Сергій Волков, начальник Державної інспекції Столичного округу

Сергій Волков еколог, експерт з охорони довкілля. У 2020 році – начальник Державної екологічної інспекції Столичного округу, головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища. Сергій – відомий громадський діяч, ініціатор багатьох успішних еко-проєктів.

- Пане Сергію, зараз ви державний службовець, до цього десять років працювали у громадському секторі. Нечасто громадські діячі очолюють такі структури, як Держекоінспекція. Розкажіть, як це було...

- У громадському секторі моєю темою завжди була еко-просвіта. Я був у громадській раді при Міністерстві екології, став головою громадської організації «Друге життя», заснував проєкт «Еко школа» (просвітницька робота у школах та залучення учнів і педагогів до цивілізованого поводження із відходами). Потім координував діяльність міжнародного об’єднання ISWA YPG в Україні та працював у комітеті еко-політики у Верховній Раді України. Якось на Марші за клімат я зустрівся з Єгором Фірсовим і він запитав мене, чи не хочу я подати свою кандидатуру на конкурс на посаду очільника Держекоінспекції Столичного округу. Я відповів, що не хочу. А потім подумав і вирішив, що таки подамся. Адже на такій посаді я матиму значно більше можливостей впливати на дотримання екологічних стандартів, принаймні, у Києві та області. Потім були тестування, співбесіди, і 24 лютого мене призначили на посаду. Наступного дня я склав присягу. І почалася моя робота у зовсім новій для мене ролі. Щоправда, у кабінетах я не засиджувався, виїздів було дуже багато, практично щодня ми фіксували порушення екологічних норм.

- То ви вже, певно, можете назвати топ-забруднювачів Києва та області? Хто найбільше забруднює повітря, воду та землю?

- Якщо брати Київ, то найбільше забруднюють повітря Дарницька ТЕЦ, завод «Енергія», Бортницька станція аерації, в області – Трипільська ТЕЦ. Що стосується води, то це Київводоканал та різноманітні комунальні підприємства, у яких на балансі так звані «лівньовки», через які усякий непотріб стікає до озер та річок. Також воду і ґрунти забруднюють великі столичні полігони твердих побутових відходів – полігон №5 та полігон №6. Додайте до цього переліку ще сміттєзвалища, яких навколо столиці немало, та аграрні підприємства, цукрові заводи, котрі часто не дотримуються жодних норм і завдають колосальної шкоди довкіллю та псують життя людям.

- Днями ви написали на своїй сторінці у Фейсбуці про те, як вас та інших інспекторів не пустили на перевірку до Дарницької ТЕЦ. Тобто, так можна взяти й не пустити державних інспекторів?

- Це була вже наша третя спроба потрапити на Дарницьку ТЕЦ, яка методично отруює киян. Після того, як нас не допустили першого разу, керівництво ТЕЦ стверджувало на засіданні комісії Київради, що наступного разу пустять, що в них немає жодних порушень, дим із труб кращий за повітря в Києві й майже корисний для киян. Це навіть на відео зафіксовано. Однак і вдруге, й ось утретє нас знову не допустили. І ми не змогли ані обстежити підприємство, ані взяти проби та аналізи. Дарницька ТЕЦ допотопна, вугільна, і вже давно працює із порушенням екологічних норм. Там немає сучасних фільтрів для уловлювання викидів. Окрім диму з труб, звідти по Києву ще розноситься пилюка із золовідвалів. Коли спекотна, суха і вітряна погода – усе це летить у сусідні житлові райони. Такі золовідвали мають перебувати під шаром води. Однак керівництво підприємства не дуже цим переймається.

Ми склали три акти недопуску й передали до поліції. Тепер вони за кожен недопуск сплатять штраф 760 гривень. Але що таке 760 гривень для підприємства з оборотом у сотні мільйонів гривень?..

- А зупинити діяльність підприємства в такому разі можна?

- Природоохоронні організації готують позов щодо призупинення, ми їм допомагаємо. Самі ми цього зробити не можемо. Раніше державні інспектори могли опломбувати підприємство-порушника, призупинивши його роботу. Зараз цю норму скасовано. Наша команда ще на самому початку роботи в держекоінспекції хотіла штраф за недопуск прирівняти до 10% доходу підприємства. Ми комунікували з депутатами, але поки що не змогли внести цю норму до екологічного законодавства. Сподіваюся, на якомусь етапі змін закону чи прийняття нових законопроєктів вона таки буде врахована.

- Розкажіть про інші гучні справи за останні місяці.

- У селі Щасливе Бориспільського району була гучна історія. Недобросовісні перевізники тривалий час звозили туди львівське сміття з відома місцевого сільського голови та місцевого комунального підприємства. А коли його назбиралося вже цілі гори, те комунальне підприємство не придумало нічого кращого, як розкопати давно рекультивоване (закрите із дотриманням норм – ред.) звалище відходів і зарити туди нове львівське сміття. Ми виїхали на перевірку. Тепер справу передано до служби безпеки України, а відповідати за все буде комунальне підприємство, яке отримало штрафів і збитків на 200 мільйонів гривень.

Ще одна цікава історія була з підприємствами, що добувають пісок на Дніпрі. Вони настільки розслабилися, що вже не зважають на жодні правила й продовжували свою діяльність біля Вишгорода, Стайок, Українки під час «сезону тиші» у період нересту риби (березень-травень), коли це категорично заборонено законодавством. Але там великі гравці, й вони були переконані, що їм усе можна, тому пригнали техніку. Баржі, земснаряди правоохоронці вилучили, справу передано в правоохоронні органи, нараховано понад 20 мільйонів гривень збитків.

- А яку суму штрафів Держекоінспекція виписала порушникам за час вашої роботи?

- За три місяці сума пред’явлених претензій становила 280 мільйонів гривень. Ми виставляємо претензії, розраховуємо збитки, завдані державі. У нас є спеціальні методики їх розрахунку. Та не всі зразу біжать їх платити, частіше доводиться стягувати через суд. Причому самі платять, як правило, міжнародні компанії. Українські ж забруднювачі – приватні, державні, комунальні – намагаються домовитися чи відкупитися. Вони так звикли за багато років. І дуже дивувалися, що з нами ніяк не виходило домовитися.

Зараз ми судимося з добрим десятком порушників. А деякі суди вже виграли. Виграно суд у Іванківводоканалу – ми відсудили півтора мільйона гривень. З Дарницькою ТЕЦ, яка регулярно отруює киян, ми теж судимося, їм виставлено штраф 4,5 мільйона гривень. Тривають суди з Київводоканалом за фактами забруднення столичних водойм та роботи без дозволів.

- А інші топ-забруднювачі? Завод «Енергія» в Києві, Трипільська ТЕЦ на Обухівщині?

- На Трипільську ТЕЦ, яка є найбільшим у київській області забруднювачем повітря, нас теж не допустили з перевіркою, до «Енергії» ми ще не дійшли, але плануємо.

- Ви згадували комунальні підприємства у контексті забруднення води. Що вони туди зливають, наприклад, у Києві?

- Усе, що завгодно. Деякі столичні водойми вже перетворилися на технічні відстійники. Комунальні підприємства, на чиєму балансі перебувають ці водойми, часто не бачать системні скиди в річки та озера, і злити туди можуть абсолютно все, страждає екосистема.

У нас є історія з озером Опечень (Лугове) на Оболоні. Коли ми приїхали брати лабораторні аналізи, то виявили, що в озері вже по коліна мазуту. Балансоутримувач озера КП «Плесо» роками не робив нічого аби знайти чи зупинити забруднювачів, хоча мав би це робити. А в озеро тим часом лилися відпрацьовані мастила. З цього кейсу в нас склалася непогана комунікація з місцевими активістами, які й на перевірках були присутні, і відстежують стан справ уже після того, як ми виставили КП «Плесо» претензію на 700 тисяч гривень, акти та приписи. Зараз відкрито кримінальне провадження, активні громадяни продовжують контролювати ситуацію з озером. А «Плесо» тим часом шукає способу уникнути санкцій.

До речі, справжні активісти є неабиякою підтримкою інспекторам. Вони наші очі й вуха, адже ми не можемо виїздити на одну й ту саму локацію щодня, не маємо можливості здійснювати безперервний моніторинг. Нещодавно ми запустили ініціативу щодо залучення активних громадян до співпраці. Це буде так званий громадський штаб, до якого увійдуть кількадесят людей з різних районів міста (згодом і області). Також активні грамотні громадяни можуть подаватися на посади громадських інспекторів. Тоді вони матимуть повноваження у своєму районі чи на місці щодо фіксації порушення, виписати протокол.

- Зараз екоінспекція виїздить на перевірки лише за заявами громадян?

- Так, лише від фізосіб, юридичні особи не можуть подати таке звернення. На нашому сайті є форма, там просто потрібно вписати, яке порушення ви зафіксували, указати локацію, свої контакти й назву компанії-порушника.

- Тобто, складаючи заяву, наприклад, про незаконне звалище за сусіднім парканом, я маю знати назву компанії, яка його влаштувала?

- Так, треба вказувати повну інформацію, без цього ніяк. Якщо ви не знаєте, хто саме здійснює господарську діяльність на території, де ви бачите порушення, ці дані вам повинні надати органи місцевого самоврядування.

- Вам хоч раз пропонували хабаря?

- Натякали неодноразово.

- А що ви відповідали?

- Що Ґрета Тунберг нам не пробачить. (Сміється).

- А яка зарплата у екоінспектора, якщо не секрет?

- Зарплата 10-12 тисяч гривень. Робота – постійні поїздки, купа негативу, бо ніде нас не зустрічають хлібом-сіллю. Та ще й ризик є, бо контактувати доводиться з різними людьми та бізнесами, у тому числі – напівкримінальними.

- Не сумуєте за громадською діяльністю?

- Іноді трохи сумую за минулим, але треба рухатись уперед, зростати. Свій прихід до Держекоінспекції я сприймаю як цінний досвід, черговий старт. Я не тримаюся зубами за посаду й не збираюся на ній сидіти все життя. Тут дуже багато обмежень, бракує ресурсів, бракує кадрів. Якщо чесно, то останніми місяцями й поспати чи з родиною побути ніколи. Мене вже скоро з дому виженуть. (Сміється). Я ж 24 години на добу на зв’язку, намагаюся оперативно реагувати на всі виклики. Та й не я один! Сподіваюся, наша команда все ж таки потроху змінює імідж держекоінспекції!

Леся Москаленко. Київ

ПРИМІТКА РЕДАКЦІЇ. Коли цей матеріал уже був готовий, ми дізналися, що Сергія Волкова було переведено на посаду першого заступника керівника ДЕІ Тернопільської області.