколо мера Черкас, а з іншого – готуватиме відповідні юридичні кроки, працюватиме з представниками самоврядування в інших регіонах, аби пояснити їм, як місцева влада має співпрацювати з центральною. «Бо це набагато вигідніше, ніж воювати (тим більше, що залежність від центрального бюджету через субвенції – зберігається, і це особливо важливо для деяких регіонів). Навіть такі одіозні мери великих українських міст, як Кернес (Харків) і Труханов (Одеса) відмовилися від протистояння з центральною владою, і пішли на співпрацю. Хоча, також могли погратися в сепаратизм. Щодо Кличка… Як керівник асоціації міст він може скористатися ситуацією, виступити конструктивною силою, зняти напругу між органами місцевого самоврядування і центром, і переконати окремих мерів, які захопилися ідеєю антикарантинного бунту», – резюмував Володимир Фесенко.

«Питання тут не скільки в діях, стільки в риториці. Черкаси протиставляються всій іншій Україні, центральній владі, а це вкрай небезпечно», – каже політолог Петро Олещук. Тим більше коли органи місцевої влади намагаються одержати додаткові бали в очах виборців за рахунок нагнітання невдоволення центром. «Я не прихильник теорій змови, але те, що на підтримку мера Черкас уже встиг виступити одіозний Андрій Портнов, відомий «провідник» ідей Ігоря Коломойського, центральну владу має дуже насторожувати. Хоча я все ж схиляюся до того, що це не більше, аніж спроба міського голови Черкас розпочати власну передвиборчу кампанію шляхом використання суспільних настроїв», – каже Петро Олещук.

Схожу думку висловив політичний експерт Богдан Петренко. Наближення виборів завжди призводить до зростання конфліктності у суспільстві, бо коли немає досягнень, простіше будувати імідж на протистоянні. «Сьогодні – на словах нові регіональні партії можуть будувати свою ідентичність на недовірі до правлячої партії. А на практиці – це може стати несприйняттям в регіонах взагалі «київської влади»» – переконаний пан Петренко. І додає: «Як приклад, у російських меседжах для населення Донбасу спочатку ненависть формувалась не до України загалом, а до «хунти», яка захопила владу. А потім уже ненависть перекинулась на все українське». Тому будь-які регіональні проекти, що будують ідентичність на протистоянні Києву – завжди ризикують перерости у сепаратистські, акцентує політолог.

Мирослав Ліскович. Київ