Денис Шмигаль, прем’єр-міністр України

Закінчується літо, яке Україна провела в тривожному карантинному очікуванні – що буде далі? Адже за час перебування країни в двохмісячному локдауні, а потім в режимі адаптивного карантину, зупинялися цілі галузі, рушилися налагоджені економічні зв’язки, росло безробіття та падав споживчий попит. Здавалося б, країна має  скотитися під укіс. Однак сьогодні потрібно визнати, що найгіршого вдалося уникнути. Попри те, що статистика захворюваності на Covid-19 набирає обертів, і критика дій влади не вщухає, в економіці відчутні перші сигнали стабілізації. Про те, якою ціною це дається та які сценарії розвитку можна вважати оптимістичними – в розмові з  прем’єр-міністром України Денисом Шмигалем.

ПРО ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ І БЮДЖЕТ

- До Бюджетного кодексу на тлі пандемії було внесено зміну про призупинення у 2020 році середньострокового бюджетного планування – на три наступні фіскальні періоди. Шок від пандемії минув (хоча не загроза), тож ми повертаємося до усталеного modus operandi? Зокрема, який проєкт бюджету подасть уряд до ВР 15 вересня – на 2021-й чи на 2021-2023 роки?

- Дійсно, у зв’язку з пандемією бюджетне планування довелося дещо змінити – у травні неможливо було передбачати і планувати на три роки наперед. Але не дивлячись на це, Міністерство фінансів сьогодні планує бюджет на 2021 рік і відразу закладає основні параметри також на 2022-23 роки. Будуть представлені індикативні суми по витратах кожного міністерства на наступні три роки, що дозволить відомствам планувати середньострокові програми та бути впевненими у можливості їх фінансування.

- У якому фінансовому стані держава увійшла в третій квартал? Чи підтверджуєте ви оцінки експертів, що бюджетна “діра” наближається до 300 млрд грн? За рахунок яких ресурсів реально подолати її? 

- Цього року ситуація складна і пов’язана з коронавірусом та економічною кризою. Але ніякої “діри” в бюджеті немає. Є плановий дефіцит бюджету в розмірі 7,5% ВВП. Ця сума погоджена з нашими міжнародними партнерами та кредиторами. Вона відносно невисока, якщо порівнювати з окремими європейськими країнами, де дефіцит бюджету сягає навіть 10-14%. Наш рівень бюджетного дефіциту дійсно наближується до 300 мільярдів гривень, але цифра помірна для України та абсолютно посильна для бюджету. На сьогодні немає касового розриву. І ми чітко розуміємо джерела покриття такого дефіциту. 

- Яким шляхом піде уряд для подолання дефіциту – болючим, але законним скороченням видатків через парламент, чи звичним українським шляхом – ручного керування бюджетом (десь недовиконали, десь урізали)? Чи погоджуєтесь ви, що перший шлях є чесним та транспарентним, другий же несе серйозні корупційні загрози? 

- Управляти цим процесом в ручному режимі неможливо. Бюджет був затверджений парламентом, в нього внесені всі необхідні зміни ще в II-му кварталі. Відповідно, країна живе згідно затвердженого кошторису. Ми стабільно йдемо в бюджетному графіку, визначеному законом. 

- На які саме джерела покриття бюджету ви розраховуєте? 

- Це і податкові надходження, і дивіденди державних підприємств, і позички на внутрішньому та зовнішньому фінансових ринках. У нас немає сьогодні боргових загроз та протермінувань. Україна вчасно і за графіком виконує всі свої зобов’язання перед кредиторами, не дивлячись на всю складність економічної ситуації в світі та країні. Тому з пошуком коштів проблем не буде.

- Цьогорічний план залучення коштів на внутрішньому ринку через ОВДП виконано вже на 70%. Кабміну вистачить тих обсягів, що залишилися, для “маневру”?

- Звісно. Це планові суми, закладені до бюджету разом з іншими джерелами погашення дефіциту, що також чітко  прораховані. 

- Ви впевнені, що нинішня облікова ставка, яка за останній рік знизилася майже в два рази, залишатиметься настільки ж цікавою для інвесторів в ОВДП, як минулого року? І що вони купуватимуть облігації внутрішньої позики з тим же ентузіазмом?

- Упевнений, що так. Сьогодні Україна цікава як внутрішнім, так і зовнішнім портфельним інвесторам. Нещодавно нам вдалося буквально в один день підписати в Брюсселі угоду про макрофінансову допомогу та здійснити рекордне розміщення єврооблігацій на суму близько $2 млрд. за ставкою 7,25% річних. Це говорить про те, що інвесторам попри все цікаво вкладати кошти в Україну. 

- Який курс долара та рівень інфляції ви вважаєте прийнятним для нинішньої ситуації з наповненням бюджету? 

- У нас є відповідні макропоказники, затверджені Міністерством економіки, і тут я не відступлюсь, - це наш збалансований консенсус-прогноз. Звичайно, ми розуміємо, що рівень інфляції в макропрогнозі вищий, ніж той, який буде по фактичних результатах року. Тут потрібно також зважати на позицію і цільові показники Національного банку. Його індикатор, як відомо, становить 5% (+/-1%). Я вважаю, що в нашій економічній ситуації для підтримки українських експортерів та “розігріву” економіки прийнятним був би показник інфляції в межах 6-7%. 

- А які перспективи виходу курсу долара на бюджетні показники? В бюджеті закладено 29,5 грн/долар, при тому, що середньозважений курс у I півріччі склав 26 грн/долар. Кажуть, передумов до його суттєвого підвищення до кінця року немає, але ж Кабміну ріст курсу був би вигідним, чи не так? Бо, за даними Рахункової палати, тільки через занижений курс бюджет недоотримав 25,5 млрд грн доходів.

- Я розумію стурбованість інвесторів і бізнесу з приводу очікувань можливого росту курсу долара у найближчі чотири місяці. Але ж ми розуміємо, що бюджет переглядався у квітні-травні, коли очікувався значно гірший вплив світової економічної та фінансової кризи на Україну. Тоді ми перестрахувалися, заклали більші курсові та інфляційні показники. На сьогодні, як бачимо, ситуація розвивається за помірно стабільним сценарієм. На мою суб’єктивну думку, курс коливатиметься в районі 27-28 грн/долар і навряд чи вийде за межі 29 гривень до кінця цього року. Очевидно, що макропрогноз виявиться для когось кращим, для когось, можливо, гіршим. Але у будь-якому випадку ситуація є нормальною. Курс регулюється виключно ринком, і те, що ринок сьогодні оцінює його на рівні 27 гривень за долар, є абсолютно прийнятним. 

Що стосується інфляції. Вона пожвавлює економіку, а нам це зараз дуже потрібно. Ми повинні створювати робочі місця, сприяти експорту, розвитку промисловості і т.д., а 2% інфляції під час кризи - це дуже мало. Усі країни  докладають зусиль, щоб наповнювати свої економіки обіговими коштами і стимулювати рух коштів, а не навпаки, сповільнювати цей процес.

- Сьогодні йдуть серйозні дискусії про підняття мінімальної заробітної плати. Багато експертів кажуть, якщо підвищення до 5 тис. грн ще можна розглядати, то анонсовані 6-6,5 тисяч – дуже ризикований крок, який може викликати подальшу “тінізацію” економіки. 

- Ми ретельно разом з експертами аналізували наслідки і переваги поступового збільшення рівня мінімальної зарплати. Порахували, що цьогорічне підняття з 4723 грн до 5000 грн буде майже непомітним як для людей, так і для економіки. Але треба розуміти, для чого це робиться. В Україні низька інфляція, сповільнюється споживчий попит та “охолоджується” економіка. Це передвісники економічної кризи. Тоді починаються проблеми у підприємств з зарплатами, у банківської системи з обіговим капіталом, потім настають банкрутства. Тому наше завдання сьогодні розігріти економіку і підвищити споживчий попит. Перший крок у цьому напрямку – допомога пенсіонерам. Ми проіндексували пенсії, зробили відповідні доплати. Це важлива  складова соціальної підтримки людей з боку держави, і ефективний механізм лагідного стимулювання споживчого попиту. Тепер треба робити другий крок. Що таке підняття мінімальної заробітної плати? Це одразу декілька показників. Виведення в офіційну площину більшої суми фонду оплати праці в Україні в цілому. Це підтримка людей з малою заробітною платою в бюджетній сфері. З огляду на наше відставання в цьому питанні від Європи, у нас великий потенціал для підняття мінімальної заробітної плати. І ті кроки, які ми робимо, цілком виправдані, рішення обґрунтовані та прораховані. Так, мінімальну зарплату у 6 тис. грн люди отримають в кінці січня – на початку  лютого наступного року. Ми таким чином частково простимулюємо сезонне післяноворічне падіння споживчого попиту в цей період. Подальше підвищення заплановане на липень – це середина відпускного сезону, коли ділове життя в країні завмирає. В обох випадках, економіка не отримає надмірного інфляційного тиску.

- Скажіть, чи підкріплені ваші розрахунки ростом продуктивності праці в Україні? Все-таки для бізнесу, який не може собі дозволити підвищення зарплат в адміністративному порядку, а лише виходячи з якісних показників діяльності, це буде певним шоком.

- При 5 тис. грн жодних шоків не буде – підприємці додаткового навантаження не помітять. За 6 тис. грн є різні думки. Ми бачимо, що конкуренція за робочу силу останнім часом стимулювала бізнес в питаннях ефективності і підняття зарплат. Таких підприємств близько 80%. Інші мають підтягуватися. У будь-якому випадку, рівень мінімальної зарплати – важливий баланс між реальним сектором економіки та соціальним обов’язком держави. 

ПРО ВЗАЄМОДІЮ МІЖ ГІЛКАМИ ВЛАДИ ТА АМБІЦІЇ

- Чи побачили Ви у новому голові Нацбанку свого однодумця в плані підтримки (кредитування) реального сектора економіки? І якщо так, то які кроки нового голови ви вважаєте найбільш вдалими?  

- Комунікація з НБУ у нас відкрита й конструктивна. Вона дає свої результати. Ви ж бачите, як планомірно і впевнено знижувалась облікова ставка НБУ. Це була спільна робота Національного банку і спеціалістів Мінфіну,  Мінекономіки. У нас є амбітні цілі, ми працюємо спільно над тим, щоб запровадити нові економічні, фінансові механізми і моделі для зниження вартості кредитного ресурсу, для доступності такого кредитного ресурсу як для бізнесу, так і для приватних споживачів.

У нас чи не вперше за всю історію Незалежності ставка по іпотечному кредиту в національній валюті впала до 10%. Ми ведемо діалог з банкірами та  забудовниками. Вони кажуть, це чудовий сигнал для стимулювання розвитку галузі, яка має високий мультиплікатор створення робочих місць в суміжних галузях.

Те ж саме можна сказати і про програму «Велике будівництво», і про програму кредитування малого, середнього та мікробізнесу “Доступні кредити 5-7-9%”. В останній, наприклад, цього тижня ми вже вийшли на 5 млрд грн виданих і рефінансованих кредитів. Загалом заявок, що розглядаються банками по цій програмі, є більш, ніж на 30 мільярдів гривень. Це теж важливі показники нашої спільної роботи з Національним банком роботи.

- Але ж скептики кажуть, що кредити за програмою “5-7-9” видають надто повільно. До кінця цього року планувалось видати 50 тисяч кредитів, а видано лише 2 тисячі. 

- Потрібно розуміти, що знадобилось пів року на відпрацювання усіх банківських механізмів і формування довіри до цього інструменту антикризової підтримки. Сьогодні програма вийшла якраз на пік свого попиту. І темпи приросту зараз, напевно в десятки, а то і сотні, разів перевищують темпи росту обсягів кредитування ще  три місяці тому. До кінця року у нас є ще час, щоб ми вийшли на заплановані 50 тисяч кредитів, враховуючи як швидко розвиваються події, і те, на який високий рівень взаємодії вийшли банківські установи та бізнес.

- Облікова ставка оптимальна чи є ще резерви до її зниження, і чи це потрібно в цій ситуації?

- З точки зору Міністерства економіки і Міністерства фінансів, напевно, ще є куди її знижувати, але тут вже ми досягли певного монетарного балансу. На черговому правлінні НБУ було прийнято рішення не змінювати облікову ставку. Ми думаємо, що певний час вона буде зафіксована на нинішньому рівні. Це якщо не трапиться форс-мажорів чи шоків. Банківська система має адаптуватися до такого рівня облікової ставки. Усі зацікавлені в здешевлені кредитного ресурсу. І, звичайно, хотілось би, щоб їх ціна продовжила своє зниження до ідеально комфортного для споживачів рівня у 5-7%. Це точно не проста задача для України, тим більше в епоху світової економічної кризи і пандемії. Але в усякому разі такі амбітні цілі ми маємо. 

- У цьому вам знадобиться тісна співпраця з парламентом, який останнім часом працює далеко не в тому турборежимі, що напочатку. 

- Ця співпраця ніколи не була простою, але вона точно є сьогодні конструктивною. Ми вийшли на такий рівень взаєморозуміння, який дозволяє  спільно працювати, щоб законопроекти були чітко виписані, відпрацьовані і давали максимальний ефект. Вже з вересня почнеться новий політичний сезон. Він буде турбулентним і складним з огляду на  місцеві вибори. Це треба сприймати як природний процес. Але співпраця з парламентом, якщо брати її прагматичну сторону, у нас є і вона, впевнений, продовжиться.   

- Цілий ряд законів знакових, важливих, резонансних, обговорюваних в суспільстві вже прийнято (про ігровий бізнес, про пожвавлення ринку капіталу, про бурштин і т.д). Якого економічного ефекту ви очікуєте від того, що вже прийняли, і від того, що планується прийняти найближчим часом, що зможе підтримати економіку?

- Насправді кожен з прийнятих парламентом законів має дуже конкретний прорахований економічний вплив і на бюджет, і на розвиток економіки. Наприклад, закон про гральний бізнес. Це від 500 мільйонів до 5 мільярдів гривень щороку і до 60 тисяч робочих місць, за оцінками експертів. На сьогодні в парламенті є ще цілий ряд таких законопроектів, у тому числі, ініційованих урядом. В серпні має відбутися позачергова сесія, куди будуть винесені дуже важливі питання – ратифікація макрофінансової допомоги, закон про збільшення мінімальної заробітної плати, тощо. Насправді багато реформістських законопроектів чекає своєї черги, і вони будуть обов’язково прийматися, тому що ми знаходимося в процесі цілого ряду реформ. Це і наше нове міністерство стратегічних галузей, і масштабна приватизація держпідприємств, і їх корпоратизація.

ПРО РЕФОРМИ І КОРПОРАТИЗАЦІЮ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ

- Що ви бачите в ролі провідних стратегічних галузей – ІТ, агро, космос? І де тут наша найбільша надія?

- Є відповідний указ Президента, яким визначені стратегічні галузі економіки. Що ми тут бачимо. Це створення, наприклад, аерокосмічної установи, де ми хочемо виділити авіаційну і космічну галузі і взяти їх під централізоване  управління. Окремо хочемо зайнятися оборонно-промисловим комплексом, це теж наш експортний потенціал і величезний міжнародний попит. 

Маємо велику надію, що віцепрем’єр-міністр зі стратегічних галузей промисловості сприятиме консолідації усіх підприємств, а також усіх їх інтелектуальних та матеріальних ресурсів у потужний економічний “кістяк”. Загалом наші стратегічні галузі – це галузі високої доданої вартості, які мають високий мультиплікатор створення робочих місць. Це будівництво вагонів, локомотивів, турбін, енергетичного устаткування. Наприклад, одне робоче місце в авіабудуванні автоматично створює до 50 робочих місць в суміжних галузях, а ті в свою чергу створюють додаткові продукти для своїх підприємств. А це податки, наповнення бюджету, залучення валюти в Україну. Ось на цьому ми зараз зосереджуємо свою увагу і спрямовуємо Міністерство стратегічних галузей промисловості. 

- Розкажіть про ваше бачення майбутньої трансформації державного концерну "Укроборонпром"?

- Ідея в тому, щоб трансформувати його за галузевим принципом і навести порядок в управлінні його підприємствами. Де це ще таке існує, щоб стратегічні інноваційні підприємства залишались без замовлень, доходів і зарплат, обслуговуючи якісь приватні корупційні інтереси? 

Підприємства треба очистити від боргів, дати правильний менеджмент і вивести на світовий рівень. Завдання технічно не складне, але потребує сильної політичної волі. Оборонна галузь – це завжди рівень урядової співпраці і управління, така модель прийнята в усьому світі. Держава останнім часом не мала повного розуміння, що відбувається з концерном, не було контролю.  А ми хочемо наші оборонні підприємства вивести на рівень світових стандартів. Попит на нашу продукцію є у світі. Питання в тому, щоб ми могли його задовольнити якісно і вчасно. Окрім того, внутрішнє виробництво та оборонне замовлення теж має якісно змінитися. 

- Чи піде уряд на реформування “Укрзалізниці”? Адже, здається, лише на рівні уряду реально вирішити це питання – сама “Укрзалізниця” ніколи не витягне сама себе – не піде на відділення вантажних перевезень від пасажирських, розділення сегментів інфраструктури та інші болючі кроки. Що потрібно, аби провести таке реформування? 

- Ви так цікаво сказали, сама себе не витягне... А як? Якщо є комерційне підприємство, яке потрапило в турбулентність, байдуже, монополіст чи ні, воно має вирішувати свої проблеми самостійно. Укрзалізниця не виключення. Внутрішні реформи вона має проводити як звичайний бізнес.

Для цього й проводиться її корпоратизація. Взагалі реформа корпоратизації державних підприємств, що  відбувається в Україні, покликана захистити ці підприємства від будь-якого політичного впливу, щоб унеможливити політичну корупцію на цих підприємствах. Щоб управляти ними як бізнесом. В Укрзалізниці такі органи управління створені і невдовзі там з’явиться новий керівник, який виграв серйозний кадровий конкурс. Людина зараз проходить спецперевірку і думаю, що вже наступного тижня буде призначена рішенням уряду.

Перед керівником Укрзалізниці стоятиме завдання внутрішнього реформування, тому що коронакриза дуже боляче вдарила по підприємству. Практично були зупинені пасажирські перевезення. При їх збитковості, вони покривали велику частину постійних витрат підприємства. Але далі існувати в такій заплутаній бізнес-моделі з пасажирськими та вантажними перевезеннями, як зараз, Укрзалізниця не може. Потрібно виокремлювати напрямки  і наводити там порядок, залучаючи інвесторів та іноземний досвід. 

ПРО МИСТЕЦТВО КОМПРОМІСІВ

- Що Ви думаєте про обмеження зарплат в державному секторі на час карантину? Яким Ви бачите шлях та часові рамки його вирішення, до того ж у світлі зобов‘язань, взятих Україною перед МВФ? За цим зобов’язанням обмеження мало бути зняте до 30 червня, зараз вже серпень... Багато хто говорить, що через це обмеження ефективні чесні менеджери змушені йти, тому що їх не задовольняє рівень оплати. 

- Дуже важливе питання. Ми дійсно маємо сьогодні вже цілий ряд прецедентів, коли в результаті депутатського рішення про обмеження зарплат на держпідприємствах 10-ма мінімальними заробітними платами, якісні топменеджери з державних установ, банків, промислових підприємств звільнилися і пішли в приватний сектор. 

Коли це питання виносилося в парламент, ідея полягала у тимчасовому обмеженні. Називалися строки - завершення карантину, плюс два місяці. Але тоді, у квітні, ніхто не знав, як розвиватиметься епідситуація та як довго триватиме карантин. Сьогодні ми розуміємо, що карантин залишатиметься і надалі. За відсутності вакцин і ліків – це єдиний ефективний інструмент контролю за рівнем захворюваності. На жаль, ми продовжуємо втрачати якісний менеджерський кадровий потенціал і сьогодні стоїть питання прийняття змін до депутатського закону. Урядовим рішенням ми не можемо його змінити. Тим більше є подання до Конституційного Суду, що затягує строки. Тож будемо зі свого боку вести діалог з парламентом, шукати компроміс.

- Яким Ви бачите шлях остаточного вирішення конфлікту між атомною енергетикою і “зеленою”?

- Шлях дуже простий – це енергетичний баланс країни. Він затверджений, його треба дотримуватися. Тут не йде мова про конфлікт між видами енергетики, а про системну кризу в енергетичній системі України. Ми, на жаль, не один місяць до цього йшли, й потрапили в неї одночасно з початком епідемії та економічної кризи. По-перше, сталося зниження загального попиту, по-друге – в енергосистемі виник дисбаланс через перевиробництво сонячної енергії. З приходом весняно-літнього сезону в Україні цього року в експлуатацію ввели вдвічі більше об’єктів сонячної енергетики, ніж було заплановано. Причому, ми вимушені за цю енергію платити, тому що так укладені угоди: споживаєш чи не споживаєш, а плати. Цю ситуацію я однозначно кваліфікую як безвідповідальність минулих керівників Укренерго, які бездумно видавали дозволи на будівництво сонячних електростанцій. Можливо тут була присутня корупційна складова, нехай правоохоронні органи з цим розбираються. Стратегічно хочемо, щоб Україна стала країною, де більша частина енергетики є “чистою”, але не такою ціною, як зараз – з тарифом від 5 до 15 гривень за кіловат. Це, певно, найдорожча “зелена” енергія в Європі. При тому, що в Україні є всі передумови для того, щоб ця енергія коштувала 1,2-1,3 грн/кВт. 

На сьогодні нам вдалося  збалансувати ринок. Ми провели перемовини з інвесторами в зелену енергетику, зберегли ціну для населення на рівні 1,68 грн/кВт, яку, і я на цьому завжди наголошував, ми не будемо змінювати.  Сьогодні «Енергоатом» працює в штатному режимі, проводяться всі планові ремонти, попит на електроенергію зростає. Лишається питання фінансового збалансування ринку, тому що у нас є борги перед виробниками альтернативної енергії. І воно потребуватиме більше часу для вирішення, тому що мова йде про мільярдну заборгованість. Але в нас є надія, що із запуском аукціонів на побудову нових станцій, де переможець визначатиметься за пропозицією найнижчого тарифу, проблема з часом зникне.

ПРО СКЛАДНІ, АЛЕ ВКРАЙ ПОТРІБНІ РІШЕННЯ

- Наближається опалювальний сезон. Світові ціни на газ залишаються на рекордно низькому рівні. Однак у нас все ще існують законодавчі проблеми, що не дозволяють перенести ці низькі ціни на газ в тарифи на тепло. Йдеться про законопроект 2458, який був відправлений парламентом на повторне друге читання. Чи встигнемо увійти в опалювальний сезон з переглянутими у бік зменшення тарифами на теплову енергію? 

- Наскільки я пам’ятаю, цей законопроект ми виносимо на серпневу позачергову сесію. Все, що мав зробити уряд в частині запровадження ринку газу і ринку енергоносіїв, уряд зробив. Для перехідного періоду ми запровадили механізм покладання спеціальних обов’язків (ПСО) на продавців газу. Після відміни ПСО для плавного запуску ринку  на аукціоні був обраний постачальник «останньої надії». На найближчі три роки ним став державний «Нафтогаз». Ця компанія, в разі якщо якийсь споживач не вибере собі постачальника або з його постачальником що-небудь трапиться, зобов'язана продавати населенню газ протягом 60 днів з нульовою націнкою, поки домогосподарство не знайде собі нового постачальника. 

Стосовно комунальних послуг, тут тариф регулюється НКРЕКП. Зараз Комісія має реалізувати всі свої повноваження для того, щоб переглянути тарифи комунальних підприємств в частині приведення їх до ринкових цін. Тобто, перевірити та враховувати ринкову ціну газу в складовій собівартості. Але це питання до місцевих органів самоврядування і до НКРЕКП, воно поза повноваженнями уряду.

- Яку найбільш важливу, на Вашу думку, інформацію, треба було б донести зараз до людей?

- Ковід-фонд і дороги. Питання фінансування дорожнього будівництва за рахунок коштів фонду боротьби з коронавірусом постійно викликає дискусії в суспільстві. Хочу наголосити на правильності цього рішення. Якщо спочатку карантину люди переважно боялися хворіти, то потім лише чверть громадян боялися самої епідемії, а інші мали страх перед економічними наслідками, спричиненими коронакризою. Саме це і зумовило перерозподіл коштів. Ми розуміли, що заробітні плати медикам, закупівля медикаментів, засобів захисту, облаштування лікарень і таке інше – це, безперечно, вкрай важливі речі. Та ще важливіше було підтримати людей і зменшити тиск на економіку в цілому. І один з кращих шляхів – це інвестиції у будівництво. Масштабне дорожнє будівництво – саме те, що забезпечує великий мультиплікатор по створенню робочих місць та розігрів економіки. 

- Наскільки Ваші розрахунки виявилися вірними?

Ефект проявився у всіх сферах – і в середньому, і в малому, і в мікробізнесі. За рахунок цього світова криза та карантинні обмеження не мали вкрай негативного впливу на економіку. Ми впровадили кредитні та інвестиційні програми, компенсували втрати за збережені робочі місця, спростили реєстрацію та нарахування допомоги  безробітним. Все це сприяло боротьбі з наслідками Covid-19. Якщо у когось і досі виникають сумніви стосовно правильності перерозподілу коштів Ковід-фонду на “Велике будівництво”, я готовий їх розвіювати з цифрами в руках. У нас від початку карантину дуже різко зросла кількість зареєстрованих  безробітних – з 320 тисяч до більш ніж 500 тисяч. На сьогодні ми офіційно працевлаштували близько 240 тисяч людей. Якщо на піку реєстрації були такі дні, коли в центрах зайнятості реєструвалося по 6-7 тисяч людей одночасно, то сьогодні ця цифра пішла на спад. Це якраз динамічний показник, який демонструє певне покращення економічної ситуації. І що саме важливе для мене, стабілізацію ситуації в сфері зайнятості.

Ми продовжимо програму «Велике будівництво», зокрема,  будівництво доріг і розпочнемо також проекти по будівництву мостів. Це більш складні інженерні споруди, тому вони дадуть імпульс до розвитку промисловості з високою доданою вартістю. Логіка уряду і Президента України в тому, щоб в країні широко діяли заходи економічного стимулювання. Без цього кризу не подолати. 

Олександр Харченко, Оксана Поліщук, Київ

Фото Геннадія Мінченка