Законопроекти про колабораціонізм є. Залишилось визначити, що є колабораціонізм

З початку російсько-української війни це вже шоста спроба на законодавчому рівні встановити покарання для поплічників країни-агресора

Де межа між вимушеною співпрацею з ворогом, а де співпраця із корисливих намірів? Протягом семи років російської агресії проти України питання щодо необхідності ухвалення закону про колабораціонізм обговорювалося неодноразово. Втім, так і не було вирішене. Тепер же маємо асортимент одразу з трьох законопроектів, які мають розставити крапки над «і». Перший проект – 5135 – авторства депутатів фракції «Європейська солідарність», два інших – 5143 та 5144 – «Слуга народу».

На цей раз, вважають політологи, у документа значно більше шансів стати законом. Будемо надіятися, що народні обранці не просто затіяли чергову «гру в патріотів» заради рейтингів. І що після п’яти попередніх невдалих спроб багаторічна дискусія про те, кого вважати зрадником інтересів Батьківщини і як від них захищатися, нарешті перейде в практичну площину.

Отже, що відомо про зміст законодавчих ініціатив про колаборантів.

ЩО МАЄТЬСЯ НА УВАЗІ ПІД «КОЛАБОРАЦІОНІЗМОМ»

Проект «Євросолідарності» (5135) визначає поняття «колабораціонізм» як умисне і добровільне співробітництво громадянина України з державою-агресором або її представниками у будь-якій формі, в інтересах держави-агресора і на шкоду національній безпеці України чи її союзників.

Формами колабораціонізму визнано:

• участь у збройному конфлікті на боці держави-агресора;
• публічні заклики, спрямовані на підтримку чи співробітництво з державою-агресором та/або окупаційною владою;
• організація та проведення під контролем держави-агресора виборів, референдумів та інших форм волевиявлення громадян на тимчасово окупованих територіях;
• організація масових заходів політичного характеру в рамках співробітництва з державою-агресором;
• неодноразове розміщення у мережі Інтернет закликів до підтримки держави-агресора;
• вступ на посади в органах, самопроголошених чи створених державою-агресором;
• передача матеріальних та нематеріальних ресурсів регулярним військам держави-агресора;
• організація та участь у проведенні інформаційних кампаній, спрямованих на забезпечення підтримки держави-агресора.

У проекті «Слуг народу» (5144) колабораціонізм – це сприяння окремими громадянами або юридичними особами державі-агресору у здійсненні агресивних дій, розгортанні збройного конфлікту проти України, включаючи підтримку збройних формувань та окупаційних адміністрацій держави-агресора та інші дії.

Зокрема, такою діяльністю визнаватиметься:

• публічне заперечення збройної агресії РФ і її маріонеткових утворень проти України;
• публічну підтримку дій РФ і її маріонеткових утворень щодо окупації української території і співпрацю з ними, невизнання українського суверенітету над Кримом, Донецькою і Луганською областями;
• добровільну роботу в окупаційних адміністраціях РФ, особливо в «судових» і «правоохоронних» структурах;
• пропаганду збройної агресії РФ, легітимізацію її дій в навчальних закладах будь-якої форми власності;
• матеріальну підтримку збройних формувань РФ, будь-яку форму співпраці з ними;
• організацію або участь в публічних заходах, інформаційну діяльність, спрямовану на підтримку російської окупації і підконтрольних їй маріонеткових утворень, відбілювання їхньої діяльності.

Щодо проекту 5143, то він доповнює попередній у частині обмеження доступу до виконання окремих функцій, пов’язаних із проведенням виборів усіх рівнів, а також доступу до військової служби та допуску до державної таємниці для осіб, які співпрацювали з державою агресором, її окупаційною адміністрацією та/або її збройними чи воєнізованими формуваннями.

Крім того, документ встановлює додаткові правові підстави для ліквідації політичних партій, громадських, благодійних чи релігійних організацій, професійних спілок та громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону, уповноважені особи яких здійснювали таку співпрацю.

ЯКА ЗАГРОЖУЄ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

За колабораціонізм депутати від обох фракцій пропонують давати такий асортимент покарань (в залежності від тяжкості діянь та їх наслідків):

• заборона займати посади на термін від 10 до 15 років;
• арешт;
• конфіскація майна;
• виправні роботи;
• позбавлення волі на термін від 10 до 15 років (у законопроекті «ЄС» – від 3 до 15 років);
• довічне ув'язнення (якщо дії пособника ворога привели до загибелі людей або інших тяжких наслідків).

НЮАНСИ І ЗАПИТАННЯ: ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА ЗАКОНОПРОЕКТІВ

На думку юриста Геннадія Дубова, формулювання в документах прописані розмито, в результаті чого з'являється ймовірність, згідно з якою діяльність багатьох жителів захоплених наразі територій можуть розцінити як колабораціонізм. «Абсолютно "гумові" формулювання. З такими формулюваннями з тих, хто сьогодні перебуває на території так званих ОРДЛО, відсотків 50 і більше підпадають під це визначення в різних частинах», – зазначив юрист

При реалізації законів може виникнути безліч проблем, які одразу помітити складно, але в якомусь процесі вони можуть дати несподіваний ефект. Наприклад, прописано, що публічне заперечення суверенітету України над Донецькою і Луганською областю є злочином. Однак наразі не можна сказати, що Київ, в повноцінному режимі здійснює свою владу над цими територіями. Тобто, про який саме суверенітет йдеться?

«Чи можемо ми сьогодні сказати, що на цих територіях Україна може здійснювати відповідні владні повноваження? Очевидно, що ні. Тому говорити про повне поширення суверенітету на ці території в юридичному плані ми не можемо, тоді як територія Луганської та Донецької областей – це територія України», – сказав Дубов.

Юрист уважає, що в законопроектах є ще багато суперечливих моментів, які складно трактувати з правової точки зору. Скажімо, кримінальна відповідальність за реалізацію освітніх стандартів держави-агресора в установах. «Дитячі садки у Донецьку керуються російськими програмами, тобто всі нянечки і виховательки дитсадків також виходять злочинцями, чи є доцільність в такому формулюванні?»- додав пан Дубов, підкресливши, що такі ситуації можуть призвести до зловживань, а от врегулювати низку проблем – не допоможуть.

Політолог, експерт аналітичної групи «Левіафан» Микола Мельник доповнив колегу. Зокрема, він звернув увагу на те, що обидва законопроекти частково дублюють положення ст.111 КК України «Державна зрада».

«Колабораціонізм» – це співпраця з ворогом. У вужчому значенні – це співпраця з окупантом на окупованій території. У світі існує проста формула:або співпраця з ворогом у будь-якій формі прирівнюється до держзради, або «колабораціонізм» трактується у вузькому змісті. Інакше виникає колізія, – коментує політичний експерт.

У випадку України, продовжує він, обидва законопроекти допускають таку колізію. У разі прийняття їх у запропонованій редакції це може привести до перегляду справ, злочинців, які вже були засуджені за ст.111 КК України. «І цим, звісно, скористаються. Адже відповідальність за держзраду починається від 10 років позбавлення волі, а колабораціонізм у редакція одного із законопроектів передбачає відповідальність від трьох років позбавлення волі», – наголошує Мельник.

Політичний експерт Олександр Солонтай не виключає, що законопроект про колабораціонізм стосуватиметься не тільки українських політиків, які, скажімо, їздять зараз до Росії про щось там домовлятися, а й простих людей. «Уявімо собі, що у вас дідусь чи бабуся, родичі, живуть на території "ДНР" або "ЛНР", або в Росії, є якісь сімейні справи, і ви туди поїхали, наприклад, на похорон або весілля. А на тому весіллі, похоронах, хрестинах, на якійсь сімейній події, були люди зі спецслужб, вони взагалі якісь родичі в третьому коліні. І ви повертаєтеся сюди, а вас звинувачують в тому, що ви працюєте на ворога. І дійсно – на фотографіях у Facebook, Instagram видно все. То ви колаборант, ворог держави, чи просто на весілля поїхали?», – навів приклад експерт.

Відтак, документ має чітко встановити, які випадки можна вважати співпрацею з ворогом, а які ні.«Закон має захистити звичайних громадян від безглуздих звинувачень та допомогти спецслужбам ефективно боротися з тими, хто справді працює на ворогів України», – додав Олександр Солонтай.

Схожу думку висловив політолог Володимир Фесенко. «За співпрацю з окупантами потрібно притягати до відповідальності. Але треба чітко визначити категорії людей, які можуть бути покарані за колабораціонізм», – каже політолог.

Це жодним чином не повинно стосуватися пересічних громадян, які були змушені працювати під тиском певних обставин, як от насильства, погрози тощо. «Зрештою, це ж саме стосується й окремих «посадовців» з цих територій. Гадаю, тут потрібно діяти вкрай обережно. У принципі частина з них готові прийняти реінтеграцію, проводилися навіть відповідні опитування. Але якщо вони відчуватимуть, що можуть стати об’єктами якихось репресій, то будуть категорично проти. Ще раз повторюю, варто уникати широкого тлумачення терміну «колабораціонізм» – наголошує політолог.

Натомість, юрист-міжнародник Борис Бабін каже, що принципових заперечень ці законопроекти у нього не викликають: «Міжнародних зобов’язань України вони не порушують».

Водночас він додав, що бачить за доцільне не кримінальне, а адміністративне покарання за заперечення щодо окупації та російської агресії, із можливістю наступного обмеження покараної особи у певних правах. «Це не тільки гуманніше, ніж запропоноване кримінальне покарання, але й значно ефективніше», – вважає юрист.

Крім того, зауважив Бабін, слід встановити ситуації звільнення від відповідальності, за певних умов, для «посадових осіб» окупаційних адміністрацій, які виконують на окупованих територіях гуманітарні функції. «Йдеться, зокрема, про лікарські, рятувальні, протипожежні, ветеринарні та подібні установи», – переконаний Борис Бабін.

Мирослав Ліскович. Київ