Вибори під час війни: не потрібні й не можливі
31 березня 2024 року в Україні мали б відбутися президентські вибори
27 лютого 2024 Комітет з питань розвідки при Президентові України повідомив, що у березні-травні російські спецслужби кинуть максимум сил і ресурсів на те, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні. Йдеться про завершальний етап спецоперації «Майдан-3», котру ворог реалізує впродовж кількох останніх місяців і загальний бюджет котрої складає 1,5 млрд доларів. Один з головних інформаційних ударів буде спрямований на політичне керівництво України.
Як відомо, 31 березня 2024 року в Україні мали б відбутися чергові президентські вибори. Крапку в цьому питанні вже поставлено: під час повномасштабної війни жодних виборів в державі не буде. Проте російські спецслужби щосили намагаються зруйнувати легітимність центральної влади в очах громадян, щоб занурити Україну у внутрішній хаос і, скориставшись цим, завдати їй військової поразки на Сході.
З цією метою ворог робить все можливе, щоб змусити українців сумніватись у легітимності центральної влади після 20 травня, а відтак - й у легітимності прийнятих нею рішень. Маніпулятивність і безпідставність подібних меседжів очевидна, як і неможливість проведення загальнонаціонального голосування в умовах повномасштабної війни. Тому варто ще раз нагадати, чому відтермінування президентських виборів є слушним та необхідним рішенням.
Демократія замість імітації
Насамперед слід наголосити, що до повномасштабного російського вторгнення вибори в Україні проводилися регулярно і були ефективним інструментом ротації влади. Протягом 1991-2022 років країна пройшла через 7 президентських і 8 парламентських кампаній. Жоден з президентів, крім Леоніда Кучми, не затримувався на посаді довше одного терміну. Склад Верховної Ради постійно оновлювався новими людьми і політсилами.
Президенти України. Джерело: Главком
На відміну від багатьох пострадянських держав, Україні пощастило уникнути довготривалої диктатури та зберегти плюралістичне і конкурентне політичне середовище. Україна - це країна усталеної демократії, в якій опозиція завжди має вплив і реальні шанси здобути владу на виборах.
Саме війна змусила поставити на паузу електоральні процеси. Щойно загроза мине, країна повернеться до вже звичного ритму політичного життя.
Натомість в Росії вибори давно перетворилися на ритуальне дійство, яке жодним чином не здатне похитнути путінську диктатуру. Так, держава-агресор проводить у себе «вибори» і навіть влаштовує їх на чужих, але тимчасово окупованих нею територіях. Але російські вибори - це не про волевиявлення, а про імітацію єдності та згуртованості підданих навколо свого вождя.
Правова основа
Проведення виборів Президента України в умовах воєнного стану прямо заборонене статтею 19 Закону «Про правовий режим воєнного стану». Звичайно, парламент має повноваження вносити зміни до чинного законодавства, але в цьому випадку підстав для цього немає: згідно статті 64 Конституції України, виборчі права громадян не належать до тих, котрі не можуть бути обмежені під час воєнного або надзвичайного стану.
Часом можна почути думку, що розблокувати юридичну можливість проведення президентських виборів можливо, якщо Верховна Рада не продовжуватиме дію воєнного стану. Таким чином буде створене «вікно» для проведення виборів, після чого воєнний стан буде продовжений знов. Проте використання такого «лайфхаку» матиме катастрофічні наслідки для держави, адже Закон «Про правовий режим воєнного стану» регулює ще безліч питань і процесів, прямо пов'язаних з обороноздатністю країни. Тому призупинення його дії навіть на лічені тижні стане щедрим подарунком ворогу.
Отож, «вкиди» про те, що вже навесні чинний президент України «втратить легітимність», можна безсумнівно трактувати як роботу російських спецслужб або свідоме чи несвідоме сприяння ворогу.
Всеохопний консенсус
Впродовж останніх місяців російська пропаганда намагається переконати українців, що відтермінування виборів з посиланням на воєнний стан – це ознака диктатури, котру буцімто вибудовує чинна влада. Але насправді відповідне рішення не було свавільним і не викликало опору на жодному з рівнів суспільства.
Так, ще у листопаді 2023 року голови парламентських фракцій підписали меморандум, в якому йдеться наступне:
«Ми також дійшли згоди, що майбутні вільні та чесні національні вибори (парламентські, президентські) проводяться після завершення війни та завершення дії воєнного стану із часом, достатнім для підготовки проведення виборів (не менше 6 місяців після закінчення воєнного стану) на основі діючого Виборчого кодексу (...)»
Існує згода і серед громадянського суспільства. У вересні 2023 року громадянська мережа ОПОРА оприлюднила відповідну заяву, до якої приєдналися понад 100 громадських організацій та рухів:
«Вибори і повномасштабна війна — несумісні. Ця ідея вкрай небезпечна та призведе до втрати легітимності як процесу, так і виборних органів, а з високою імовірністю — і до значної дестабілізації держави в цілому. Ключовими є виклики, пов'язані з вільним формуванням політичної волі в умовах активної фази війни, неможливістю забезпечити повноцінну участь військових і виборців за кордоном, відсутністю політичної конкуренції в умовах звуження прав і свобод під час правового режиму воєнного стану».
Абсолютна більшість пересічних українців також не підтримують ідею проведення виборів під час війни. Це підтверджують результати загальнонаціонального опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології восени 2023 року. Лише 16% опитаних заявили, що парламентські та президентські вибори слід проводити у визначені Конституцією строки. Натомість 81% респондентів вважали, що вибори слід проводити після завершення війни, і що зараз вони не на часі. Прибічники відтермінування виборів абсолютно переважали в усіх регіонах України.
Безпекові обмеження
Відповідно до статті 3 Конституції України, найвищими соціальними цінностями проголошено людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Проте гарантувати громадянам безпеку під час проведення виборів в умовах війни не зможе ніхто. Не треба бути військовим експертом, щоб розуміти: великі скупчення людей на виборчих дільницях можуть стати (і напевно стануть) мішенню для ворога. Тримати у таємниці адреси десятків тисяч дільниць неможливо. Так само неможливо розташувати всі місця для голосування у приміщеннях, котрі можуть слугувати надійними укриттями, здатними витримати удар безпілотника, балістичної ракети чи ствольної артилерії.
Школа у Львові після російського обстрілу 15 лютого 2024 року. Джерело: Андрій Садовий/ Facebook
Проведення виборів без дільниць, тобто методом надомного, поштового або електронного голосування (чи шляхом комбінації цих методів) також наразі не реалістичне. До того ж, до ідеї онлайн-виборів українці ставляться вкрай скептично: під час згаданого опитування КМІС, 65% респондентів висловились проти голосування через інтернет. Окрім ризиків фальсифікацій, на які вказували учасники опитування, існує також небезпека ворожих кібератак. Не зрозуміло й те, як забезпечити таємницю волевиявлення, адже для гіпотетичної участі в онлайн-виборах громадянину доведеться підтвердити свою особу під час авторизації у відповідній електронній системі. Останнє стосується і голосування поштою.
Отож, організація виборів, котрі б одночасно відповідали найвищим демократичним стандартам і вимогам безпеки – це виклик, до якого не готова ані Україна, ані будь-яка інша держава світу. Звичайно, можна провести вибори, ігноруючи обставини воєнного часу, але хто візьме на себе політичну, юридичну і моральну відповідальність за можливі масові жертви?
Справедливість і гроші
Не менш гострим є питання рівного доступу громадян України до участі у голосуванні. Сьогодні 26% території України в тимчасовій окупації. Точно оцінити кількість населення на цих теренах наразі неможливо, але цілком очевидно, взяти участь у гіпотетичних виборах не зможуть мільйони українців. Кількість наших громадян, що перебувають за кордоном, в Інституті демографії та соціальних досліджень НАНУ оцінюють у 9 мільйонів осіб. Як організувати рівний доступ до закордонних виборчих дільниць для такої кількості осіб, наразі не знає ніхто. Так само неможливо організувати рівний і безперешкодний доступ до дільниць для тих, хто несе на собі головний тягар війни – бійців Сил Оборони, які виконують завдання безпосередньо на лінії бойового зіткнення або у безпосередній близькості до неї. Нехтування голосами згаданих категорій громадян суперечило б не лише принципам демократії, але й фундаментальним засадам справедливості.
Крім того, вибори потребують значних бюджетних витрат. Минулого року Міністерство фінансів зверталося до Центральної виборчої комісії щодо орієнтовних видатків на проведення президентських та парламентських виборів. За оцінкою ЦВК, вибори президента обійшлися б державі у 5,4 млрд гривень, а народних депутатів – у 3,7 млрд. Не варто пояснювати, що сьогодні в українському бюджеті є значно більш пріоритетні статті видатків, пов’язані з фінансуванням оборонної сфери, а також підтримкою найбільш вразливих категорій населення. Не важко передбачити, що мільярдні витрати на вибори, яких не вимагає ані політикум, ані суспільство, виглядали б невиправданими й навіть аморальними.
Таким чином, сьогодні в Україні немає ані реального запиту на проведення президентських виборів під час війни, ані об’єктивної можливості організувати їх відповідно до демократичних стандартів. Росія, намагаючись створити штучний ажіотаж навколо цього питання, переслідує дві мети. Щонайменше, ворог прагне підважити легітимність центральної влади в очах громадян, а щонайбільше – підштовхнути Київ до проведення виборів, результати яких будуть сумнівними, а отже дискредитуватимуть Україну в очах її західних партнерів. Але такі наміри приречені на провал.
Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу