Канікули в Конгресі та допомога Україні: Чому потрібно уникати відчуття «зради»

Вкрай важливо, що чинна адміністрація США не відмовляється від обіцяних гарантій та активно переконує Конгрес продовжувати підтримку України. 

Палата представників США пішла на двотижневі канікули без ухвалення законопроєкту з підтримкою для України та інших союзників і партнерів Америки, який цього тижня підтримав Сенат. З одного боку, такий крок був прогнозованим – з огляду на тверду «протрампівську» позицію спікера нижньої палати Майка Джонсона та його обіцянки поховати законопроєкт. Через це у Вашингтоні практично не було сумнівів, що «найбільш деструктивна» за останні роки Палата представників на чолі із Джонсоном навіть не розглядатиме допомогу Україні до запланованих канікул. З іншого боку, це викликало справедливу критику на адресу законодавців як всередині США, так і міжнародної спільноти, а також справжнє обурення Білого дому й президента Байдена особисто. 

Тим часом, для України, де дії Палати представників викликали чергове відчуття «зради», це стало зайвим нагадуванням про болючі уроки завищених очікувань. Крім того, це підкреслило необхідність для України докладати наполегливих і копітких зусиль на всіх напрямах, аби залишатися сильною й продовжувати протистояння авторитаризму та неспровокованій агресії РФ.

ЧОМУ ДВІ ПАЛАТИ КОНГРЕСУ РОЗІЙШЛИСЯ В ПОЗИЦІЯХ?

Не секрет, що колишній президент США Дональд Трамп перетворив питання вкрай необхідної допомоги Україні на інструмент тиску як на демократів у Конгресі, так і на свого головного опонента на виборах, Джо Байдена. Причому найбільший вплив на Конгрес Трамп має саме у Палаті представників, де його підтримує невелика але завзята фракція MAGA, а також дедалі більше консервативних республіканців. У Сенаті ж на підтримку Трампа висловлюються зі значно меншим оптимізмом. Чому так? Це можна пояснити принаймні двома основними причинами.

По-перше, вибори до Конгресу. Цьогоріч разом із президентом американці обиратимуть повний склад Палати представників, а також третину Сенату (загалом 33 сенаторів від обох партій). Через те, що переважна частина республіканського електорату продовжує йти за Трампом, більшість його однопартійців у Конгресі вважають, що підтримка колишнього президента збільшить шанси для їхнього переобрання восени. Тож, у Палаті представників такий вибір постав перед усіма республіканцями, тоді як у Сенаті це стосується трохи більше десятьох представників цієї партії, які братимуть участь у виборах нинішнього року.

По-друге, на різницю підходів у верхній та нижній палатах впливає вік та політичний бекграунд законодавців. Традиційно вважається, що до нижньої палати обирається молодше покоління політиків. Зараз середній вік конгресменів Палати представників дорівнює 58 рокам, причому найбільша група складається із законодавців віком від 40 до 49 років. Тоді як середній вік у Сенаті наближається до 64 років, і найбільша група охоплює сенаторів від 60 до 79 років. Іншими словами, основу верхньої палати Конгресу США складають політики поважного віку, які пам’ятають часи холодної війни та схиляються до «яструбиних» поглядів у питаннях протистояння з Москвою.

Крім того, існують інші чинники, які впливають на світогляд обох палат. Один із них – це можливості Сенату більше впливати на зовнішню політику та, відповідно, фокусуватися на збереженні лідерства Сполучених Штатів у світі.

Очевидно, що саме ці чинники могли вплинути на рішення Сенату ухвалити пакет із зовнішньою підтримкою Україні, Ізраїлю й Тайваню попри канікули, які для верхньої палати почалися з понеділка. І саме це відіграло свою роль у тому, що республіканці Палати представників не переймаються глобальним лідерством США та більше схильні до підтримки ізоляціоністських поглядів Трампа.

ЩО БУДЕ З ПІДТРИМКОЮ УКРАЇНИ?

Лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл у одному зі своїх останніх інтерв’ю сказав, що після того, як спікер Палати представників Майк Джонсон заявив про категоричну опозицію законопроєкту із зовнішньою допомогою, підтримку Україні очікує «невизначене майбутнє». Макконнелл зазначив, що був вражений голосуванням за цей законопроєкт у Сенаті, який підтримали 22 республіканці – попри опозицію експрезидента Трампа, який телефонував багатьом сенаторам та вимагав провалити документ. Однак, за його словами, якщо Палата представників замість того, щоби підтримати законопроєкт, ухвалений Сенатом, переінакшить його, це знову заведе ситуацію в «глухий кут».

Тим часом, у п’ятницю двопартійна група конгресменів у Палаті представників усе ж зрушила процес з місця. Помірковані республіканці й демократи оприлюднили свою версію законопроєкту із зовнішньою допомогою, додавши до нього вимоги щодо міграційних реформ та посилення кордону, на чому наполягають трампісти. У цьому зв’язку відомий «адвокат» України в Конгресі, республіканець Брайан Фіцпатрік, який брав участь у переговорах щодо нового законопроєкту, назвав документ «компромісом», який може розв’язати суперечки.

Однак нова версія Палати представників містить багато суперечностей в плані реформ прикордонної політики США, через що він майже не має шансів бути ухваленим в обох палатах. Зокрема, відсутність у документі суворих обмежень щодо міграції, вочевидь не підтримають республіканці-консерватори. У той час, як ліві демократи виступатимуть проти положень політики «залишатися в Мексиці один рік» для потенційних іммігрантів, а також відсутності фінансування на гуманітарну допомогу для України й сектору Гази. 

Крім того, у версії Палати представників допомога Україні зменшена до приблизно $47 мільярдів – у порівнянні з понад $60 мільярдами в редакції Сенату. Тож, демократи в нижній палаті вже виступили проти цього проєкту закону та наголосили на необхідності ухвалити документ, який надійшов із Сенату. 

Очевидно, що до 27 лютого, коли мають завершитися канікули в Палаті представників, не слід очікувати нових ініціатив – хіба що у випадку форсмажорних обставин, які можуть суттєво вплинути на інтереси національної безпеки США. Але це також не означає, що після виходу з канікул конгресмени одразу візьмуться за розгляд  зовнішньої допомоги іншим країнам. Адже, цього, по-перше, не хоче Дональд Трамп, а відповідно і крило MAGA, більшість ультраконсерваторів та особисто спікер Майк Джонсон, від якого залежить, чи буде винесений законопроєкт на розгляд палати. 

Крім того, законодавці досі не ухвалили державний бюджет на 2024 рік, і це питання також буде в пріоритеті одразу після канікул.

ОБХІДНІ ШЛЯХИ 

Звісно, існує й інша процедура під назвою «discharge petition», щоби обійти спікера та поставити законопроєкт на голосування без його волі. Достатньо зібрати 218 голосів, щоби ініціювати такий механізм. Однак, за попередніми підрахунками, демократам необхідно буде залучити на свій бік мінімум до двох десятків республіканців, якщо враховувати, що частина лівих у Демократичній партії не підтримує зовнішню допомогу Ізраїлю в загальному пакеті. Іншими словами, питання залишається складним, однак теоретично можливим, і вже зараз у керівництві демократів заявляють, що працюють з окремими колегами-республіканцями над тим, щоби просунути сенатську версію законопроєкту.

Інша складність полягає в тому, що для процедури «discharge petition» знадобиться більше часу, крім того, спікер також матиме можливість втручатися в сам процес на певних етапах. Тому багато що залежатиме від того, який тиск відчуватиме сам спікер Джонсон та республіканці в Палаті представників, передусім, з боку свого електорату на місцях, а також колег у Сенаті, адміністрації США та міжнародної спільноти.

Свою роль у цьому контексті також можуть відіграти результати «супервівторка», який відбудеться в США 5 березня. У цей день одразу 15 штатів одночасно проводитимуть партійні праймеріз на президентських виборах. Якщо Дональд Трамп отримає переконливу перемогу на них, це означатиме, що республіканці в Палаті представників лише посилять власну впевненість у тому, що необхідно залишатися в орбіті колишнього президента. 

ЯК ПЕРЕКОНАТИ РЕСПУБЛІКАНЦІВ?

Тим не менше, в адміністрації США, в Сенаті та навіть серед ідейних республіканців у Палаті представників існує тверде переконання, що в разі внесення сенатської версії на голосування в нижній палаті, документ набере більшість. Суттєво спростити це рішення може одна людина – спікер Палати представників Майк Джонсон. І попри його неприховану прихильність до позиції Дональда Трампа, яку спікер на словах категорично заперечує, теоретично існують інші шляхи політичного впливу, здатні змінити його підходи на користь інтересів національної безпеки США. 

З одного боку, це можуть зробити, його однопартійці в Сенаті, а також адміністрація США. Але поки ці спроби виглядають явно недостатніми для того, щоби змінити думку спікера, який продовжує мислити політичними категоріями Дональда Трампа.

З іншого боку, впливати на будь-якого обраного політика в США може електорат. Це стосується не лише Джонсона, але й інших його однопартійців, ладних не помічати страждання й біль України, аби лише повернути попереднього президента до Білого дому. Але, щоби змінити думку електорату, необхідно, щоби риторику про Україну змінив сам Трамп.

Тож, оскільки одне й інше виглядає малоймовірним, залишається покладатися на «обхідний шлях» за участі 218 конгресменів або ж на виникнення надзвичайних обставин, здатних різко змінити позицію Конгресу через загрозу нацбезпеці США. Не виключається також, що адміністрація Байдена може застосувати паралельні механізми для того, аби спрямувати допомогу Україні в межах інших затверджених законом ініціатив. Однак без ухвалення Конгресом масштабного пакету це зможе лише частково перекрити потреби України в військовій, економічній та гуманітарній підтримці.

Тим часом, для України стає дедалі більш очевидною необхідність не покладатися на завищені очікування від затягнутих обіцянок Вашингтона та не думати про «зраду», а якомога більше розширювати взаємодію з іншими союзниками й партнерами. Адже ціль полягає в тому, щоби потік зовнішньої допомоги не зменшувався до критичної межі, поки США долають перепони сучасної демократії.

Вочевидь, для американського уряду стало набагато складніше підтримувати нашу країну в умовах, коли українське питання використовує у своїй президентській кампанії політик, який досі компліментарно ставиться до Путіна та стрімко поширює свій вплив на Конгрес.

Але при цьому також украй важливо, що чинна адміністрація Сполучених Штатів не відмовляється від обіцяних гарантій та продовжує активно переконувати Конгрес допомагати України й далі. Не менш вагомі зусилля у Вашингтоні також докладають для того, щоби надалі об’єднувати міжнародну коаліцію на підтримку ЗСУ, української економіки та мирних українців. Адже Україна продовжує відстоювати демократичний лад у світі на чолі якого залишаються США. І рано чи пізно це мають усвідомити й законодавці в Конгресі – попри свою політичну приналежність, вибори та власні партійні інтереси.

Ярослав Довгопол, Вашингтон