Поразку в Україні Пригожин конвертує у перемогу в Росії: дайджест пропаганди за 24 травня 2023 року
Москва знімає кіно про «бєлгородську операцію» і переодягається в мусульманське вбрання
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 24 травня.
- Як Коц і Лапін кіно про диверсантів знімали
- Кому і що хотів донести Пригожин у інтерв’ю
- Чому чергова «законна ціль Росії» – захмарна
- Навіщо голова Центробанку РФ наділа хіджаб
Як Коц і Лапін кіно про диверсантів знімали
Замість того, щоб забути про ганебний провал «бєлгородської оборонної операції», Росія намагається видати її за свою перемогу. Головним «переможцем» призначив себе генерал-полковник Лапін, який дав команду «воєнкору» Коцу зняти постановче відео про те, як він «вичавлює диверсантів з Бєлгородської області».
НАСПРАВДІ, краще б він цього не робив. По-перше, через регулювання рухом техніки до нього тепер намертво приклеїлася кличка «генерал ГИБДД» (російської державтоінспекції). По-друге, аналіз геолокації місця зйомки довів, що генерал працював регулювальником у селі Глотове за декілька км від зони бойових дій, куди Лапін, судячи з усього, так і не доїхав. По-третє, таким «геройським» відео, Лапін зайвий раз підтвердив шалені втрати серед молодшої та середньої офіцерської ланки окупаційної армії.
Станом на кінець березня, офіційно підтверджено загибель в Україні щонайменше 2000 російських офіцерів молодшої та середньої ланки, які б і мали керувати взводом солдатів.
По-четверте, у їхній загибелі багато в чому винен особисто «полководець» Лапін. У березні 2022 року він нагороджував власного сина та інших окупантів, які «виявили мужність і героїзм при звільненні населених пунктів у Чернігівській області». За кілька днів після цього його військо повністю відступило з півночі України.
За відступ з Лиману генерала публічно критикував Кадиров. Після цього Лапіна зняли з посади командувача угрупуванням «Центр» і призначили начальником Головного штабу сухопутних військ в статусі якого той і поїхав знімати своє бєлгородське кіно про «війну з диверсантами».
Є припущення, що таким чином він просто хоче потрапити до наступного складу Держдуми в компанію інших тамтешніх «полководців» (Гурульов, Картаполов, Соболєв).
По-п’яте, відео створено на старих радянських воєнних стереотипах. Росіяни звикли бачити війну такою, яку їм показує, наприклад, той же Міхалков у «Стомлених сонцем-2» (з «батьком-генералом», що особисто веде своїх «синів-бійців» на штурм фашистської фортеці з палицею в руці). Ось Коц із Лапіним (який ще й шеврон «СССР» причепив на форму) таку «війну» для росіян склепали й показали.
До речі, потім саме таким радянським підходом й будуть пояснювати чому вони її програли.
Кому і що хотів довести Пригожин у інтерв’ю
Проте головним ньюзмейкером, безумовно, став ватажок ПВК «Вагнер» Пригожин, який в інтерв’ю фактично визнав, що Росія програла війну в Україні. Більш того, він пропонує негайно «стати на шлях Північної Кореї, щоб взагалі не про…рати країну».
НАСПРАВДІ, в тому інтерв’ю багато чого: і про провалені «цілі СВО з денацифікації та демілітаризації України», і про те, що «ЗСУ наразі одна з найсильніших армій світу», про фактично 40 тисяч безповоротних втрат самого ПВК у Бахмуті.
Але головне не у визнанні Пригожиним очевидного та загальновідомого. І, навіть, не в тому, що воно з’явилося рівно на 16-й місяць масштабного вторгнення, невтішні підсумки якого і підвів Пригожин.
Головний меседж цього інтерв’ю (багато в чому маніпулятивного і спрямованого на внутрішню російську аудиторію) в тому, що свою «воєнну перемогу у Бахмуті» Пригожин вчергове намагається конвертувати у перемогу політичну – в Росії.
Тому, цікава і персона інтерв’юера Пригожина. (В таких випадках дуже велике значення має й те, кому дають подібні інтерв’ю.) Це Костянтин Долгов – колишній політтехнолог із Харкова і проросійський активіст. У 2014-му він став одним із лідерів антимайдану в Харкові. 24 травня того ж року на з’їзді в Донецьку був обраний співголовою «Народного фронту Новоросії».
Після закриття цього «проєкту», Долгов сплив у Москві, де тривалий час співпрацював із командою Суркова.
І тут починається найцікавіше. Коли останнього посунули, Долгов перейшов у команду нинішнього заступника глави АП, так званого куратора Донбасу, Кирієнка. А Гіркін нещодавно повідомив про серйозний конфлікт Кирієнка та міністра оборони Шойгу.
Таким чином, фактично визнану генеральну поразку в Україні різноманітні московські групи впливу вже у відкриту намагаються конвертувати у власні політичні дивіденди в Росії. Тільки Лапін із Коцем це роблять по-радянськи кондово, а Пригожин із Долговим більш технологічно. Бо Пригожин грає у довгу. Якщо виживе, звичайно.
З огляду на це інтерв’ю (і взагалі регулярний останнім часом пригожинський тролінг найвищого рівня), досить цікава історія відбулася нещодавно в Санкт-Петербурзі. Там з’явилося стилізоване під відомий радянський плакат з Марксом, Енгельсом і Леніним графіті з Путіним, Кадировим і Пригожиним. Проіснувало воно рівно добу. Після цього його демонстративно стерли місцеві комунальні служби, які підпорядковані губернатору Бєглову – другу Путіна.
Що ж, спостерігати як рашистська пошесть роз’їдає сама себе на тлі поразки в Україні стає все цікавішим.
Чому чергова «законна ціль Росії» – захмарна
А у паралельній реальності, де за останнім визнанням Лукашенка «наше євразійство було вигадано на путінській кухні», задля його захисту призначили чергову «законну ціль». Як і очікувалося, нею став F-16.
«Ці винищувачі у разі постачання в Україну стануть законною ціллю для Росії, як і будь-яке інше озброєння, що поставляється», — вчергове пробубонив МЗС РФ.
НАСПРАВДІ, у словник війни Росії в Україні термін «законна ціль» потрапив менш ніж за тиждень із початку вторгнення. Вже 20 березня 2022 року в МО РФ попередили: «Транспорти та конвої зі зброєю та боєприпасами, що постачаються в Україну країнами НАТО, є законною ціллю для збройних сил Росії».
З огляду на подальші події, на 16 місяць війни, за кількістю «законні цілі» можуть позмагатися хіба що з «червоними лініями».
Відомий український військовий експерт Олександр Коваленко навів перелік країн-членів НАТО та кількість F-16, які перебувають на їхньому озброєнні. І задав питання: «Як гадаєте, вистачить на три ескадрильї?».
Тож з такою захмарною (у всіх сенсах) кількістю літаків, може впоратися хіба що Конашенков. Тільки він зі своїми всім відомими математичними здібностями, може врятувати Росію від неминучої поразки.
Навіщо голова Центробанку РФ наділа хіджаб
І наостанок про головне фото 24 травня. Його героїнею стала голова Центробанку РФ Ельвіра Набіулліна. Під час візиту до Ірану її примусили надягнути хіджаб.
НАСПРАВДІ, це чергове яскраве візуальне підтвердження світового приниження Росії.
Сенс відрядження та переодягання Набіулліної зрозумілий: набиратися іранського досвіду багаторічного підсанкційного життя та обговорити двосторонні взаєморозрахунки.
Загалом ситуація виглядає так: одна підсанкційна країна просить допомоги в іншої. Але якщо раніше Тегеран залежав від Москви, то нині залежність зворотня.
Росія дуже потерпає від відключення SWIFT, блокування банків та решти світових фінансових санкцій. Тому питання доступу Москви до системи грошових переказів Ірану (так званої хавалі, яка є механізмом взаємозаліків) – дуже важливе.
Є й інший аспект. Після того, як російський рубль майже дотягнувся до замбійської квачі, а торгівля з індійцями та китайцями за рупії і юані, м’яко кажучи, не надто дохідна, Москва хоче спробувати іранський ріал.
На початку цього року він впав до свого історичного мінімуму – 447 000 за долар. (Зараз 42.250).
Однією з причин стрімкого подорожчання американської валюти стало різке зростання попиту на неї серед іранців, які (зіткнувшись з інфляцією близько 50%), намагалися захистити свої заощадження, купуючи чомусь саме долари.
Падіння вартості ріала було спричинене посиленням політичного тиску на Тегеран з боку західних держав (через смерть від рук поліції 22-річної курдки Махсі Аміни) та накладенням обмежень на кораблі та нафтові танкери. Все це й призвело до значних втрат у ключовій галузі іранської економіки.
Панамський реєстр суден (найбільший у світі) за останні 4 роки зняв свій прапор зі 136 суден, пов’язаних із державною нафтовою компанією Ірану.
Тому Москві дійсно буде чому повчитися в Тегерану. В тому числі й росіянкам – примусово носити хіджаб. Кадирівщина по Росії повзе повільно, але невпинно. Адже Кадиров теж недаремно знімав «переможне» кіно в Україні.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки