Олена Кондратюк, заступниця Голови Верховної Ради України

Увечері 23 лютого парламентські кореспонденти востаннє працювали в будівлі Верховної Ради України. З наступного дня – повномасштабного вторгнення – парламент закрито для цивільних громадян із міркувань безпеки. Про роботу вищого законодавчого органу України в умовах війни, забезпечення прозорості та відкритості, попри всі ризики та загрози, Укрінформ поговорив із заступницею Голови ВРУ Оленою Кондратюк.

В інтерв’ю агентству віцеспікерка також розповіла про адаптацію українського законодавства до європейських вимог, протидію російській федерації на дипломатичному рівні, підготовку до першого парламентського саміту Кримської платформи та опрацювання проєкту Державного бюджету на 2023 рік.

РАДА МАЄ УХВАЛИТИ ПРИБЛИЗНО 49 ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ЗАКОНІВ ДО КІНЦЯ РОКУ

– Почнімо з найактуальнішої теми – євроінтеграція України. Верховна Рада зараз активно працює над приведенням законодавства до вимог Європейського Союзу. Уже є розуміння скільки орієнтовно відповідних документів необхідно ухвалити?

– Дуже багато зусиль довелося докласти, щоб Україна змогла отримати серйозний поштовх до повноправного членства в Європейському Союзі, фактично отримавши статус кандидата. Парламент цього скликання має унікальну місію. Ми маємо працювати в двох так званих магістральних напрямах: виконання угоди про асоціацію та безпосереднє членство в ЄС.

Зараз ми фіксуємо, що Угода про Асоціацію виконана Україною орієнтовно на 70%. Відповідно до цього впорядковуємо законодавство, яке прискорюватиме та виконуватиме цю угоду.

Щодо другого напряму: у зв’язку з тим, що ми здобули статус кандидата на членство в Євросоюзі, до кінця року маємо виконати сім обов’язкових умов. Вони стосуються подальшого реформування Конституційного Суду, продовження судової реформи, антикорупційного та медійного законодавств, а також великий закон про національні меншини. Виконавши ці умови, перейдемо до переговорів щодо вступу до ЄС.

Зрозуміло, що для того, аби виконати одну умову, може знадобитися ухвалення декількох законів. Загалом – десь 49 законодавчих актів маємо ухвалити до кінця року. Проте я би говорила не про кількість, а про якість. Головне, щоб вони всі були вивірені, добре пропрацьовані в комітетах. До речі, ми практично при кожному комітеті створили підкомітети з євроінтеграції. Це дуже важливо, тому що всі ці документи мають фактично пройти «перше сито» у профільному комітеті, отримати схвальну оцінку в профільному комітеті з Європейської інтеграції, а потім уже направлятися в зал для голосування. Згодом такі закони направлятимуться до Єврокомісії на експертизу.

– Тобто для виконання цих семи умов парламенту необхідно ухвалити 49 законів?

– Ці 49 законів, які Верховна Рада планує ухвалити до кінця року, можуть стосуватися, як Угоди про Асоціацію, так і семи умов. Далі у нас має бути велика спільна робота з Кабінетом Міністрів, зокрема, з офісом віцепрем’єрки з євроінтеграції. Уряд має надати парламенту програму, фактичний перелік законів, які потребують адаптації. Верховна Рада має це швидко опрацювати, доопрацювати і підготувати до ухвалення.

– Наскільки реальний план щодо ухвалення такої кількості євроінтеграційних актів до кінця року? Все-таки залишилося всього декілька місяців…

– Колеги з національних парламентів, які вже пройшли свій шлях до Європейського Союзу, радять не поспішати, а виважено підійти до цього процесу. Окрім того, я ніколи не була прихильницею турборежиму. Зараз також вважаю його недоречним. Нам необхідно якісно привести українське законодавство у відповідності до європейського.

Окрім того, варто зважати на те, що Україна проходить процес євроінтеграції у дуже складних умовах. Нам треба врахувати, що законодавство, яке відповідатиме європейським вимогам, не має негативно впливати на рівень економічного життя в країні. Тут потрібно дуже зважено підходити до всіх питань.

Більше того, на мою думку, можливість усіх змін потрібно розглядати не від того, що хтось від нас щось вимагає, а від того, наскільки ми готові і хочемо. Я впевнена, що зараз саме час використати наше бажання та якомога швидше зробити правильну і злагоджену роботу.

РАДА ОЧІКУЄ НА ВИСНОВОК ЄВРОКОМІСІЇ ЩОДО ЗАКОНОПРОЄКТУ «ПРО МЕДІА»

– Пропоную детальніше обговорити адаптацію медійного законодавства до європейських норм і стандартів. Верховна Рада 30 серпня ухвалила в першому читанні законопроєкт «Про медіа». Зважаючи на серйозні дискусії навколо ухваленої редакції, вона потребує комплексного доопрацювання до другого читання.

– Так, у процесі євроінтеграції ми маємо змінити медійне законодавство відповідно до директив ЄС, але сам законопроєкт «Про медіа» набагато ширший, ніж вимоги, які ставить перед нами Європейська комісія.

Він напрацьовувався дуже довго, ще з 2010 року. Упродовж цього часу було багато варіантів – у кожного парламентського скликання свій. Врешті-решт Верховна Рада ухвалила цей документ у першому читанні.

У залі було багато дискусій під час розгляду. Опозиційні фракції висловлювали застереження. Це пов’язано з тим, що медійне законодавство ухвалюється в дуже важкий час для України у зв’язку з фактичними змінами, які відбулися за останні вісім років від початку війни. Усі попередні зміни стосувалися передусім захисту національного інформаційного простору. Тому нам треба включити  в законодавство, яке зараз оновлюється, всі позитивні напрацювання, наприклад, щодо мови, унеможливлення використання наративів агресора в інформаційному просторі України.

Найбільше дискусій було щодо повноважень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. У першій редакції цього проєкту йдеться про їх розширення: регулювання поширюватиметься не лише на телебачення та радіо, а ще й на друковані медіа, Інтернет-ЗМІ, диджитальні платформи та соціальні медіа. Також виникали питання щодо призначення, звільнення, відповідальності членів регулятора та звітності. Навколо цього буде ще багато дискусій. Крім того, дискусії будуть навколо того, що в цей законопроєкт внесено багато змін щодо виборчого законодавства, хоча це точно не передбачено європейськими директивами.

Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики передав редакцію документа Єврокомісії. Чекаємо висновків. Подивимося, як вона пройде тест на відповідність до директив ЄС.

Нам точно треба ухвалити законопроєкт «Про медіа» до кінця року. До другого читання народними депутатами було подано понад 2300 правок. І я сподіваюся, що цей закон буде прийнято з широким і фаховим обговоренням. Як мені відомо, у Комітеті ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики також створено відповідну робочу групу.

– Хто входить до складу цієї робочої групи? Медійники, громадські організації?

– Зі слів керівника гуманітарного комітету Микити Потураєва, до цієї групи входять народні депутати, медійники, юристи, стейкхолдери і різні асоціації. Думаю, що там дуже серйозний пул зібрався.

– Ви зазначили, що повноваження Національної ради з питань телебачення і радіомовлення можуть суттєво розширитися. Які запобіжники необхідно створити для унеможливлення цензури з боку регулятора?

– Унікальність українців у тому, що ми, з одного боку, хочемо реального регулювання інформаційного простору, а з другого, – хочемо дуже ліберальних законів.

Коли ми говоримо про діяльність регулятора, безумовно, він має бути незалежним, але дуже важливо, щоб він був підзвітним. Оскільки Національна рада з питань телебачення і радіомовлення безпосередньо згадується в Конституції України, зрозуміло, що вона підлягає конституційній підзвітності. Головне - дотриматися Основного закону у питаннях обрання і звільнення та підзвітності членів Нацради.

– Цей документ містить положення про діяльність медіа в умовах воєнного стану?

– Автори законопроєкту «Про медіа» спробували виписати особливості роботи медіа в умовах воєнного стану. Однак варто розділяти всі дії, які виконуються під час надзвичайного стану, воєнного стану або у мирний час.

Ми розуміємо, що під час воєнного стану допускається навіть цензура. Не говоримо про політичну цензуру, а говоримо про інформаційний захист. Відповідно мають бути великі запобіжники, які не дозволять країні-агресору впливати на наш інформаційний простір.

На мою думку, все, що стосується діяльності медіа в період війни, має бути окремо і чіткими нормами викладено в законі щодо правового режиму воєнного стану. Ми ніколи не думали, що він триватиме так довго - прецедентів до цього часу не було. Зараз уже з практичної точки зору ми маємо великий досвід, як саме діяти в таких умовах, забезпечувати інформаційну оборону та протидіяти ворожій пропаганді і дезінформації. До речі, цим передовим досвідом ми можемо сміливо ділитися з усім демократичним і цивілізованим світом, країнами ЄС і НАТО.

Звернімо увагу, наприклад, на телебачення. Воно насправді дуже зарегулюване. Натомість блок щодо абсолютно нових засобів інформації, які стосуються диджиталу, диджитальних платформ, Інтернет-ресурсів, не кажучи вже про Телеграм-канали, інші соціальні мережі, які на рівні з консервативними медіа можуть впливати на настрої людей, ще не дуже допрацьований. Ми маємо унікальну можливість стати піонерами в цьому законодавстві. Навіть європейці не можуть з практики зрозуміти, як це може працювати, а ми – носії практичних знань.

– Я правильно розумію, що в оновленому медійному законодавстві очікується запровадження регулювання блогерської діяльності?

– Насправді, в оновленому медійному законодавстві намагалися прописати блогерство. Наразі це зроблено максимально спрощено і виписано в ліберальну сторону. Фактично це перша спроба підійти до регулювання, яке має добровільний характер. Думаю, в майбутньому сама практика диктуватиме необхідність нових законодавчих змін.

– Яке місце мовне питання посідає в законопроєкті «Про медіа»?

– Мовне питання абсолютно чітко виписано в медійному законопроєкті. Воно залишається без змін, зокрема, єдиною мовою залишається державна мова - українська, виконання всіх квотних зобов’язань щодо мови - також без змін.

– Оновлене медійне законодавство якимось чином забезпечуватиме протидію російському контенту, мові?

– Як на мене, зараз блок, який забезпечує протидію всьому російському, має добре регулювання. Він увесь має бути фактично перенесений у медійний закон.

Я би говорила більше про надання максимальних можливостей для розвитку українських медіа, створення вітчизняного контенту. Наші медіа зараз знаходяться у важкому становищі. Так само, як рекламний, маркетингові, креативні та піар ринки.

Держава має створити можливості, щоб допомогти їм. Треба знайти варіанти, як держава може допомогти зараз медіа, у тому числі розвитком українського контенту. Нам зараз буде необхідно зняти багато фільмів, серіалів. У нас має бути велика промоційна робота щодо популяризації наших героїв. Це дуже важливо. На цьому аспекті треба більше зосереджуватися. Наше має бути перш за все. Ми від принципу заборон маємо далі перейти до програм заохочувань та стимулів для розвитку і створення якісного, конкурентоспроможного українського контенту.

РАДА ПЛАНУЄ УХВАЛИТИ ДЕРЖБЮДЖЕТ-2023 ДО 20 ЖОВТНЯ

– Окрім євроінтеграційних законодавчих актів, важливим питанням порядку денного Верховної Ради є проєкт Державного бюджету на 2023 рік. На якому етапі розгляду він? В які терміни парламент планує ухвалити відповідний документ?

– У парламенті чергова унікальна ситуація. Узгодили наступну процедуру: заслухали міністра фінансів Сергія Марченка, взяли його доповідь до відома, до 1 жовтня народні депутати подаватимуть свої пропозиції, потім передадуть їх уряду, який має схвалити проєкт держбюджету, після цього документ буде винесено в зал. Ми плануємо до 20 жовтня отримати бюджет. Але при цьому народні депутати матимуть можливість подати свої пропозиції.

Фактично левова частина бюджету буде спрямована на сектор безпеки та оборони, допомогу військовим, а решта – на соціальний захист та інше. На моє переконання, головне також не забувати про потреби української освіти.

Уряду треба добре пропрацювати бюджет перед відправкою в Раду, тому що є дуже великий дефіцит – близько 50%. Без допомоги наших міжнародних партнерів ми не впораємося з виконанням цього бюджету. Для уряду це дуже великий ризик. Вони мають провести переговори до кінця року, тому просять, щоб цьогоріч бюджет був ухвалений раніше. Парламент повністю розуміє, що має зробити це якомога швидше.

– Уточніть, будь ласка, до 20 жовтня плануєте ухвалити проєкт бюджету в першому читанні?

– Ні, це повністю весь бюджет на 2023 рік. Просто ухвалення відбуватиметься у стислі терміни. До речі, не порушуючи процедуру. Як парламентська президія ми домовилися з керівниками всіх фракцій і груп, що з обговоренням та опрацюванням усіх пропозицій проголосуємо бюджет до 20 жовтня.

– Дуже амбітний план, зважаючи на досвід попередніх років.

– Це вперше так швидко, але ж ми розуміємо, що такого бюджету в умовах воєнного стану у нас теж ніколи не було.

СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО рф СТАНЕ П’ЯТОЮ КРАЇНОЮ, ЯКУ США ВИЗНАЄ КРАЇНОЮ-СПОНСОРКОЮ ТЕРОРИЗМУ

– Верховна Рада в квітні визнала російську федерацію державою-терористкою. У травні ВР звернулася до обох палат Конгресу Сполучених Штатів Америки із проханням визнати росію країною-спонсоркою тероризму. Наприкінці липня Сенат Конгресу США, врешті-решт, закликав Державний департамент ухвалити відповідне рішення. Однак 5 вересня президент Сполучених Штатів Джо Байден заявив, що не вважає за необхідне визнавати росію державою-спонсоркою тероризму, а 6 вересня Білий дім підтвердив позицію Байдена, зазначивши, що такий крок неефективний. На вашу думку, за яких умов позиція американської влади може змінитися? Як український парламент, зі свого боку, може вплинути на цей процес?

– Як на мене, це зараз найактуальніше питання, яке стосується світової безпеки. Насправді, коли ми ще в травні звернулися до Конгресу США з проханням визнати росію країною-терористкою, думали, що цей процес відбудеться якомога швидше. Зараз бачимо, що лише дві країни нас підтримали, – Литва і Латвія, які теж визнали рф країною-терористкою.

Щодо США – ми розуміємо, що цей процес дуже непростий і нешвидкий. По-перше, для нас важливо тримати це постійно у фокусі уваги світової спільноти. По-друге, ми маємо підтримку з боку спікерки Палати представників США Ненсі Пелосі, яка публічно заявляє, що росія має бути п’ятою країною, яку Америка визнає країною-спонсоркою тероризму. По-третє, до Сенату США внесено двопартійний законопроєкт демократа Річарда Блюменталя і республіканця Ліндсі Ґрема про визнання росії державою-спонсоркою тероризму.

російська федерація може стати п’ятою після Північної Кореї, Ірану, Куби, Сирії. Дуже сподіваємося, що це станеться.

Ми думали, що це станеться одразу після звірств росіян в Оленівці, адже це активно обговорювалося і засуджувалося світовою спільнотою. Зараз, після страшних воєнних злочинів, факти яких зафіксовані в деокупованому Ізюмі на Харківщині, обговорення цього питання має ще більше посилитися.

– Якими будуть наслідки визнання росії державою-спонсоркою тероризму? Як цей статус вплине на розвиток війни?

– На країну, яка визнана спонсоркою тероризму, поширюються всі важелі, які стосуються, наприклад, суттєвих обмежень на експорт озброєння до таких країн. Це заборона на фінансові операції з урядом такої країни, обмеження торгівлі, конфіскація активів, запровадження санкцій проти інших держав та компаній, які співпрацюють з країною-спонсором тероризму. Крім цього, Україна у перспективі може розраховувати на компенсацію завданих збитків за рахунок арештованих і заморожених владою США російських активів. Ці збитки, за останніми даними, перевищують 114 мільярдів доларів.

Мені здається, що всередині США буде ще дуже багато дискусій щодо визнання рф країною-спонсоркою тероризму. Наше завдання – не зупинятися в цьому процесі. Це важливий етап, який дасть нам можливість захищатися далі і вимагати справедливого покарання за тероризм, який здійснює російська федерація проти України.

– Попри терор проти України та справжній геноцид українців російська федерація продовжує бути членом Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй, де має право вето…

– Знаєте, світові треба переглянути право вето. Це велике зловживання і несправедливість. Зараз росія своїм правом вето блокує фактично всіх.

Право вето було компромісом при створенні таких організацій, як ООН. За задумом - це був спосіб унеможливити змову всіх проти одного. Але сьогодні на прикладі росії, як постійного члена Радбезу ООН, ми бачимо, що вето, на жаль, стало дієвим інструментом агресії одного проти всіх.

Організація Об’єднаних Націй створювалася для того, щоб захистити країни від незаконної агресії і забезпечувати мир. При цьому Україна, як співзасновниця ООН, не може захистити себе від терору рф.

Дискусії щодо Радбезу ООН і загалом необхідності реформування ООН продовжуватимуться. Як ви знаєте, вже є петиції з вимогою виключити росію з Радбезу ООН та ООН. Сумнівними є також юридичні підстави перебування росії в організації, куди її ніхто не приймав.

Я думаю, що російська федерація з часом стане абсолютним вигнанцем у світі та буде позбавлена права вето на рішення в ООН. Про це уже відверто говорять світові лідери. І я солідарна з президентом Європейської ради Шарлем Мішелем, який, виступаючи на Генасамблеї ООН, закликав зупинити членство рф у Раді безпеки ООН за неспровоковану та невиправдану війну проти України.

УСІ РОСІЯНИ МАЮТЬ ВІДЧУТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВІЙНУ

– На початку вересня Рада ЄС ухвалила рішення про призупинення спрощеного візового режиму з росією. Коментуючи відповідне рішення, ви заявили, що Україна спільно з Польщею, Литвою, Латвією, Естонією продовжуватиме наполягати на повній забороні російського туризму в країни Євросоюзу. Які кроки необхідно зробити для того, щоб досягнути цього?

– Нашою початковою метою було виключення росії з усіх міжнародних організацій. Ми наполягали на тому, що країна, яка здійснює тероризм та геноцид, не може бути членом будь-якої організації, де є якісь світоглядні речі.

Окрім того, ми казали про те, що громадяни рф, які свідомо не виступають проти політики своєї держави, не можуть їздити відпочивати за кордон. Усі росіяни мають відчути колективну відповідальність за те, що зараз відбувається.

З 12 вересня почало діяти рішення Європейського Союзу про скасування спрощеного візового режиму для росіян. Після цього ми почали спостерігати, що багато країн взагалі почали закриватися від російського туризму. Верховна Рада України зараз має унікальний шанс переконувати кожен парламент країн Європи та світу у тому, що із російським в’їзним туризмом треба закінчувати всюди. росію треба закривати і показати, що їй не місце у цивілізованому світі.

Я також переконана, що ті країни Європи, що зараз приймають рішення впускати до себе росіян, які панічно втікають від «могилізації», роблять дуже велику і страшну помилку. Вони фактично впускають до себе «руській мір» з усіма наслідками, які на собі відчула Україна.

НА ПАРЛАМЕНТСЬКОМУ САМІТІ КРИМСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ ПЛАНУЄТЬСЯ ОБГОВОРЕННЯ ЗАКОНОПРОЄКТУ ПРО НАЦМЕНШИНИ

– Ви часто їздите в міжнародні відрядження. Чи плануєте здійснити робочі візити за кордон у жовтні? Які меседжі повезете світовій спільноті?

– У жовтні має бути багато подій. Я би виокремила дві.

Насамперед це перший саміт Кримської платформи у парламентському вимірі. Він відбуватиметься в Загребі 24-25 жовтня. Ми дуже вдячні хорватському уряду та хорватському парламенту за ініціативу зробити Кримську платформу у парламентському вимірі. Туди запрошено понад 130 країн. Ми очікуємо приблизно 180 гостей.

Важливо постійно порушувати питання Криму. По-перше, Україна має бути у межах визнаних кордонів у 1991 році. Жодних закритих переговорних тем бути не може. Це так само відповідальність світу. У цьому контексті ми говоримо про колективну безпеку, про новий колективний безпековий договір.

По-друге, ми маємо привернути увагу до Криму, тому що це перш за все про права людей, кримськотатарського народу, який зараз потерпає від дій російських окупантів на території півострова. І зараз ми є свідками нової хвилі репресій проти кримськотатарського народу у вигляді примусової мобілізації. Це дуже важлива тема, про яку треба говорити.

У 2014 році Європа і світ об’єктивно цим злегковажили. Анексія Криму росією викликала у наших партнерів лише «легке занепокоєння», а перші санкції були слабкими, що вже визнали світові лідери. Треба було діяти рішучіше в 2014 році, тоді би не було повномасштабного наступу в 2022 році.

Питання Криму, Кримської платформи – це питання світової безпеки. Перший парламентський саміт відбудеться в Хорватії. Далі важливо, щоб Кримські платформи були створені також в усіх європейських парламентах, щоб ми мали можливість обміну, у тому числі аспектами національного законодавства, наприклад, щодо визнання дій росії геноцидом щодо українського народу, щодо визнання рф країною-терористкою.

На першому саміті Верховна Рада хоче презентувати законопроєкт про національні меншини. Це дуже важливо в частині європейської інтеграції України.

Окрім Кримської платформи, у жовтні планую поїхати на саміт парламентів G20, який відбудеться в Індонезії. Крім самого саміту відбудеться багато двосторонніх зустрічей найвищого рівня з керівниками парламентів країн, для яких ми не прямо в полі зору,– але підтримка яких нам дуже потрібна.

У КИЄВІ БУДЕ ВІДКРИТО ПРЕСЦЕНТР ДЛЯ РОБОТИ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ

– До початку повномасштабної війни ви опікувалися проєктом "Відкрита Рада". Очевидно, що його реалізація була призупинена з міркувань безпеки. Коли можна буде поновити впровадження відкритості та прозорості діяльності Верховної Ради?

– Кожне скликання парламенту має якісь виклики. Це скликання, мені здається, має найбільші виклики за всю історію українського парламентаризму. Основне – щоб парламент не втрачав своєї суб’єктності щодо ухвалення рішень.

Для мене вкрай важливою є прозорість роботи парламенту. Так, зараз через війну діють захисні заходи. Ми не можемо висвітлювати свою роботу у сесійній залі в прямих ефірах з точки зору безпеки. Але все ж, я вважаю, що роботу Верховної Ради треба показувати суспільству. Ми шукаємо різні механізми, як це можна зробити, і сподіваюсь, знайдемо.

Також ми не зупиняємося на конструктивних змінах, які мають відбуватися в парламенті. У нас була місія екс-президента Європарламенту Пета Кокса. Говоримо багато про зміни в роботі інституції, офісу адаптації європейського законодавства. Наприклад, про зміни в дослідницькій службі, апараті, секретаріатах, які покращать якість і ефективність їх роботи.

Дуже розраховую на те, що ми з партнерами USAID «РАДА» зробимо хороший поштовх у діяльності Освітнього центру парламенту, тому що я вбачаю розвиток України в освіті та молодих людях, які цікавляться парламентаризмом, демократією. Готуємо курси української мови для дітей, студентів, людей, які прагнуть і бачать вже необхідністю вивчати державну мову. Те саме стосується англійської, оскільки ми говоримо про євроінтеграцію, маємо розуміти, що її треба також вчити.

– У перспективі на майбутнє, коли парламент зможе повернутися до традиційного режиму роботи: чітко розпланований пленарний тиждень, завчасна публікація порядків денних, трансляція засідань у реальному часі тощо?

– Я би дуже хотіла, щоб ми якнайшвидше перейшли не до традиційного, а до прогресивного режиму роботи, коли все можна побачити, все прозоро, все на поверхні. Але будемо сподіватися на добрі новини від Збройних Сил України. Ми робимо все, щоб допомогти їм.

– Вочевидь, журналістам найближчим часом не варто очікувати на повернення до роботи в кулуарах парламенту?

– Ми організували альтернативний пресцентр у Києві для роботи парламентських журналістів. Плануємо проводити там брифінги, пресконференції і таким чином надавати більше оперативної інформації про роботу Верховної Ради.

– Як бути з представниками проросійських "ЗМІ", які мають парламентську акредитацію? Очевидно, що їм варто заборонити працювати у Верховній Раді… Можливо, це питання буде врегульовано на законодавчому рівні?

– Зараз триває реорганізація всієї роботи парламенту. По-перше, ми дивимося, як унеможливити допуск так званих проросійських журналістів, блогерів, тіньових російських ЗМІ. Для цього, звісно, працюватимемо зі СБУ та ГУР. Тут також буде доречною самоорганізація і власне медіа – журналісти ж краще знають хто є хто.

Ангеліна Страшкулич, Київ