Панельна дискусія до 91-х роковин Голодомору – геноциду українського народу
19 листопада, 11:00 - панельна дискусія до 91-х роковин Голодомору – геноциду українського народу.
Організатори: Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), Український інститут національної пам’яті, Інститут історії України Національної академії наук України, Національний музей Голодомору-геноциду.
Учасники першої панельної дискусії 11:00–13:00: Лариса Якубова - завідувачка відділу Інституту історії України Національної академії наук України, член-кореспондент НАН України, докторка історичних наук; Олександр Гладун - заступник директора Інституту демографії та проблем якості життя Національної академії наук України, член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук; Людмила Гриневич - провідна наукова співробітниця Інституту історії України НАН України, директорка Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), докторка історичних наук; Ірина Захарчук - професорка Рівненського гуманітарного університету, координаторка наукового напряму Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), докторка філологічних наук; Сергій Колісніченко - історик, педагог, координатор напряму «Інтернет Архів епохи Голодомору» Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), військовослужбовець ЗСУ; Андрій Маслюк - старший науковий співробітник Інституту психології імені Г. Костюка, доктор психологічних наук.
Учасники другої панельної дискусії 14:00 -16:00: Леся Гасиджак - генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду; Антон Дробович - голова Українського інституту національної пам’яті; Олександр Зінченко - історик, публіцист, автор проєктів Суспільного мовлення, автор сценарію документального серіалу «Голодомор. Літописці»; Андрій Козицький - історик, доцент Львівського національного університету ім. І. Франка, автор монографії «Велика брехня. Методи, наративи та динаміка заперечення Голодомору»; Тетяна П’янкова - письменниця, авторка роману про Голодомор 1932–1933 років «Вік червоних мурах»; Олесь Санін - режисер і сценарист фільму «Поводир».
Чому це важливо?
Війна, яку розв’язала путінська Росія у центрі Європи, використання агресором продовольства як зброї стали серйозним викликом людству. Оприлюднений 2022 року авторитетними міжнародними організаціями звіт «Стан продовольчої безпеки та харчування у світі» визначає реальні загрози у зв’язку з війною Росії проти України – передусім продовольчій безпеці тих країн світу, що вже раніше стикалися з ситуаціями голоду та продовольчої кризи. Експертне середовище також попереджає про зумовлені війною можливі перешкоди, у короткостроковій та віддаленій перспективах, для досягнення важливої цілі - забезпечення усім доступу до належного харчування: кількість людей у світі, особливо жінок і дітей, які не доїдають, може зростати.
Подолання цих загроз, а отже і майбутнє людства, залежить від багатьох факторів. Зокрема, і від того, якою мірою буде засвоєний досвід історії Голодомору – геноциду українського народу, наскільки ретельно і комплексно будуть досліджені, описані й критично осмислені причини, механізми та наслідки цього злочину, з урахуванням широкого історичного контексту та порівняльних перспектив.
Сьогодні пам’ять про Голодомор як злочин геноциду об’єднує українське суспільство, водночас в умовах повномасштабної війни постає питання: як у суспільстві, котре щоденно переживає травми й стикається зі злочинами агресора, говорити про травми минулого і як нам сьогодні пам’ятати про Голодомор, щоб стати сильнішими, зупинити злочин геноциду на українській землі, що його нині чинить Росія.
У фокусі обговорення – (пере)осмислення історіографічної традиції історії Голодомору та комеморативних практик у сучасному українському та світовому просторах.
Дві панельні дискусії охоплюватимуть питання:
- Студії Голодомору/Holodomor Studies в Україні та світі: погляд з сьогодення у майбуття.
- Як пам’ятати Голодомор під час повномасштабної війни: сучасні практики вшанування пам’яті про Голодомор; як говорити про злочин геноциду голодом у суспільстві, що переживає війну; пам’ять про геноцид голодом і сучасні геноцидні наміри РФ у війні проти України.
Формат заходу – офлайн (Зала 1) + онлайн-включення.
Журналісти зможуть поставити запитання офлайн (Зала 1).
Прохання до журналістів прибувати за пів години до заходу.
Акредитація представників медіа: anna@ukrinform.com.
Захід транслюватиметься на сайті та YouTube-каналі Укрінформу: https://www.youtube.com/user/UkrinformTV
Адреса Укрінформу: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16.
Використання будь-яких матеріалів з офіційного YouTube-каналу Укрінформ можливе лише за умови дотримання авторських прав, встановлених каналом. Демонструючи ролик в ході прямого ефіру, необхідно послатися на автора — Укрінформ — показати його назву на екрані та вимовити її вголос.
Підсумкові матеріали:
В умовах війни з Росією явище Голодомору, який пережили українці в тридцятих роках минулого століття і який влаштували росіяни, набуває особливого значення.
На цьому наголосила завідувачка відділу Інституту історії України Національної академії наук України, член-кореспондент НАНУ, докторка історичних наук Лариса Якубова під час панельної дискусії в Укрінформі до 91-х роковин Голодомору – геноциду українського народу.
Як зазначила експертка, тоталітаризм на українських теренах постав у тридцятих роках минулого століття саме під час Голодомору, і цю суспільно-політичну модель впроваджували саме росіяни.
«Український тоталітарний консенсус стався саме під час Голодомору. Саме в цей час народилася масова тоталітарна людина юрби. Наше тоталітарне кодування відбулося на травмі людомору. Тобто люди погодилися стати соціальною худобою, як плата за виживання. Тоді як росіяни відіграли суттєву роль у запровадженні й спусканні з Кремля масових політик колективізації, індустріалізації та мілітарної мобілізації. Не тому, що вони вмирали від голоду цілими сім’ями і їх довели до такого стану, що вони їли власних дітей, а тому, що вони це робили добровільно, як кати українців та усіх інших етнічних груп, які жили на території Української РСР», - наголосила Якубова.
На її думку, в умовах нинішньої війни з Росією тема Голодомору не лише не втрачає своєї актуальності, а набуває особливого значення.
«Країна балансує на межі життя й смерті, вкотре стикаючись із тоталітарним монстром, який знову прийшов її знищити, зокрема в обіймах голоду. Крізь призму цих подій Голодомор постає новим явищем. Все, що зараз відбувається, розвертає цю оптику на трагедію такого масштабу новою гранню. Змінюється час, обставини, але не змінюється наша прив’язка до цієї точки», - зазначила експертка.
Під час дискусії йшлося про те, що війна, яку розв’язала путінська Росія у центрі Європи, використання агресором продовольства як зброї стали серйозним викликом людству. Експертне середовище попереджає про зумовлені війною перешкоди у короткостроковій та віддаленій перспективах щодо забезпечення людства продовольством.
Як повідомляв Укрінформ, росіяни демонтували всі пам'ятники жертвам Голодомору на тимчасово окупованих територіях України.
Штучний голод 30-х років минулого століття та нинішня збройна агресія Росії проти України мають однакову мету - знищення української ідентичності.
На цьому наголосив доцент Львівського національного університету ім. І. Франка, автор монографії «Велика брехня. Методи, наративи та динаміка заперечення Голодомору» Андрій Козицький під час панельної дискусії в Укрінформі до 91-х роковин Голодомору – геноциду українського народу.
На думку Козицького, метою як Голодомору в 30-х роках минулого століття, так і сучасної збройної агресії Росії проти України є знищення української ідентичності, і методи заперечення теж є спільними.
«Ми зараз бачимо приблизно ті ж методи заперечення сучасного етапу російської агресії та її злочинів проти України, які використовувалися свого часу комуністичним режимом щодо Голодомору. Йдеться як про пряме заперечення, так і про спробу втопити якусь подію у цілому вирі фальшивих версій, аби створити своєрідний «білий шум», який має викликати в людини уявлення про принципову невпізнаваність цієї події. Так, дуже популярним російським мемом є фраза «всієї правди ми так ніколи й не дізнаємося». Це, звісно, не відповідає дійсності, бо в історії переважна більшість подій чітко й фактологічно заперечити неможливо», - зазначив Козицький.
Він вважає, що проводячи паралель між Голодомором і сучасною агресивною війною Росії проти України, слід домагатися, щоб у демократичному світі прирівняли ідеології нацизму й комунізму.
«Ми маємо донести знання про Голодомор до світової громадськості, щоб у західному демократичному світі було поставлено знак рівності між ідеологіями нацизму й комунізму. Адже у деяких цілком демократичних країнах можна зустрітися з м’яким виправданням комуністичної ідеології. Розповідаючи український досвід Голодомору й проводячи паралель з сучасною агресивною війною Росії проти України, українці наближають той час, коли буде дано об’єктивну оцінку обом цим людиноненависницьким ідеологіям 20 століття», - зазначив історик.
Під час дискусії йшлося про те, що подолання сучасних загроз на тлі збройної агресії Росії проти України, зокрема, залежить від того, якою мірою буде засвоєно досвід історії Голодомору – геноциду українського народу.
Як повідомляв Укрінформ, Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки розповів, як Росія знищує пам’ять про минулий геноцид українців, щоб легше здійснювати новий.
Відео 1:
Відео 2:
Замовити фото натисніть тут - Фотобанк