Ердоган у Києві: Стамбул замість Мінська, байрактари і вільна торгівля

У відносинах двох країн з’явився ще один локомотив – відкриття турецького ринку для 95% українських товарів

Учора, 3 лютого, відбувся одноденний офіційний візит президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана в Україну. Саме цього дня 30 років тому було підписано протокол про встановлення дипломатичних відносин між нашими державами.

Нині українсько-турецькі відносини демонструють невпинний розвиток. На порядку денному зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським широкий спектр питань двостороннього співробітництва, серед чільних – безпекові питання, оборонна співпраця, угода про вільну торгівлю. З підписанням останньої було підведено підсумок майже десятирічних перемовин. Зустріч відбувалася на фоні ескалації ситуації на східному кордоні України. Анкара неодноразово заявляла про те, що готова докладати максимальних зусиль для деескалації та мирного врегулювання конфліктів у регіоні, надати майданчик для перемовин України та Росії як на рівні лідерів країн, так і груп перемовників. Після подій у Білорусі така пропозиція вже більш, аніж просто актуальна.

«СЛАВА УКРАЇНІ!» ТА ПРОПОЗИЦІЯ ПОСЕРЕДНИЦТВА ВІД ЕРДОГАНА

Вперше про можливість перенесення перемовин Тристоронньої контактної групи з Мінська до Стамбула заговорили кілька років тому, ще задовго до подій у Білорусі. Але тоді ця тема не особливо затрималася в інформаційній площині. Конкретніше цю ідею президент Турецької Республіки Реджеп Тайїп Ердоган озвучив у листопаді минулого року: Туреччина готова взяти участь у врегулюванні ситуації на сході України як посередник у будь-якому прийнятному форматі за умови згоди на це обох сторін, оскільки має хороші відносини з обома державами, та сподівається на мирне врегулювання конфлікту. Далі більше – Туреччина готова надати майданчик для такої зустрічі та максимальну підтримку для зменшення напруження між Україною та Росією. Вчора президент Ердоган заявив, що Туреччина готова прийняти у себе саміт на рівні лідерів або перемовини на технічному рівні. В Україні таку ідею підтримують.

Тут варто зауважити, що заява про можливе посередництво часто лунає у поєднанні з іншою – Туреччина незмінно підтримує суверенітет та територіальну цілісність України, не визнає тимчасової окупації Криму. З цих слів починаються українсько-турецькі зустрічі не лише на рівні президентів та уряду, а й рівня губернаторів та мерів. Це ще одне свідчення того, що турецька підтримка є багаторівневою та охоплює різні сфери співпраці. Є в цьому посередництві й елемент адвокатства.

Невелика деталь – вчорашнє «Слава Україні!» з вуст турецького лідера, яке вже лунало під час попереднього візиту та не сподобалося «північним братам», пролунало знову. Це про незмінність позицій Туреччини у відносинах з Україною. «Я не вважаю вторгнення Росії в Україну реалістичним підходом. Бо Україна не звичайна країна. Україна - сильна країна», – заявив два тижні тому Ердоган та вкотре запропонував своє посередництво у розв’язанні конфлікту з Росією.

Україна – партнер, Україна – потужна країна… Такою бачать Україну в Анкарі та готові ці позиції посилювати задля миру в регіоні, надаючи дієву підтримку, часто на фоні «глибоких занепокоєнь» інших.

У Москві посередництво Анкари відкидають, на «стамбульський сценарій» поки не погоджуються, пропонують або залишатися онлайн як зараз, або обирати поміж Москвою, Донецьком чи Луганськом. Питання відкрите і обговорюватиметься на зустрічі Ердогана та Путіна, дата якої поки точно не визначена. Найраніше – у цьому місяці, після повернення президента РФ з Пекіна… Утім, вкотре вчора задекларовану підтримку Туреччини маємо, можемо на неї розраховувати.

БАЙРАКТАРИ: ІСТОРІЯ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ

Історії БПЛА-співпраці України і Туреччини понад три роки. Угоду про постачання шести безпілотників Bayrakatar TB2, що виробляються Baykar Makina, двох станцій управління та двох сотень керованих ракет уклали у листопаді 2018 року. Угода передбачає також постачання комплекту запасних частин, сервісний супровід, навчання персоналу. Підготовку пів сотні фахівців було завершено восени 2019 року. У липні 2021 року перший БПЛА-комплекс отримали ВМС України. Тоді Туреччина стала ледь не єдиною країною, яка погодилася постачати в Україну бойові безпілотники. Це була вигідна для обох сторін співпраця, адже Bayrakatar TB2 тоді лиш починав здобувати свій авторитет.

Про ефективність БПЛА Bayrakatar TB2 заговорили у світі після операції ЗС Туреччини «Весняний щит» у Сирії взимку 2020 року, а після війни в Карабаху вони здобули світову славу. Після залучення «байрактарів» до навчань та патрулювання, 26 жовтня минулого року вони були вперше успішно використані у зоні проведення операції Об’єднаних сил, додавши відчутний внесок до скарбнички успіху безпілотників.

Комплекси Bayrakatar TB2 закупили Польща, Туркменістан, Киргизстан, Туніс, Марокко та інші держави. Про зацікавлення та можливе придбання заявили Литва та Угорщина. Тож спорудження в нашій країні заводу Baykar Makina та запуск навчального центру, що визначено підписаною вчора рамковою угодою, – це не лише про двосторонню співпрацю. Цей проєкт має всі шанси стати міжнародним і розширюватися в майбутньому.

Тим більше, що компанія Baykar Makina ще й активно співпрацює з українськими підприємствами ДП «Івченко-прогрес» та АТ «Мотор Січ» по іншій моделі своїх безпілотників – Akıncı. Різні двигуни українського виробництва будуть стояти на різних конфігураціях цього безпілотника.

Підписана вчора рамкова угода про співробітництво у сфері високих технологій, авіаційній та космічній галузях декларує сприяння цим та іншим проєктам на вищому державному рівні. Після налагодження співпраці по безпілотниках, "оборонку" охрестили локомотивом двосторонніх відносин між державами. Після вчорашньої зустрічі до «потягу» додався ще один локомотив – Угода про вільну торгівлю.

УГОДА ПРО ВІЛЬНУ ТОРГІВЛЮ: ПОЛІТІЧНА ВОЛЯ ДО $10 МЛРД ТОВАРООБІГУ

З підписанням угоди про вільну торгівлю турецький ринок став відкритим для 95% українських товарів. Експерти відзначають збалансованість документу та вказують на те, що  ключові інтереси України враховано. Мова, зокрема, йде про 10 337 найменувань українських товарів, для яких встановлено нульове мито, на 1 348 товарів мито зберіглося, але значно зменшилося, при чому в деяких випадках у 30 разів. На 1,3 тисячі найменувань мито збережене в символічних цифрах – до 5%.

Як пояснив глава уряду Денис Шмигаль, завдяки підписаній угоді раніше закритий турецький ринок відкривається для українського металу. Цей процес буде поетапним, а захисне мито на український металобрухт від вивезення його за межі України залишатиметься.

Україна також зберегла дію мита на вживані автомобілі і секонд-хенд. Дію мит на транспортні засоби і продукцію легкої промисловості встановлено з врахуванням три- і пʼятирічного перехідного періодів. У Мінекономіки порахували, що угода щорічно додаватиме 2,2% до ВВП і 2,6% до прибутків домогосподарств.

Перемовини з Туреччиною щодо угоди про зону вільної торгівлі, як її спочатку називали, а згодом про вільну торгівлю (нинішня назва) тривали з перервами та перезавантаженнями з 2011 року. І могли б тривати ще стільки ж, якби не політична воля на найвищому рівні. Останні кілька років Угода про вільну торгівлю була на рівні узгодження 99%, але той 1% ніяк не давав поставити крапку у процесі перемовин, попри те, що і бізнес, і політики визнавали – без цієї угоди досягти $10 млрд товарообігу не є реальним. Минулорічний показник – більш як $7 млрд, є рекордним. До $10 млрд планують рухатися найближчі 5 років зі швидкістю щонайменше $300 млн на рік.

І що важливо – Угода про вільну торгівлю з Туреччиною об’єднала Чорноморський регіон в єдину зону вільної торгівлі з Україною. Такі угоди вже об’єднують Україну і Румунію, Болгарію, Молдову, Грузію, а тепер і Туреччину.

Ольга Будник, Київ-Анкара

Фото: Офіс Президента