Руслан Стефанчук, Голова Верховної Ради

Напередодні війни Верховна Рада працювала до пізнього вечора, щоб затвердити указ Президента Володимира Зеленського щодо запровадження від 00 годин 00 хвилин 24-го лютого надзвичайного стану на території всієї України, окрім Донецької та Луганської областей. 

Водночас уже вранці 24-го лютого народним депутатам довелося зібратися на екстрене закрите засідання, щоб підтримати новий президентський указ – про запровадження воєнного стану в усіх українських областях.

В інтерв’ю Укрінформу спікер українського парламенту Руслан Стефанчук зізнався, що до останнього не вірив у початок повномасштабної російсько-української війни. За його словами, Верховна Рада готувалася лише до можливої ескалації військової ситуації на сході України, тому 24-го лютого парламентарії зіштовхнулися з новою реальністю. 

Стефанчук розповів агентству про роботу парламенту в умовах війни, міжпарламентське співробітництво та пропозиції від іноземних партнерів щодо евакуації. 

Окрім цього, Голова ВР ствердно заявив, що питання українського суверенітету, територіальної цілісності та державної незалежності не можуть бути предметом переговорів між Україною та росією. У цьому контексті Стефанчук поділився міркуваннями щодо основних засад можливої мирної угоди.

Водночас він повідомив, що вважатиме абсолютною перемогою – відновлення України в межах міжнародно визнаних кордонів станом на 24 серпня 1991 року.

ДЕПУТАТИ МАЮТЬ ЧОТИРИ АЛЬТЕРНАТИВНІ ТОЧКИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗАСІДАНЬ У РАЗІ ЗНИЩЕННЯ БУДІВЛІ РАДИ

– Коли парламент почав готуватися до війни?

– Враховуючи всі наявні повідомлення, парламент почав готуватися до можливих серйозних загострень орієнтовно наприкінці минулого року. Ми не очікували, що буде повномасштабна війна. Мені здається, жодна людина, яка має здоровий глузд, не очікувала, що всередині ХХІ століття може бути повномасштабна війна.

Приблизно з кінця 2021 року ми почали перевіряти мобілізаційну підготовку у Верховній Раді, тобто, як у нас забезпечені питання з логістикою, зв’язком, можливостями спілкування між депутатськими групами і фракціями для того, щоб забезпечити їх присутність на роботі, у тому числі в альтернативних приміщеннях, а не безпосередньо в будівлі парламенту. Окрім цього, ми перевіряли наявність засобів захисту для народних депутатів, пропрацьовували альтернативні варіанти і способи ведення пленарних засідань.

Тобто всі питання, пов’язані з можливими змінами в традиційній роботі Верховної Ради, ми почали вирішувати десь із кінця минулого року. Проте, скажімо так, з реальністю зіштовхнулися вже 24-го лютого.

– Раніше ви розповідали, що мали низку планів на випадок знищення будівлі парламенту. Можете розповісти детальніше, про що саме йдеться?

– Я не можу розповісти про всі плани, тому що небезпека ще існує. Не можу поширювати всі відомості, але в загальних рисах розповім. Наприклад, у разі знищення будівлі парламенту ми мали дві точки в Україні, де народні депутати могли б зібратися на засідання. У нас також були пропрацьовані різні маршрути до цих точок.

На випадок, якби не було можливості виїхати з Києва, ми мали дві альтернативні точки у столиці, де можна було зібратися та ухвалювати рішення, необхідні українському народові.

Загалом ми пропрацювали дві позиції в Києві та дві в інших регіонах України. Географічно я не можу повідомити, де вони знаходяться, але така робота, безумовно, була проведена.

– Яким чином у таких випадках мало б відбуватися голосування?

– Голосування в цих точках, як і в будь-яких інших, що знаходяться за межами вулиці Грушевського, 5, можливе лише одним способом – руками. Відповідно у нас були підготовлені всі необхідні документи, всі необхідні заготовки протоколів, щоб ми могли здійснювати голосування руками. Для цього у нас працювала б лічильна комісія. Окрім того, були заготовлені декілька наборів оргтехніки, які мали б супроводжувати Верховну Раду в цьому процесі. Усе необхідне підготували.

– Президентові Володимиру Зеленському пропонували евакуюватися за кордон і міжнародні партнери, і українські спецслужби. Ви – друга особа в державі. Вам такі пропозиції надходили?

– Під час мого спілкування з колегами-спікерами парламентів багатьох країн були пропозиції від них забезпечити моє перебування в певній країні в разі необхідності. Але ми всі разом ухвалили рішення, що залишатимемося в Україні, тому що тут наш дім, український народ. Ми повинні бути тут.

ПІД ЧАС ВІЙНИ З ПАРЛАМЕНТУ ПРАКТИЧНО ЗНИКЛА ПОЛІТИКА

– Як від початку війни до сьогодні змінився формат роботи парламенту? Як саме?

– По-перше, хочу відзначити і подякувати колегам за те, що з парламенту практично зникла політика. Ми всі об’єднані, щоб ухвалювати рішення, які справді є важливими для України.

По-друге, ми щодня по 5–6 годин проводимо на Zoom-нарадах, щоб погодити всі питання порядку денного, аби вони вносилися в зал підготовленими і не займали багато часу під час розгляду.

По-третє, ми, відповідно до закону про воєнний стан, увесь час працюємо у форматі сесійних засідань, а безпосередньо на пленарне сесійне засідання збираємося в той день, коли є необхідна кількість законів для ухвалення.

По-четверте, голосування відбувається в залі. Спочатку ми голосували в таємному режимі, коли розглядалися рішення, які стосувалися безпеки України. Зараз уже повертаємося до звичайного голосування сенсорною кнопкою та результатами на табло.

Крім цього, ми дуже багато уваги приділяємо співпраці з урядом. Велику кількість законодавчих ініціатив узгоджуємо з урядовцями, тому що вони безпосередньо відповідальні за ситуацію в країні. Парламент сьогодні має допомагати уряду, щоб усі потрібні ініціативи мали підтримку.

Також ми активно працюємо над законодавчими ініціативами політичного характеру. Усі вони пов’язані з діями російської федерації. Верховна Рада ухвалила велику кількість дуже важливих постанов. Наприклад, заяву про визнання дій росії геноцидом українського народу, звернення до Конгресу США про надання рф статусу країни-спонсора тероризму та інші.

Це новації, які не мають спорідненості з мирним часом. Мені здається, у мирний час ми займаємося дещо іншим.

– Все-таки, якщо говорити про початок війни та поточну ситуацію, у роботі парламенту щось змінилося?

– Якщо перші засідання ми більше готувалися онлайн, а в зал приходили лише для голосування, то зараз деякі дискусії переносимо в парламент. За протяжністю засідання Верховної Ради, звісно, зараз стали суттєво довшими, ніж раніше.

НАЙКРАЩИЙ ВАРІАНТ ЗНИЩЕННЯ ПРОРОСІЙСЬКИХ ПОЛІТСИЛ МАЄ ПРОДЕМОНСТРУВАТИ НАРОД НА НАСТУПНИХ ВИБОРАХ

– 12 травня фракція "Опозиційна платформа – За життя" (ОПЗЖ) у Верховній Раді офіційно перестала існувати, оскільки її склад становить менше 17 народних депутатів. Однак у парламенті нині існує так би мовити перероджена ОПЗЖ – депутатська група "Платформа за життя та мир". Я так розумію, парламент не має можливості позбавити цих депутатів мандата?

– Так, з огляду на те, що кількість народних депутатів у ОПЗЖ стала меншою за 17, ця фракція, згідно з Регламентом ВР, перестала існувати в парламенті.

Зрозуміло, що це не впливає на депутатів, які були та є її членами. З чим це пов’язано? У Конституції є чіткий перелік підстав позбавлення депутатського мандата. Ми йдемо шляхом, передбаченим Конституцією України, та не можемо вчиняти в незаконний спосіб.

Мені здається, що найкращий варіант знищення проросійських фракцій і партій буде продемонстровано на наступних виборах, тому що саме народ дасть оцінку всім їм. Це буде в законний спосіб, в який ми зможемо очистити владу від прорашистських впливів.

– Попри тривалу збройну агресію російської федерації, у тому числі за участі білорусі, проти України, дипломатичні відносини із цими державами зберігаються. Вам відома точна кількість угод між Україною, рф та білоруссю, які досі чинні? Чи планується їх денонсація?

– Почну з того, що раніше парламент ухвалив закон про дерадянизацію українського законодавства, яким визнано такими, що не є чинними, низку угод, які зберігалися з Радянського Союзу та УРСР. Ми майже 1200 законодавчих актів дерадянизували.

Крім того, ми поставили завдання для колег з уряду провести, скажімо так, деросіянизацію, дебілорусізацію цих угод. Ми очікуємо рішень від уряду, тому що всі питання, пов’язані з ратифікаціями, денонсаціями, ідуть за ініціативи Кабінету Міністрів. Ми будемо очікувати таких пропозицій та обов’язково першочергово розглядатимемо.

Але хочу підкреслити, що Верховна Рада уже розглянула дуже багато питань щодо денонсації угод із рф та білоруссю. Зокрема, угоди про участь України в СНД уже денонсовані. Будемо очікувати загальний перелік. Наприклад, що Міністерство закордонних справ буде вважати за потрібне прибрати в законодавчому полі України.

Чи можемо ми прибрати все? Вочевидь, ні. Тому що є низка угод, що стосуються прав людини, які мають зберігатися. Наприклад, якщо українці перебуватимуть на території тих держав, а також обміни полоненими, – це все відбувається на рівні міжнародних угод. Водночас економічні угоди мають бути скасовані.

– Які плани парламенту в короткостроковій перспективі?

– Оскільки в Україні постійно змінюються і економічна, і фінансова ситуації, також завжди є необхідність запровадження рішень щодо озброєння, ми формуємо порядок денний з огляду на потреби народу та уряду. Щотижня починаємо з формування визначальних законопроєктів, а після цього готуємо їх до винесення в зал. Так ми робили під час усіх засідань.

12 травня відбулося засідання, на якому ухвалено 17 законодавчих актів. Вони традиційно стосувалися питань української економіки, оподаткування, обороноздатності країни, запровадження санкцій проти росії. До речі, вперше було запроваджено механізм конфіскації майна тих, хто підтримує російську агресію.

Ідемо таким шляхом. У нас кілька основних напрямів. Як тільки законопроєкти готові, ми виносимо їх у зал і практично завжди підтримуємо конституційною більшістю.

РАДА МОЖЕ ПОВЕРНУТИСЯ ДО ІНІЦІАТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ОНЛАЙН-ГОЛОСУВАННЯ

– Які мінуси в робочому процесі під час воєнного періоду ви побачили? Що після перемоги точно зміниться в підходах до парламентської роботи? Можливо, буде впроваджено механізм онлайн-голосування?

– Я досі вважаю великою помилкою те, що ми не запровадили механізм онлайн-голосування на початку пандемії COVID-19. Тоді мною одним із перших у світі був запропонований формат голосування онлайн. Він не передбачав нічого нового. Це було б голосування щодо найбільш складних питань, яке відбувалося б руками, але в режимі онлайн. Однак наші політичні супротивники виступили категорично проти, тому таке рішення не було ухвалено. Я вважаю, що це була недалекоглядна позиція з їх боку. Нинішня ситуація наочно це демонструє.

Зараз ми збираємося в парламенті, голосуємо закони, але я досі вважаю, що має бути запобіжник у вигляді онлайн-голосування на випадок будь-яких зазіхань на єдиний законодавчий орган, який не може бути замінений нічим. Я думаю, що з часом ми повернемося до розгляду цієї пропозиції.

–У березні в парламенті був зареєстрований законопроєкт, який передбачає можливість проведення дистанційних засідань під час воєнного стану. Його авторами є 241 народний депутат, у тому числі ви. Чому цю законодавчу ініціативу так і не було розглянуто? Опозиція була проти?  

– Зараз ми намагаємося формувати порядок денний із консенсусних законопроєктів, щоб підвищити ефективність законодавчих ініціатив та гарантувати безпеку Верховної Ради. На жаль, наші опозиційні колеги сказали, що використають усі можливі парламентські засоби, щоб заблокувати цей документ.

Ми вважаємо, що витратити день або кілька днів на один законопроєкт, враховуючи те, що ми маємо оперативно ухвалювати закони, пов’язані з воєнним станом, економікою в умовах війни, це нераціонально.

НОРМАЛІЗАЦІЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТУ НАПРЯМУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СИТУАЦІЇ У КРАЇНІ

– У вас часто запитують про повернення до традиційного режиму роботи Верховної Ради. Мене це також дуже цікавить, але давайте сформулюємо дещо інакше. Ви прогнозуєте до кінця цієї сесії повернення до роботи в режимі пленарних засідань, що передбачені графіком сьомої парламентської сесії?

– Я дуже цього хочу. Робитиму все можливе, щоб це відбулося, але нормалізація роботи парламенту напряму залежить від нормалізації ситуації в країні. Як тільки ми побачимо, що рівень безпеки дозволяє запустити роботу парламенту в традиційному режимі, я думаю, що ми обов’язково до цього перейдемо.

До речі, я не вважаю, що теперішній режим якимось чином гальмує діяльність парламенту. Ми ухвалили майже 150 законодавчих рішень. Думаю, що така робота відповідає всім вимогам і викликам часу.

– Як бути з календарним планом сесії, якщо воєнний стан буде продовжено? Сьома сесія має завершитися 22 липня. Очевидно, що війна до цього часу не завершиться…

– У такому випадку ми будемо керуватися 12 статтею Закону України «Про правовий режим воєнного стану», де чітко зазначено, що під час воєнного стану Верховна Рада працює в сесійному режимі. Тобто ми не будемо закривати цю сесію, а продовжуватимемо працювати до припинення воєнного стану.

У ВР ПЛАНУЮТЬ ПЕРЕГЛЯНУТИ АКРЕДИТАЦІЇ ЖУРНАЛІСТІВ ПРОРОСІЙСЬКИХ ЗМІ

– Коли акредитовані ЗМІ отримають доступ до роботи в парламенті? Ви зараз розглядаєте таку можливість?

– Ви ж прекрасно знаєте, що Київ піддавався ракетним ударам по об’єктах цивільної інфраструктури. Крім цього, неодноразово у ЗМІ з’являлася інформація про погрози від міністерства оборони держави-агресорки щодо застосування ударів по центрах ухвалення рішень. Ці ракетні удари потенційно можуть нести загрозу людським життям.

Апарат Верховної Ради звернувся до спеціальних структур, які можуть повідомити про рівень безпеки чи небезпеки перебування у парламенті, щодо того, чи можемо ми вже повертати журналістів. Ще не всі відповіли, але з тих відповідей, які вже надійшли, можу сказати, що станом на зараз існує високий рівень небезпеки повернення журналістів до Верховної Ради. Як тільки рівень безпеки буде нормалізовано, безперечно, ми повернемося до традиційної діяльності парламенту з участю парламентських журналістів.

Однак нам треба буде провести серйозну роботу, пов’язану з переглядом акредитацій, щоб визначити ЗМІ, які або потрапили під санкції, або пропагували російські наративи. Ми маємо переглянути акредитації цих ЗМІ у Верховній Раді.

– Тобто, можливо, навіть позбавлятимете проросійські ЗМІ акредитацій?

– Я зараз не готовий відповісти на це запитання. Здається, це питання більше до керівника Апарату. Я вважаю, що проросійські медіа не можуть мати акредитації українського парламенту. Ми проведемо аналіз, після якого ухвалимо рішення щодо цього.

НАСТУПНОГО ТИЖНЯ РОЗПОЧНЕТЬСЯ ДІАЛОГ ЗІ СПІКЕРАМИ ПАРЛАМЕНТІВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ, ЯКІ СКЕПТИЧНО НАЛАШТОВАНІ ЩОДО ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО ЄС

– Як відомо, нині міжпарламентська співпраця доволі активно розвивається. Ви постійно запрошуєте спікерів іноземних парламентів відвідати Україну. Кого чекаєте наступного тижня?

– Не хочу спойлерити. Розкажу, що приблизно місяць тому звернувся до колег-спікерів іноземних держав із пропозицією приїхати до України, щоб на власні очі побачити, що тут відбувається. За цей період майже 15 спікерів завітали до Української держави, за що я дуже вдячний. Їхня підтримка на рівні парламентів значно збільшилася після візитів.

Зараз практикуємо новий формат взаємодії зі світовою спільнотою – запрошуємо лідерів іноземних держав виступати в українському парламенті. Такою пропозицією вже скористалися Прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, Прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте. Ми готові надати цей майданчик усім охочим. Список уже доволі великий. Зараз думаємо, хто з них міг би виступити на наступному засіданні Верховної Ради. Поки що не буду спойлерити, але в нашому парламенті незабаром обов’язково буде високопоставлений гість.

Крім того, ми пропрацювали низку питань, пов’язаних із європейською інтеграцією України. Я практично щодня телефоном спілкуюся зі спікеркою Європейського парламенту Робертою Мецолою, якій дуже вдячний за допомогу на цьому шляху.

Наступного тижня продовжимо спілкування з лідерами парламентів Європейського Союзу, особливо зі скептиками, для того, щоб переконати їх щодо надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС.

Ми виконуємо дуже велику роботу в парламенті та на рівні держави за лідерства Президента Володимира Зеленського. Нам дуже важливо отримати позитивне рішення щодо кандидатства на членство в Євросоюзі.

– Можете назвати країни, які скептично налаштовані щодо перспектив членства України в ЄС?

– Це робоча інформація. Якщо я оприлюдню перелік країн-скептиків, нам буде ще важче з ними спілкуватися, але ви маєте розуміти, що вони є. Є країни-друзі, які підтримують Україну в усіх питаннях, а є країни, які значно менше підтримують Українську державу в її прагненнях щодо європейської інтеграції.

Найбільш важливий меседж, який я хочу передати світові, полягає в наступному. За останніми показниками «Євробарометра», загальна підтримка вступу України до Європейського Союзу становить 66% громадян держав-членів ЄС. Такої підтримки ніхто ніколи не мав, тому я дуже сподіваюся, що всі парламенти, уряди зважатимуть на позицію своїх громадян і зроблять усе для того, аби ця позиція була сприйнята.

Україна не прийме будь-які інші замінники поступу до Європейського Союзу, як, наприклад, якісь спеціальні умови. Європейські народи та народ України хочуть бути разом. Підтримка вступу до ЄС українцями сягає понад 90%. Я думаю, що на це теж треба зважати. А нашим колегам треба зважати на те, чого хочуть їхні народи.

Крім того, я завжди у розмовах зі спікерами іноземних парламентів наголошую на тому, що жоден народ держав-членів Євросоюзу не платив таку велику ціну за своє право бути членом Європейського Союзу, як заплатив український народ. На це теж треба зважати.

ПИТАННЯ УКРАЇНСЬКОГО СУВЕРЕНІТЕТУ, ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ, ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ НЕ МОЖУТЬ БУТИ ПРЕДМЕТОМ ДЛЯ ПЕРЕГОВОРІВ ІЗ РФ

– Як ви вважаєте, мирне врегулювання воєнної ситуації в нинішніх умовах можливе?

– Усі ми прагнемо миру, але маємо розуміти, що кожен мир має ціну. Я вважаю, що в будь-якій війні залишається місце для дипломатичного діалогу, але російські агресори мають розуміти, що з кожною Бучею, Ірпенем, Бородянкою коридор дипломатичних переговорів стає дедалі вужчим.

Якщо вони зацікавлені в проведенні дипломатичних переговорів, треба вчиняти певні дії, пов’язані з деокупацією українських міст. Війна має відповідати правилам і звичаям ведення війни, а не такому агресивному нападу, який спостерігається з боку російської федерації.

Безперечно, усі ми – прихильники миру, але варто розуміти, на які межі цього миру ми можемо погодитися. Українська сторона чітко сказала, що питання українського суверенітету, територіальної цілісності, державної незалежності є тими червоними лініями, які не можуть бути предметом переговорів із російською федерацією.

– Вам відомо щось про процес перемовин? Як вони зараз відбуваються?

– Я не є учасником переговорної групи, але з тієї інформації, яка мені відома, переговори відбуваються в робочо-технічному стані. Я думаю, що переговорники працюють над тим, аби максимально забезпечити виконання визначальних інтересів для України. Мені відомо, що переговори тривають, але про результати краще повідомлять речники переговорних груп.

– Якщо все-таки вдасться досягнути укладення мирної угоди між Україною та росією, якими мають бути її основні засади?

– В основі цієї мирної угоди мають бути визначальні для України червоні лінії. Передусім - територіальна цілісність, незалежність, суверенітет, повернення всіх українців додому.

Ця угода має базуватися на потужних гарантіях з боку світових лідерів. Ми маємо говорити саме про гарантії, а не якісь запевнення, як це було при укладенні Будапештського меморандуму. Ми не маємо допустити ще один  Будапештський меморандум. Питання безпекових гарантій буде основним при підготовці мирної угоди.

– Яке місце в цій угоді має посідати Крим та Донбас?

– Питання територіальної цілісності має бути поза дужками в цій угоді. Крим і Донбас – це Україна.

ЗАГАЛЬНИЙ ЧЕК ВІЙНИ МАЄ БУТИ ПРЕД’ЯВЛЕНИЙ росії З ВИМОГОЮ СПЛАТИТИ ЗА ВСІ ЗБИТКИ

– Розкажіть про своє бачення перемоги. Абсолютна перемога України, на вашу думку, що це?

– Перемога – це Україна в межах своїх кордонів станом на 24 серпня 1991 року. Це саме ті кордони, в яких вона визнана незалежною державою Організацією Об’єднаних Націй.

Це – повернення всіх українців додому.

Це – жорсткі репарації для України від російської федерації. Вона повинна відновити все, що зруйнувала в Україні: кожен місток, кожну квартиру… Це все має бути відновлено коштом росії.

Окрім цього, Міжнародний кримінальний суд має надати оцінку діям спецслужб та вищого військово-політичного керівництва рф. У моєму розумінні це буде абсолютною перемогою України.

– Щодо репарацій. Як затвердити це зобов’язання на юридичному рівні?

– Ми зараз проводимо дуже велику роботу на міжнародному рівні. Зокрема, щодо співпраці з Міжнародним кримінальним судом, де дуже важливо довести злочини російської федерації, починаючи з військової агресії, завершуючи геноцидом українського народу.

Верховна Рада ухвалила всі необхідні законодавчі ініціативи щодо цього питання. Тепер очікуємо активних дій прокурора МКС пана Хана, а також відповідного рішення суду.

Паралельно дуже важливо підрахувати всі збитки, які завдані Україні з боку російської федерації. Існують безліч методик визначення цих збитків. Вони вже переведені у факт фіксацій окремих речей. Наскільки мені відомо, кожна особа у застосунку «Дія» може повідомити про пошкоджену або знищену нерухомість внаслідок військової агресії російської федерації.

Після цього буде пораховано суму. Загальний, якщо можна так сказати, чек війни має бути пред’явлений російській федерації з вимогою сплати.

Крім цього, ми ухвалили багато звернень до інших країн про задоволення інтересів України щодо виплати репарацій з майна, яке було арештовано у громадян рф. Будемо і надалі вимагати, щоб із цього майна було покрито збитки, завдані Україні російською федерацією.

– А якщо росія відмовиться виплачувати репарації?

– У нас же є майно російської федерації. Якщо буде ухвалено загальне рішення, рішення Міжнародного кримінального суду, то нам і не треба буде згоди. Майно просто буде арештовано, реалізовано і з нього будуть покриті всі збитки Україні.

УВЕСЬ ЦИВІЛІЗОВАНИЙ СВІТ ГОТОВИЙ СПРИЯТИ УКРАЇНІ В ПІСЛЯВОЄННІЙ ВІДБУДОВІ

– Яка участь парламенту в післявоєнній відбудові України. Чи напрацьовуються механізми, пов’язані з цим процесом?

– Безперечно. Ми вже ухвалили низку законодавчих актів. Зараз на розгляді у Верховній Раді перебуває закон щодо того, яку методику вирахування збитків ми застосовуватимемо після отримання всіх фіксацій, щоб вона сприймалася світовою спільнотою.

Також ми ухвалили законодавство про санкції щодо російського майна в межах України. Верховна Рада ухвалює всі необхідні рішення для вирішення цього питання.

– Які країни вже висловили готовність долучитися до відбудови України?

– Увесь цивілізований світ готовий сьогодні сприяти Україні у відбудові.

У розмовах із міжнародними колегами продукую ідею, запропоновану Президентом України Володимиром Зеленським, щоб кожен постраждалий регіон відбудовувався під егідою конкретної держави.

Я знаю, що є попередні домовленості про те, що Київська область буде відбудовуватися під патронатом Великої Британії, Житомирська область - під патронатом Естонії.

Ми хочемо продемонструвати, що весь світ єдиний не лише у військовій підтримці України, а й у бажанні відновити державу. Кожна область, кожен регіон, кожен населений пункт, залежно від масштабів, буде відбудовуватися під егідою певної держави. Я вважаю, що це блискуча ідея. Світовий політикум дуже позитивно сприймає її.

 Ангеліна Страшкулич

Фото надані пресслужбою