Ольга Стефанішина, Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції

У п’ятницю в Берліні відбувся 4-й Українсько-німецький економічний форум. Серед політиків, які взяли в ньому участь, була віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, співголова українсько-німецької групи високого рівня з економічного співробітництва Ольга Стефанішина. Програма її перебування в столиці ФРН містила також багато інших зустрічей.

Про те, чого Україна очікує від Німеччини в економічному та політичному вимірі, пані Стефанішина розповіла в інтерв’ю Укрінформу.

- Ольго Віталіївно, крім участі у форумі, які ще мали зустрічі у Берліні?

- Протягом двох днів я мала велику кількість зустрічей з німецькими експертами, урядовцями, депутатами. А головне – з представниками фактично всіх партій, які можуть увійти до нової урядової коаліції після виборів, які пройдуть у Німеччині у вересні цього року.

Для мене було важливо отримати сигнал, що в партійних програмах (а згодом коаліційній угоді), які готуються партіями, Україна стоятиме на порядку денному. Ідеться про економічну взаємодію, підтримку територіальної цілісності й незалежності нашої держави, засудження незаконної анексії Криму та ін.

Звичайно, ми обговорювали питання «Північного потоку-2». Тут позиції різних партій різняться, але незалежно від того, який курс сповідують політичні сили, вони враховують позицію України. У всіх є чітке усвідомлення того, що Україна засуджує реалізацію цього проєкту, який ми вважаємо суто геополітичним, одним з чергових інструментів шантажу Росії. Ми раді, що чимало країн ЄС поділяють нашу позицію, розуміючи загрози, які несе «Північний потік» безпеці Європи.

З урахуванням тих дискусій, які відбулися у Берліні, ми плануватимемо нашу роботу щодо європейської та євроатлантичної інтеграції, зокрема інтеграції у внутрішній ринок ЄС, посилення економічного співробітництва, співпраці у безпековій сфері та реалізації наших євроатлантичних прагнень.

НАЦБЕЗПЕКА НЕ Є НА ПРОДАЖ

- Напередодні економічного форуму впливове ділове видання Handelsblatt розмістило велику статтю, у якій зазначається, що німецький уряд заради того, щоб США дали змогу безперешкодно добудувати «Північний потік-2», начебто пропонує адміністрації Джо Байдена збільшити підтримку України, зокрема інвестиційну. Автор з посиланням на урядові джерела стверджує, що перший пілотний проєкт, який стосується виробництва в Україні водню, вартістю 25 мільйонів євро уже узгоджений і ледве не мав бути підписаний під час форуму.

- Я теж ознайомилася з цією інформацією…

Ми знаємо, що ведуться перемовини між Німеччиною і США щодо реалізації проєкту газопроводу та санкцій. Хочу нагадати, що за ці санкції вже проголосував Конгрес Сполучених Штатів, отже, це питання вже на завершальній стадії.

Щодо України, то в нас дуже просте розуміння ситуації: безпека, територіальна цілісність України не вимірюються мільйонами доларів чи євро. І ми розуміємо, що запуск цього проєкту, безумовно, відкриває Російській Федерації двері для повноцінної агресії на нашу територію і створює сприятливі умови для підриву іміджу України як надійного енергетичного партнера. Ми вважаємо це частиною великої гібридної війни РФ. Завершення проєкту «Північний потік-2» розпочне лише новий виток цієї інформаційної, гібридної агресії.

Німеччина й так є нашим основним торговельним партнером у ЄС (за результатами 2020 року частка Німеччини серед країн ЄС становить 17,6 %). Станом на жовтень 2020 року Німеччина інвестувала в економіку України 1,67 млрд дол. Інвестиції з ФРН зростають. Під час форуму ми обговорювали нові проєкти, нові можливості для збільшення економічної співпраці. Питання водню є також пріоритетним, оскільки Україна зобов’язалася узгоджувати свою політики з цілями Європейського зеленого курсу (Green Deal). Ми говоримо про водень, про співробітництво у сфері акумуляторної економіки тощо. Але, звичайно, жодне економічне співробітництво не може підминити питання національної безпеки та гарантій такої безпеки.

- За якими напрямами ми розраховуємо на посилення інвестиційного співробітництва?

- Є багато різних планів. Розглядалися конкретні бізнес-кейси щодо переміщення деяких високотехнологічних виробництв на територію України.

Німецькі компанії чудово розуміють, що досягнення кліматичної нейтральності підвищить попит на електроенергію, а Україна є тим джерелом, яке може задовольнити цей попит. Я б відзначила високий рівень готовності виходити на український ринок.

УКРАЇНА ГОТОВА ГРАТИ НА ЗЕЛЕНОМУ РИНКУ

- Чи почули ви на форумі, під час зустрічей про плани німців інвестувати більше у великі інфраструктурні проєкти, скажімо модернізацію нашої ГТС, яку можна використовувати надалі для транспортування того ж водню?

- Такі пропозиції обговорювалися і під час бізнес-форуму, і двосторонніх зустрічей. Але треба розуміти, що пропозиції, зокрема, щодо модернізації ГТС, виникли не сьогодні й не вчора, вони лунають кілька років, а зараз лише повторені. Звичайно, Україна в цьому зацікавлена, але, безумовно, це питання ніяк не пов’язано з пом’якшенням нашої позиції щодо «Північного потоку-2».

- Восени минулого року Україна та Німеччина домовилися про енергетичне партнерство. Чи можна говорити, що зроблено перші кроки за останні пів року?

- Справді, Німеччина є нашим стратегічним енергетичним партнером уже багато років. Особливо це партнерство було посилене після того, як Україна задекларувала узгодження своєї політики з Європейським зеленим курсом. Це надзвичайно великий пласт роботи. Окрім амбітних екологічних зобов’язань, які беремо на себе, ми також зобов’язуємося пройти великий шлях «зеленої трансформації», яка охоплює, зокрема, і трансформацію вугільних регіонів. Тут Німеччина стала найбільшим союзником України. Це довгострокова інвестиція в розвиток України.

Буквально цього року Україна й Німеччина мають узгодити програму такого «справедливого переходу» й уже з наступного року братися за її реалізацію через чотири пілотних проєкти. Уряд ФРН передбачив значне фінансування (ідеться про мільйони євро), але, звісно, недостатнє для реалізації цієї амбітної цілі, адже потреби сягають десятків мільярдів євро. Україна готова бути повноцінним гравцем на оновленому європейському «зеленому» ринку. Навіть попри те, що фінансування недостатньо для реалізації мети, політична підтримка цієї амбіції залишається дуже важливою для нас.

НЕЛЕГКА «ЗЕЛЕНА ТРАНСФОРМАЦІЯ»

- Ви сказали про брак ресурсів для трансформації, отже, ми, на відміну від країн ЄС, точно не зможемо до 2050 року стати кліматично нейтральними. Днями президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що в недалекому майбутньому ЄС не імпортуватиме продукцію, вироблену за старими, шкідливими технологіями, навіть якщо ціна такої продукції буде конкурентна. Як нам підготуватися до цього?

- Знаєте, я достатньо емоційно ставлюся до цього питання. Не лише Україна з занепокоєнням спостерігає за пропозиціями, зокрема, щодо запровадження додаткових податків. З одного боку, такі рішення можуть сприяти досягненню кліматичної нейтральності. З другого – радикальні рішення матимуть негативний економічний і, передусім в Україні, політичний ефект.

Сьогодні весь світ намагається піднятися після економічної кризи, спричиненої пандемією. Україна прагне вистояти в умовах конкуренції на європейських ринках. Ми тільки-но починаємо розкривати потенціал Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Тому такі рішення, навіть якщо продиктовані найкращими міркуваннями, матимуть дуже негативний вплив на нашу торгівлю. Створять бар’єр, який порушуватиме умови нашої зони вільної торгівлі.

До речі, нещодавно спеціальний представник президента США з питань клімату Джон Керрі у Брюсселі так само висловив занепокоєння щодо певних протекціоністських тенденцій, пов’язаних з реалізацією «Зеленого курсу».

Звичайно, ми активно долучаємося до всіх дискусій на майданчику Європейської комісії, Європейського парламенту. Гадаю, країни Європейського Союзу, Європейська комісія чітко усвідомлюють, що досягнення кліматичної нейтральності має відбуватися в партнерстві з країнами й поза межами ЄС. А також враховувати спроможності кожної країни проходити через трансформацію. Україна, приміром, за останні п’ять років виконує кліматичні зобов'язання, які країни ЄС виконували понад 30 років!

ЕНЕРГЕТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ

- Ви нещодавно сказали, що Україна поглиблюватиме інтеграцію до енергетичного ринку ЄС паралельно із «зеленою трансформацією» країни. Відомо, що створення системи торгівлі квотами на викиди є дуже актуальним для нашої країни, особливо в контексті планів ЄС щодо запровадження механізму вуглецевого коригування імпорту (СВАМ). Коли наша національна система торгівлі квотами може бути об’єднана з європейською?

- Україна вже має зобов’язання відповідно до Угоди про асоціацію запровадити систему торгівлі квотами. Тенденції, які нині спостерігаються в Європейській комісії, свідчать про те, що система стимулювання озеленення економіки виглядатиме як ухвалення нового покоління законодавства про торгівлю викидами. Воно буде більш жорстке. Для України це в принципі гарний шанс прискорити нашу трансформацію.

Сьогодні Міністерство економічного розвитку розробляє політику щодо впровадження цієї системи і, звичайно, якщо ми хочемо нарощувати нашу торгівлю з ЄС, нам потрібно вводити цю систему якнайшвидше. Ми орієнтуємося на 2024–2025 роки але, можливо, й раніше, враховуючи тенденції, які зараз мають місце в законодавчому полі.

- А коли, на вашу думку, ми зможемо повноцінно інтегрувалися в енергосистему ЄС? Ви раніше казали, що раннє залучення України до реалізації Європейського «зеленого курсу» та участь у модернізації політик Енергетичного співтовариства сприятиме безперешкодній інтеграції нашої держави до енергетичного ринку ЄС.

- Тут достатньо коротка і проста відповідь: коли Європейський Союз захоче цього.

Тому що за останні сім років Україна повністю адаптувала своє законодавство до умов функціонування європейського ринку, починаючи від нормативного регулювання. Створено незалежні регулятори. Наприкінці 2020 року я офіційно звернулася до Європейської комісії з тим, щоб розпочати скринінг українського законодавства і об’єднувати наші ринки.

Отже, зараз м’яч на полі Європейського Союзу. Якщо Єврокомісія та Європейський Союз ухвалять політичне рішення, яке свідчитиме про готовність до об’єднання наших енергетичних ринків, ми зможемо приступити до роботи.

- На яку допомогу з боку Німеччини в питанні інтеграції в європейський ринок загалом ми можемо розраховувати?

- Німеччина може стати потужним адвокатом цієї інтеграції!

Це був один з основних моїх месиджів на бізнес-форумі. Адже і український, і німецький бізнес зацікавлені, щоб Україна була частиною єдиного ринку. Нагадаю, що весь Євросоюз – це ринок понад 500 мільйонів споживачів. Український ринок - це більш як 40 мільйонів споживачів. Ринок, який потрібно ще освоїти, і потенціал його не вичерпано.

Ми виробляємо все, починаючи від авіадвигунів і закінчуючи органічною продукцією. На бізнес-форумі багато говорили про високий рівень людського капіталу, про високі професійні здібності українських інженерів, представників різних технічних професій. Тому німецькі та українські компанії, безумовно, виграють, коли економічні кордони Європейського Союзу перемістяться на територію України. Для цього важлива політична підтримка з боку Німеччини на рівні ЄС.

Зі свого боку, Київ максимально цю ідею просуває. Однак її матеріалізація залежить від країн Євросоюзу.

НАТО МАЄ ВИЗНАЧИТИСЯ ЩОДО УКРАЇНИ

- Німеччина була й залишається чи не найбільшим противником щодо перспективи членства України в Північноатлантичному альянсі. У 2008 році канцлерка Ангела Меркель заявила, що Україна та Грузія не можуть розраховувати на членство. Що ми маємо зробити, аби Берлін змінив думку?

- Найважливіше: більшість громадян України підтримують членство країни в НАТО, євроатлантичну інтеграцію.

Сьогодні Президент, парламент і уряд, політики з різних таборів готові об’єднуватися заради цієї мети. Ми продемонстрували, мабуть, найбільший за весь час Незалежності прогрес у реформі сектору безпеки і оборони. Ухвалено закон про розвідку, який базується на натовських стандартах, законодавство про оборонні закупівлі. Ми отримали статус партнера розширених можливостей, формуємо дорожню карту навчань щодо сумісності наших Збройних Сил та військ членів НАТО. Українські військові вже довели високу боєздатність, а участь наших військовослужбовців у операціях НАТО оцінюється надзвичайно високо. Так само Україна задекларувала готовність бути надійним партнером НАТО в Чорноморському регіоні. Ми говоримо про долучення України до формування стратегії НАТО щодо безпеки в Чорноморському регіоні, де не лише Туреччина та інші країни регіону, а й Україна відіграє важливу роль.

Сьогодні рівень нашої взаємодії з Альянсом, як і рівень внутрішніх трансформацій не порівнювані з 2008 роком. Сьогодні країни НАТО формують нове бачення до 2030 року. Україна має розуміти, де країни Альянсу бачать її в десятирічній перспективі. Тому важливо мати відповідь стосовно отримання плану дій щодо членства (нагадаю, це ще не членство).

План дій – це політичне рішення, яке дасть Україні змогу мобілізувати зусилля всередині країни для подальших реформ та інтеграції в євроатлантичну безпекову спільноту. Думаю, країнам Європи дуже важливо забезпечити таким чином стабільність у регіоні, посилити безпеку в Чорноморському регіоні. Сполучені Штати, де новий президент задекларував відновлення геополітичної ролі США у світі, гадаю, теж сприятимуть такому рішенню. 

Зараз готується зустріч лідерів НАТО, і ми сподіваємося, що українське питання буде в порядку денному.

Ольга Танасійчук, Берлін

Фото автора та Євгена Котенка