Придністровська криза: кого насправді зібрався заморозити Кремль
Якщо спрацює ця газово-політична комбінація, нам додасться напруженості на кордонах та в міжнародних відносинах
Триває другий тиждень придністровської енергетичної кризи, і стає дедалі очевиднішим, що причина її геть не газ. Забезпечити регіон енергоносіями з альтернативних джерел після зупинення постачання від російського «Газпрому» вже пропонувала самопроголошеному керівництву ПМР Молдова, але отримали відмову. «Ми розуміємо, що уряд Молдови вже запропонував Придністров’ю енергетичну і гуманітарну допомогу, та вона не була прийнята», – заявила з цього приводу речниця Єврокомісії Анітта Гіппер, пише Politicо. Раніше Politico вже опублікувало листування, яке доводить факт відмови. Гіппер закликала Тирасполь співпрацювати з Кишиневом у цьому питанні заради місцевого населення, позбавленого опалення, гарячої води та електрики по кілька (в середньому 8) годин на добу. Але її заклики не будуть почуті. Не для того Кремль почав цю газову блокаду, щоб придністровцям просто так стало тепло. Ймовірно, їх невдоволення ще планують використати.
ЯК НЕ КРУТИ, ВИННА БУДЕ САНДУ
Уряд Молдови ситуацію розумів чудово і до початку 2025 року подбав про диверсифікацію постачання енергоресурсів. 1-2 січня відсотків на 50 потреби в електроенергії країни покрив імпорт з Румунії, і молдовани дискомфорту не відчули. Та й газ Кишинів для внутрішніх потреб вже кілька років купує в європейських постачальників, а днями «Молдовагаз» у тестовому режимі спробувала закачати природний газ з Болгарії через Трансбалканський газовий коридор. Усі щорічні 5,7 млрд кубометрів газу, отримувані Молдовою від «Газпрому», спрямовувалися у Придністров’я.
Зокрема, для потреб електроенергії Молдавської ГРЕС, яку споживали обидва береги Дністра. Коли генерація припинилася, певні потужності недоотримала і Молдова, але там до цього моменту готувалися.
А от у невизнаній ПМР те, що Україна 1 січня зупинила транспортування російського газу через свою ГТС, стало «несподіванкою». Вимкнулося центральне опалення, 350 тис. населення живе за графіками віялових відключень, спроби обігрітися електроприладами призводять до численних аварій у мережі. А запасів вугілля, завдяки якому анклав має хоч якусь електроенергію, за прогнозами кризового центру уряду Молдови, вистачить приблизно до кінця січня.
Самопроголошений президент Вадим Красносельський налаштовує громадян «трішки потерпіти» і звинувачує в енергокризі винятково Кишинів: «Молдова нічого Придністров’ю не дасть, це не їх мета. Їх мета – задушити нас». Про те, що «Газпром» успішно міг би використати альтернативний маршрут постачання газу до Придністров'я (через «Турецький потік», Болгарію та Румунію) та натомість посилається на борги Кишинева за газ, влада ПМР мовчить.
Тож прем'єр-міністр Дорін Речан розцінює ситуацію як використання Кремлем енергетики в якості «політичної зброї». «Це криза безпеки, яку Росія намагається викликати в регіоні, використовуючи енергетичну зброю. Вони припинили поставки газу в регіон, який контролюють, зокрема, завдяки тому, що незаконно розмістили там війська і нікому не дозволяють допомагати регіону», – заявляв він. За даними Politico, Речан говорив про це у понеділок на закритій зустрічі з пресою та вищими посадовцями адміністрації держави. У Молдові вважають, що нагнітання напруженості, за задумом Москви, має вплинути на результат важливих парламентських виборів у листопаді.
Бажання РФ посилити внутрішню напруженість більш ніж очевидне, вважає керівник Центру громадської аналітики «Вежа» Валерій Клочок. Інтерес Росії до цього регіону нікуди не зник, мовне питання і «російська карта» там так само розігруються у слушні моменти, як і в Грузії чи Україні. «Нині геополітична ситуація складається таким чином, що цей анклав може піти з-під контролю Кремля, – пояснює він. – А він давно намагається реалізувати план встановлення проросійської влади у Молдові». Бо у Грузії, Україні та Молдові РФ діє за однаковим сценарієм, лише з різним успіхом. Та Молдова, на думку пана Валерія, цілком може стати успішним для неї кейсом. «Суспільство в країні дуже розділене, перемогою Мая Санду завдячує винятково діаспорі, – каже він. – Тепер справа за виборами до парламенту». Це парламентсько-президентська республіка, президентка має менше повноважень, як прем’єр. Поки що вони співпрацюють і солідарні у важливих питаннях, як от реінтеграція ПМР. «Криза у Придністров’ї – це шанс для Москви дестабілізувати ситуацію, відібрати повноваження у Санду – максимально обнулити її на посаді президента, – вважає Клочок. – Президентка не любить союзників, будує самостійну політику, і це створить для неї проблеми в майбутньому парламенті».
НЕ ГОЛОСАМИ, ТАК ПРОТЕСТАМИ
Плани Росії у регіоні багатошарові, вважає експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар. Для початку – представити невизнану республіку жертвою двох «нацистських режимів», що вже й відбувається. Поки що показати гуманітарну катастрофу в ПМР не вдається через теплу погоду, каже він.
Та й побутові споживачі в Придністров’ї, як і в Молдові, в основному використовують тверде паливо – дрова. А без газу лишилися кілька великих промислових підприємств – основні споживачі безкоштовного російського газу. «Тож шмарклі про «конає бідна ПМР» – велике перебільшення. Але саме в цьому напрямку розкручується сценарій, – каже Гончар. – Ймовірно, це триватиме до морозів, і тоді сюжет зміниться на рятівний». «Газпром» може постачати газ до свого анклаву по другій нитці «Турецького потоку», як це робиться для Болгарії, Сербії, Угорщини, пояснює експерт. А потім можна реверсом подати 2 млрд кубометрів Трансбалканським газогоном, яким колись російський газ йшов до Туреччини і Балкан транзитом через Україну, Придністров’я, правобережжя Молдови. Вільні потужності у «Турецькому потоці» є.
«Це може бути обставлене відповідним шоу, коли опозиціонери з Молдови, Гагаузії та тираспольські діячі поїдуть до Москви з чолобитною, Путін накаже «Газпрому» подати газ і буде рятівником, – каже Михайло Гончар. – При цьому розраховують на подвійні дивіденди».
Буде розгорнута пропагандистська кампанія – пам’ятайте, хто порятував вас взимку і за кого голосувати на виборах. «Не думаю, що вона буде успішна – до листопада все забудеться, – міркує Гончар. – Але розхитування ситуації, створення хаосу – традиційний російський підхід і в бік Молдови він в тому чи іншому вигляді застосовувався постійно».
Питання реінтеграції самопроголошеної республіки завжди було в пріоритеті для Молдови, і випала нагода її реалізувати, говорить Валерій Клочок. «Наша мета – реінтегрувати країну. І це повинно початися з того, що Росія має вивести свої війська», – вже заявив Дорін Речан, пише Politico, бо, мовляв, ця криза може призвести до кінця самопроголошеної незалежності ПМР. І було б чудово добитися цього, зауважує Клочок. Економічна модель так званої ПМР трималася винятково на російських подачках. Заборгованість, про яку торочить «Газпром», – умовна, Тирасполь ніколи не платив Росії за газ. «У ПМР мешканцям продавали безкоштовний газ, гроші залишалися в Тирасполі. Собівартість виробництва продукції була нульова і це приносило, без перебільшення, мільярди доларів прибутку, – описує ситуацію він. – А тепер це все може вислизнути з рук».
Та нагодою ще треба скористатися, підштовхнути цей процес. «Поки великої рішучості у Кишинева не бачу», – говорить Валерій Клочок. Зате більш ніж рішучо налаштовані в Москві – створити привід для невдоволення населення, вигадати каталізатор, що збурить його. «Їм треба підняти бучу. Путін підняв ставки, як на мене – йде ва-банк, – вважає експерт. – Йому треба, щоб на вулиці вийшли проросійські сили». Схема стандартна – створення нестерпних умов для життя, протести, перші жертви… «Питання не в тому, як проголосують на виборах – Кремлю бажано спровокувати Кишинів, щоб не втримав позиції. А далі вони вибори й самі змоделюють», – вважає пан Валерій.
Та поки що аж такого загострення не помітно – чимало мешканців ПМР (навіть тих, хто з російськими паспортами) прихильніше ставляться до Європи, ніж до Росії, і на тлі цієї кризи готові мігрувати до Молдови. «Такого висновку дійшли з колегами, які добре знаються на внутрішній ситуації у Придністров’ї на соціально-побутовому рівні, – говорить Клочок. – Це не створило б загрози стабільності Молдови: вибори показали, що мешканці Придністров’я загалом позитивно ставляться до неї».
«Не можна виключати будь-який варіант, але прогнозувати, що в результаті всього Молдова зверне зі шляху євроінтеграції, – перебільшення, – вважає Гончар. – Хоча на цій темі проросійські сили можуть збільшити свій вплив». Тож уряд Молдови мав би організувати інформаційну кампанію для протидії.
А НАМ – ЗАЙВИЙ ГОЛОВНИЙ БІЛЬ
«Україні не варто кидатися на допомогу сепаратистському анклаву (такі думки вже лунають) – це не буде оцінено, – зауважує Михайло Гончар. – Дехто вважає, що Україна могла б надати певний обсяг газу для ПМР, але це не змінить настроїв у «республіці»». Вони не стануть проєвропейськими, як не стали протягом останніх років, ще й в умовах, коли навіть у Молдові діє російська пропаганда. «Ніщо не завадить РФ подати все так, ніби газ дали в результаті її тиску на Європу, а Європи – на Україну», – каже він.
Максимум загроз для України у цій кризі – обрання ворожого парламенту і зміна зовнішньої політики Молдови, вважає Гончар. На цей випадок нам потрібна чітка позиція і координація з Румунією: економічні відносини з проросійським анклавом мають бути згорнуті. «Це давно треба було робити. Але ж політика Молдови була спрямована на мирну безконфліктну реінтеграцію, – пояснює експерт. – А вона ні до чого не привела».
Вся ця історія в будь-якому випадку – додаткова загроза Україні, вважає експерт із міжнародної політики Олександр Краєв. «Це стандартна тема нашої зовнішньої політики – якщо в ПМР якась проблема, загострення на цьому кордоні, нам треба тримати там додатковий гарнізон», – говорить він. Будь-яке розхитування ситуації у Придністров’ї вигідне росіянам – бо це тримає в напруженості нас і впливає на газовий ринок Європи. «Через звинувачення молдаван у несплаті за газ, хоч вони і не мають платити за придністровців, звинувачення нас у блокуванні поставок», – пояснює експерт.
Україна в результаті змушена переоцінювати безпекові ризики на західному кордоні, а паралельно виходить тиснути на європейців. Зараз російська пропаганда в штучно створеній кризі звинувачує саме Київ, і це на тлі конфліктів з прем’єр-міністрами Словаччини і Угорщини, що набирають обертів. «На жаль, росіяни ефективно застосовують тактику наступу на кількох фронтах одночасно», – зауважує Краєв.
Крім того, що росіяни успішно використовують провокації, вони завжди вміли знайти в Європі людей, яким також ці провокації потрібні, констатує експерт із зовнішньої політики. У Роберта Фіцо та Віктора Орбана вже давно неприємності з Брюсселем. «Орбану вже третій рік через нас погрожують позбавити коштів регіонального розвитку і він постійно мусить турбуватися, щоб його сприймали як адекватного політика, з яким можна мати справу, – пояснює він. – А тут нагода для обох сказати: це не ми такі, проблема завжди була і буде в Україні, бачте – не тільки для нас створила неприємності». А нам тільки додаткових звинувачень зараз саме і не вистачало.
Тетяна Негода, Київ
Перше фото emerging-europe.com