Мюнхен-2023: глобальне переосмислення

Мюнхенська безпекова конференція збирає сотні політиків і посадовців оцінити «поворотний момент»

Тема України є одною з центральних на Мюнхенській безпековій конференції вже дев’ятий рік поспіль. На жаль, адже якби були у нас мир і стабільність, то й такої уваги до нас не було би. На щастя, тому що провідні світові політики та аналітичні центри насправді формують тут думку спільнот, еліт, а подекуди і власну корегують.

НЕ ЮВІЛЕЙНА, АЛЕ ОСОБЛИВА

Після року в режимі онлайн (у 2020-му) і «напівприсутності» (2021-му) постійні та нові учасники конференції, 59-ї за рахунком, радісно з’їхалися та злетілися до головного міста Баварії.

Ну як злетілися. Не без проблем, адже у п’ятницю, коли чимало гостей зазвичай продовжують прибувати на конференцію, яка розпочинається по обіді, Мюнхенський аеропорт, між іншим другий за величиною у Німеччині, пішов на страйк, тож «пролетіли» пасажири понад 700 рейсів.

Але більша частина учасників все ж встигла вчасно.

І не просто на конференцію встигли, а ще й на мюнхенський карнавал, який буяє в місті всіма фарбами та костюмами.

Скільки точно людей беруть участь у цьогорічному форумі, його новий голова Крістоф Госйген на традиційній пресконференції для журналістів на початку тижня не сказав, хоча раніше такі дані оголошувалися заздалегідь. Чи то з міркувань безпеки, чи підозрював, що можуть виникнути проблеми суто логістичні. Зате Гойсген назвав кількість представників ЗМІ – близько 1000.

Незрозуміло було й з програмою, яку зазвичай оприлюднювали найпізніше за день до конференції. Цього разу її тримали в секреті буквально до останнього.

РОСІЯН У БАН

Щоправда, Гойсген усе ж проанонсував участь понад 45 глав держав і урядів і загалом 83 міністрів закордонних справ і оборони. Серед перших осіб – канцлер ФРН Олаф Щольц, президенти Франції Еммануель Макрон і Польщі Анджей Дуда, лідери скандинавських країн, віцепрезидентка США Камала Гарріс і хіба не третина Конгресу, керівники НАТО, ЄС тощо.

Україна представлена міністром закордонних справ Дмитром Кулебою, віцепрем’єром Олександром Кубраковим, спікером Русланом Стефанчуком, кількома народними депутатами України, мером Києва Віталієм Кличком та його братом Володимиром, а також експертами.

Російських офіційних осіб не просто проігнорували, Гойсген написав їм листа, щоб не приїжджали.

Як дипломат розповів в інтерв’ю Укрінформу, росіяни у відповідь «кричали та галасували».

Причини небажання бачити Лаврова (зазвичай представляв рф у Мюнхені саме він) організатори пояснили тим, що не хочуть давати трибуну для просування російської пропаганди. Після «запальної» промови путіна у 2007 році, повний смисл якої став зрозумілим лише зараз, кремлівські емісари використовували трибуну конференції саме для цього.

Однак окремі росіяни на конференції все ж будуть. Запросили найбільш відомих опозиціонерів, які наразі не в ув’язненні, – Михайла Ходорковського та Гаррі Каспарова.

Від білорусі буде Світлана Тихановська.

Іран – теж країна-парія для організаторів. Зі зрозумілих причин. Раніше представники цієї країни брали участь у дискусіях.

А ще не запросили депутатів німецького Бундестагу від праворадикальної партії «Альтернатива для Німеччини». Партії, яка відчайдушно підтримує росію з трибуни німецького найвищого законодавчого органу.

Організатори конференції завжди підкреслювали, що вона є майданчиком для обміну різними думками, але одна справа різні погляди та зовсім інша – агресивна пропаганда.

УКРАЇНСЬКИЙ МЮНХЕН

Саме Україна більш за все займає думки євроатлантичної спільноти, і це показує хоча би той факт, що панель, присвячена боротьбі нашої держави за свободу та незалежність, іде відразу після вступного слова голови Мюнхенської конференції. Немає в щойно оприлюдненій програмі та не оголошується, але всі тут чекають на участь Президента Зеленського.

Також запланована дискусія щодо майбутнього України на основній сцені та кілька обговорень на полях конференції.

Ще за день до її початку в Мюнхені пройшов круглий стіл на тему «Агресія росії проти України: Як підтримати Україну в енергетичній та продовольчій безпеці?», організований Німецько-українським форумом разом з Фондом INGLOSUS.

Ялтинська європейська стратегія (YES) та Фонд Віктора Пінчука проведуть традиційний, уже 6-й Український ланч на тему «Рік потому: боротьба України за свободу. Що далі?». Гостями цього року стануть історикиня, авторка книги про Голодомор Енн Епплбаум, прем’єр-міністерка Естонії Кая Каллас, прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон, прем’єр-міністерка Фінляндії Санна Марін і інші.

Але Україна відчувається у Мюнхені навіть на вулицях, у повітрі. На одній з центральних площ цими днями проходить виставка, присвячена російській війні, активісти проведуть у суботу демонстрацію на підтримку України. У центрі міста я в кількох місцях зустріла українських вуличних артистів, українські пісні у виконанні яких із задоволенням слухали перехожі. Ну й, зрозуміло, українські прапори на різних будівлях, зокрема, на оперному театрі.

Солідарність і розуміння відчуваються. А ще рік тому, коли український Президент Володимир Зеленський намагався переконати учасників конференції у неминучій загрозі з боку рф, далеко не всі сприйняли це серйозно. А через кілька днів була війна…

ПОВОРОТНИЙ МОМЕНТ

російська агресія стала насправді поворотним моментом. Сам цей термін – Zeitenwende – увів у життя канцлер ФРН Олаф Шольц 27 лютого минулого року.

Зараз багато хто оцінює те, що відбувається, саме так. Це засвідчило й опитування «Мюнхенський безпековий індекс», підготовлене до 59-ї Мюнхенської конференції. Дослідження проведено серед держав G7 і БРІКС (мінус росія), а також в Україні. Отже, всі респонденти, окрім Японії (важко сказати чому, можливо, з огляду на непрості відносини цієї держави зі західним сусідом), заявили, що бачать російське вторгнення в Україну як поворотний момент у світовій політиці.

Те ж дослідження показало всім, хто ще сумнівався, що українці готові воювати до переможного кінця. І що вони, на відміну від Заходу, не налякані, чим надихають своїх партнерів за кордоном.

Наразі важливо, щоби партнерів або, принаймні, тих, хто встав хоча би морально на бік України, ставало більше, адже росія намагається нав’язувати свої наративи та посилювати залежність від неї деяких країн. І подекуди їй це вдається.

«Сам факт того, що уряди багатьох країн Африки, Латинської Америки та Азії не захотіли виступити проти агресії росії, показує, що могутні автократи не самотні у своєму глибокому незадоволенні існуючими міжнародними нормами та інститутами і що просто захист статусу-кво є недостатнім для ефективного протистояння автократичним ревізіоністам», – йдеться у звіті конференції, який цього року вийшов під назвою «Re:vision» (гра слів: «перегляд» і «повтор: бачення»).

Незважаючи на те, що 2022 рік запам’ятається посиленням автократичного ревізіонізму, він також продемонстрував, що ревізіоністам можна протистояти і що ліберальні ідеї все ще здатні надихати. Зокрема, надзвичайна стійкість і рішучість українського народу активізувала міжнародну підтримку боротьби нашої країни проти агресора та «прищепила» нове відчуття мети демократичним країнам. Якщо ревізіоністський момент, який ми зараз переживаємо, підштовхне до оновлення цього ліберального, заснованого на правилах порядку, президент Володимир Зеленський і народ України зіграють велику роль у цьому досягненні», – підсумовують автори звіту.

Українці то готові тримати цей фронт, який простягається далеко за межі України. Але ми потребуємо більш рішучої підтримки наших партнерів, адже війна ця – далеко не лише війна між двома державами. Важливо, що напередодні Мюнхена відбулась 9-та зустріч у форматі «Рамштайн». Тож допомога ця – не якась благодійність, а захист власних інтересів західних країн.

Хочеться сподіватися, що на Мюнхенській конференції з безпеки, на яку запрошені також представники Африки, Латинської Америки та Азії, побільшає не «путінферштеєрів» – тих, «хто розуміє путіна», а тих, хто розумітиме, що якщо путіна не зупинити, то доля України може спіткати й їх, якщо їм також не пощастило з сусідом.

Ольга Танасійчук, Мюнхен

Фото: Ольга Танасійчу, MSC