Шойгу просить КНДР підставити плече підвезення: дайджест пропаганди за 26 липня 2023 року
Москва в очікуванні африканців шукає допомоги у північних корейців.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 26 липня.
- Трагедія в Оленівці: РФ мовчить щодо висновків ООН
- Друга армія світу потребує підтримки Пхеньяна
- Скільки коштує російське кіно і «німці»
- Литва про дезінформацію від Пу і Лу
Трагедія в Оленівці: РФ мовчить щодо висновків ООН
Майже через рік після загибелі понад 50 українських військовополонених в Оленівці ООН дійшла висновку, що трагедія сталася не внаслідок обстрілу з установки HIMARS, як весь цей час стверджувала російська сторона.
Тоді, нагадаємо, пропаганда оголосила, що «українські нацисти розстріляли своїх полонених нацистів з американських РСЗВ». Паралельно було запущено й іншу версію – «це не українці, а самі американці розстріляли «азовців».
НАСПРАВДІ, 26 липня стало відомо, що представникам Управління Верховного комісара ООН з прав людини протягом року так і не вдалося побувати на місці трагедії. Бо російська сторона не надала відповідних гарантій безпеки.
Але експерти організації опитали людей, які вижили після вибуху, і проаналізували наявні матеріали. Отримані ними відомості не дозволили зробити висновки про джерело вибуху або про те, звідки вівся вогонь. Але наслідки вибуху ракети HIMARS стали б ще більш масштабними, ніж ті, що тоді були зафіксовані. Тому ця версія відпала. А вона й була основною у росіян.
«Військовополонені, які постраждали або загинули в Оленівці, і члени їхніх сімей заслуговують на те, щоб знати правду і щоб відповідальні за порушення міжнародного права були притягнуті до відповідальності. Наше управління зустрілося з сім’ями жертв і вислухало їхні благання про правду і справедливість — і справді вони мають на це право, як і на репарації», — підкреслив Верховний комісар з прав людини Фолькер Тюрк.
Цікаво було б з цього приводу послухати, наприклад, коментар МЗС РФ. Адже наступного дня після трагедії, 29 липня 2022 року, посольство РФ у Лондоні, нагадаємо, заявило, що бійці полку «Азов» «заслуговують на принизливу смерть».
МО РФ на прохання Reuters про коментар щодо висновків експертів ООН не відповіло. Тож подібне мовчання – красномовне визнання вини, покарання за яку обов’язково буде.
Друга армія світу потребує підтримки Пхеньяна
Але Шойгу зараз не до ООН. Він судомно шукає боєприпаси. Для цього особисто прибув до Пхеньяна для нібито участі в урочистостях з нагоди 70-річчя завершення Корейської війни (КНДР вважає, що здобула у ній перемогу).
Про що саме з Кім Чен Ином домовлятиметься Шойгу (зважаючи на те, що разом з собою прихопив заступника із озброєнь Олексія Криворучка), здогадатися не важко. Хоча цього особливо не приховує й пропаганда.
НАСПРАВДІ, про те, що «робітники із Північної Кореї можуть взяти участь у відновленні зруйнованих міст Донецької та Луганської областей», казав ще посол РФ в КНДР Олександр Мацегора, коментуючи визнання Пхеньяном самопроголошених республік.
Але з огляду на візит Шойгу зараз багато хто в Україні (і в світі) ставить собі питання: «Чи варто боятися цього?». Адже певні підстави нібито є. Bloomberg повідомляв, що КНДР продовжує поповнювати жебрацьку скарбницю за рахунок РФ, продаючи їй зброю для війни з Україною.
Уряд США зазначав, що КНДР таємно постачає Москві багато артилерійських снарядів. Найбільше її цікавлять 152-мм снаряди, які за даними дослідницької групи Джеймстаунського фонду, російська армія витрачала на фронті тисячами щодня, що призвело до їх дефіциту.
КНДР дійсно має досить широку номенклатуру застарілого боєкомплекту (БК), який підходить російській армії. Адже більшість номенклатури – це радянсько-китайська техніка з відповідною уніфікованою специфікацією.
Нещодавно РФ і КНДР відновили залізничне сполучення, якого не було майже три роки. Але залізниця і є головною проблемою. Через політику самоізоляції та відповідно технологічний колапс Пхеньян фізично не може забезпечувати нею необхідний потік ешелонів із БК.
Дефіцит БК у зоні бойових дій в Україні російська армія відчувала не тоді, коли боєприпаси закінчувалися, а коли збільшувалося їхнє плече підвезення (відстань між пунктами завантаження і вивантаження,- Ред.).
Зараз основний потік БК окупантам йде вже навіть не з Центрального, а зі Східного військового округу – це 6-10 тисяч км до кордону України. (КНДР ще далі). Один такий ешелон везе приблизно 10 тисяч пострілів. Середньодобова норма окупантів 15-20 тисяч пострілів. Тобто один ешелон будуть гнати за понад 10 тисяч км, щоб витратити його за півдня. Ось така артилерійська арифметика.
«Російське командування перебуває в настільки відчайдушному стані, що готове гнати з Північної Кореї боєприпаси, аби хоч якось підтримувати вогневий потенціал своїх військ. Вони критично не вплинуть на ситуацію у зоні бойових дій, а лише ситуативно вирішуватимуть проблеми з дефіцитом БК, що зростає. І важливо те, якої якості буде цей боєкомплект, якщо він взагалі буде», – вважає український військовий аналітик Олександр Коваленко.
До того ж невідомо, які дива можуть статися з тими ешелонами на залізниці. Тим паче на такий далекій відстані.
Скільки коштує російське кіно і «німці»
А тим часом поки керівник «другої армії світу» шукає допомоги в однієї з найбідніших країн на Сході, пропаганда воює на Заході. 25 липня вона показала яскравий приклад того, що дійсно називається «розігнати фейк».
На сторінці «воєнкора» Коца (близько 650 тисяч підписників) та RT (близько 780 тисяч) із відповідною «сіткою», охопленням, цитованістю, перехресними посиланнями й т.д. з’явився ролик із критикою політики офіційного Берліна щодо підтримки України.
У ньому до квартири німців заходять люди у формі, криво вішають портрет Володимира Зеленського, виносять техніку, коштовності та меблі, а наприкінці ще й забирають у дитини плюшевого леопарда. Усе це відбувається на тлі виступу по телевізору людини, яка схожа на канцлера ФРН Олафа Шольца. У титрах повідомляється, що Німеччина витратила на допомогу Україні понад 22 млрд євро.
НАСПРАВДІ, журналіст «Радіо Свобода» Марк Крутов та фактчекер Ілля Бер встановили, що у «німецькому» ролику знімалися російські актори. «Знято типу на високому художньому рівні, всередині актори говорять німецькою. Я одразу подумав, що це все та ж фабрика ім. (співробітниці Кремля з соцмереж Христини) Потупчик. А легалізоване відео було, здається, через німецькомовний або навіть голландськомовний Twitter… А ось в Інстаграмі горда мама хвалиться своєю дитиною, яка виконала роль сина в цьому ролику. І простодушно так повідомляє, що знято його Russia Today», – пише Бер.
А щодо німців, то курс уряду ФРН стосовно російської агресії проти України наразі має найвищий рівень підтримки з липня минулого року. Дії влади щодо України підтримують 46% німців. Найбільш популярним політиком у Німеччині (53%) є міністр оборони Борис Пісторіус. На другому місці (42%) – міністр закордонних справ Анналена Бербок. Про їхню підтримку України та українців нагадувати зайве.
Тому подібні відео на рівні «капусника» випускників кіношного ВНЗ, працюють лише на кишеню тих, хто їх знімає та замовляє. Тим паче, що давно відомо скільки коштує подібний іноземний «чесний погляд» на Росію.
Литва про дезінформацію від Пу і Лу
І наостанок про «Вагнер». Так, Україні він вже (або поки що) не загрожує. Тому пропаганда на чолі з Лукашенко та Путіним тепер намагається створити з нього європейський жупел.
25 липня якийсь експерт із Білорусі на прізвище Шпаковський в ефірі у Скабєєвої заявив: «Не виключаю, що партизани, люди доброї волі, можуть влаштувати в цьому Жешуві поганому, на аеродромі, ту саму знамениту бавовну».
До того ж є інформація, що ПВК «Вагнер» вербує білорусів для бойових дій проти Польщі та Литви.
НАСПРАВДІ, з цього приводу Арвідас Аншаускас, міністр оборони Литви, висловився так: «На емблемі «Вагнера» є череп – о, який жах! Можна наклепати багато емблем, але як це скасовує факт постачання боєприпасів (немає ніякого), важкого озброєння (все залишено в Росії) і, нарешті, мізків (ніколи не було)?… Лукашенко ледве стримує Пригожина, а Путін ледве стримує Лукашенка! Правда? Ви вже повірили у це? Зрештою, є страшна TikTok армія, яка, щоправда, ніяк не доїде до поля бою. То може ми навчимося відрізняти реальні речі від дезінформації в інформаційній війні?».
«За останні роки Польща зробила дуже багато, щоб збільшити свою армію, створила багато підрозділів у східній частині країни за 50-150 км від кордону, де вона бачить загрозу, і це правильно.
У Литві військові підрозділи розташовані за 20, 30, 40, 50, 80 км від кордону з потенційним агресором. Тож наші батальйони швидкого реагування в повній готовності чергують на кордоні, не кажучи про інші підрозділи, спецвійська. Не забули ми і про американських союзників, які розташовані за 15-20 км від кордону на полігоні Пабраді. Тож давайте перестанемо танцювати від дезінформації Пу і Лу», – закликає Аншаускас.