Андрій Клочко, голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування

Про діяльність одного з ключових комітетів Верховної Ради України, децентралізацію, вибори, містобудування та перший рік Президента України Володимира Зеленського – в інтерв'ю Укрінформу розповів Андрій Клочко, керівник парламентського Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, депутат з фракції «Слуга народу».

- Андрію Андрійовичу, які головні питання стоять зараз перед очолюваним вами Комітетом?

- Якщо казати взагалі, то ми законодавчо забезпечуємо процеси державотворення в країні. Наш комітет — один із найбільших. У нас 28 народних депутатів. Всі з різним життєвим досвідом, розмаїтою професійною підготовкою та політичними позиціями. Але ми для себе в Комітеті вирішили: перш за все ми опрацьовуємо нагальні законодавчі питання суто професійно.

Бо наш продукт – це закони, вони повинні бути якісними. Саме у цьому полягає наша відповідальність перед виборцями. За цими законами живуть люди, в тому числі й ми самі.

Якщо ж конкретніше, то зараз найбільш актуальними для Комітету є завершення процесу децентралізації, створення умов для проведення місцевих виборів восени цього року та кардинальна реформа системи містобудування.

Кожен депутат обирає, що йому ближче. Я, як голова, закономірно опікуюся всіма питаннями, які проходять через Комітет. Але коли був розподіл на підкомітети, я особисто взяв у своє підпорядкування підкомітет з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, ліцензування і страхування у будівництві.

Ця сфера мені близька з професійної точки зору. А ще, перед початком роботи нової Верховної Ради України у нашій спільній розмові Президент України Володимир Зеленський спеціально наголосив на тому, що стан будівельної галузі критично важливий і для країни, і, що найголовніше, для конкретних звичайних людей. Але разом з тим саме в будівництві генерується величезний, просто захмарний обсяг корупції. І ситуацію потрібно міняти радикально та невідкладно.

- Про це обов’язково поговоримо. А зараз скажіть, будь-ласка, кілька слів про себе. Як ви потрапили до команди Володимира Зеленського? Вас хтось привів? Чим займалися до Верховної Ради? Чого хочете досягти зараз?

- З самого початку я подався на відкритий конкурс, LIFT. Зареєстрував на сайті заяву, додав резюме, розмістив на YouTube свій ролик, розповів, чого я хочу. Якщо коротко, — розумних системних змін. Після цього мене запросили на співбесіду. Поспілкувалися. Виявилося, що цінності спільні. І можливість змінити країну зараз дійсно є.

Я взагалі людина результату. Мені подобається вчитися. Я й зараз продовжую багато вчитися. Мені подобається будувати системи, налагоджувати процеси, бачити, як ситуація внаслідок моїх дій змінюється на краще. І читати подобається.

Колись я все це поєднав і мав улюблене місце роботи – керував книжковим магазином «Читайко». Далі працював у низці підприємств, що виробляли та реалізовували хліб, сири, інші продукти. У депутати пішов з позиції провідного спеціаліста Київського національного університету будівництва й архітектури.

- Отже, будівництво. Що в ньому не так?

- Все. Якщо казати про ситуацію в будівельній галузі в цілому, то проблема системна.

В одному органі – Державній архітектурно-будівельній інспекції (ДАБІ) було сконцентровано всі можливі функції: ліцензійна (право займатися будівництвом), дозвільна (право на початок та завершення будівництва), а також функції контролю та нагляду.

Але ж неможливо так, щоб одна рука брала, а інша давала. Тому брали всі «руки» цього корупційного спрута, від Києва до найвіддаленіших околиць. Підприємливі ділки за потурання влади ледь не всіх попередніх каденцій зробили з ДАБІ справжню злочинну годівницю.

І від цього потерпають усі. Порядні інвестори, які не могли розпочати будівництво, бо без «подяки» у розмірі 5-20 доларів за квадратний метр дозвіл ДАБІ не видавався. Відповідно, даний хабар перекладався на покупців – і вартість житла ставала космічною. Державні будівельні норми (ДБН) не дотримувалися, бо легше було відкупитися, аніж будувати якісно.

Нескінченні висотки та офісні хмарочоси у історичних центрах наших міст нудною бюрократичною мовою називаються «порушення містобудівних умов та обмежень». Прибутки отримують одні, корупційну ренту інші, а от задихаються в автомобільному чаду і витрачають години власного часу в нескінченних автомобільних корках – всі решта.

І забудовник фактично не ніс відповідальності перед покупцями. А тисячним групам обдурених вкладників нікуди було йти, як не до Президента та будинку уряду. Хоча обікрала їх не держава, а непорядний забудовник – кум-брат-сват-друг-знайомий чергового відповідального працівника ДАБІ.

Ми сказали «Досить!». Систему буде докорінно реформовано. ДАБІ – розпущено, її функції розділено між незалежними одна від одної інституціями. Так це працює у найбільш успішних країнах Європи та усього світу. Президент України Володимир Зеленський та Прем'єр-міністр Денис Шмигаль дали старт масштабній реформі, гарні наслідки від якої не забаряться для сумлінних забудовників та громадян-споживачів.

Єдино, хто від цього постраждає, – корупційні ділки. Я особисто у такому стражданні не бачу нічого поганого.

- Але ж дискусії тривають, і досить гострі?

- Це не дискусії, це спроби лобізму. Хтось намагається повернути старі, прекрасні особисто для нього часи. Каже: а давайте не розпускати ДАБІ, просто не будемо брати туди корупціонерів. Я в таких випадках відповідаю: і раніше формально не брали, бо це заборонено Законом про держслужбу. А через корупціонерів було не протовпитися.

Якщо ми будемо вливати нове вино в старі міхи, так буде завжди. А потрібно зробити таку систему, щоб корупціонерові ніяк було й пальця встромити, навіть фізично. Як це колись зробив один відомий міжнародний виробник кросівок: праві кросівки випускав у Таїланді, а ліві – в Малайзії. І неминучі крадіжки припинилися.

Тому ліквідація ДАБі й розділення її функцій – питання фундаментальне.

Інші кажуть: а давайте розділимо функції не так, а отак. З ними може бути дискусія, в світі є кілька різних ефективних моделей.

Але, на мою думку, набагато важливішим зараз є фактор часу. Щоб ми не затягнули перехідний період, коли мертве вже вмерло, а живе ще не народилося. Бо занадто довгий період переходу дасть додаткові аргументи будівельно-корупційному лобі й може завдати незворотного удару по змінах.

- Ви публічно критикували міністра розвитку громад та територій України. Чим це було викликано і чи змінилася ситуація зараз?

- Виклики стоять перед країною досить серйозні, і ситуація з COVID-19 тільки спресувала час. А людей же час не цікавить, їм важливі результати.

Результати можливі тільки за умови командної діяльності й граничного напруження сил. Скажімо, Верховна Рада може передбачити зміни в бюджеті на оплату праці фахівців нових органів із організації містобудівельної галузі. Чи ухвалити зміни до низки законів галузевого спрямування. І ми цим займаємося.

Але ж найшвидше створити відповідний орган, забезпечити його енергійний старт, надати необхідну методичну допомогу – це виключний функціонал міністерства. А ще ж і питання децентралізації, інші нагальні виклики. І далеко не всі простої в спільній роботі можна було пояснити проблемами з вірусом.

Я не побачив командної, ініціативної та ефективної партнерської роботи. Це було головне.

Зараз ситуація дещо змінилася. Чи ці зміни справді системні, чи мені просто хочеться бачити в урядовцях вищої ланки лише хороше, – покаже найближчий час.

Подібні питання хвилюють не тільки мене. Так, 18 травня у Верховній Раді зареєстровано проєкт Закону «Про інтерпеляцію», яким суттєво підвищується підзвітність (аж до відставки) керівників органів виконавчої влади, зокрема міністрів, перед вищим законодавчим органом країни. Співавторами законопроєкту виступили 72 народних депутати із різних фракцій, в тому числі й я. Очолюваний мною Комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування при проходженні цього законопроєкту визначено головним.

- Президент України неодноразово говорив про те, що реформа децентралізації має бути завершена цього року. На вашу думку, це вдасться зробити?

- Відповідь: так. І перш за все, тому, що ця реформа критично потрібна людям. Кожен житель чи то села, чи то міста має право на доступні та якісні послуги. На комфортне та безпечне життя. Децентралізація якраз і націлена на те, аби наблизити адміністративні послуги до людей, надати громадам більше повноважень та ресурсів для розвитку, створити ефективну систему влади на місцях.

За майже шість років, як в Україні триває реформа децентралізації, ми вперше можемо говорити, що є всі шанси завершити цей процес швидко. Навіть попри карантин, ми продовжували працювати: проводили онлайн засідання Комітету, конференції, робочі наради. І не тільки ми. Тому я обґрунтовано сподіваюся, що встигнемо.

Звертаю вашу увагу: реформу децентралізації, яка першого квітня відсвяткувала свій не надто веселий шостий ювілей, ми завершимо за вісім місяців, при ключовій ролі у процесі Президента України Володимира Зеленського та за активної участі першого заступника керівника Офісу Президента Сергія Трофімова.

Також варто відзначити вагомий професійний внесок у реформу народного депутата України Віталія Безгіна, заступника міністра розвитку громад та територій України В’ячеслава Негоди та радника міністра розвитку громад та територій України Івана Лукері.

Врешті у квітні ухвалено Закон «Про місцеве самоврядування», завдяки якому можна визначати адміністративні центри громад та чітко окреслювати їх території. Це один з основних законодавчих актів, який дозволить без змін до Конституції завершити ключову, практичну частину реформи.

Сформовано та затверджено всі 24 обласних перспективні плани об’єднаних територіальних громад. Хоча ще восени минулого року таких було удвічі менше. Зараз вони готуються до голосування у Верховній Раді.

При формування перспективних планів ми, як народні депутати, беремо активну участь і допомагаємо знайти баланс між трьома основними параметрами: законом, спроможністю громади та волею людей. У значній більшості випадків вдається досягти прийнятного рішення.

- Чому ж тоді виникають конфлікти, а процес подекуди відбувається болісно?

- Реформа гарно розпочалася, але потім до неї фактично втратили інтерес. Тому сьогодні ми маємо розбалансовану систему влади: частина країни живе в ОТГ, а інша – у старій системі «область-район-село». Потрібно ухвалити закон про новий адміністративно-територіальний устрій, закріпити статус нових громад юридично, врегулювати статус укрупнених районів, завершити процес розподілу повноважень та фінансів між центральною владою та місцевим самоуправлінням. І якраз через цю тимчасову розбалансованість здебільшого й виникають конфлікти.

До прикладу, до мене звернувся голова одного з сіл на Київщині. Жаліється, що їх не хоче до себе приєднувати жодне зі сформованих поруч ОТГ. Я запитав: чому? Каже – село недостатньо спроможне. Який вихід? Треба не лише говорити зі своїми «спроможними» сусідами, а й самим щось робити – розвивати своє село, залучати інвестиції, створювати бюджетоутворюючі підприємства. А держава допоможе.

Децентралізація – це як новий будинок. Йому потрібен час, аби він дав «осадку», аби він встоявся.

До речі, у Франції після децентралізаційної реформи межі департаментів остаточно узгоджувалися ще 20-40 років. А в Польщі рівень конфліктності сягав 10-20%. При нашому рівні конфліктності 3-5% (кількадесят випадків на 1400 ОТГ) ми в Україні показуємо результати кращі, аніж у середньому по Європі.

До речі, мене дуже тішить, що згідно з останніми соціологічними дослідженнями, децентралізацію підтримують 72% українців. Це найвищий показник серед усіх реформ, які здійснюються в Україні.

Хоча, коли говорити про конфліктність, то буває й так, що проявляються корисливі мотиви окремих місцевих «князьків». Деякі з них намагаються стати поперек реформи через острах втратити контроль над територією, восени не переобратися мером чи не бути обраним до наступної місцевої Ради.

Скажу прямо, це у них виходить так собі. Бо закон та народ сильніші.

- А Україна готова до місцевих виборів восени?

- Немає підстав говорити про перенесення або скасування виборів. За Конституцією вони мають відбутися 25 жовтня 2020 року. До того ж, цього року перші вибори в ОТГ відбудуться одночасно з черговими місцевими виборами і вже на новій адміністративно-територіальній основі – громад і районів.

Оскільки йдеться про забезпечення фундаментального права громадянина – обирати та бути обраним, ми докладаємо максимум зусиль для того, щоб дати цьому процесу міцну законодавчу основу. І звести неминучі конфліктні ситуації до мінімуму.

Так, вдев’ятеро зменшено грошову заставу, яку кандидати мають внести, щоб брати за участь у виборах. Таким чином полегшено входження нових порівняно небагатих людей до місцевої влади. Також зменшено прохідний бар’єр для партій, що дає шанс новим політичних гравцям спробувати свої сили.

Триває робота над змінами до Виборчого кодексу. Цілком ймовірно, що вони будуть ухвалені до кінця червня. Але це будуть незначні, скажімо так – технічні зміни, бо часу залишилося небагато. І основні позиції докорінно мінятися не будуть.

- На який результат розраховує партія «Слуга народу»?

- На гарний. Ми розраховуємо на те, що виборці, як і у 2019 році, голосуватимуть відповідально. Бо цього разу йтиметься про владу, яка впливатиме на життя кожної людини не менше, аніж центральна: саме від органів місцевого самоврядування врешті-решт залежатиме, наскільки якісно та комфортно житиметься людині в громаді. Особливо з огляду на те, які значні фінансові ресурси отримує в свої руки місцева влада. Зрозуміло, за ресурсами має йти й відповідальність, у тому числі й політична.

Ми готові співпрацювати з усіма, хто добре себе проявив на місцевому рівні як господарник і керівник. Збираємося порадитися з місцевими прихильниками партії щодо того, чи гідний у них своєї посади мер чи голова ОТГ. Якщо гідний – запропонуємо підтримку. Такі собі мініпраймеріз на місцевому рівні.

Не виключаємо залучення 10-15% діючих депутатів у списки від партії до обласних та міських рад. Плануємо ретранслювати на місцеві вибори практику конкурсного відбору кандидатів, яка гарно себе показала на парламентських виборах минулого року.

Тобто, це буде такий обопільний рух назустріч. Партія «Слуга народу» приглядатиметься до кандидатів, перспективні кандидати приглядатимуться до партії на місцевому рівні. А вже виборці приглядатимуться до нас обох.

І, думаю, результат буде добрим і корисним для людей і країни в цілому.

- Щодо країни в цілому. Минув перший рік президентської каденції Володимира Зеленського. Як ви оцінюєте цей рік? Що вдалося, що не вдалося?

- Вдалося незрівнянно більше, аніж не вдалося. І Президент, й очолювана ним політична сила ставлять перед собою фундаментальні завдання. Це зміни, які робляться раз, а потім працюватимуть сотні років.

І наша головна відмінність від попередників полягає в тому, що ми не тільки ставимо перед собою такі завдання. Ми їх виконуємо.

Закон про землю. Багатітимуть люди, багатітиме країна. Це все відбуватиметься в законному полі.

Децентралізація. Фактично завершено перший етап реалізації гасла «Владу народу».

І через вибори, і через конкурсні призначення на посади у виконавчій владі ми здійснили найбільшу ротацію еліт в історії України. Деякі з новачків помиляються, виявляються не на висоті поставлених завдань. Ми таких швидко міняємо. Але коли я уявляю собі альтернативу: на посадах всі ті ж обличчя, фактично спадково, а серед кадрового резерву в них – лише племінники, діти, куми та односельці, то радий, що Україні вдалося уникнути такої альтернативи.

І останнє. Експерти з організації «Слово і діло» підрахували, що за час своєї активної участі в політиці Володимир Зеленський дав 435 обіцянок. Сюди увійшли і програмні положення, і передвиборчі, й обіцянки під час перебування на посту Президента України. Пройшов рік, п’ята частина каденції. Виконано 86 обіцянок, тобто рівно п’ята їх частина.

На практиці Президент, якого до виборів називали несистемним політиком, виявився найбільш системним і відповідальним.

Йдемо далі.

Андрій Богданов. Київ