Хто захистить Дністер від нових ГЕС?
Активісти провели сплав і показали, скільки може втратити природа від будівництва ГЕС
За останній рік громадські активісти, захисники природи з України та Молдови провели уже дві такі акції. Вони організували для ЗМІ з Києва, Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей сплав річкою Дністер, зупиняючись у різних місцевостях, які скоро можуть стати затопленими, і спілкуючись із науковцями, екологами, чиновниками та мешканцями прибережних населених пунктів, які найбільше можуть постраждати через будівництво каскаду ГЕС.
Разом з іншими сплавлявся і кореспондент Укрінформу.
ЧОМУ СПЛАВ?
Про сам захід я дізнався заздалегідь. Тоді мені в приватні повідомлення у Facebook написав один з організаторів сплаву – громадський активіст Максим Кияк.
Я довго не вагався й одразу ж погодився. Адже сам виріс у селі на березі Дністра і, наскільки розумію, то моя мала Батьківщина також сильно постраждає від будівництва каскаду нових ГЕС. Тож почав цікавитися цією темою більше.
Довідково: Будівництво каскаду Верхньодністровських гідроелектростанцій передбачено Програмою розвитку гідроенергетики на період до 2016 року, яка схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 552р від 13 липня 2016 року. У межах цього проєкту передбачене будівництво каскаду із шести руслових/дериваційних гідроелектростанцій сумарною потужністю 390 МВт.
Виявляється, екологи уже не перший рік звертають увагу людей і влади на проблеми Дністра. Річка і зараз перебуває не в найкращому стані у плані екології. Якщо ж побудують ще 6 гідроелектростанцій, Дністер місцями може перетворитись у болото з усіма негативними від цього наслідками.
Торік громадський сплав на захист річки Дністер розтягнувся майже на два тижні. Активісти пливли з міста Галич Івано-Франківської області до Заліщиків на Тернопільщині, і далі – до міста Хотин Чернівецької області. Протяжність такого маршруту склала тоді трохи більше 200 кілометрів.
«Ідея такого сплаву виникла спонтанно. Колись мій батько – Тарас Кияк, будучи народним депутатом, організовував подібні акції. І я згадував одну з яскравих подій дитинства, коли він мене у 5-річному віці взяв у такий громадський сплав Дністром за маршрутом Заліщики–Хотин. І я вирішив зробити щось схоже у пам'ять про свого батька. Почав шукати матеріали і знайшов ось цю ситуацію з проектом будівництва нових ГЕС. Спілкувався із місцевими екологами, активістами, був тут у Заліщиках, де, до речі, за планом має бути побудована одна зі станцій, познайомився із багатьма громадськими активістами, а потім вирішив організувати такий сплав. Щоб показати громадськості, ЗМІ, мешканцям, владі, що ця проблема турбує багатьох людей», – говорить Максим Кияк.
ПОСТРАЖДАЄ ЦІЛА ЕКОСИСТЕМА
Цього року маршрут вирішили суттєво скоротити, щоб залучити до нього більше представників ЗМІ.
«Мало журналістів зможуть хоча б на тиждень відірватися від роботи та поплавати з активістами Дністром. Тому цього року робимо акцент саме на поширенні серед засобів масової інформації ідеї захисту річки від каскаду нових ГЕС. Запросили сюди журналістів із Києва, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Чернівецької області. Є навіть документалісти зі студії «Вавилон 13». Хочемо, щоб влада розуміла, що про цю проблему не забувають і готові у будь-який момент відстоювати інтереси річки і всіх, хто від неї залежить», – розповів Кияк.
Свою офіційну позицію щодо проекту будівництва каскаду з шести ГЕС на Дністрі висловлюють і в Міжнародній неурядовій організації «Всесвітній фонд природи». Там кажуть, що успіхи минулорічної акції з привернення уваги до цієї проблеми надихнули їх виступити співорганізаторами громадського сплаву.
«Дністер є одним із наших стратегічних напрямків. Адже це транскордонна річка, що тече Україною й Молдовою. Це третя за протяжністю річка в Україні й дев’ята – у Європі. А для Молдови Дністер – це головний прісноводний ресурс країни. Минулого року наш фонд уперше долучився до цієї акції «Збережемо Дністер», цього року ми стали уже співорганізаторами, – пояснив комунікатор Всесвітнього фонду природи Марк Поллок. – Чому це важливо? Ми вважаємо, що будівництво каскаду з шести гідроелектростанцій на Дністрі спричинить величезну непоправну шкоду для екосистеми цілого регіону Східної Європи. Може змінитися температурний режим річки, відповідно – буде змінюватися і флора й фауна цього регіону. Також будуть затоплені величезні території – це села, архітектурні, археологічні пам’ятки тощо. Бо коли будують гідроелектростанції, будуються й водосховища. Тому ми виступаємо проти цього будівництва і хочемо, щоб Кабінет Міністрів прийняв поправку до своєї програми з розвитку гідроенергетики до 2026 року. Щоб звідти прибрали пункт щодо необхідності будівництва цього каскаду ГЕС. Адже ці ГЕС планують виробляти всього 390 мегават електроенергії. А збитки, які понесе екосистема, будуть набагато більшими і неспівмірними з тією, так би мовити, користю від добування енергії. Саме тому наш фонд уважно слідкує за цією ситуацією – і якщо почнуться якісь дії у подальшому проектуванні та будівництві цих ГЕС, ми одразу будемо залучати юристів, громадськість, щоб це зупинити. Зараз, наскільки я знаю, призупинили проектування нових ГЕС до проходження стратегічної екологічної оцінки цих проектів. Але в Україні цей процес відбувається не публічно. Тому ця оцінка може бути пройдена у будь-який час і громадськість до відома поставлять уже коли почнуть будівництво. Саме тому ми зараз хочемо привернути увагу медіа, громадськості, нової влади до цієї проблеми», – додав Поллок.
ПІСЛЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ МОЖЕ СТАТИСЯ ГУМАНІТАРНА КАТАСТРОФА
Як і минулого року, до громадського сплаву долучилися не лише українські активісти, а й гості з Молдови. Їхня природа сильно постраждала ще від будівництва Дністровської ГЕС. Після нового ж будівництва, вони бояться, що Дністер, який проходить територією Молдови, узагалі перестане бути річкою й перетвориться на каскад болотяних озер.
«Наскільки я знаю, то нижче за течією, там, де вже є ГЕС, температура води не піднімається вище 13-14 градусів тепла навіть улітку. На молдовській частині Дністра місцями уже неможливо купатися. Там холодна вода і дуже розрослися водорості. Траплялися випадки, коли люди топилися, заплутуючись у них. Крім того, через зниження рівня води на молдовській частині Дністра є серйозні проблеми із нестачею прісної води для господарства. Таке саме може чекати й на цей регіон, якщо будуть побудовані ці ГЕС. Постраждають чотири області України – Тернопільська, Чернівецька, Хмельницька та Івано-Франківська», – пояснив представник Всесвітнього фонду природи Марк Поллок.
Підтверджує його слова і викладачка коледжу з Кишинева Наталія Віцинська, яка уже не перший рік бореться за збереження річки Дністер. Вона каже, що навіть зараз, без будівництва цих нових ГЕС, річка перебуває у жахливому стані. І з кожним роком ситуація погіршується.
«Наші вчені порахували, що після будівництва цих шести нових ГЕС молдовська частина Дністра перетвориться у мережу болотистих озер. І лише, коли випадатимуть тривалі дощі, раз на кілька років, можливо, – знову ставатиме річкою. Ви уявляєте, зникнуть цілі галузі господарства! І від цього постраждає не лише Молдова, а й Україна – Одеська область. Зараз уже словосполучення «екологічна катастрофа» людей не дуже лякає. Але вони забувають, що поряд із екологічною варто говорити і про гуманітарну катастрофу. Коли стануть очевидними ці «мінуси», яких зазнає регіон, люди звідси уже навіть втекти не зможуть. Бо вони не продадуть свої будинки і квартири – ніхто їх купувати не буде. Уздовж Дністра живе близько 8 мільйонів людей. Вони можуть стати біженцями», – запевняє Віцинська.
Мешканець міста Заліщики Тернопільської області, представник національного природного парку «Дністровський каньйон» Аркадій Сідоров пригадав, яким був Дністер ще до будівництва Дністровської гідроелектростанції. Він дивується, чому влада не вкладає гроші в екологічне добування електроенергії, будуючи сонячні та вітрові електростанції.
«Я ще пам’ятаю той Дністер, коли з нього пили воду руками. Ми малими взимку гралися на річці й не ходили додому, щоб попити, а вирізали ополонку у Дністрі й звідти руками набирали і пили воду. І росли здоровими. Тут, у Заліщиках була дуже гарна екологія, росли овочі й фрукти, виноград, абрикоси, персики себе дуже добре почували. Зараз також починає ця справа потихеньку відроджуватись. Але останні рухи довкола будівництва нових ГЕС можуть остаточно перетворити нашу річку на болото. У нас уже є приклад затопленого села Бакота (Хмельницька область – авт.), тоді радянська влада пояснювала це необхідністю вироблення електроенергії. Але я вважаю, що кількість електроенергії, яка буде вироблена на цих нових ГЕС, не співмірна з тим, що ми можемо втратити у плані екології. І ми можемо видобувати електроенергію іншими способами. У нас уже є трохи далі від Заліщиків у селі Добривляни дуже потужна сонячна електростанція. І таких прикладів багато. Наскільки я знаю, у нашому районі ще були пропозиції побудувати подібні сонячні електростанції чи вітряки. Але треба намагатися, щоб це не шкодило нашій природі», – сказав начальник відділу екологічної освіти Національного природного парку «Дністровський каньйон» Аркадій Сідоров.
ПІД ЗАГРОЗОЮ РУЙНУВАННЯ – ПАМ’ЯТКИ СВІТОВОГО РІВНЯ
Після короткого інструктажу «старожилів» сплаву, журналісти разом із активістами розбиваються на групи по троє-четверо осіб та сідають у заздалегідь підготовлені «каяки» – спеціальні плавзасоби.
Приблизно за півгодини після початку сплаву нам відкрився вигляд на прибережну сонячну електростанцію. За словами місцевих мешканців, її розмістили на території близько 4 гектарів уздовж берега. І шкоди екології вона точно завдає менше, ніж потенційні нові гідроелектростанції.
Дністровський каньйон є одним із найбільших у Європі, тут дуже гарна природа, цікавий рослинний і тваринний світ.
Нам відкриваються чудові краєвиди: мальовничі будинки, подвір’я яких виходять на самісінький берег Дністра, на річці разом із батьками відпочивають діти, купаючись у сонячних променях.
Перша наша зупинка – у селі Василів Заставнівського району Чернівецької області. За словами голови цього села Миколи Гаркоти – це єдина з 34 сільських рад на Заставнівщині, яка не дала згоди на обстеження території для побудови ГЕС. Під час повені 2008 року тут затопило 76 господарств і кілька приватних будинків.
«Усі ці господарства, а можливо й більше, будуть затоплені після будівництва каскаду нових ГЕС, якщо таке станеться. Крім того, дуже зміниться і живність у річці. Наших мешканців це лякає», – сказав сільський голова.
Наступна зупинка – неподалік від Василіва, у Дорошівцях. Нас зустрічає професор кафедри фізичної географії, геоморфології і палеографії ЧНУ ім. Ю.Федьковича Богдан Рідуш. Він із двома аспірантами саме досліджують територію поблизу берега Дністра.
«Колись тут було русло Прадністра, він тоді був ширший і повноводніший – і на дні відкладався такий гравій. У нас є мета: дослідити, який же тоді був клімат у цьому регіоні, – це приблизно 30-35 тисяч років тому. Ми перемиваємо відрами гравій і шукаємо у ньому молюсків, маленькі мушлі. Вони є індикаторами клімату. Поки що знайшли лише теплолюбних молюсків», – констатує науковець.
Також він розповів про можливі згубні наслідки для історії та археології через будівництво каскаду ГЕС та подальше затоплення значної території.
«Ми, на жаль, маємо уже зруйновані пам’ятки світового рівня на Дністровському водосховищі. Там, де є палеолітичні пам’ятки (археологічні місця і знахідки давньої кам'яної доби – авт.) – «Молодово-1» повністю затоплено, а «Молодово-5» руйнується береговими процесами. Так само ми і тут матимемо зруйновану палеолітичну пам’ятку європейського рівня «Дорошівці-3». Позаду мене розташована лесова стінка, де були знайдені рештки палеолітичної культури віком 23-25 тисяч років – кам’яні знаряддя, вироби з кістки і рештки різних тварин. Це один із найхолодніших етапів, люди тут виживали, полювали на мамонтів, північних оленів. Це одне із шести місць в Україні, де було знайдено палеолітичне мистецтво – фрагмент бивня мамонта із орнаментом та з нарізками. Якщо рівень Дністра у цій частині підніметься на 10-12 метрів, то цей об’єкт підтопить і почне розмивати, його неможливо буде досліджувати, а з часом він просто зруйнується. Такий важливий для науки не лише України, а й цілої Європи і світу археологічний об’єкт залишиться назавжди недослідженим».
Крім того, трохи далі дослідники віднайшли ще кілька шарів стародавніх культур, які розташовані ще нижче до рівня води. І їх може повністю затопити.
«У європейській археології сьогодні однією з найцікавіших загадок є така: коли і куди прийшли в Європу перші «sаpіеns» (люди розумні – авт.)? Бо ми знаємо, що тут були неандертальці, а десь близько 40-45 тисяч років тому десь окружними шляхами з Африки до Європи приходять перші “sapiens”. Усе це потрібно досліджувати. І тут є дуже багато таких місць, після дослідження яких може прояснитися чимало наукових проблем. Мені як науковцю, наприклад, важко змиритися з думкою, що усе це може бути затопленим і назавжди втраченим для світової науки», – додав професор Богдан Рідуш.
ОФІЦІЙНА ПОЗИЦІЯ
У державній Програмі розвитку гідроенергетики на період до 2026 року зазначено, що, з одного боку, гідроенергетичний потенціал Дністра недостатньо використаний в енергодефіцитному Карпатському регіоні. Але у тій же програмі наголошено на важливості захисту від паводків, що завдають великої шкоди населенню, економіці та навколишньому природному середовищу.
“На підставі виконаних ПАТ “Укргідропроект” попередніх проектних робіт розглянуто проект будівництва каскаду із шести руслових/дериваційних низьконапірних (напори 8-9 метрів) гідроелектростанцій з розміщенням протипаводкових ємностей у водосховищах вище нормального підпірного рівня.
До складу комплексу захисних заходів входять дамби, дренажі, кріплення берегів для захисту населених пунктів, сільгоспугідь від паводків, затоплення, підтоплення та переробки берегів, спрямовані на поліпшення умов проживання населення в зоні впливу водосховищ та нижнього б’єфу”, – зазначено в програмі.
Крім того, створення водосховищ за планом мало би поліпшити умови водопостачання, рибного господарства, рекреації, екологічних умов, а з урахуванням сприятливих кліматичних та природних умов — підвищити й цінність земель у прибережній зоні водосховищ.
Проте, вочевидь, виконати ту частину програми, що стосується захисту від паводків, підтоплень, а також збереження цінності ґрунтів та екології, непросто. До того ж, Дністер тече не лише територією України. Тож у межах договору про співпрацю у сфері охорони та сталого розвитку басейну ріки Дністер між урядами Молдови та України було створено спеціальну Дністровську комісію, що вже двічі засідала з приводу проблем Дністра. Востаннє на засіданні двосторонньої молдовсько-української Комісії у Києві у квітні 2019 року було вирішено, що “наразі призупиняються будь-які дії, пов’язані з ініціюванням проектів будівництва Верхньодністровського каскаду ГЕС до затвердження схем комплексного використання гідроенергетичних ресурсів річки. Це є офіційною та спільною позицією Міністерства енергетики й вугільної промисловості України та Укргідроенерго стосовно Верхньодністровського каскаду ГЕС”.
ПРИЗУПИНЕНИЙ ПРОЄКТ МОЖУТЬ ПРОДОВЖИТИ
Минулого року під час тижневого сплаву активісти зібрали більше 3 тисяч підписів мешканців прибережних населених пунктів. Із ними вони потрапили до міністра екології Остапа Семерака, який підтримав активістів – і реалізацію проекту тимчасово призупинили.
Цього року активісти вже збирали підписи науковців, голів сільрад, екологів, керівників громадських організацій, нацпарків тощо. Зібрані підписи також планують передати в уряд і демонструвати їх потенційним інвесторам, які захочуть вкласти гроші у цей проєкт.
«Насправді, багато, хто думає, що проєкт будівництва уже зупинили. Але це не так. Він перебуває у такому «підвішеному» стані. Швидше за все, головні його лобісти теж чекають результатів виборів. І, можливо, після них роботи в цьому напрямку розпочнуться з новою силою, але ми будемо до кінця відстоювати позицію екологів і простих мешканців, які дуже багато втратять від реалізації цього проєкту», – запевнив громадський активіст Максим Кияк.
Віталій Олійник, Чернівці