Чому «російські дома» палають по Європі: дайджест пропаганди за 26 квітня
Кіпр підхопив європейський смолоскип боротьби з «русским миром», який вже претендує на три області Казахстану.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 26 квітня.
- «Русский мир» стає дедалі більш пожежонебезпечним
- У Москві мріють про «казахстанський фронт»
- Коли РФ призначить Ізраїль «нацистською державою»
- Як «совкова» пропаганда висвітлювала аварію на ЧАЕС
«Русский мир» стає дедалі більш пожежонебезпечним
26 квітня пропаганда вчергове запалила тему «всесвітньої русофобії». Приводом стала пожежа у столиці Кіпру Нікосії в «Російському домі» — так званому культурному центрі організації «Россотрудничество» (яка просуває ідеї «русского мира»). Ймовірно, в будівлю кинули «коктейлі Молотова». Палало одночасно символічно і кінематографічно.
Європейський палаючий флешмоб розгорівся з війною в Україні. В березні минулого року пляшку з горючою сумішшю кинули в «Російський дім» у Парижі. Проте офіційний представник МЗС РФ Захарова тоді ще вперто переконувала, що «не треба вдавати, що подібні екстремістські дії – це якийсь «справедливий гнів» у зв’язку зі спецоперацією ЗС Росії».
НАСПРАВДІ, Захарова бреше. До повномасштабного вторгнення такі інциденти траплялися лише п’ять разів (у Львові, в Афінах та тричі в Києві).
А ось відразу після 24 лютого 2022 року – це, щонайменше, 16-та пригода з представництвами РФ за кордоном. Крім паризького, серед найвідоміших:
- У березні 2022-го на вході до «Російського дому» в Берліні написали слово «Вбивці» німецькою мовою.
- Посольство у Варшаві обстрілювали з рогатки, в Гаазі – петардами, в Таллінні – яйцями.
- У Дубліні вантажівка протаранила ворота посольства Росії.
- В Бухаресті чоловік на автомобілі врізався в паркан посольства, підпалив себе і почав вигукувати гасла проти війни в Україні.
- У Варшаві двічі намагалися закинути в посольство Росії «коктейлі Молотова».
- З передостаннього – у Кишиневі в ніч на 24 лютого 2023 року «Російський дім» облили фарбою.
Звичайно, Москва заявила, що це черговий прояв русофобії. Проте питання: «чому вона дивується її зростанню?» – вже далеко не риторичне. Своїми численними заявами як з боку з офіційних осіб, так і пропагандистів, вона зробила все, щоб «російські дома» і надалі палали по всій Європі.
У москві мріють про «казахстанський фронт»
Серед останніх заяв з просування «русского мира» можна відзначити «воєнкора» Стешина. Крім брехні: «у Німеччині палиць на вулицях не залишилося, бо все пішло на опалення, а у квартири до німців насильно заселяють мігрантів», він чомусь пропонує наступати не на Берлін, а на Казахстан.
НАСПРАВДІ, з Астаною вже давно «воює» відомий пропагандист-«пилорамщик» Кеосаян, поки що єдиною «перемогою» якого стало визнання його персоною нон грата в Казахстані.
А щодо Стешина, то з його пропозиції «відкрити другий казахський фронт» випливає, що на першому – українському, все настільки добре, що армія Шойгу може собі дозволити ще одну «СВО». Рівень «експертності» подібних «воєнкорів» – відомий давно і зайвих пояснень не потребує.
А ось нерозуміння Москвою, що саме таким чином вона провокує русофобію вже не тільки в Європі, а й в Азії – досі зрозуміти складно.
Власне, тема з «Казахстан-наш» для Росії не нова. Її державні мужі (так само як про південь та схід України) не раз заявляли, що принаймні північна частина республіки — «подарунок Росії».
Кремль після розвалу СРСР не полишав спроб розпалити сепаратизм у Казахстані. В Уральську ще в 1991-му році місцеві козаки влаштовували мітинг із вимогою передати Росії територію колишньої Уральської області – бо, мовляв, до цього вона належала Російській імперії. Протистояння тоді вилилося у масштабні зіткнення між козаками та казахами, які зірвали свято, присвячене «400-річчю служіння Уральського козацтва Російській державі».
В Усть-Каменогорську у 1994 році на організований мітинг слов’янської культури вийшло близько 10 тисяч осіб, які вимагали створити російську автономію, запровадити подвійне громадянство та надати російській мові статусу державної.
У 1999-му силовики Східно-Казахстанської області повідомили, що група людей готувала захоплення місцевої адміністрації, повстання та створення республіки під назвою «Російська земля».
Згодом ситуація на певний час (через відносини тодішнього президента Назарбаєва з Кремлем) заспокоїлась. Але зараз Москва вдалася вже від сепаратистської до відверто загарбницької риторики. Як і зі зростанням русофобії, вона при цьому дивується: чому ж путінська «співдружність» тріщить по всіх швах?
Коли РФ призначить Ізраїль «нацистською державою»
Взагалі, сваритися з усіма без винятку стало питомою рисою Москви. Пропагандист Соловйов після зникнення з етеру одного американця – Такера Карлсона – негайно пустив в інформаційний бій іншого – Стівена Сігала.
Рівень, звичайно, не той, але й великого розуму аби вчергове сказати, що «єврей Зеленський працює на нацистів» не потрібно.
НАСПРАВДІ, якби це сказала просто людина з відбитими від зйомок у другосортних бойовиках 90-х мізками – це одне. Але коли на одні й ті ж антисемітські граблі наступає цілий очільник МЗС Лавров – вже серйозно.
25-26 квітня Ізраїль відзначав 75-річчя незалежності і День пам’яті полеглих у війнах та жертв терактів. Лавров (головуючи в Радбезі ООН) спеціально не зняв з порядку денного на ці дати дебати з чутливого для ізраїльтян палестинського питання. (Хоча вони неодноразово просили його перенести обговорення).
У підсумку постпред Ізраїля в ООН Ердан демонстративно залишив лавровське засідання зі словами: «Я відмовляюся проводити цей священний день, слухаючи брехню та осуд… Пане Лавров, що б ви відчули, якби Радбез ООН зібрався на засідання, щоб засудити російських солдатів 9 травня?».
З таким підходом незабаром Москва почне вслід за наративом «Зеленський – єврейський нацист» просувати тезу «Ізраїль став нацистською державою». Тим паче, що ґрунт для цього в Росії давно і добре зораний як державним (за всіх часів), так і побутовим антисемітизмом.
Як «совкова» пропаганда висвітлювала аварію на ЧАЕС
І наостанок про ще одну дату – 37 роковини аварії на Чорнобильській АЕС, яка відзначалася 26 квітня. Вона цікава тим, як саме радянська пропаганда працювала у висвітленні цієї жахливої катастрофи.
Перше повідомлення про аварію на АЕС пролунало ввечері у програмі «Время» 28 квітня (на третю добу) і зайняло лише 14 секунд.
Перші друковані повідомлення про катастрофу на ЧАЕС розпочалися лише за три дні, 30 квітня, та займали скромні колонки у куточках сторінок радянських газет. Решта матеріалів були присвячені підготовці до Першого травня, результатам першого кварталу п’ятирічки й т.п.
Паралельно Центральне телебачення СРСР вже обережно почало повідомляти, що «Захід роздмухує ситуацію, говорячи про величезні руйнування та жертви» і запустило низку сюжетів на тему «Колгосп під Чорнобилем перевиконує план сівби».
Була спроба загасити світову медійну чорнобильську «пожежу» заспокійливими матеріалами на кшталт «У Києві все спокійно».
Перші поради, як захистити себе від наслідків аварії, з’явилися у статті «Рекомендовані заходи безпеки» – у «Правді України» 9 травня. В ній стверджувалося, що «жодної загрози немає, радіаційний фон в межах норми».
Ліквідація наслідків страшної катастрофи подавалася як рутинна справа – з відпочинком, грою на більярді та піаніно.
Щоб «рутинізувати» аварію подавалися матеріали, що на Заході таке також не рідкість.
І, звичайно, статті у стилі «Певні американські кола та ЗМІ повністю замовчують правдиву інформацію з ЧАЕС з об’єктивних радянських джерел».
Як бачимо – з тих часів мало що змінилося і в сучасній російській пропаганді. В усьому так само «винен Захід», який спотворює «об’єктивну інформацію з правдивих джерел». Тоді це було про ЧАЕС, тепер про війну в Україні. В умах російських спадкоємців радянського «совка» нічого з часів чорнобильської пожежі не змінилося. Але Європа змінилася. Тому й палають зараз по ній «російські дома».
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки