Еміне Джапарова, перша заступниця міністра закордонних справ України

Минулого тижня Єврокомісія рекомендувала надати Україні статус кандидата в члени ЄС, що є обов’язковим формальним кроком перед розглядом питання на рівні Європейської ради.

Після оголошення офіційної думки Єврокомісії одна з країн-скептиків, Нідерланди, оголосила, що готова підтримати надання Україні статусу кандидата. Водночас міністр закордонних справ Нідерландів Вопке Гукстра зазначив, що може минути багато років, перш ніж Україна стане повноцінним членом ЄС. І вже у середу Палата представників парламенту Нідерландів обговорюватиме позицію країни на цьому саміті ЄС.

Європейська рада розгляне заявку України щодо отримання статусу кандидата на членство в Європейському Союзі на своєму засіданні 23-24 червня.

Укрінформ у Нідерландах поспілкувався із першою заступницею міністра закордонних справ України Еміне Джапаровою, яка провела низку зустрічей, щоб заохотити європейських колег підтримати Україну та надати статус кандидата на членство в ЄС.

ТРАНСФОРМАЦІЯ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ У НІДЕРЛАНДАХ ВІДБУЛАСЯ

- Єврокомісія 17 червня рекомендувала надати Україні статус кандидата в члени ЄС. Що це означає для країн-скептиків?

- На цю оцінку, думку будуть орієнтуватися, але це ще не все. Є інший нюанс: після того, як Європейська комісія оголошує свою думку, почнуться національні процедури, які передбачають ухвалення парламентами відповідних рекомендацій своїм урядам. І дебати з цього питання у деяких парламентах, зокрема, у Нідерландах, будуть дуже активними. А яка позиція переможе, це, власне, питання. Отож, ми тут для того, щоб створити певне підґрунтя, аби рекомендація парламенту була на користь України.

- Пані Еміне, розкажіть, що ви відчуваєте після того, як уряд Нідерландів заявив про готовність підтримати надання Україні статусу країни-кандидата на вступ до ЄС. Як вдалося достукатися до скептично налаштованих Нідерландів?

- Я відчуваю піднесення, і точно можу підсумувати роботу великої команди людей, чия місія виконана. Те, що ми тут робили останні тижні – забезпечили багатокомпонентну присутність, активно працювали з експертами, медіа, офіційними особами, парламентом, ще культурна дипломатія, – всі можливі рівні ми включили і щасливі від того, що отримали сигнали, яких очікували.

І меседжі, які ми доносили, мені здається, вони справили враження. Трансформація суспільної думки в Нідерландах відбулася, і уряд змушений іти в ногу з тим, що думають звичайні люди. А люди вважають, що ми є частиною Європейського співтовариства, що ми заслуговуємо бути країною, яка повинна приєднатися до ЄС. Водночас усі розуміють, що це шлях, який вимагатиме трансформації та реформ, величезних зусиль.

- Так, Україна все ще має багато зробити, і нам всі постійно про це нагадують. Що вже було зроблено за вісім років?

- Ми розуміємо, що 23-24 червня, коли Україні, я сподіваюся, нададуть статус кандидата, то це буде політична інвестиція в майбутнє, політичний сигнал. Але водночас країни мають брати до уваги те, що ми вже проробили, зокрема, 63% Угоди про асоціацію  імплементовано. Ми інтегровані в усі можливі сфери Європейського Союзу – від енергетики до торговельних сфер. І цей шлях продовжуватиметься. 93% наших зовнішньополітичних рішень – в одну лінію з Європейським Союзом. Ми свідомо синхронізуємо свої зовнішньополітичні рішення з нашим головним партнером – Європейським Союзом. І це теж ознака того, що для нас це – не просто патетика, а наше життя, і ми демонструємо свою європейськість на дуже конкретних життєвих прикладах. Коли воюємо, коли вмираємо за цінності, коли в європейських країнах про них тільки говорять, а ми їх відстоюємо. І це величезний насправді шлях, коли за таких умов ми проявляємо силу говорити про майбутнє, а не впадаємо в песимізм. І кожен українець робить те, що може. Війна путіна поставила під питання стабільність як явище. І сьогодні все більше європейських країн розуміють, що їхня політика в безпековій сфері не є достатньою, не є ефективною, і без України вона точно не відбудеться.

УКРАЇНА ПОТРІБНА ЄВРОПІ ТАК САМО, ЯК І ЄВРОПА ПОТРІБНА НАМ

- Чому Україна потрібна Євросоюзу?

- Україна буде потужним партнером. Ми – не країна, яка з простягнутою рукою щось просить, як дехто нас уявляє. Ми є країною, яка робить серйозний внесок, зокрема, в безпековий вимір. Немає жодної країни в ЄС, яка б мала такий досвід війни, немає країни з такою армією, як у нас. Сільське господарство, цифровізація… Жодної країни в ЄС немає, яка б мала такий додаток, як «Дія», коли в кілька кліків ти можеш отримати більшість державних послуг. Ми це все проговорюємо нашим партнерам, демонструємо.

- Минулого тижня президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц та прем'єр-міністр Італії Маріо Драгі під час візиту в Україну побували в Київській області. Як така демонстрація жахіть війни впливає на лідерів країн, коли вони повертаються додому з України?

- Коли ти бачиш на власні очі, що в середині Європи у 21 сторіччі можуть такі жахіття відбуватися, і це бачиш не на сторінках газет чи у відеосюжетах, а на власні очі, чуєш людей, які пережили ці жахіття, то ти не можеш уже жити, як ти жив. І якщо здається, що війна далеко, то ні, вона дуже близько. Зокрема, нідерландці люблять їздити на відпочинок в Іспанію, і це така сама дистанція.

- Що означає для України статус кандидата на вступ до ЄС?

- Кожні стосунки на певному моменті потребують формалізації. Я так і казала, якщо мовою метафори висловлюватися: наприклад, коли хлопець освічується дівчині й дарує їй обручку на знак того, що він хоче бути з нею, то це не є гарантією того, що вони одружаться. Але обручка – певна ознака, демонстрація серйозності намірів. Тож так само і ми розглядаємо кандидатство як певний сигнал, що ми є частиною Європейського співтовариства. І якщо ми не отримаємо цей статус, то вважатимемо, що це буде сигнал путіну про можливість безкарно йти далі. Його апетити зростуть, і першими під загрозою опиняться інші країни. Ми стоїмо на порозі величезних загроз, яких ще не було після Другої світової війни. Путін хоче переглянути всю сучасну геополітичну карту, тому ми й кажемо, що Україна потрібна Європі так само, як і Європа потрібна нам.

ПРАЦЮЄМО, ЩОБ КОЖЕН УКРАЇНЕЦЬ МІГ ПОВЕРНУТИСЯ ДОДОМУ

- Під час візиту в Нідерланди ви зустрілися з українцями, які через війну були вимушені покинути свої домівки. Якою була ця зустріч?

- Зустріч була не просто емоційною, вона була сповнена якогось родинного зв’язку. Ми ділилися своїми історіями. Я розповідала свою історію про те, як моя сім’я наразі долає ці виклики війни, і так само українці ділилися зі мною своїми історіями та переживаннями. Головне, з чим я приїхала до них, – це те, що ми всі повернемося. Президент очікує, що всі українці повернуться додому. І ми працюємо над тим, щоб кожен українець міг повернутися додому і щоб було куди повертатися.

- Розкажіть про вашу зустріч з мером Маастрихта Аннемарі Пенн-те Страке, зокрема, про подальшу співпрацю та можливість побратимства між Маастрихтом та одним з українських міст.

- Фантастична зустріч. Людина емпатична. Вона дуже багато зробила, щоб допомогти нашим українцям тут. Вона питала, що ще можна зробити. Ми, зокрема, обговорювали можливість реабілітації наших цивільних, що постраждали від війни. Ми говорили про те, що можна було б підписати угоду про міста-побратими. І мер дуже позитивно та схвально поставилася до цього. Наразі ми маємо відпрацювати це питання та дати їм пропозиції.

- Минулого тижня у Роттердамі відбувся одноденний бізнес-форум з відновлення України. У заході взяли участь представники громадського та бізнес-секторів Нідерландів, іноземного бізнесу, українські та нідерландські асоціації у сферах агропромислового комплексу, енергетики, медицини, ІТ сфери. Чому сьогодні для України важливі такі заходи?

- Ми презентуємо урядове бачення реконструкції та розвитку країни. І це теж інвестиція в майбутнє, бо війна закінчиться, а відновлювати країну доведеться. І саме таке відновлення ми бачимо у партнерстві. Ми запрошуємо нідерландський бізнес, і близько трьохсот компаній зареєструвалися на цей бізнес-форум. Тобто ми бачимо, що є великий інтерес.

Зараз ми презентуємо нашу дорожню карту. Нідерландський бізнес має це почути. І на основі цього можна вже говорити про співпрацю. Цей бізнес-форум передбачав сигнали української сторони про те, що реконструкція та розвиток – це те, над чим ми працюємо. Що є план уряду, який буде презентовано в Лугано на конференції, є чіткі пріоритети, як ми це бачимо. Що насправді є бізнес, який ще триває, і є компанії, які інвестують в Україну навіть за таких складних умов. Що є життя.

І нам важливо шукати ці можливості, бо економіка та підприємці є кров’ю будь якої держави. Мене тішить, що велика кількість людей зареєструвалася, присутність людей була максимальною. Від нідерландської сторони є певні сигнали про інтерес, зокрема від міністра торгівлі, з якою ми мали зустріч та проговорювали детальні речі. Українські компанії – IT, сільське господарство, енергетика – приїхали сюди, щоб встановити контакти з нідерландськими компаніями. Бізнес контакт завжди працює краще, бо ми тільки можемо створювати умови.

І ще я дивилася на наших учасників: молоді, активні, з прекрасною англійською мовою. От саме так я уявляю собі Україну. Мені здається, що й нідерландці, дивлячись на таких представників України – чи то з бізнесу, чи то офіційних структур – теж для себе роблять висновки, що це не радянський стиль роботів, які з аркуша читають спічі, ледь говорячи або не говорячи жодною мовою, окрім російської. Тобто, це ознака того, що ми люди, які хочуть чогось, які воюють за майбутнє. Оскільки одна із задач рф – вбити нашу економіку, то для нас те, що ми демонструємо, зокрема на бізнес-форумі, – це одна з контратак.

СТВОРЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ТРИБУНАЛУ ДЛЯ РОЗСЛІДУВАННЯ АГРЕСІЇ РФ

- Минулого тижня стало відомо, що шпигун рф намагався потрапити в Міжнародний кримінальний суд як стажер. Про що говорять такі дії рф?

- В українців уже давно немає ілюзій. рф – цинічна, підступна країна, яка використовує всі можливості для того, щоб фактично продовжувати свої злочини. Бо те, що під виглядом бразильця цей співробітник ГУР Сергій Володимирович Черкасов намагався проникнути в МКС і фактично здобути інформацію чутливого характеру, інформацію, яка стосується їхніх злочинів, означає, що вони відчувають, що ці злочини є. Всі ми знаємо, що ці злочини є, але якщо послухати російських офіційних представників та пропаганду, яка розповідає, що в усьому винна Україна, а вони намагалися рятувати світ від нацизму, то уся ця маячня є підтвердженням того, що ця країна все далі та глибше йде в точку неповернення.

- Як сьогодні змінилося ставлення світу до росії?

- Так, того, що ми маємо сьогодні щодо росії, недостатньо. Але водночас такого, як сьогодні бачать росію, раніше не було. Нам постійно доводилося знаходити мільйон і тисячу аргументів, доводячи, що таке сучасна росія. Нас частково чули, частково не чули. Сьогодні набагато легше це робити. Проте, навіть за таких умов, у нас досі є голоси, які починають казати: а давайте домовлятися.

- Ідею створення Спеціального трибуналу для покарання злочину агресії проти України підтримали вже понад 40 країн. Коли та за якою процедурою він може бути створений?

- Злочини проти людяності, воєнні злочини, злочин агресії, геноцид – все це Міжнародний кримінальний суд може розглядати. Але для нас принциповим є доведення, що рф є країною-агресором. Провідні світові юристи казали подумати про створення окремого трибуналу, ми пішли цим шляхом. Ми зараз ведемо дипломатичну роботу з доведення позиції, чому Україна хоче запустити цей трибунал. Для нас ключовим є, щоб він був міжнародно визнаним. Не просто національний суд в Україні, а міжнародний трибунал. І чим більше країн буде там, тим більший авторитет цього суду. І оскільки наша історія доводить, що все неможливе можливо, то і тут є сподівання, що країни підтримають цю ідею.

КРИМ – ЦЕ ЧЕРГОВИЙ ХАБ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ

- росія використовує Крим у військових цілях. Розкажіть про примусовий призов в анексованому Криму та життя в окупації?

- Крим сьогодні напряму використовують як проєкцію сили. Бо в Крим військових везуть, техніку везуть, зерно везуть, яке крадуть, тобто Крим – це черговий хаб російської агресії. Люди в Криму, оскільки вони вже 8 років живуть в умовах окупації, бояться. Це ключове, що мають розуміти всі українці. Страх – це основне почуття людей там в умовах окупації.

А ще найбільш цинічне, що відбувається – це заміщення населення. Наприклад, коли за таких депресивних умов українці просто їдуть, а росіян завозять, стимулюючи жити там. Вже пів мільйона російських громадян приїхали в Крим. Це злочин. Сьогодні намагаються залучати до лав російської армії наших громадян з окупованих територій, зокрема з Криму, та роблять це примусово. І якщо ти відмовляєшся йти до армії, то ти можеш сісти в тюрму. І це навмисна політика, коли вони фактично за рахунок наших же громадян руками наших же громадян вбивають наших же громадян. І, звісно, для нас – це велика людська трагедія. І така сама політика, щодо кримських татар – зробити максимум, щоб у російській армії були кримські татари, яких би потім відправляли сюди воювати.

- На третій день повномасштабного вторгнення Україна направила позов проти росії до Міжнародного суду ООН з вимогою притягнути агресора до відповідальності за спотворення поняття геноциду. Адже росія задля виправдання свого нападу фактично намагається змінити реальність та все перекрутити, мовляв, Україна начебто винна в геноциді у Донецькій та Луганській областях. У березні суд зобов’язав рф негайно зупинити військові операції, початі 24.02.2022 на території України. Однак рф ігнорує це рішення суду. Що далі?

- Наша позиція ґрунтується на тому, що рф маніпулює самим поняттям геноциду для того, щоб приховати свої власні злочини. І, власне, сьогодні ми запрошуємо країни зробити інтервенцію. Це така юридична процедура, коли країни можуть висловлювати свою позицію щодо цього, бо суд нам визначив, що до 22 вересня 2023 року ми маємо подати нашу позицію. Ми зробимо це протягом місяця, тобто ми зробимо це раніше. І власне тоді, коли ми це зробимо, рф має відповісти. Судові процеси, чи то стосується Міжнародного суду ООН, чи ідеї про окремий міжнародний трибунал по агресії, який ми хочемо запустити, – довгі. Одна тільки справа скіфського золота показала нам, як очевидні для нас речі можуть роками тягнутися в просторі та часі.

- Так звані російські кримські музеї після поразки в Апеляційному суді Амстердаму пішли у Верховний суд Нідерландів. Однак схоже, що так званим кримським музеям буде доволі складно, адже після повномасштабного вторгнення юридична фірма, що представляла інтереси кримських музеїв відмовилася від своїх клієнтів. Що це означає для нас?

- Ми повернемо скіфське золото. Для мене вже є очевидним, що для рф немає шансів. По-перше, слабка юридична позиція. По-друге, у цивілізованому світі важко знайти охочих представляти її інтереси у суді. Немає кому захищати. Уявляєте, який рівень токсичності? Ніхто з тих, хто має світовий авторитет, не хоче з ними працювати, і це теж для нас перемога. Тому ми маємо продовжувати боротьбу.

Ірина Драбок, Гаага

Фото автора