Закарпатський чай готується пережити зиму

Унікальну чайну плантацію під Мукачевом рекультивували вперше за 50 років

Акцію з рекультивації частини чайної плантації, яка була закладена у 50-х роках минулого століття під Мукачевом на горі Жорніна, провели київські активісти та місцеві жителі. Дату вибирали за методикою — адже у всіх підручниках із чаєзнавства йдеться про те, що саме з 15 листопада варто готувати плантації з чайними кущами до зими — вносити добрива та укривати від морозів.

20 АКТИВІСТІВ, ГРАБЛІ Й ЛОПАТИ

Субота, 16 листопада, ранок, Мукачево. На одній із площ міста збираються кияни та місцеві жителі, яких об'єднала створена у мережі Facebook подія — загалом, два десятки людей. За кілька годин ці люди розчищатимуть листя та корчуватимуть коріння ожини на частині легендарної чайної плантації під Мукачевом, перекопуватимуть міжряддя і засипатимуть його перегноєм, робитимуть теплички для чайних кущів.

- Чайну плантацію під Мукачевом закладали з 25 квітня до 5 травня 1949 року. А саме з 15 листопада, якщо дослухатися до методики підручників із чаєзнавства, наприклад, того ж академіка Чхаїдзе, під кущі на плантаціях потрібно вносити органічне добриво (перегній) — тому ми вирішили свою акцію влаштувати і провести саме в ці числа. Як бачите, зібралося понад два десятки чоловік — кияни та місцеві жителі, котрим небайдужа доля єдиної в наших широтах чайної плантації. Працюватимемо цілий день і одну із ділянок рекультивуємо, розчистимо від коріння ожини та порослі дерев, внесемо перегній та укриємо на зиму кущі агроволокном, – каже Максим Малигін, чайний експерт із Києва – громадський активіст, що уже понад чотири роки опікується мукачівською чайною плантацією.

ЗАРАЗ ЦЕ ЗДИЧАВІЛІ КУЩІ, ЇХ ТРЕБА ПІДГОДУВАТИ І ЗАХИСТИТИ

Чайний експерт пояснює, що нині ця плантація — здичавілі без догляду кущі. Фактично те, що є тут зараз, — це коренева поросль, яка відновлюється щороку після вимерзання. У часи, коли плантацію доглядали, кущі камелії тут досягали до 2-х метрів.

- Зараз тут можна зібрати максимум 1-1,5 кг чайного листя у травні – це те, що збирав я для наших чайних експериментів та — очевидно — ще хтось, крім мене, – каже Малигін. – Але саме стільки — усього 1-1,5 кг листя для ферментації — це те, що можна сьогодні тут зібрати без шкоди для кущів. І треба також сказати, що з кожним роком ця цифра зменшується.

НАСТУПНОЇ ВЕСНИ ПЛАНУЄМО ЗІБРАТИ 3-4 КГ ЧАЮ

А для того, пояснює експерт, щоб ця сировина для смачного чаю була вдалою та якісною, кущ має бути готовим. Тобто, він повинен добре перезимувати і мати достатньо органічних добрив. У лісі цього добрива не вистачає, тому треба додатково удобрювати та укривати на зиму, щоб чай не обмерзав.

- Ми експериментували — деякі кущі обмотали індивідуально, а над одним рядом облаштували тепличку. Навесні порівняємо результати, – каже Малигін. – Очікуємо, що після такого зимування нам вдасться збільшити кількість зібраного чаю.

- Насправді, ми зараз цим займаємося як любителі, – пояснює експерт, – але те саме роблять наші колеги в Європі, де є чайні плантації (я вже якось розказував Укрінформу, що наразі найпівнічніша чайна плантація росте в Шотландії), та в Америці. Вони також шукають шляхи вирощування чаю у незвичних для нього широтах — і не для любительського заняття, а для комерції. Тобто, підбирають технології. Ми тут користуємося їхнім досвідом.

Якщо нам вдасться зібрати 3-4 кг листа наступної весни з цієї плантації, ми отримаємо 1 кг готового чаю. З цим чаєм ми зможемо достойно презентувати український чай з української плантації на європейському та світовому рівні.

Це іміджева штука, треба чесно говорити – що в масштабах, поки плантація дає до 20 кг чаю. Насправді, наразі це буде розвиватися як туристична атракція, де можна попити чаю, провести чайну церемонію та поговорити про чайні експерименти, – наголошує Малигін.

ІСНУВАННЯ ЦІЄЇ ПЛАНТАЦІЇ — ЦЕ КРУТО!

- Це дуже важливий момент, тому що люди повинні розуміти, що це є — оця занедбана плантація під Мукачевом. Наразі такого розуміння немає — кущі продовжують викопувати для своїх садів садоводи-любителі, навіть попри те, що звідусіль ми кричимо, що вони не приймаються – і не варто цього робити. Також гілки з кущів продовжують заготовлювати бабці-квіткарки для букетів, які продають на мукачівському базарі.

А чому круто узагалі, що чай тут росте? – продовжує Малигін. – Уявіть: купа народу, починаючи з 1949 року докладали величезні зусилля до того, аби ця плантація тут з'явилася. Це вчені зі світовими іменами — як, наприклад, Чхаїзде, вони проштовхували у світі чайну справу.

Цим же займалися свого часу шведи, американці, європейці — і вони зараз виходять на промислові продажі чаю. За останні 200 років у Штатах було три федеральні програми, коли держава вкладала кошти в чайні плантації! Туреччина, яка нині вважається чайною країною, – насправді, стала нею в минулому столітті лише: перша чайна плантація тут була закладена в 20-х роках ХХ століття, насіння — як і в нас — взяли в Грузії. А зараз це ціла галузь з державною підтримкою. Така ж історія з Іраном, який теж має претензії на звання чайної країни.

- Ми зараз не можемо долучитися до цих країн, бо у нас нема державної підтримки на це. Але у нас є фермерські чаї: до слова, тут під Мукачевом експериментують на своїй плантації Юрій і Галина Клованичі. Так само і в Європі — це питання 5 років, коли масово говоритимуть про фермерський європейський чай. Цього року стався прецедент: у Франції чай признали культурою, яка має право на державні дотації. Це програма загальноєвропейська, тому і для нас, як для країни-асоційованого члена ЄС, вона дає можливості. І для нашої плантації під Мукачевом – також.

Тому те, що у нас вона є – це дуже круто, наголошує Максим Малигін. Давайте її зберігати!

Тетяна Когутич, Ужгород–Мукачево
Фото Максима Адаменка