Людина світу та її українське коріння: козацький нащадок Миклухо-Маклай
Сьогодні "Точка на карті" перемістить читача відразу в чотири місця, пов'язані з іменем великого гуманіста, відомого вченого, натураліста і мандрівника XIX сторіччя Миколи Миклухо-Маклая
Підданий Російської імперії, він більшу частину свого життя прожив за її межами, досліджуючи народи Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії. З Україною ж його ріднить козацьке коріння по батьківській лінії, взаємозв'язки родини з нащадком гетьмана Кирила Розумовського та багато іншого. От про це ми й розкажемо, віртуально зазирнувши в чотири музеї, створені в Україні підприємцями із Чернігівщини Надією та Олександром Міклухо-Маклаями. Бажання написати про ці музеї у мене з’явилося після відвідин одного з них - у Батурині, який не лише здивував, а й спонукав більше дізнатися про неординарну історичну постать.
ЛЮДИНА СВІТУ
Біографію самого Миклухо-Маклая ми тут переповідати не будемо - про нього багато доступної інформації. Зазначимо лише, що в історію він увійшов як учений, чиї інтереси охоплювали чимало наукових сфер: етнографію, антропологію, філософію, біологію і географію. Він залишив по собі багато робіт із зоології, зоогеографії та фізичної географії, які не втратили своєї цінності дотепер. Крім того, зробив величезний вклад у науку як засновник морської біології та порівняльної анатомії. У широких колах ім'я Миклухо-Маклая найчастіше пов'язують із дослідженням племені папуасів на острові Нова Гвінея, його доказом біологічної рівності людей усіх національностей і рас, боротьбою за права тубільців.
Наукові праці Маклая та його висловлювання у пресі стали поштовхом до початку антирасової політики у світі. Вчений першим спрогнозував крах світової колоніальної системи, склав перший проект загальної декларації прав людини і висунув ідею створення таких структур, як сучасна Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). У 1996 році остання назвала вченого Людиною Світу. Тому що відкриття і діяння великого гуманіста належать усьому людству.
ГЕРОЇЧНІ ПРЕДКИ
Рід Миклухо-Маклая відомий своїм походженням від сміливих козаків Війська Запорозького. Прадід ученого, хорунжий Степан Макуха (на прізвисько Махлай) за героїзм при штурмі Очакова під час російсько-турецької війни був удостоєний дворянського титулу і найвищої на той час офіцерської нагороди - імператорського ордена святого Володимира І ступеня. Отримавши дворянство, Степан змінив прізвище Макуха на Миклуха, а козацьку приставку Махлай на Маклай. Так з'явилося прізвище Миклухо-Маклай, яке через багато років узяв собі правнук славного козака і майбутній учений Микола.
Прадід Степана Охрім Макуха був у Війську Запорозькому курінним отаманом. Разом із ним від польської шляхти вітчизну визволяли і троє його синів. Ця родина, пам'ять про яку з гордістю берегли її нащадки, стала прототипом образу Тараса Бульби та його синів у однойменній повісті Миколи Гоголя. Письменник дізнався цю історію з розповідей Миклух.
Батько вченого Микола Ілліч був українцем, уродженцем міста Стародуба Чернігівської губернії. Він дуже пишався своїм походженням, тому навіть живучи в Росії, прищеплював дітям любов до рідної мови та історії країни, в якій народився. Свого часу Микола Ілліч із відзнакою закінчив Ніжинський фізико-математичний ліцей. Вищу освіту і фах залізничного інженера здобув в Інституті шляхів сполучень у Санкт-Петербурзі.
Як людина інтелігентна, Микола Ілліч не міг бути байдужим до того, що відбувалося навкруги. Тому намагався матеріально підтримати опального поета Тараса Шевченка, надіславши йому в заслання 150 рублів. Переказ на пошті затримали, а Миклуху звільнили з посади начальника залізничної станції в Санкт-Петербурзі. Він відповідав за безпеку руху царського потягу, який курсував між Москвою та Петербургом, а людина на такій відповідальній посаді не мала права співчувати бунтівнику Шевченку. Почалося слідство. Хтозна, чим би воно закінчилось, та серце 39-річного інженера не витримало такого удару долі й зупинилося…
Дружина Катерина залишилася сама з п'ятьма дітьми. Вона, до речі, мала німецько-польське походження і чудово грала на фортепіано. З дитячих і юнацьких років майбутній учений запам’ятав мелодійні українські пісні, читання вголос "Кобзаря" і українську мову, якою досконало володіли всі члени родини.
Коли у Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая запитували, якої він національності, учений казав, що склад крові не має значення. Важливо де, ким і на яких ідеалах вихована людина.
"Моя особа є живим прикладом успішного поєднання трьох сил, які споконвіку ворогували. Гаряча кров запорожців мирно злилася з кров’ю їх, здавалося б, непримиримих, гордих ворогів ляхів, розбавленою кров’ю холодних німців. Чого в цій суміші більше або яка її складова найзначніша в мені, судити було б необачно і, напевно, неможливо. Я дуже люблю вітчизну мого батька - Малоросію, але ця любов не применшує моєї пошани до двох
батьківщин батьків моєї матері - Німеччини та Польщі... Я не вважаю, що якійсь із трьох націй, що склали мою особу, мені слід віддати перевагу", - говорив він кореспонденту австралійської газети "Sydney morning gerald" у березні 1884 року.
В Україні Миклухо-Маклай бував не раз. Приїздив як по роботі, так і в гості до своєї матері в її маєток біля Малина Житомирської області.
ЗРОБИТИ ЩОСЬ КОРИСНЕ ДЛЯ ЛЮДЕЙ
Перший музей Маклая на Чернігівщині з'явився у 2010 році в селі Калитянському Козелецького району. Заснувала його родина підприємців Надії та Олександра з майже таким же прізвищем - Міклухо-Маклай. Інформація про те, що хтось із подружжя є нащадком відомого вченого по лінії його брата Сергія, досить суперечлива. Одні джерела свідчать, що вони дійсно нащадки, інші цей факт спростовують. Самі ж меценати взагалі не хочуть цю тему порушувати. Кажуть, що про свій родовід знають усе, але в даному випадку це не має значення. Бо для них головне - розповісти Україні про видатного вченого-гуманіста, і, наслідуючи його принципи, зробити щось корисне для людей. І цю з ним духовну спорідненість вони цінують найбільше.
"Девізом свого життя ми обрали вислів Маклая: "Необхідно щось важливе зробити для людей, і лише тоді ти - людина", - говорить підприємиця і депутат Чернігівської облради Надія Міклухо-Маклай.
Вона розповіла, що ідея створити музей видатного однофамільця народилася в її родині у Батурині, коли вони вперше потрапили на екскурсію в гетьманську столицю.
"Побачивши, як багато туди приїздить людей, я зрозуміла, що вони прагнуть дізнатися щось нове й цікаве з історії своєї країни. І тоді ми подумали: а чому не можна розповісти про таку велику людину, як Микола Миколайович Миклухо-Маклай? Адже на його прикладі можна виховати не одне покоління. Ось так ми й почали", - зазначила пані Надія.
У музеї Маклая в Калитянському можна дізнатися про історію його родини, "перегорнути сторінки" творчого і життєвого шляху вченого і мандрівника, ознайомитися з діяльністю його послідовників. У лютому 2018 року ця експозиція стала частиною великого, площею 600 кв.м, музею-виставки "Чернігівщина - подорож крізь віки". Його експозиція відтворює історію Чернігівського краю від доби палеоліту до сучасності. Цей музей став п’ятим творінням родини чернігівських підприємців.
"Спочатку ми розповіли про Миклухо-Маклая, а потім вирішили розповісти про людей Чернігівщини, які теж залишили слід на цій землі і прославили наш край. Наш музей у Калитянському - інформаційного характеру, як виставка. Є кілька антикварних речей (годинник Миклухо-Маклая, його портрет), але їх небагато", - зауважила Надія Петрівна.
"БЕРЕГ МАКЛАЯ"
Зробивши перший крок зі вшанування пам'яті видатного однофамільця, чернігівські Міклухо-Маклаї пішли далі й у 2013 році відкрили у селищі Кача під Севастополем другий музей, присвячений ученому. Назвали його "Берег Маклая". Місце було обране невипадково. Справа в тім, що свого часу Миклухо-Маклай був ініціатором створення у Севастополі першої на території Російської імперії і однієї з перших у світі біологічних станцій з вивчення морського середовища. Пізніше вона перетворилась на Інститут біології південних морів ім. О.О.Ковалевського. До 100-річного ювілею створення біостанції (в 1971 р.) її "батькові" перед будівлею інституту встановили пам'ятник-бюст.
У 2016 році, коли Крим уже був анексований, а на сході України йшла війна, засновники музею подарували експонати цього музею Севастопольському відділенню Російського географічного товариства. Зробили це, аби врятувати експозицію, бо іншого вибору в них, кажуть, не було.
Зараз виставка не має постійного приміщення, а кочує з одного севастопольського навчального закладу до іншого. Зник із чорноморського узбережжя і цінний музейний експонат - реконструйована частина корвету "Витязь", на якому Маклай майже рік ішов до берегів Нової Гвінеї. Вітрильник був окрасою набережної Качі, та навесні 2016 року його, на жаль, розібрали, залишивши для музею невеликий фрагмент.
До передачі качинського музею російській стороні екскурсоводом у ньому працювала дослідниця біографії Миклухо-Маклая, киянка Марія Бойчук. Під час передачі "Берега Маклая" Севастополю їй вдалося повернути частину експонатів в Україну.
"Коли ми передавали музей Севастопольському географічному товариству, я поділила експонати і частину (31 одиницю з бюстом ученого) передала в Одесу, в школу №105 ім. Маринеско. Там ентузіасти теж хочуть створити музей Миклухо-Маклая, оскільки вчений та члени його родини бували і в цьому славетному місті", - розповіла пані Марія.
"ВІТРИЛА МАКЛАЯ"
І ось нарешті ми дісталися третього, батуринського музею Миклухо-Маклая. Він був відкритий 2014 року і є частиною готельно-ресторанного комплексу, в якому займає дві кімнати. Перша - це імпровізація палуби маклаївського корвета "Витязь". Штурвал, небо, море, відчуття, ніби ти на палубі і підпливаєш до острова.
Друга кімната стилізована під острівну очеретяну хатинку вченого. У ній - реконструйовані крісло та різні побутові предмети Маклая, на стінах - репродукції його малюнків. Все навкруг "дихає" Океанією.
Та двома кімнатами цей музей все ж не обмежується. Бо починається із зали перед входом у ресторан.
Там стіни прикрашають портрети мандрівника, членів його сім’ї, родовий герб із зображенням лебедя і написом: "Чистий, ніби лебідь - ось моя доля". Цей герб придумав сам Маклай.
На музей схожі й передпокої готельних кімнат, сходи, всі приміщення комплексу. Скрізь (на вікнах, стінах, у кутках) можна побачити безліч великих і малих дрібничок - статуеток острівних тубільців, мавпочок, корабликів, оригінальних, інкрустованих мотузками та морськими предметами картин та багато іншого, часом - у зовсім несподіваних місцях. В одній з кімнат є куточок, де можна приміряти костюми XIX сторіччя - чоловіків, жінок, дітей, моряків, на якусь мить перенестися в ту епоху і сфотографуватися, скажімо, на "палубі корабля".
Екскурсії проводить уже згадувана Марія Бойчук. Вона - надзвичайно захоплена людина, яка дослідила біографію Миклухо-Маклая і написала вже дві книжки - "Лицар гуманізму" та "Мудрість Маклая або сутність генія - любов". Їх можна безкоштовно скачати в розділі "Публікації" на музейному сайті (https://baturinmaklay.com/).
"Музей Маклая в Батурині теж створений невипадково. Праправнук гетьмана Кирила Розумовського - письменник і поет Олексій Толстой свого часу був добрим "агелом-охоронцем" родини Миклухо-Маклая. А почалося все із зустрічі батька ученого Миколи Ілліча з Толстим на набережній у Петербурзі. В імперську столицю Микола прийшов пішки, бо не мав грошей на дорогу. Толстой побачив хлопця, замурзаного і голодного, за картузом впізнав у ньому випускника ніжинського ліцею, заговорив із ним. Як земляку, винайняв житло, допоміг вступити на навчання в Інститут шляхів сполучення. Завдяки подальшому покровительству нащадка Розумовського належну освіту отримав і Микола Миколайович", - розповіла пані Марія.
Підтримував Миклуко-Маклая і родич по лінії дружини гетьмана Розумовського - граф Наришкін - двічі спонсорував експедицію вченого, виділяючи на кожну по 2000 рублів.
НАЩАДКАМ ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ
Четвертий музей Миклухо-Маклая чернігівські меценати відкрили в 2015 році під Малином Житомирської області у приміщені лісотехнічного коледжу. Свого часу та будівля була частиною садиби матері Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая, пізніше та садиба належала його молодшому братові Михайлу.
Упродовж 1886-1887 років Маклай бував у Малині не раз. Там він працював над новими публікаціями, упорядковував архіви, садив екзотичні рослини, які привозив із далеких подорожей, милувався чудовими краєвидами, цікавився походженням, життям і побутом місцевих жителів.
Експозиція музею в Малині займає досить велику площу цокольного поверху коледжу - 300 кв. м. Вона включає в себе особисті речі вченого (книги та праці, видані за його життя), матеріали, які свідчать про його перебування в малинському маєтку, інші предмети.
Автором архітектурно-художньої концепції музею, як і у всіх трьох попередніх випадках, є відомий чернігівський художник, заслужений діяч мистецтв України Борис Дєдов. Над створенням експозицій він працював із групою колег. Перші три музеї були відкриті в день народження Маклая - 17 липня.
Свій четвертий музей чернігівські підприємці теж подарували - цього разу місту Малину. Там, до речі, з 1986 року стоїть перший у світі пам’ятник цьому славетному вченому й мандрівнику.
Проживши всього неповні 42 роки, Миклухо-Маклай зробив так багато, що своїм його вважають у багатьох країнах світу. Як бачимо, частина душі й біографії ученого належить також Україні. Засновники його музеїв вважають, що Миклухо-Маклай заслуговує на добру пам’ять українців, як людина, чиї принципи і життєвий шлях варті наслідування. Відкриваючи чергову експозицію, вони так і кажуть: нащадкам для наслідування.
Наталія Потапчук, Чернігів
Фото автора і надані засновниками музеїв