У Росії завели стару шарманку про «крах України»: що це означає
Заяви московських діячів на кшталт Затуліна – це симптоматично – тестують реакцію Заходу, намагаються лякати українців і замулювати очі власному «лохокторату»
У 2021 році буде вирішена доля України. – Таку заяву днями зробив перший заступник голови комітету Держдуми РФ у справах СНГ, ідеолог «русского мира» Костянтин Затулін (до слова, ця особа (з сім’ї чекістів) вважається чи не основним «таємним радником» В.Путіна, який, разом з проповідником панслов'янського фашизму О.Дугіним, 2014 року і підбурював останнього піти на авантюру з Україною, пророкуючи, що ледве не дві третини України, аж до Києва, мовляв, «с цветами будет встречать российские войска». – Авт.). «Питання навіть не в тому, чи бути державі незалежною, а чи бути їй взагалі», – сказав Затулін, наголосивши, що розв'язка настане після Дня Незалежності України. І подібна риторика нині активно звучить з вуст низки інших російських чиновників та держдумівських балакунів.
Схоже, що це не більше, ніж черговий блеф. Тому що розмови про те, що після 24 серпня (або наприкінці літа – на початку/всередині осені) почнеться загострення і спроба остаточного вирішення українського питання з боку РФ – звучать ледь не щороку (згадайте хоча б, як у червні-липні 2020-го «осінній» наступ РФ на Україну був темою №1 у вітчизняному інформпросторі). Тобто вже не вперше. Інша річ, що в цьому році всі ці заяви спираються на певну невизначеність (а подекуди й конспірологію), яка виникла після женевської здибанки Байдена з Путіним.
Отже, маємо такі питання: по-перше, що означають подібні заяви офіційних осіб РФ, про які настрої всередині країни-агресорки свідчать, а, по-друге, це просто чергові «страшилки» чи, може, щось насправді особливе готується на осінній період, і якщо так – то що саме?
Президент Українського союзу промисловців і підприємців, колишній прем’єр-міністр України (2001-2002 рр.) та міністр економіки (з березня по грудень 2007 р.) Анатолій Кінах каже, що заяви Затуліна про те, що «доля України буде вирішена» після Дня незалежності – черговий блеф, який виник на тлі вже проведеної зустрічі Путіна з Байденом та реалізації кінцевого етапу Північного потоку-2. Втім, це не знімає ймовірність загрози будь-яких провокацій і так званих «тестів на державність» з боку агресора.
«Той же Затулін – автор законодавчої ініціативи в Думі РФ, що стосується репатріації іноземців, що володіють російською мовою та відносяться до співвітчизників. На думку кремлівських стратегів, до таких відносяться власне росіяни, білоруси та українці. Що це означає? РФ знову намагатиметься сформувати «п'яту колону» в Україні, зокрема, в прифронтових, східних, а також південних регіонах. Яким чином – роздаючи паспорти федерації, пропагуючи «русский мир», – стверджує пан Кінах.
Залякування зброєю – традиційна частка будь-яких заяв з боку агресора. Тим паче, що зараз в Москві хочуть показати: попри окупацію Криму і частини Донбасу, відсутності конструктивних переговорів, західні партнери йдуть з ними на діалог, немає єдності в протидії ПП-2 й так далі.
«Давно сказано, що в цій ситуації Україна має зайняти чітку позицію – по Мінським домовленостям, які не працюють і не відповідають національним інтересам, де Україна теж втрачає вплив на процеси, по тим сценаріям дестабілізації, що готує зараз Кремль. Це має бути нормативно затверджений документ на рівні Указу Президента, рішення РНБОУ, що стане директивним для виконання всім дипломатам та посадовцям», – перелічує Анатолій Кінах. І додає, що для Донбасу потрібно приймати Стратегію економічного відновлення (нині є Концепція) та реалізовувати її, створювати робочі місця, розвивати економіку: «Успіх України – найкраща відсіч планам РФ».
«Це означає, що в Росії очікують завершення будівництва ПП-2 і тестують реакцію західних країн на такі заяви», – каже політолог Дмитро Сінченко.
Очевидно, що після запуску газопроводу, ризик початку широкомасштабних бойових дій по всій лінії кордону з Росією, а можливо і з Білоруссю та Придністров'ям, стає більш ніж реальним. «А настрої всередині Росії залишаються незмінним – вони налаштовані знищити українську державність у принципі», – додав експерт.
Станом на зараз це страшилки, але, на думку пана Сінченка, немає жодних сумнівів, що плани широкомасштабної агресії у Кремлі вже розроблені, затверджені й чекають свого часу. «Якщо Путін вирішить, що настала максимально сприятлива ситуація – вони атакуватимуть. Підготовка до цього йде вже багато років… Якщо щось і змусить Москву знову відкласти свої плани окупації України, то чергового загострення на фронті не уникнути, але до цього ми вже якось звикли», – наголошує політолог.
«Заяви Затуліна нічого нового не демонструють. Тим не менше, у найближчий квартал варто однозначно очікувати загострень», – вважає політичний експерт, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.
По-перше, Кримська платформа в черговий раз порушить для світової спільноти питання російської окупації півострову. По-друге, вибори в Росії завжди супроводжувались зростанням зовнішньої напруги. «Електорат необхідно єднати, а єдине в чому успішний Кремль – це в нав'язуванні стереотипів "осажденная крепость" і мілітаристських гаслах. Тому загострення неминучі – розпочинаючи від ловлі диверсантів і завершуючи ескалацією бойових дій на Донбасі», – стверджує експерт.
І, по-третє, чергова криза коронавірусу в РФ вимагає переорієнтації уваги.
«Звичайно, якщо вдасться такими заявами «залякати» й Україна піде на поступки, то тоді РФ очікує ще одна перемога. Хоча останнє поки що виглядає малоймовірним», – переконує Богдан Петренко.
Заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький каже, що подібні заяви щонайперше слід розглядати як частину внутрішньої політики РФ, адже у вересні – вибори до Держдуми. «І коли особливо нічим похвалитися – обвал економіки, безробіття, зрештою, невідомо як розвиватиметься ситуація з пандемією коронавірусу, а ситуація там направду жахлива – одразу ж заводиться шарманка про Україну. Це вже традиція».
Другий момент… Експерт також нагадав, що саме до кінця цього року під час зустрічі в Женеві Байден дав час Путіну на приведення в свідомість «3-6 місяців, після яких буде прийнято рішення».
«Путіну нічим відповісти Байдену. Вдруге він навряд чи підведе до кордонів з Україною 120 тисяч військових, щоб побрязкати зброєю – це вже неоригінально. Але… Коли по обидва боки лінії фронту знаходяться десятки тисяч людей з важким (і не тільки) озброєнням, то провести якусь провокацію, щоб викликати нашу, приміром, реакцію – це, в принципі, не так вже й складно. А далі… Один-два кроки до ескалації й уже намалювалася нова проблема, й знову потрібно зустрічатися, й про щось домовлятися з Байденом. Нарешті, Донбас – це не 50 тисячна Південна Осетія, це не 100 тисячна Абхазія, ба, навіть не 400 тисячне Придністров’я, а це – 4 мільйони (до окупації. - Ред) людей. Ситуацію потрібно підводити до якогось логічного завершення», – каже пан Голобуцький.
Політолог не виключає, що Кремль має свої крайні терміни вирішення «української проблеми». Ймовірно, в Москві переконані, що потрібно це робити зараз, бо в іншому випадку «вікно можливостей» закриється вже назавжди. У будь-якому випадку, причина для Путіна повинна бути досить важливою, щоб прямо йти проти однозначних попереджень Білого дому.
«Кремль може спробувати інспірувати внутрішні заворушення в Україні або ж реалізувати чисто військовий план, або… Що саме вибере Путін, поки сказати важко, але те, що День Незалежності вони вибрали як мітку для активності, вже зрозуміло», – підсумував Олексій Голобуцький.
«Часові рамки озвучені депутатом Держдуми співпадають з візитами Зеленського до Німеччини, Меркель до США та можливої зустрічі Зеленського й Байдена (дата поки що невідома). І День Незалежності може стати відправною точкою», – коментує політолог Валерій Клочок.
Але не військової ескалації, каже експерт, а, скажімо, перезавантаження Мінських угод. «Українська влада, безумовно, усвідомлює наслідки оновленого плану припинення війни, який може мало чим відрізнятися від існуючих Мінських угод. Їх виконання однозначно не залишиться поза увагою опозиційних до нього політичних сил та радикально налаштованих українців», – підсумував Валерій Клочок.
Мирослав Ліскович. Київ