«Антипутінська коаліція»: тонни боєприпасів від США та спецназ Великої Британії
Розширенням військово-технічного співробітництва союзники України надсилають недвозначні сигнали Кремлю
За останні кілька днів вітчизняний інформаційний простір став особливо насичений важливими повідомленнями щодо підтримки України з боку так званого англо-саксонського клубу країн-членів НАТО – Великої Британії та США. До слова, низка українських політичних та військових експертів уже встигли висловити з цього приводу думку, що саме тут вимальовуються контури майбутньої антипутінської коаліції. Про що йдеться?
Давайте по порядку:
1. Міністр закордонних справ Великої Британії Елізабет Трасс закликала Європейський Союз об’єднатися і заблокувати сертифікацію газопроводу «Північний потік-2»;
2. Британська газета The Mirror повідомила про готовність Великої Британії надіслати в Україну 600 спецпризначенців. Тобто вперше йдеться про готовність британців спрямувати саме військовий контингент до України, випереджаючи навіть США;
3. Київ та Лондон підписали міжурядову угоду, яка передбачає виділення кредиту (на 10 років) на суму 1,7 млрд. фунтів на розвиток українських ВМС. Ці гроші, зокрема, мають піти на спільне проектування та виробництво восьми ракетних катерів, придбання двох тральщиків, а також будівництво з участі британських фахівців двох військово-морських баз – в Очакові та Бердянську;
4. США передали Україні чергову партію допомоги ㅡ приблизно 80 тисяч кілограмів боєприпасів;
5. Прем'єр-міністр Сполученого королівства Борис Джонсон закликав ЄС підтримати Україну: «Ми сподіваємося, що наші друзі усвідомлюють, що вибір незабаром постане між тим, підсісти ще більше на російські вуглеводні, які йдуть через гігантські нові трубопроводи, або заступитися за Україну і виступити на захист справи миру і стабільності». Пан Джонсон припустив, що Путін може обмежити постачання з трубопроводів, що проходять через Східну Європу, якщо європейські країни відстоюватимуть наміри захистити Україну.
А тим часом стало відомо, що Німеччина вирішила призупинити сертифікацію «Північного потоку-2». Ба більше, офіційний Берлін та Париж напередодні оприлюднили спільну заяву такого змісту: «У разі нової спроби підриву територіальної цілісності України на РФ чекають серйозні наслідки».
Втім, повернімося до того, з чого почали.
200 спецназівців SAS і 400 десантників: чи є законні підстави для прибуття в Україну британського військового контингенту?
The Mirror повідомила про формування сил у складі членів SAS, спеціального розвідувального полку, медиків, інженерів, зв'язківців і десантників з 16 десантно-штурмової бригади, які Велика Британія готова перекинути в Україну.
«Від 400 до 600 військовослужбовців готові. Їхнє спорядження запаковано, і вони готові полетіти в Україну і або приземлитися, або висадитися з парашутом. Вони підготувалися для обох випадків», – заявляє джерело видання. Підготовка почалася після того, як глави оборонних відомств та розвідки МІ-6 інформували британський уряд, що президент РФ Владімір Путін становить реальну небезпеку для України та Заходу.
Сказати, що ця новина шокувала українців (в позитивному сенсі), це не сказати нічого. Але є одне «але»: наше законодавство забороняє іноземним силовим підрозділам брати участь у військових операціях на території України.
Але вихід усе-таки є.
«На тимчасовій основі іноземні підрозділи можуть перебувати в Україні. Вони можуть бути оформлені для участі у навчанні або їх можуть оформити як інструкторів», – розповідає військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов.
Подібним чином висловився заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь: «Підрозділи збройних сил інших держав можуть перебувати на нашій території відповідно до рішення парламенту, який кожного року у січні-лютому ухвалює закон про допуск іноземних військових підрозділів для навчань. У документі прописується, які військові навчання впродовж року проходитимуть на території України, чисельний склад іноземних підрозділів, їхня техніка, і вказується термін їхнього перебування в країні. Себто, таким чином може бути ухвалене рішення і відносно допуску британської групи військовослужбовців у кількості 600 осіб з технікою і зброєю».
Зрозуміло, що все це повинно відбуватися в рамках певних домовленостей. Але, на думку військового експерта Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Ігоря Козія, враховуючи той факт, що британська сторона заявила про таку готовність – «українське військово-політичне керівництво, вочевидь, вже розглядає це питання». Експерт продовжує: «Чому британці так активно включаються у допомогу Україні зараз? Давайте згадаємо Будапештський меморандум. Тож на мій погляд, це абсолютно цивілізований підхід. До того ж вони чітко розуміють: якщо Москва перейде межу, то піде далі в Європу».
«Почала розширюватись робота по військово-технічному співробітництву України, Великої Британії і США. Це співробітництво створює контури майбутньої антипутінської коаліції. (…) Військове керівництво в Україні змінилось і воно, на мій погляд, зараз більш підготовлене до відповіді ніж попереднє. Доказом цього є бойове застосування безпілотника «Байрактар». Путін, зі свого боку, пришвидшує ситуацію, тому що розуміє – пройде ще трохи часу і Україна вийде із зони своєї вразливості», – наголосив директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак у коментарі газеті «День».
Допомога від США: які саме боєприпаси «прилетіли» в Україну та чому це так важливо?
На початку вересня 2021 року у межах робочого візиту президента Володимира Зеленського до Вашингтона уряди країн підписали угоду про стратегічні засади оборонного партнерства між міністерствами оборони України та США. Угода, зокрема, передбачала надання Україні додаткових $60 млн.
У документі йшлося, що до американської допомоги входитимуть бронебійні системи Javelin та інше оборонне летальне та нелетальне обладнання, яке дасть змогу Україні ефективніше захищати себе від російської агресії.
Перша партія у межах додаткової допомоги прибула в Україну 10 жовтня, друга – 18 жовтня, третя – 22 жовтня.
«80 тисяч кілограмів боєприпасів… Це було четверте постачання США. Які саме боєприпаси отримала Україна? Номенклатуру точно не скажу, все-таки – це секретна інформація. Але, скоріш за все, йдеться не про артилерійські боєприпаси, так як натівського калібру українська арта поки що немає, а про боєприпаси до тих же ПТРК Javelin, а також до стрілецької зброї, зокрема до снайперських гвинтівок, яку протягом останніх років ми отримали від Сполучених Штатів. Ну, тут логіка є. Наскільки це багато? Скажу так, питання не стільки в обсягах, скільки в ефективності. США продовжують постачати нам високоточну зброю і боєприпаси до неї. І все це дійсно міняє баланс сил на полі бою”, – розповідає Михайло Самусь.
Військовий експерт особливо виокремив Javelin.
«Росіяни розуміють, що йде насичення українських військ високоточною зброєю. Вони розуміють, що планувати наземний наступ, зрештою, прогнозувати його ефективність – дуже важко. Тому що їхні танки, фактично, є нашою мішенню. Захисту від Javelin немає», – наголошує пан Самусь.
Простіше кажучи, плюс один Javelin і боєприпаси до нього – це стовідсотково мінус один ворожий танк.
«І коли в Москві бачать, як американці нам привозять Javelin літаками, то розуміють, що декількох танкових батальйонів у них вже просто немає. А це багато насправді, – стверджує експерт. – Зрештою, це також сильно б’є і по морально-психологічному стані. Адже коли російські танкісти знатимуть, що їм не вижити в цьому бою, можуть бути різні ексцеси з точки зору виконання наказів. Власне, це стосується не лише танкістів».
Заступник директора ЦДКАР згадує, як нещодавно в Криму окупанти відпрацьовували швидкі десантні операції з використанням морської піхоти і нових аеромобільних підрозділів. Але проти таких атак Javelin також дуже ефективні.
«А якщо до цього додати наші протитанкові ракетні комплекси, а також «Байрактари»… Вкупі – це велика загроза для ворога, який планує провести морські десантні та повітряно-десантні операції. По зубах отримають добряче. Адже Javelin може збивати не лише танки. Водночас, якщо запустити ще й «Байрактари»…», – підсумував Михайло Самусь.
Що ж, звучить доволі оптимістично, навіть дуже.
Мирослав Ліскович. Київ