Візитівка Чернівців - Резиденція митрополитів Буковини і Далмації

Надзвичайної краси архітектурний ансамбль із трьох корпусів, розташованих буквою “П”, та церкви Трьох Святителів, побудований в оригінальному стилі, весь в орнаментах і архітектурних оздобах (чого варта тільки глазурована черепиця, викладена візерунками) - будівля вражає з першого погляду. Саме сюди линуть усі туристи, гості міста, аби хоч глянути на цю дивовижу, зробити собі світлини на її фоні. Багато чого цікавого можна побачити і довідатися й усередині будівлі, але для цього треба потрапити на спеціальну екскурсію, бо вхід на територію тепер лише по перепустках. Та навіть звичайний міський екскурсовод розповість про Резиденцію стільки цікавого, що спогадів вистачить надовго.

А для нас автор цих рядків запросила чи не найкращого у Чернівцях екскурсовода, директора муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського Лесю Щербанюк. “Резиденція митрополитів Буковини і Далмації - це унікальна споруда, архітектурний ансамбль не тільки для Чернівців, а й для Європи загалом, бо жодне місто не має нічого подібного, - розповіла Щербанюк. - Споруда будувалася ще за Австро-Угорщини протягом 18 років! Від освячення місця під забудову і закладання наріжного каменю у фундамент і до самого завершення керував роботами “автор” - відомий чеський архітектор Йосиф Главка”.

Цікаво, що у свої на той час 30 років Главка був уже знаним у Європі архітектором. Він уже спорудив у Відні церкву Лазаритів і Віденську оперу, за що був у пошані в самого цісаря і отримав від нього подарунок - набір інструментів із чистого срібла! Щоби запросити його до Чернівців, довелося втрутитися відомому буковинському єпископу Євгену Гакману, який хотів тільки найкращого архітектора.

Який був обсяг робіт, можна уявити собі, довідавшись лише, у скільки вони обійшлися. За словами екскурсовода, на спорудження Резиденції пішло 1750 тисяч флоринів, що можна прирівняти нині до 2 мільярдів євро. Так що задум Главки було втілено з неабияким розмахом. Недарма досі з усіх його 140 архітектурних шедеврів, які він втілив життя уже потім, саме Резиденція митрополитів Буковини і Далмації у Чернівцях, що стала центром православ’я усієї Австро-Угорської імперії, вважається його найгарнішою “перлиною”. А на той час це було просто дивовижею. В Австро-Угорщині такої фантастичної будови доти не існувало.

“Свій проект Главка затверджував навіть у самого цісаря. Як взірець для такої споруди він взяв план віденського музею-арсеналу, навіть дах схожий: тільки там він у біло-зелених кольорах, а тут використані місцеві орнаменти. А за взірець для Церкви Трьох Святителів послугувала церква Святої Трійці у Відні, - розповідає далі Щербанюк. - Місце для будови було вибране ідеально, на горбі. І наскільки мудро треба було врахувати усе - і підземні води при спорудженні дренажної системи, і можливість землетрусів тощо, щоб будівля витримала всі ці роки і збереглася в пристойному вигляді!”

Це був справді дуже працелюбний і талановитий чоловік. Він сам інспектував усі роботи і працював, кажуть, ледь не цілодобово. Спочатку тут трудилися приїжджі майстри, і будівельні матеріали замовлялися здалеку. Потім Главка привіз із Відня 30 каменярів, які навчали місцевих людей, а ще архітектор і будівничий відкрив у зовсім провінційних тоді Чернівцях 4 цегельні та фабрику з виготовлення глазурованої черепиці.

“Вимоги до будівельників і якості будматеріалів були надзвичайно високі, - деталізує Леся Щербанюк. - Наприклад, на якість перевірялася кожна цеглина. Для цього її скидали з 10-метрової висоти. Дала тріщину - брак. Також один майстер у день міг поставити тільки сто цеглин. Працювали на совість. І тільки за сприятливої погоди. У роботі допомагали майстри високої кваліфікації з усієї Європи - від архітекторів до малярів, художників, різьбярів - усі академічного рівня. Кожен елемент у спорудженні будівлі для її автора був важливим”.

І ось постав у центрі Митрополичий палац (зараз там розміщується адміністративний корпус університету). У ньому Синодальна (нині Мармурова) зала має висоту 20 метрів. Це ж який простір! Оздоблення - розкішне. Стеля вкрита дубом, позолотою. Її підтримують 20 мармурових стовпів. 11 алебастрових колон тримають арки галерей, прикрашених різьбою. Освічувалася зала двома люстрами по 120 свічок, чотирма - по 32 свічки, а також настільними лампами, і все це було виготовлено за кордоном. Підлога зроблена з білого і чорного мармуру і вкрита трьома великими килимами. Для їх виготовлення зробили ткацькі верстати, на яких одночасно працювало 40 працівників.

По-сусідству - зала засідань Священного Синоду (нині - Червона зала). Вона збереглася в первісному вигляді, не постраждала під час пожежі 1944 року. Тут уся стеля - суцільна різьба по дереву, стіни вкриті червоним китайським шовком. Паркет - із червоного бука, дуба та зеленої липи. Тут збережено два венеціанські дзеркала. Екскурсоводи люблять розповідати про повір’я. Мовляв, коли в це дзеркало гляне жінка - омолодиться, коли чоловік - дістане відпущення гріхів. А ще можна піднести до дзеркала вогник - побачиш п’ять його відблисків. Це свідчить про те, що дзеркала покриті п’ятьма шарами срібла. Ще тут можна побачити гарну Блакитну залу, яка вщент згоріла під час пожежі під час Другої світової, а тепер відновлена. У всіх цих залах проходять зараз важливі міжнародні та університетські заходи.

Мудрі і прозірливі були будівничі Резиденції. Ще тоді лівий від входу корпус (будівля обрамлена цегляною стіною, спорудженою в загальному стилі з чарівною брамою) був передбачений для єдиного тоді в Європі православного теологічного факультету. Це семінарський корпус. Просто в цьому приміщенні почали навчатися студенти. Поруч - семінарська церква, яка була висвячена на честь Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Хрестителя. І віднедавна, вже в сучасному університеті було відновлено цей факультет, тільки тепер як філософсько-теологічний. У нагоді стала і церква Трьох Святителів, яка не переставала діяти. І досі тут, у ній проводяться обряди вінчання, хрещення.

Корпус справа називався Пресвітерієм. Там були приміщення для монахів, гостей, музей, школа півчих, фабрика свічок. “Назву деякі унікальні штрихи щодо цього корпусу, - каже Щербанюк. - Над ним для симетрії з лівим корпусом теж вивели купол. Цю вежу оперізує вінець із зірок Давида. Чому? Це по різному трактують. Є навіть версія, що єврейська церква вкладала кошти в будівництво. Але вона не відповідає дійсності. Главка вивчав сакральне мистецтво Буковини, релігія Мойсея була тоді дуже розповсюдженою - у Чернівцях на той час налічувалося 58 синагог, мешкало багато іудеїв, включаючи хасидів. Найбільш імовірно, що він включив цей елемент, щоби підкреслити мирне, толерантне співіснування на Буковині людей різних конфесій”.

А ще щоби піднести духовність архітектурного ансамблю, за Резиденцією на п’яти гектарах землі розташували розкішний парк, просто зразок ландшафтного мистецтва. У тому парку зараз, до речі, стоїть дуже симпатичний бюст Йосифу Главці, геніальному архітектору і жертовному працелюбу, кредом якого був вислів Томаса Едісона: “Спати 4 години — це необхідність, 5 - розкіш, більше не дозволено”. З історичних даних відомо, що був Главка при своїх великих статках людиною надзвичайно скромною. Хоча двічі одружувався, дітей не мав. Усі свої кошти - на нинішні гроші - це мільярди, потратив на добрі справи. Зокрема, заснував Чеську Академію мистецтв, одразу збудував гуртожиток для її студентів, придбав їм бібліотеку. Навіть після його кончини, а помер він на 77-ому році життя, за його волею, кошти від його майна пішли на фундацію.

Резиденція митрополитів Буковини і Далмації відразу стала “короною” Чернівців. Ще в ХІХ столітті художники, зображаючи Чернівці, малювали її, добре видну на пагорбі. Вже від неї австрійські архітектори, розповідає екскурсовод, дуже грамотно забудували Чернівці довкола. Вулицю, що вела до резиденції, назвали Єпископською. Це був духовно-науковий квартал. Територію університету називають ще місцем сили. Кажуть, яким би ти не був стомленим, тут “відпускає”, а в церкві, яка теж сама по собі є витвором мистецтва, душа ніби підіймається до незвіданих вершин. “Тут витає дух старовини і мудрості”, - казала якось Ліна Костенко, яка свого часу один семестр навчалася у ЧНУ.

“Власне Резиденція діяла у цьому приміщенні аж до 1940 року. Але в 1871 році поряд була збудована ще одна споруда, де було відкрито цісарський і королівський імені Францифа-Йосипа І-го університет — зокрема, й завдяки старанням Костянтина Тимощука, який став потім першим його ректором. На той час на розташування такого закладу претендувало 8 великих європейських міст. І все-таки було обрано Чернівці, де тоді нараховувалося всього 15 тисяч мешканців, - веде свою розповідь Щербанюк. - Сам університет був дуже потужним завдяки своїй структурі, викладацькому складу. Сюди запросили науковців і викладачів з усієї Європи, здебільшого молодь, якій легше було “зірватися з місця”, вони очолили кафедри та лабораторії, запустили цю нелегку справу. Вони, крім того, стали депутатами міського магістрату та Буковинського сейму, були серед них і депутати Віденського парламенту”.

Зате якими іменами може похвалитися цей університет! Тут працював світової слави економіст і соціолог Йосиф Шумпетер, учений-юрист Євген Ерліх (який створив семінари живого права), основоположник криміналістики, професор Ганс Гросс, відомий професор-фізик Віктор Конрад, математик зі світовим іменем Ганс Ган, із більш відомих співвітчизникам - професор Смаль-Стоцький, Осип Маковей, Сидір Воробкевич, і навіть, що маловідомо, якийсь час - син Сергія Єсеніна, Олександр Єсенін-Вольпін. 

Не тільки основні прикладні та гуманітарні науки опановували тут. В університеті було навіть відкрито кафедру космічної фізики і метеорологічну обсерваторію, а також створено сейсмічну станцію. І це дуже цікаво туристам. Кажуть, останнім часом саме кияни “відкрили” для себе Чернівці. Принаймні екскурсоводи свідчать: майже 90 відсотків екскурсій містом замовляють якраз гості зі столиці.

Університет у статусі державного, а потім - національного імені Юрія Федьковича, існує з 1956 року (після Другої світової у будівлі працював краєзнавчий музей). Нині тут функціонує 12 факультетів, два інститути і коледж. Тут навчається понад 16 тисяч студентів з усіх куточків України, є чимало і зі Сходу (я особисто завжди заздрила студентам, які мали змогу навчатися у цих стінах, - авт). Шість років тому приміщення колишньої Резиденції увійшло до Списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Яка це була грандіозна подія! Їй передувала величезна підготовча робота. Коли справа увінчалася успіхом, пам’ятаю, як ми разом із проректором, доктором історичних наук Тамарою Марусик готували про це публікацію для “Укрінформу”. “Що змінилося відтоді?” - запитую тепер у неї.

“Багато чого змінилося, багато ще треба доробити. Гальмом є те, що Міністерство науки та Міністерство культури України ніяк не вирішать, хто має опікуватися нами, як кажуть, при двох няньках дитина без нагляду, - розповідає Марусик. - Жодне з міністерств не дає нам ані копійки, і ми своїми силами намагаємося утримувати об’єкт у належному стані. Так, на сьогодні завершено реставрацію черепиці Резиденції, її виготовляли в Австрії. Завершено реставрацію двох корпусів, закінчуємо - третього. Створено історико-культурний центр, є 4 екскурсоводи, які володіють чотирма мовами. Працює етнографічний музей, іде мова про відновлення музею університету. Відновили пам’ятник першому ректору “післявоєнного” університету Тимощуку, який доклав чимало зусиль, щоб саме цей заклад діяв у цьому приміщенні”.

Тепер уже у Чернівці звертаються за порадою ті, хто перебуває у попередньому списку на входження до Списку об’єктів культурної спадщини ЮНЕСКО. А представники університету вже неодноразово побували на засіданнях у ЮНЕСКО. У 2014 році вперше представляли Україну у Флоренції на Генеральній Асамблеї. Відвідали Прагу, фундацію Главки. 

“Сам же університет розширює межі своєї діяльності, - констатує Марусик. - Співпрацюємо з навчальними закладами з 30 країн світу. Зовсім недавно повернулися з Китаю, де підписали угоду про співпрацю з Луанським університетом ВАН СИ. Тепер обмінюватимемося з ними студентами гуманітарних спеціальностей”.

“Хтозна, чи й збереглося би так приміщення Резиденції, якби тут не було нашого університету?” - замислившись, якось риторично сказала співрозмовниця.

Але, як зауважила проректор, сьогодні багато коштів потребують реставрація Мармурового залу, роботи з водовідведення тощо. На жаль, поки що не створено туристичної інфраструктури на території Резиденції. Не виведено з неї господарський двір, хоча міськрада вирішила виділити все необхідне. А лише тоді, приміром, стане можливо обладнати турбюро, кафетерій, магазин сувенірів.

І все зроблене, звісно, популяризуватиме Чернівці, Буковину, Україну.