Путін офіційно заявив, що є спонсором тероризму: дайджест пропаганди за 27 червня 2023 року
У Кремлі здали всі свої явки та паролі з «Вагнером».
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 27 червня.
- Президент РФ відкрив свої рахунки з Пригожиним
- Орбану не варто повторювати помилки попередників
- Чим важливий 11-й пакет санкцій проти Росії
- Москва вже має готувати понад $54 млрд
Президент РФ відкрив свої рахунки з Пригожиним
27 червня на зустрічі з силовиками, які нібито «запобігли» заколоту Пригожина, Путін заявив, що утримання ПВК «Вагнер» повністю забезпечувалося з державного бюджету Росії.
За його словами, «з травня 2022 року по травень 2023-го держава Росія виплатила ПВК на грошове утримання бійців і стимулюючі виплати понад 86 млрд рублів».
НАСПРАВДІ, таким чином Путін розвінчав свій же черговий фейк в стилі «ихтамнет». У 2019-му році він говорив зовсім інше: «Що стосується приватних охоронних компаній… це не держава російська і не російська армія», — так він відповів на питання про статус найманців ПВК «Вагнер», які загинули в Сирії.
У травні минулого року, вже після початку повномасштабного вторгнення, очільник МЗС РФ Лавров так само запевняв: «Вагнер» – це приватна військова компанія, яка не має відношення до російської держави».
Згодом усі ПВК стали путінськими в його приватній воєнній кампанії в Україні. Але як і раніше за гібридною схемою: поза правовим полем РФ (із відповідною кримінальною статтею про найманство) та одночасно з визнанням за найманцями офіційного статусу учасників бойових дій.
Щодо цифр, які озвучив Путін. 86 млрд рублів – це більше, ніж витрати бюджету третього за величиною міста у Росії Єкатеринбурга.
Через те, що ПВК «Вагнер» не є юридичною особою, то можна зробити висновок, що його фінансування проводилось із закритих частин держбюджету РФ. З огляду те, що коробки з 4 млрд рублів виявили у «Газелі» у дворі офісу ПВК «Вагнер» у Санкт-Петербурзі, можна зрозуміти як це відбувалося. Готівкою.
У сеансі самовикриття Путін також зізнався, що на «Вагнер» додатково витратили й 110 млрд рублів на страхові виплати – тобто сім’ям та пораненим. Зараз у Росії виплачують 5 млн сім’ям загиблих, а пораненим по 3 млн рублів. Таким чином, можна приблизно порахувати, що махання Пригожиним ганчіркою у Бахмуті обійшлося російському бюджету в 22 тисячі «вагнерівців» і понад $1 млрд.
Але головний висновок тут інший: транснаціональне кримінально-терористичне угруповання ПВК «Вагнер» мало, має і надалі матиме (Лукашенко 27 червня заявив, що пригожинські табори в Білорусі існуватимуть за рахунок Москви) чітке російське державне фінансування. Це є черговим і вже офіційним (як і в випадку з дитячою справою у МКС) доказом того, що Росія є спонсором тероризму. Путін зробив вже другу відеоявку з повинною.
Орбану не варто повторювати помилки попередників
На цьому тлі, м’яко кажучи, дивно пролунала заява прем’єр-міністра Угорщини Орбана про те, що він не вважає Путіна злочинцем. Орбан також повторив низку кремлівських наративів про те, що не вважає Україну суверенною державою, що ЄС не вдалося санкціями поставити Росію на коліна, а те, як відбувається співпраця між Заходом та Україною, описав словом «фіаско».
НАСПРАВДІ, Орбан вже давно є російським п’ятим колесом в ЄС. Наприклад, у червні до початку українського контрнаступу він виступав за припинення вогню і мирні переговори між Україною та РФ. Мотивував тим, що сторона, яка атакує, зазнає втричі більших втрат, ніж та, що обороняється.
У травні Орбан переконував, що Україна не здатна виграти війну. А її припинення залежить лише від того, коли «Москва укладе угоду з Вашингтоном», тому Трампа потрібно повернути у крісло президента США.
У квітні Орбан називав Україну «країною, яка не існує економічно». У тому ж дусі виступають і інші угорські можновладці.
Але бажання Орбана заспокоїти Путіна за рахунок частини України не знаходить підтримки серед його «партнерів» ані в США, ані в ЄС. Ось хроніка лише останніх днів.
- США 27 червня оголосили про новий пакет військової допомоги для України на суму близько $500 млн. (Два тижні тому Вашингтон виділів ще $325 млн).
- Рада ЄС погодила рішення збільшити на €3,5 млрд Європейський фонд миру, що дозволить, зокрема, продовжувати та нарощувати військову допомогу для України. (Після цього загальний обсяг фонду сягнув €12 млрд.
- Уряди Болгарії та Австралії (остання – на $73,5 млн) ухвалили новий пакет військової та військово-технічної допомоги Україні.
- Навіть нейтральна Швейцарія надасть Україні понад €1,2 млн на вишкіл та обладнання для розмінування.
А Орбану варто пам’ятати, що свого часу його попередники (і так само з обґрунтуванням «вигоди для всього угорського народу») зробили, м’яко кажучи, хибний вибір, коли стали на бік іншого злочинця – Гітлера. Не варто у 21 столітті повторювати помилки 20-го.
Чим важливий 11-й пакет санкцій проти Росії
З цього приводу цікава історія з останнім (на даний час) 11-м пакетом санкцій проти Росії. Його узгодження гальмувала, зокрема, й Угорщина (через «OTP Банк», який входить до українського переліку міжнародних спонсорів війни).
Можливо, візуально для багатьох 11-й пакет виглядає досить, непрезентабельно. Через те, що включає переважно торгові та логістичні заходи.
НАСПРАВДІ, він дуже важливий. Крім іншого, найголовніше у ньому — можливість заборони постачання західних товарів до залишків «дружніх» до РФ країн.
Для розуміння проблеми з якою зіткнувся ЄС: у першому кварталі цього року, наприклад, експорт лише з Німеччини до РФ впав на 47%. Однак до Киргизстану постачання за той же період підскочило приблизно на 950% (до $185 млн).
«Вирішуючи проблему обходу санкцій, ми максимізуємо тиск на Москву, позбавляючи її ресурсів, яких вона так відчайдушно потребує, щоб продовжувати свою війну проти України», – пояснив логіку нових санкцій Жозеп Боррель, верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки. Отже:
– Найважливішим нововведенням є запровадження обмежень на продаж чутливих товарів та технологій подвійного призначення (які можуть використовуватися не тільки для цивільних, але і для військових цілей) третім країнам, які можуть передавати їх Росії.
(У травні Financial Times опублікувало розслідування, згідно з яким лише половина з санкційних товарів подвійного призначення, які офіційно прямували транзитом через Росію, доходили до зазначеного пункту у Вірменії, Казахстані та Киргизстані. Товари на суму понад мільярд доларів так і залишилися на території РФ).
– Серед інших значних транспортних санкцій 11 пакету — заборона доступу до портів ЄС суден, які могли отримати вантаж російського походження з іншого судна. (Ця схема допомагала Москві продавати в ЄС сиру нафту та нафтопродукти).
– Заборонено доступ до європейських портів також суден, які маніпулюють своєю навігаційною системою стеження або відключають її при транспортуванні російської нафти.
– Посилюється імпорт товарів із заліза та сталі — тепер, щоб продавати їх до ЄС, треба довести, що в ланцюжку постачання всіх компонентів не було Росії.
– Введено обмеження на експорт 15 технологічних виробів, які застосовувала російська армія в Україні.
– До санкційного списку внесено додаткові 87 компаній за пряму підтримку ВПК РФ. Зокрема, чотири іранські виробники дронів (а також компанії з третіх країн, які допомагають Москві обходити торгові обмеження) та кілька російських компаній, які виробляють електроніку для ВПК РФ.
– Розширено припинення ліцензій на мовлення ще на п’ять медіа, які прямо або опосередковано підконтрольні РФ і використовуються для пропаганди та маніпулятивного подання інформації: RT Balkan, Oriental Review, Tsargrad, New Eastern Outlook і Katehon.
– Розширено заборону на перевезення товарів у ЄС автодорожнім транспортом причепами та напівпричепами, які зареєстровані в Росії — навіть якщо сама вантажівка-перевізник зареєстрована не в РФ.
Москва вже має готувати понад $54 млрд
І наостанок продовження історії про «головний російський фейк» – «8 років бомбили Донбас». Згодом це «бомбардування», як відомо, перекинулося й на інші «нові території». Такі повідомлення з’являються щодня. Так, 27 червня ЗСУ нібито бомбили Олешки.
НАСПРАВДІ, у переважній більшості випадків жодних, навіть постановчих, відео «безперервних обстрілів» окупанти, звісно, не надають. На відміну від справжніх обстрілів, які ведуть самі окупанти по мирних українських містах.
Все того ж 27 червня до обіду (мабуть, на згадку про криваву атаку річної давнини на торговий центр у Кременчуку) росіяни знову вдарили по цьому місту. А ввечері відбувся ракетний обстріл Краматорська. І знову це були удари по об’єктах соціальної інфраструктури та житловому фонду.
Як повідомили у Київській школі економіки (KSE), на кінець травня загальна сума збитків, завданих житлу в Україні, становить понад $54 млрд. Це понад третина від усіх прямих збитків, завданих Росією інфраструктурі та активам України.
Загалом нараховано понад 163 тисячі знищених чи пошкоджених житлових об’єктів, загальною площею 87 млн кв. м – це 8,6% від загального житлового фонду України.
Найбільше зруйнованих та пошкоджених об’єктів у Донецькій та Харківській областях – 14,5 та 14,2 млрд відповідно.
З-поміж міст найбільше зруйнованих та пошкоджених житлових будинків у: Маріуполі, Харкові, Чернігові, Сєвєродонецьку (де пошкоджено 90% житлового фонду, але з якого вже тікають путінські ремонтні бригади), Рубіжному, Бахмуті, Мар’їнці (обидва міста майже не мають непошкоджених будівель), Лисичанську, Попасній (де «Первый канал» вже знімає репортажі «пам’яті міста»), Ізюмі та Волновасі.
Із загальної суми прямих збитків житлового фонду левова частка – $46,6 млрд – від руйнування та пошкодження багатоквартирних будинків. Ще понад $7 млрд – наслідок знищених та пошкоджених приватних. Таких наразі вже понад 144 тисячі, з них зруйновано майже 59 тисяч.
За 15 місяців повномасштабної війни в Україні пошкоджено 13,2 тисячі та повністю зруйновано 5,4 тисячі багатоповерхівок.
Відзначимо, 12 червня Путін висловив обурення нібито ударами ЗСУ по житлових кварталах і назвав їх «безглуздими». З огляду на ці цифри, нагадаємо, що ціну путінського «обурення» визначать репарації.
В тому числі й за Олешки, зруйновану Каховську греблю та інші тимчасово окуповані території України, включно з роками справжнього, а не телевізійного руйнування Донбасу.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки