На уклін до Григорія Сковороди: спіймати невловиме

...Цього тихого, ще безсніжного дня на уклін до Григорія Савича Сковороди прийшло чимало народу: 3 грудня 2017-го виповнилося 295 років від дня народження філософа. Біля музею стояли автобуси, які привезли народ із Харкова, Полтави, звідки родом герой дня, а також із півдня, заходу, центру країни. В основному - вчений люд, представники влади, сфери культури та туризму. Люди говорять про постать Сковороди як джерело натхнення, про те, що треба не тільки пишатися ним як надбанням української та світової історії, але й популяризувати його творчість. Сперечаються, з чого почати - з нових туристичних маршрутів, які об'єднають усі регіони країни чи з благоустрою території, будівництва доріг, розвитку інфраструктури, включаючи будівництво готелів для туристів, а для початку - розвитку пішохідного "зеленого" туризму в місцях, пов'язаних зі Сковородою. На думку присутніх, треба "вивести" Сковороду з музеїв та академічних бібліотек на вулицю, ближче до людей. Є і перші приклади: у мережі з'явився плакат із зображенням Сковороди, який звертається до молоді зі словами: "Я вивчив п'ять мов. 300 років тому. А ти? Григорій Сковорода. Вивчай англійську".

Думку про необхідність широкої популяризації образу філософа і написаних ним творів поділяє доктор філологічних наук, професор Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди Леонід Ушкалов, який приїхав до Сковородинівки і чиєю спеціальністю є історія літератури і філософії.

- Більшість дослідників спадщини Сковороди розглядає його у контексті 18 століття, але ж він цілком міг бути нашим сучасником: жив би під Харковом або у будь-якому іншому місці, мандрував містами та селами, країнами та континентами, осягаючи закони життя...

- Хочете сказати, що Сковорода - людина поза часом і простором?

- Як і будь-який філософ. Його філософські ідеї затребувані й сьогодні. Приміром, за Сковородою, світ єдиний у своїй різноманітності і всі люди рівні у своїй несхожості. Його заклик подякувати Всевишньому за те, що все потрібне людям він зробив легким, доступним, а все важке - непотрібним - це життєве правило на кожен день. Тим більше, що так жив і сам Сковорода: задовольнявся необхідним - простою їжею і простий одягом, керувався ідеєю божественного фонтану, чиї струмені порівну наповнюють судини тих, хто до них припадає. А його знаменита притча про пустельника та птицю, яку той намагається зловити, а вона не дається і тим самим надає йому можливість нових спроб - не що інше, як стимул для самовдосконалення...

- Ви написали багато праць про Сковороду, виданих в Україні та за її межами, в тому числі, новинку: "Ловитва невловимого птаха: "Життя Григорія Сковороди". Можна сказати, досліджували його життя і творчість з усіх боків, так, що не залишилося білих плям. Чи залишилися?

- Постать такого масштабу неосяжна. Мені довелося досліджувати і філософію Сковороди, і його поезію, і його богослов'я, і його зв'язок з античною культурою, і його місце в культурі бароко, і багато іншого. Але чим більше я дізнаюся про Сковороду, тим більше у мене запитань, що потребують відповіді. І в цьому немає нічого дивного, особливо, якщо врахувати, що Сковорода - справжня емблема високої української культури...

- І один з найбільш освічених людей свого часу.

- Без сумніву. Він досконало володів кількома мовами, зокрема німецькою, латиною і грецькою, цитував Біблію «священними мовами», був музично освічений, прекрасно співав, вирізнявся тактом, що давало йому можливість на рівних спілкуватися і з простими людьми, і з вельможами. Поряд зі спостережливістю, яка притаманна мандрівникам, а краще сказати, подорожнім, він мав чудове почуття гумору, та й узагалі сприймав світ радісно. Згадаймо його рядки, які в моєму перекладі сучасною українською звучать так:

Морщиш лице ти - одвічне ниття.

Як же це можна назвати життям?

Той лиш живе, хто веселої вдачі,

Світло в житті, а не морок він бачить.

А хто в журбі безперeстанку тужить,

Той уже мертвий чи смерть його душить

..Простора, повна свіжого повітря липова алея старовинного парку, який майже не змінився з часів Сковороди, веде нас до будівлі музею і налаштовує на споглядання - інакше не скажеш! - тутешніх пам'яток. Ось схоплений для стійкості залізними ланцюгами остов 700-річного дуба, під яким, кажуть, любив сидіти Григорій Савич, обдумуючи свої нові творіння. Зараз дерево вже мертве, біля нього знаходиться барельєф філософа. Поряд із цим дубом росте дуб-син, посаджений Григорієм Сковородою... Здається, що тихим ставом, утвореним двома струмками і тому названому Панські штани, ось-ось, як в ніч на Івана Купала, попливуть дівочі вінки, загадані на щастя... А тут джерело у вигляді колодязя, з якого черпав воду знаменитий філософ. Поруч - місце першого поховання філософа, трохи вище - його могила, де встановлено пам'ятник роботи Кавалерідзе.

Приваблює туристів скульптурна "філософська алея", яку прикрашають шість робіт скульпторів з України (зокрема й харків'ян), а також із Німеччини, які втілили у камені філософські ідеї Сковороди: образи Добра, Краси, Знання... Ваблять зацікавлених збережена будівля контори управителя маєтком Ковалевських і містка комора для зберігання зерна. Зараз вона перетворена на арт-комору, де виставляють свої роботи, навіяні образом Сковороди, відомі харківські художники, починаючи з ініціаторів проекту, членів творчої групи "Буриме".

Ось і кам'яні сходи музею Сковороди. Ідею його створення в селі Пан-Іванівка під Харковом (тепер Сковородинівка) ще у лютому 1922 року висловив харків'янин, академік Дмитро Багалій. З різних причин музей відкрили за півстоліття: у 1972 році, до 250-річчя з дня народження Сковороди.

Три зали, наповнені експонатами (до п'яти тисяч), розмістилися в колишньому будинку місцевого поміщика Ковалевського. Свого часу саме він запросив до себе в гості, а, по суті, на постійне проживання, свого друга Григорія Сковороду.

Для відвідувачів відкрита меморіальна кімната, де жив і помер Сковорода. Тут відтворена обстановка того часу: старовинне бюро з безліччю шухлядок, рукописи, гусячі пера... За переказами, Сковорода сам викопав собі могилу. За день до смерті він сказав усім, що помре, переодягнувся в білі шати, а на ранок відійшов в інший світ. Містика на цьому не закінчується. У XIX столітті садибу Ковалевських придбала багата поміщиця Кузіна. Кажуть, щоночі їй почав з'являтися старець у білому вбранні. Злякавшись, поміщиця наказала перенести могилу Сковороди подалі, за яр.

В експозиції музею - документальні свідчення минулого, живописні і графічні картини, предмети побуту, одяг, який носили в ті часи, і який міг носити сам Сковорода. На стендах - книги Сковороди, видані в Україні та за кордоном, також багато книг про філософа, спадщина якого залишається привабливою для вітчизняних і зарубіжних дослідників. Є книги античних і середньовічних філософів і поетів, які вивчав Сковорода. У залах дуже багато дзеркал. Як казав Сковорода, саме дзеркала - шлях до пізнання внутрішнього світу людини... Багато туристів спеціально приїжджають, щоб подивитися на унікальну скрипку, якої торкалися руки Сковороди. До речі, зображення цієї скрипки є на 500-гривневій банкноті.

Одні скарби музейної колекції регулярно виставляють на тематичних виставках, інші представлені у постійній експозиції. Як каже директор музею, заслужений працівник культури України Наталія Мицай, є надія на поповнення фонду, адже не дарма музей щороку проводить етнографічні експедиції.

До речі, невгамовна Наталія Іванівна - призвідник всіх музейних удосконалень і нововведень: від камер відеоспостереження у залах музею - до улюблених односельцями зустрічей із цікавими людьми за горнятком кави і міжнародних фестивалів, присвячених знаному земляку. Днями за її ініціативи на території музею з'явилася символічна Алея прапорів низки країн-членів ЄС, де колись бував Сковорода. Вона ж зібрала представників сфери культури і туризму з Харківської та сусідньої Полтавської областей Слобожанщини на так звану стратегічну сесію, простіше кажучи, круглий стіл для обговорення підготовки до майбутнього у 2022 році 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди. Між іншим, майбутній генеральний план урочистостей, як вирішено, представлять на затвердження у Верховну Раду і Кабмін: свято буде проведене на міжнародному рівні, а це вимагає уваги влади і коштів. Як, утім, і відкриття нових туристичних маршрутів, присвячених Сковороді. Один із них, пішохідний, розроблений як бренд Сковороди співробітниками музею: протяжністю 250 км, цей піший тур починається в селі Чорнухи Полтавської області, де свого часу народився філософ, і закінчується у Сковородинівці, де він знайшов вічний спокій. Мета туру: пробудження історичної пам'яті про геніального філософа і поета.

Як повідомляв раніше Укрінформ, у листопаді 2012 року учасники VII студентських Сковородинівських читань «Дух свободи всередину нас родить»: мудрість Григорія Сковороди у ХХІ столітті» висадили на території музею у Сковородинівці 290 дубів - з нагоди 290-річчя з дня народження Григорія Сковороди.