Унікальна “Йоданка”, полуниця і пекінка, або Як наповнюють скарбницю волинські ОТГ
Волиняни поділились із громадами Харківщини та Вінниччини досвідом розвитку сільських територій.
Як розвивати сільські території, знаходити ресурси, що можуть приносити доходи у скарбницю громади, як ефективно господарювати, щоб створювати нові робочі місця та залучати інвесторів, - таким досвідом ділилися волиняни з делегаціями з Харкова та Вінниці, які відвідали область 25-26 червня. Навчальну поїздку організував Волинський Центр розвитку місцевого самоврядування, створений за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону України.
Знайомство відбулось у Волинському центрі розвитку місцевого самоврядування. Вінничани і харків’яни розповіли про очікування від поїздки і дізналися про територіальні та економічні особливості прикордонної Волині.
«На Волині створено 41 громаду. В області є 4 міста обласного значення, з якими зараз активно працюємо щодо об’єднання, маленькі історичні міста, такі як Устилуг та Берестечко, де мешкає майже по 2 тисячі чоловік. Майже половину населення регіону становлять жителі села. Тому волинські громади сконцентровані на розвиткові своїх сільських територій, і ми маємо успішні приклади хороших підприємств, досвід яких може стати у пригоді й іншим», - акцентував радник з питань фінансів Волинського ЦРМС Анатолій Матвіюк.
УНІКАЛЬНА «ЙОДАНКА»
Мінеральну воду «Йоданка Павлівська» знають і охоче вживають не лише волиняни, а й мешканці сусідніх областей. Під час візиту до Павлівки, представники громад із Харківщини та Вінниччини мали змогу побачити усі тонкощі виробництва унікальної мінеральної води, збагаченої йодом, а також павлівського живого пива.
«ТзОВ «Йоданка» створене у 2002 році шляхом реорганізації ВАТ "Павлівський пивоварний завод". Тоді на заводі розпочалося виробництво мінеральної води, збагаченої природним йодом, аналогів якій в Україні немає. Саме ця унікальна вода і допомогла у той час заводу втриматися на плаву», - розповіла головний технолог підприємства Людмила Колесник.
Мінеральна вода добувається з артезіанської свердловини, глибина якої – 90 метрів. Згідно з висновками фахівців, в одному літрі «Йоданки Павлівської» йоду стільки, скільки потрібно дорослій людині на добу. Він добре засвоюється організмом, і немає небезпеки передозування. Зараз на підприємстві розливають 20 тонн води на добу.
Підприємство, якому понад 50 років, розташоване у Павлівці, що у 2016 році стала центром об’єднаної територіальної громади.
У 2017 році власні доходи Павлівської ОТГ склали 12 мільйонів. Цих коштів вистачає на утримання шкіл і будівництво за власні кошти дитячого садочка. Торік завдяки різноманітним проектам громада залучила ще майже 10 мільйонів гривень на розвиток інфраструктури. Тут активно розвивають місцевий бізнес, значні зусилля спрямовують на сільськогосподарську кооперацію. Серед пріоритетів – сортування сміття і його подальша переробка. Зокрема, у найближчій перспективі – переробка пластику на сітки для потреб селян, а також підтримка підприємства, яке за допомогою канадських черв’яків переробляє органічне сміття на добриво.
ЧИ МОЖЕ БУТИ ОРГАНІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО ЕКОНОМІЧНО ПРИВАБЛИВИМ?
Історія господарства Старий Порицьк, яке першим у Західній Україні розпочало виготовляти органічну сирну продукцію, веде свій відлік із 2008 року. Все почалося із невеликої ферми і 940 гектарів землі, які не обробляються хімікатами. Спершу господарство торгувало лише органічною сировиною, вирощеною на власних землях.
Потому – з’явились додаткові прибутки, завдяки переробці власного молока від корів, які утримуються в господарстві. А два роки тому, коли придбали сироварню, перейшли на замкнутий цикл виробництва. Зараз органічні сири зі Старого Порицька можна придбати у всеукраїнській мережі супермаркетів «Сільпо» і попит на цю продукцію постійно зростає. Виготовляють тут також смачний та корисний кефір, масло, сир, сметану та йогурти. У найближчих планах - виробництво екологічно чистої м’ясної продукції, зокрема, органічних ковбас. Надлишки рослинної продукції господарство постачає у Європу – до Німеччини та Швейцарії.
Податки, що сплачує підприємство, йдуть у скарбницю Павлівської ОТГ, на території якої розташоване господарство. Тут працюють лише місцеві мешканці. Воно забезпечує постійною роботою 50 осіб, та ще 15 - сезонною. Середня заробітна плата у господарстві – 5 тисяч гривень. Додамо також, що «Старий Порицьк» - одне із перших господарств, яке довело не лише доцільність органічного виробництва, але і його економічну привабливість.
МАЛЕНЬКА ГРОМАДА, ЯКА ГОДУЄ УКРАЇНЦІВ ПОЛУНИЦЕЮ І ПЕКІНКОЮ
Чимало запитань учасники навчальної поїздки адресували Галині Прус, голові найменшої громади краю – Смолигівської.
«Наша громада була створена у числі перших, ще у 2015 році. Вона є невеличкою, лише 1775 чоловік. До її складу увійшли 6 населених пунктів. Проте ми самодостатня громада. У 2016 мали 5 мільйонів 400 тисяч власних доходів. У 2017 році ця цифра збільшилась на майже 40 відсотків – до 7 мільйонів 400. За 5 місяців цього року ми знову фіксуємо тенденцію до зростання у такому ж співвідношенні. Це дає нам можливість активно розвиватись», – наголосила Галина Прус.
Особливістю Смолигівської громади є те, що на її території розташоване потужне підприємство з іноземним капіталом Nestle.
Водночас Смолигівська громада знана не лише на Волині, а й в Україні завдяки вирощуванню полуниці та пекінської капусти. Місцеві одноосібники перейняли досвід у польських сусідів і заклали на своїх порівняно невеликих земельних ділянках однакові сорти запашної ягоди, що дало можливість формувати великі партії полуниці і стати конкурентними на українському ринку цієї продукції.
Місцеві фермери розповіли присутнім про особливості вирощування, зберігання та реалізації полуниці та капусти, а також про те, як формують ціни на урожай. Попри те, що господарі об’єднались для виробництва продукції, тут і досі не створений кооператив, а холодильне устаткування для зберігання капусти майже кожен господар придбав на власні кошти.
«У нас немає тих, хто сидить без роботи, а відпочинок люди мають лише впродовж одного зимового місяця. На нинішньому етапі ми уже маємо можливість не реалізовувати продукцію відразу з поля, а охолодивши її, продати за вищою ціною. Серйозно задумуємося про додану вартість продукції і можливості її переробки на місці. Поки що забезпечуємо лише внутрішній ринок України, особливо Київ, проте з часом плануємо освоювати нові ринки збуту і створити власний бренд продукції», - розповів Анатолій Михальчук, виконувач обов’язків старости села Хорохорин.
У складі делегації з Вінничини до Хорохорина завітав Снітківський сільський голова Віктор Ольшевський, знаний в Україні як засновник успішного полуничного кооперативу. Він поділився з присутніми досвідом заснування ефективної кооперації на базі одноосібних господарств своєї території, а також тим, як можна застосувати переробку ягід для досягнення економічно вигідного результату.
“Ви поки що на етапі охолодження ягід. Задумуйтесь над їх заморожуванням, переробкою на сік і випуском його у невеликому пакуванні. Арифметика проста: якщо полуницю з поля ви продаєте по 20 гривень за кілограм, можливістьзаморожування підвищує ціну до півтора долара. Якщо врахувати певні споживчі тенденції, можна збільшувати свої заробітки і далі. Наприклад, вам буде важко реалізувати 10 тонн соку, хоч це і велика партія. Але сік, розлитий у маленьке пакування, продасться швидше і дорожче”, - розповів Віктор Ольшевський.
КОРИСТЬ ЗІ СМІТТЄВОГО ПОЛІГОНА
Княгининівська ОТГ, що поблизу Луцька, відома на Волині завдяки активній позиції голови стосовно сміття, адже на території громади розташований сміттєвий полігон, який належить обласному центру. Минулого року тут було зроблено перші конкретні кроки щодо початку переробки відходів з полігона, а також переглянуто відсоток за договором оренди ділянки. Він збільшився з 3 до 12 відсотків від її вартості. Якщо торік це було 60 тисяч, то цьогоріч сума склала уже мільйон двісті, і ці кошти витрачатимуться лише на село Брище, де розташований полігон.
«Як громада ми почали працювати у 2016 році. Ми не були серед перших, хто повірив у об’єднання. Обговорюючи формат нашої ОТГ, приєднали до себе дуже бідну, дотаційну Рокинівську селищну раду, весь бюджет якої витрачався лише на утримання апарату сільради. Коли я прийшла у сільську раду у 2015 році, на її рахунках було три мільйони, але тут майже нічого не робилося. Я була підприємцем, тож мене цікавило - чому так, адже маємо хорошу дорогу, яка веде в Європу і не використовуємо її. Не було також освітлення, й асфальт лежав там, де його поклали люди за власні кошти», – пригадала початок історії Княгининівської громади її голова Олена Твердохліб.
Громада першою на Волині розпочала монетизацію пільг, вона ж першою в ОТГ хоче запровадити медичне страхування кожного мешканця. Після об’єднання бюджет громади збільшився, і основна мета сьогодні - якісні зміни. Для цього у Княгининку написали стратегію розвитку, де передбачили конкретні кроки щодо змін і визначились із чіткими термінами. Одним із пріоритетів громади є розвиток сільських територій через підтримку малого та середнього бізнесу, зокрема фермерства.
Про те, як створити кооператив, як визначити кого в нього об’єднати, та як зробити дієвим, гості з Вінниччини та Харківщини змогли дізнатися у Голобській об’єднаній територіальній громаді, що була створена на Волині теж однією з перших. Голова громади Сергій Гарбарук і проектний менеджер Юлія Франчук розповіли, як залучати кошти для розвитку сільських територій за допомогою великих і малих проектів, як згуртувати громаду та здружити громади певного регіону через проведення фестивалів. Також голобчани поділились досвідом того, як віднайти своє, автентичне на певній території та перетворити його на бренд, що міг би приносити гроші у скарбницю громади.
Підсумком дводенної навчальної поїздки стали не лише конкретні ідеї щодо вирішення певних, спільних для великої кількості українських громад проблем, а й контакти, якими учасники зустрічей обмінялися і зможуть тепер скористатися задля майбутнього розвитку своїх об’єднань.
Програма “U-LEAD з Європою” спільно фінансується Європейським Союзом і його країнами-членами: Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією.
Ольга Шарута, Луцьк