Санаторій для поранених левів

У Запоріжжі знайшли притулок і порятунок хижаки-переселенці, в тому числі - з Донецької області

На відміну від людей, вони не вміють брехати і лестити, їх неможливо примусити бути ніжними і ласкавими. Але водночас вони вміють щиро любити і ненавидіти. Це історія про хижаків з непростою долею і нова точка на карті Запорізької області – Центр реабілітації диких тварин.

Адреса цього центру – місто Василівка, майже за 60 км від Запоріжжя, вулиця Степова, 8 – тут живуть колишні циркові артисти, екзотичні домашні улюбленці, які "раптово" виросли і стали непотрібними. Віднедавна тут знайшли порятунок і хижаки-переселенці, яких привезли з Донецької області, а точніше, з приватного зоопарку, розташованого у Покровську. А ще тут живе єдиний в Україні собака, який вигодовує тигреня.

Кореспонденти Укрінформу побували в гостях у Олександра та Олени Пилишенків - господарів Центру реабілітації для хижаків.

КОШЕНЯ ЗАМІСТЬ ЗАРПЛАТИ

Їх історія почалася приблизно 16 років тому, коли Олександр по роботі відправився до Ялтинського зоопарку і звідти, замість зарплати, привіз першу "дитину" - крихітне левеня, якого назвали Катею. Через деякий час Каті знайшли пару — Самсона – представника рідкісного підвиду берберійських левів.

У 2011 році Олександр став ініціатором проекту "Людина і лев". Він прожив в одній клітці з вагітною левицею 36 днів. Більше того, він прийняв пологи у Каті.

7 вересня 2011 року він вийшов з клітки разом з левенятами.

У той день представники Національного реєстру рекордів України зареєстрували відразу два рекорди - «36 днів у клітці з левицею» і «Перша людина у світі, яка прийняла пологи у левиці».

Сьогодні у зоопарку Пилишенків тигри, леви, ведмеді, пантера, єнотовидні собаки та багато інших тварин. Сам звіринець поступово почав виконувати функцію Центру реабілітації.

БІЛЬ В ОЧАХ ХИЖАКА

Восени минулого року завдяки волонтерами і зоозахисникам Україна дізналася історію про замордованих тварин, які стали заручниками «Парку Покровського періоду» (приватний зоопарк у Покровську Донецької області). Фотографії поранених левів, які жили не у вольєрах, а в «будках», брудні клітки, порожні миски - «гуляли» в інтернеті, але чиновники з профільних структур вперто відмовлялися їх помічати і не поспішали приїжджати з перевіркою до Покровська. Тоді волонтери почали писати листа таким, як Пилишенки.

«Коли нам приходили листи, я сказав дружині: «Це буде щось страшне, але нам від цього не те що не піти, ми вже в цьому». Це було у жовтні. Поки ми з'ясовували, хто займається цим питанням, де, власне, знаходяться звірі — настав грудень. Паралельно ми писали гарантійні листи в Мінекологію», - каже Олександр.

8 січня цього року до Василівки з Покровська привезли ведмедів та левів. Усі звірі були в критичному стані. Наприклад, ведмеді Балу і Маша важили на 80 кг менше норми. Фахівці кажуть: звірі перебували у так званій «літній формі» (тобто не встигли накопичити підшкірний жир). У левів — Річарда та Гери — не було сил пересуватися і їсти.

«Ці два лева приїхали практично в однаковому стані. У Річі було багато ран, обморожений хвіст і лапи, а Гера - був зовні більш цілий, але знесилений. Протягом доби він помер. У нього відмовили внутрішні органи», - розповідає Пилишенко.

З грудня по січень він їздив до Покровська 5 разів. За увесь цей час, на підставі рішення Донецького суду, він вивіз 11 тварин (6 ведмедів і 5 левів). Поїздки до Покровська шокували Олександра.

«Я був там 5 разів і щоразу отримував однакову дозу нерозуміння: навіщо було доводити все до такого стану? Хто міг контролювати це і на якому етапі можна було припинити страждання цих тварин? Чому нічого не змінювалося? Я приїжджав 5 разів, але картинка немов зависла. Стан - ніби кілька раз переглядаєш один і той самий фільм жахів, але одна річ - це екран і 3D, а інша — бачити і відчувати біль цих тварин. Це не можна пояснити. Я не бачив холодильників, і не знаю, чи були вони там взагалі, але я бачив стодоли, заповнені сіном і бачив помираючих коней. Жах», - згадує Олександр.

ЧИ БУДЕ АФРИКА — ВИРІШИТЬ СУД

Чотирилапі переселенці живуть у Василівці півтора місяця. За цей час вони так і не змогли звикнути до просторих вольєрів. Якщо поспостерігати за однією з ведмедиць, то її можна порівняти з колишнім ув'язненим, який ходить по периметру умовної камери, забуваючи про те, що навколо простору стало набагато більше. Бурі й досі не можуть звикнути до свіжої соломі замість голої підлоги.

«Вони набрали приблизно по 30 кг. Вони пускають бісиків, роблять схрони і ховають у них надлишки їжі. Їм 5-6 років — це 10-12-річні людські діти, які хочуть гратися. Ми надали їм можливість для проходження карантину. До рішення суду вони будуть знаходитися тут. Наше завдання - відгодувати, вилікувати тварин і підготувати їх до перебування у соціумі - державному реабілітаційному центрі «Синевир», - кажуть Пилишенки.

Разом з переселенцями до них практично переїхали усілякі контролюючі інстанції. Починаючи з 21 січня в Центрі провели майже два десятки перевірок, власники василівського звіринця написали безліч звітів. У перевіряючих поки претензій і питань немає.

Скільки часу звірі будуть знаходитися у Василівці, вирішить суд. За попередньою інформацією, бурі ведмеді у майбутньому можуть переїхати у «Синевир», а от у левів є перспектива поїхати до Африки - до Національного парку Крюгера (Найстаріший національний парк ПАР. Розташований на півдні Африки і є частиною біосферного резервату Крюгер-ту-Кеньонс, утвореного у 2001 році — авт.). Там для них готуються умови для напіввільного утримання.

Але все це поки що плани.

НЕМАЄ КОНТАКТУ

«На даному етапі звірі точно не можуть ставитися до людей, як до чогось позитивного чи хоча б нейтрально. Всередині у них - ненависть щодо всіх людей. Створіння на двох ногах просто ігнорували їхнє життя і допускали ситуації, за яких вони помирали з голоду. Любити людей їм поки немає за що», - каже Олександр.

Він підходить до клітки, в якій живе Річі. У їхніх відносинах відчувається напруга. Так, сьогодні лев виглядає набагато краще, ніж в день приїзду, але для того, щоб відповідати статусу «цар звірів», йому потрібно пройти мінімум 2-місячний курс лікування.

«Він мене ненавидить і розуміє, що через таких, як я, у його житті великі проблеми. У нас поки важкі взаємини», - говорить Пилишенко.

А от Льова налаштований до людей більш дружелюбно.

Як виявилося, у цього лева є ціла історія. Коли він був кошеням, його знайшли працівники зоопарку. Дика кішка стала непотрібною через паралізовані задні лапи. Звіра хотіли приспати. Лева врятував дресирувальник, який виходив його. Але працювати у цирку Льові не судилося, він просто гастролював з артистами. Потім потрапив у «Парк Покровського періоду».

Олександр привіз його до Василівки близько двох тижнів тому, лев був у важкому стані.

Вже до кінця цього тижня Льова переїде у просторий вольєр.

УНІКАЛЬНА МАМА

Незвичайним вихованцем Пилишенків або, скоріше, навіть членом сім'ї кілька років тому став собака з кличкою Добі. Ніякої зворушливої історії у нього немає, він просто приблудився. Але сьогодні Олександр і Олена не уявляють, як би жили без нього. Минулого літа він вигодував кошенят, а зараз — тигреня.

Смугасте кошеня з'явилося на світ три тижні тому, але мама дівчинки чомусь від неї відмовилася.

«Ми знайшли крихітку в сіні. Забрали її у будинок, поклали поруч з Добі, кілька хвилин вона придивлялася, а потім підпустила до себе. Добі виявилася супертурботливою мамою. Наскільки мені відомо, це єдиний собака в Україні, який вигодовує тигреня», - каже Олександр.

Під час зйомки Добі з задоволенням позувала, дозволяла гладити цуценят і тигреня.

Зараз ця плюшева грудочка, яка засинає під час їжі і невпевнено повзає, але вже за кілька тижнів смугаста кішка буде розміром з її молочну маму. Пилишенко говорить, що думає, де розмістить хижачку і зізнається, що дуже хотів би, щоб її доля не була схожа на долі переселенців з Покровська.

Ольга Звонарьова, Василівка-Запоріжжя

Фото Дмитра Смольєнка