Чому не варто порівнювати безпекові угоди з Будапештським меморандумом
Що вважають єдиною безпековою гарантією для України
Зміст кожної безпекової угоди – це результат мистецтва, можливого в тих умовах, які у нас тепер є. Вочевидь, щодо угод у сфері безпеки, які наразі активно підписує Президент Зеленський, є негативний наратив: мовляв, вони нічого не дають та нічим не відрізняються від Будапештського меморандуму. Про це – у матеріалі експерта аналітичного центру «Об’єднана Україна».
Передусім його поширюють росіяни, яким би дуже хотілось, щоб це було саме так. Водночас і в Україні є представники щонайменше сексти сивочолого, які його також активно поширюють. Так, ці угоди не передбачають гарантій безпеки, вони передбачають гарантії безпекової допомоги, бо єдиною безпековою гарантією для України є вступ до НАТО, про що постійно говорить Президент. А дотепер нашою гарантією є Сили оборони, які потребують різноманітної допомоги від партнерів.
Проте розставмо всі крапки над «і» щодо цієї маніпуляції з ототожненням цих угод з Будапештським меморандумом. Щоб розкрити відмінності, варто зосередитись на таких ключових аспектах:
Предмет угоди: Будапештський меморандум був підписаний у 1994 році та мав на меті забезпечити безпекові гарантії Україні у відповідь на відмову від ядерної зброї. Він зосереджувався на зобов'язаннях сторін утримуватись від погрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України.
Водночас головна логіка підписання цього меморандуму була не у безпеці, а в тому, щоб Україну визнали як незалежну державу. Тож фактично ми міняли ядерну зброю на міжнародне визнання. Двосторонні угоди з Великою Британією, Німеччиною та іншими зазначають конкретні сфери співробітництва, зокрема військову допомогу, оборонне співробітництво, кібербезпеку, економічну підтримку та сприяння реформам.
Зобов'язання щодо оборони: Будапештський меморандум не містить прямих оборонних зобов'язань або гарантій військової підтримки.
Двосторонні угоди передбачають конкретні оборонні заходи, включно з постачанням військового обладнання, спільними навчаннями, розробленням та посиленням оборонної спроможності.
Економічна співпраця: Будапештський меморандум не містить положень про економічну співпрацю або підтримку.
Двосторонні угоди часто містять компоненти економічної співпраці, інвестицій та фінансової допомоги, спрямовані на підтримку економічного розвитку та стабілізації.
Сфера дії: Будапештський меморандум має широкий, але досить обмежений фокус, спрямований на невикористання сили та повагу до суверенітету.
Двосторонні угоди вирізняються ширшою сферою співпраці, містять спільні дії в галузі безпеки, оборони, кіберзахисту, економічної інтеграції та підтримки реформ.
Механізми реалізації: Будапештський меморандум не передбачає конкретних механізмів виконання або відповіді на порушення зобов'язань.
Двосторонні угоди часто містять детальніше описані механізми співпраці, включно з регулярними консультаціями, спільними проєктами та програмами, що забезпечують ефективніше виконання угод.
Разом ці відмінності наголошують на більш практичному та цілеспрямованому характері двосторонніх угод порівняно з Будапештським меморандумом, орієнтованому на конкретні сфери співпраці та взаємодію у відповідь на сучасні виклики та потреби України.
Крім того, ці угоди ставлять на новий рівень двосторонні відносини країн-підписантів. Тож застосовуємо інформаційну гігієну та дивимось в корінь, а не ловимо у вуха фейки.
Безумовно, ці угоди, як і будь-які інші, не є ідеальними, зокрема, у своїх дописах я зазначаю, чого не вистачає тій чи іншій угоді, але зміст кожної угоди – це результат мистецтва можливого в тих умовах, які у нас тепер є. Ще 23 лютого 2022 року такі угоди мали для нас вигляд фантастичних. Тож про це варто теж памʼятати.
Автори:
Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна»
Першоджерело: «Ми – Україна»