Білоруський протест-2020: не Мінськом єдиним
Розповіді від правозахисників та активістів з обласних центрів країни
Скоро мине три тижні, як тривають білоруські протести. Вони охопили не тільки столицю, а й усю країну. Звісно, увага медіа прикута передусім до Мінська, де масштаби акцій за визначенням найбільші й де, як вважається, усе вирішується. Але протестний рух на місцях – у Бресті, Вітебську, Гомелі, Гродно, Могильові – теж вельми помітний. Ми поспілкувалися з місцевими правозахисниками, активістами, аби з’ясувати, що відбувається в обласних центрах Білорусі.
«ЛЮДЕЙ ЛУПЦЮВАЛИ КИЙКАМИ ПО П’ЯТАХ, РУКАХ, СПИНІ...»
Володимир Величкін, брестський правозахисник, громадський активіст:
- Нам кажуть: загалом у Бресті та області протягом 9-16 серпня – 2155 офіційно затриманих. Але це не так, 2155 – це тільки в СІЗО. За нашими підрахунками – їх не менш як 3000…
Людей було так багато, що в ізоляторі тимчасового утримання Ленінського райвідділу місця не вистачало. А тому частину розмістили в коридорах, у гаражах райвідділу, частину – у спортзалі військової частини внутрішніх військ, у підвалі «Дому правосуддя» (він там великий, облаштований 3-місними камерами, у які упихували по 8 чоловік), ще частину – по районних ізоляторах, у виправну колонію-5 в Івацевичі, у тюрму в Барановичі. ОМОНівці хапали всіх підряд, засовували пачками в автозаки. Мене також «упакували» (згодом оштрафували на 500 євро). Коли я вийшов з автозака, то перше, що мені впало в око, – в оточенні міліціянтів і службових собак 100-200 людей стояли на колінах. При цьому їх лупцювали кийками по п’ятах, руках, спині… Комусь перепадало більше, комусь – менше. Якщо затриманий хотів щось запитати чи попросити, приміром, чи можна змінити позу, попити води – мусив чемно, ніби в школі, підносити руку. Але це ще «квіточки». Ось коли людей заводили в приміщення (ізолятор, гаражі, спортзал…) – там уже починалися реальні звірства. Звідти виходили синіми від побоїв.
Згодом ми пройшлися по шпиталях. А там – видовище не для слабкодухих. Багато побитих, а також поранених кулями, і не тільки гумовими. Одному хлопчині куля потрапила в груди. На виліт не пройшла – влучила в кістку, яка тріснула… Наскільки мені відомо, батьки вивезли його на лікування в Україну (десь на Волинь). Ще одна дівчина лежить із пораненням живота. Як ви, мабуть, знаєте, 43-річний мешканець Бреста Геннадій Шутов, який отримав вогнепальне поранення в голову, помер.
Медсестра місцевої лікарні розповіла нам про трьох загиблих. Тіла – сині від побоїв. Їх відвезли в морг. Хто вони, а також чи брали участь у протестах, – ми не знаємо.
Щодо області… Під час протестів 9-11 серпня в місті Кобрин, приміром, силовики також застосовували зброю, кидали в натовп світлошумові гранати. Одна з таких гранат упала на велосипедиста. Майже увесь одяг згорів. А уламки понівечили передню частину обох стегон, живіт, праву грудну клітку, праву руку. Чоловік пережив реанімацію, зараз його перевели у звичайну палату.
Тих, кого затримали, звинуватили в організації масових заворушень. Кожному другому давали «відсидку» за адмінпорушення (насамперед, сильно побитим, щоб сліди побиття до виходу зійшли): одним 6 діб, іншим – 15. Дехто отримав штрафи. 23 серпня відбувся великий недільний марш, по Бресту пройшла багатотисячна демонстрація. 25 серпня (неофіційний День незалежності Білорусі) людей було менше. Але виходимо. Коли людей більше, ОМОН і міліція туди не сунуться, а коли менше, – по одному виловлюють і затримують.
У протестах беруть участь усі прошарки населення. Але насамперед жінки, які борються за своїх чоловіків, затриманих правоохоронцями.
«УСІ ПРИСЛУХАЮТЬСЯ ДО СИГНАЛІВ З МІНСЬКА ЩОДО ПОДАЛЬШИХ ДІЙ»
Леонід Свєтік, вітебський правозахисник:
– За два тижні у Вітебську та області було затримано понад 700 чоловік. І це офіційно підтверджено місцевим управлінням внутрішніх справ Вітебської області. Ми, правозахисники, погоджуємося з такими цифрами (судячи з кількості звернень, які надходили до нас). Протести в нас були мирні й найчисленніші за всю історію. У Вітебську виходило до 10-12 тисяч осіб, це –максимум за час існування незалежної Білорусі.
9 серпня, після того, як зачинилися виборчі дільниці, активісти вийшли, аби проконтролювати підрахунок голосів. І саме в цей час почалися затримання. Тривало це всю ніч. У затриманнях брали участь як ОМОНівці, так і бійці внутрішніх військ. Ловили всіх підряд, без розбору. Потім везли в районне відділення міліції, а звідти – в ізолятори тимчасового тримання.
З людьми поводилися жорстоко. Хоча й не так, як, приміром, у Мінську. Людей вихоплювали з таксі, заламували руки, били кийками, ставили навколішки, чинили психологічний тиск. Але не калічили… Такого в нас не було. На мою думку, це пояснюється провінційною специфікою: Вітебськ місто невелике, усі добре знають одне одного…
Усе одно почалися великі мітинги. Люди об’єдналися, ходили на зустрічі до облвиконкому, щоб вийти на якийсь компроміс. Після цього довго жодних затримань не було. Але починаючи з 23 серпня, вони знов почалися – хай не масові, як у перші дні, а точкові, вибіркові, показові. Людей викликають у РОВД для складання протоколів за участь у масових заходах, які проходили раніше. Тиснуть на активістів. Тільки-но 25 серпня почала збиратися невелика колона – чоловік 40 – одразу ж приїхали ОМОН і міліція – й всіх розігнали. Тобто зірвали захід на самому початку.
За правління Лукашенка промислова міць Вітебська була фактично втрачена. Залишилися невеликі підприємства, переважно державні, які, по суті, сильно залежні від начальства. Тож на протести робітники не виходили. Окрім одного підприємства. У Вітебську ще є залізничний вузол, депо. Ось там реально протестували, та й зараз продовжують. Одна з причин – рівень заробітної плати істотно знизився через закриття кордонів. Серед активних учасників протесту – лікарі. Вони були вкрай обурені насильством над людьми. Але причина – не лише в гуманності. Їх ще й «кинули» з пандемією коронавірусу – багато чого обіцяли, але обманули. Крім того, у перші дні протестів чимало лікарів потрапили в лапи ОМОНівців просто так, ні за що. Тож вони вийшли ще й на знак солідарності з колегами.
Страйкує і наш Державний театр імені Якуба Коласа – підтримали Купаловський (імені Янки Купали) театр у Мінську. Буквально днями звільнилися, вимагаючи нових виборів, двоє співробітників Держрадіокомпанії: журналіст і технік. Власне, ці люди й є обличчям вітебського протесту. Тобто протест є, але масовим його назвати важко.
Чи варто очікувати нових акцій у найближчі дні? Люди застигли в очікуванні – якою буде загальна тенденція, також прислухаються до сигналів зі столиці – щодо подальших дій, цілей, якогось руху.
«ІДЕОЛОГІЧНІ СЛУЖБИ ПРОМИВАЮТЬ МІЗКИ, ЛЯКАЮТЬ УКРАЇНОЮ»
Леонід Судаленко, гомельський правозахисник:
- У місті та області протестні акції завжди проходили мирно. Люди просто ставали вздовж дороги, центральних вулиць, плескали в долоні, кричали: «Іди!» З боку ж силовиків: агресія, брутальні затримання всіх підряд.
10 серпня в Гомелі затримали близько 300 осіб. Наступного дня цей список поповнився ще 145-ма. Загалом у поствиборчий період у Гомелі та області затримали від 500 до 600 чоловік. Людей били руками й ногами. Молодих людей просили показати телефони, аби з’ясувати, у яких соцмережах сидять, і визначити: хто «ворог народу», а хто – ні. Коли затримані відмовлялися – їх тут же по-звірячому били. Буквально сьогодні на прийом приходила дівчина з такою історією. Вона проігнорувала вимогу міліціянтів – їй натягнули кофту на голову й почали щосили бити. До слова, від завданих побоїв у місцевому ізоляторі загинув 25-річний хлопець. Натомість офіційна версія влади – від «передозування».
До нас звернулося вже близько сотні людей, які документально зафіксували всі сліди побоїв – синці та рани на ногах, спині, руках. Були й більш серйозні випадки – переламаний хребет, пробита голова, відкрита й закрита черепно-мозкова травма тощо. Свої затримання люди оскаржують у Гомельському окружному суді, але… Суд прийняв кілька десятків справ, однак не поспішає їх розглядати, затягуючи процес «для більш детального вивчення матеріалів справи». Очевидно, судді розуміють, що ситуація в країні неоднозначна, а тому займають вичікувальну позицію.
Акції протесту в місті не припиняються. Постійно виходять до 10 тисяч. Затримують – але не пачками, як раніше, а найбільш активних. Щодо решти – просто складають протоколи й виписують адміністративні штрафи.
Сьогодні народ уже не просить дозволу влади на заходи. Бо якщо просити, то потрібно за 15 днів звертатися в облвиконком. Як правило, відповідь негативна. Тому люди просто виходять, дарма що влада постійно наголошує: усе це не санкціоновано і законодавством передбачено величезні штрафи або ж – адміністративні арешти до 15 діб.
Усі учасники акцій у Гомелі та області – мирні люди. Якщо їх просять пройти в автозак, то не чинять опору. Цим людям від 16 до 35-40 років. Вони прогресивні, не вірять державній пропаганді, дізнаються новини не з телевізора, а з інтернету.
Пробували страйкувати на Гомсільмаші, на Металургійному (БМЗ) в Жлобіно. Але влада все придушила, залякуючи втратою роботи (на багатьох «висять» кредити). Крім того, бракує незалежного профспілкового руху. А офіційні профспілки Білорусі – суто декоративні. Більше того, на кожному підприємстві ідеологічні служби промивають мізки держпропагандою: «Невже ви хочете, щоб у Білорусі було, як у сусідній Україні? Невже хочете білоруський Донбас?»
«ЗАТРИМАНИХ ВИВОЗЯТЬ В ІНШІ МІСТА, ПОМІЩАЮТЬ У В’ЯЗНИЦЯХ»
Віктор Сазонов, гродненський правозахисник:
- У нас людей хапали, на них наїжджали автомобілями, бронетранспортером, трощили їхні машини битками. Побитих багато, особливо 9-11 серпня. До нас звернулися десятки гродненців. Вони скаржилися в прокуратуру, в інші органи. Але поки що невідомо про жодну справу, яку б вони виграли. Натомість у місті порушено кримінальну справу за масові заворушення. Людей викликають у Слідком для надання показань і пояснень. Чиниться психологічний тиск. Стоси тек ростуть на очах. Люди, яких викликають як свідків, перебувають у підвішеному стані: до статусу підозрюваного – один крок. Мирні протести можуть перекваліфікувати в масові заворушення. І тоді побиті, ні в чому не винні люди можуть стати підозрюваними в «організації й підготовці дій, що грубо порушують громадський порядок…»
Протести в Гродно та області мали масовий характер. ОМОНівців до нас перекинули з інших регіонів. Кажуть, із Вітебська…
За нашими даними, у перші дні протесту в Гродно затримали не менш як 700 чоловік. Хоча, напевно, їх було більше. Люди, які на собі відчули жорстоке поводження, звертаються постійно, причому одночасно до кількох правозахисників. Навіть цифри не встигаємо підсумовувати.
Вони не розуміють, чому й за що були затримані чи засуджені. Судді приїжджали в місця, де їх утримували – у тюрму, в ізолятор тощо – і там же конвеєром судили: одним – арешт на кілька діб, іншим – штраф. Затриманих було так багато, що просто не знали, куди їх подіти. Вивозили в інші міста, розміщали у військових частинах і навіть у тюрмі. А це серйозне порушення, оскільки особи в адміністративному процесі не можуть утримуватися разом із тими, кого засудили за кримінал. Багато хто писав скарги в прокуратуру, але позитивних результатів поки що не видно.
Зараз людям не дозволяють виходити на протести. Але вони виходять. У неділю, 23 серпня, було від 10 до 15 тисяч. Міліція кричала в мегафон, мовляв, захід несанкціонований, незаконний. Вимагали, щоб люди розійшлися. В наступні дні центральні площі були оточені, прохід – закрили. Та людей це не зупинило. Вони збиралися там, де тільки могли… Знову почалися затримання. 25 серпня затримали співробітників «Гродноазоту», які прямували в центр міста на святкування неофіційного Дня незалежності. Для «оформлення» їх повезли в ізолятор. Згодом до ізолятора почали сходитися активісти, аби висловити протест і підтримку затриманим. «Азотівців» відпустили, але ОМОН тут же налетів на присутніх, багатьох затримали.
Також почався величезний тиск і на окремих активістів, і на громадянське суспільство в цілому. Людей залякують, викликають у прокуратуру, беруть «розписки», що вони не братимуть участь у заходах. Усе це, звісно, може вплинути на подальшу ситуацію. Але як саме – невідомо.
«ПІСЛЯ ПЕРШОЇ ХВИЛІ ЗАТРИМАНЬ ВЛАДА ОБРАЛА ІНШУ ТАКТИКУ»
Олексій Колчин, могильовський правозахисник, представник Білоруського Гельсінкського комітету:
- Після того, як у Білорусі відбулися так звані президентські вибори – у Могильові та області розпочалися протести. І одразу ж були жорстоко придушені. Весь центр міста заблокували. За нашими підрахунками, у перший же вечір затримали кількасот людей. Те саме відбувалося в подальші дні.
Зазвичай у світлу пору дня місто жило розміреним і спокійним життям, а надвечір, починаючи з 19:00, міліція, а також люди в чорній формі («космонавти») виходили на «полювання». «Полювали» на невеличкі групи людей, особливо молодь.
Часто люди взагалі не розуміли, що відбувається. Загалом протягом 9-11 серпня було затримано від 500 до 600 осіб. Везли в місцеві райвідділи (у Могильові їх два), в ізолятори, а також у приміщення тюрми. Частину людей після складання протоколів про накладення штрафів майже одразу відпустити, однак більшість узяли під арешт. І відпустили через кілька діб.
Ми закликали всіх оскаржувати адміністративні покарання. Однак це досить марудний процес.
У райвідділах багатьох били. За свідченнями потерпілих, усі накази віддавали начальники районної та обласної міліції. Утім такого звірства, як у Мінську, нібито не було. Усіх потерпілих ми закликали, по-перше, фіксувати побої, по-друге – звертатися в Могильовське відділення Слідчого комітету з заявами. Наш Слідчий комітет 15-16 серпня повідомив, що до них звернулося 56 чоловік. Зараз, мабуть, уже більше.
Точної цифри затриманих за весь час протестів назвати не можу. Не менше, як 600-700 чоловік. Але на сьогодні влада обрала іншу тактику: ловлять уже не всіх, а вибірково, точково. Приміром, іде хлопець у будній день з національним стягом на плечах. Його затримують, тримають до вечора в райвідділі, складають протокол – і відпускають. Або ж затримали нещодавно нашого могильовського партійця Володимира Шанцева – керівника обласної організації Об’єднаної громадянської партії, протримали три години, склали чотири протоколи про адмінпорушення (бо «засвітився» в чотирьох епізодах). Тепер Шанцева можна будь-якої миті зачинити на 15 діб.
На сьогодні крива протестного руху пішла трохи на спад. Але люди продовжують виходити. Коли їх багато, міліція до них не лізе. Пару днів тому біля міськвиконкому відбувся мітинг за участю 20 чоловік. Туди ж навідалися 20 міліціянтів, які знімали все на відео, підходили до протестантів, наголошуючи, що мітинг є несанкціонованим, тощо. Але коли людей побільшало – до 300 чоловік, – міліція відійшла й просто спостерігала. Таке саме було під час недільної акції 23 серпня.
Думаю, на вихідні в Могильові точно вийде більше людей, аніж у будні. Кілька тисяч...
Спілкувався Мирослав Ліскович
Перше фото: TUT.by